травня 1921 р. (2/5 цієї суми мала одержати першочергово Бельгія). Значна

частина повинна була сплачуватися натурою (понад 2,7 млн. т суднового

тоннажу, поставки вугілля тощо). Верховна Рада союзників на конференції в

Спа в липні 1920 р. за участю Німеччини лише розподілила репарації по

країнах: Франції — 52%, Англії — 22, Італії — 10, Бельгії — 8, Греції,

Румунії й Югославії — 6,5, Японії — 0,75, Португалії — 0,75%. Проблема

репарацій ще багато років остаточно не вирішувалася.

4. Польське питання. Франція наполягала на відновленні кордонів Польщі

1772 р., прагнучи зробити її сильною як свого союзника. Бальфур (Англія)

осаджував французів: «Але ж тепер 1919 рік!» США підтримували Англію. Як

уже згадувалося, Польща одержала частину німецьких територій. Польські

війська окупували Східну Галичину (Західна Україна), в 1920 р. здійснили

збройну інтервенцію проти України. Але поки що її східні кордони не були

визначені.

5. Претензії Італії були більшими, ніж її внесок у війну. Вона

вимагала Далмацію, Істрію, порт Фіуме, протекторат над Албанією тощо.

Італійський прем'єр Орландо, нічого не здобувши, на знак протесту у квітні

покинув конференцію. Коли він у травні повернувся, союзники вже розподілили

основні території. Італії відмовили навіть на Близькому Сході й віддали

лише Південний Тіроль.

6. Претензії Японії були більше враховані, бо її делегація,

користуючися моментом, теж загрожувала покинути конференцію. Від'їзд двох

делегацій був дуже небажаним, тому Японія одержала все жадане, крім, як уже

згадувалося, Шаньдуну.

7. Радянська проблема не потрапила до офіційного порядку денного, але

сама конференція, її основні органи весь час поверталися до цього питання.

Росія — населення 1/6 частини Землі — зробила найбільший внесок у війну

проти Четверного союзу, втратила більше солдатів, ніж її союзники, разом

узяті. Створення радянської держави й ряду національних держав на території

Росії висунули перед союзниками болюче питання щодо ставлення до Сходу.

Паризька конференція перетворилася по суті на організатора антирадянської

інтервенції: вона санкціонувала економічну блокаду радянської держави,

схвалила захоплення Бессарабії румунськими військами, підтримала

перебування німецьких військ у Прибалтиці, визнала уряд Колчака, великі

держави організували широку воєнну допомогу антирадянським арміям і самі

посилили збройну інтервенцію в Росії. Паризька конференція стала своєрідним

штабом антирадянської інтервенції.

14 "Декрет про мир і мирна програма Вільсона (14 пунктів): порівняльний

аналіз"

У січні 1918 p. президент США В.Вільсон виступив з миротворчими

пропозиціями («14 пунктів»). Це була зовнішньополітична програма Сполучених

Штатів. Вона передбачала:

o відкриту дипломатію;

o свободу торгового судноплавства;

o свободу торгівлі;

o скорочення озброєнь;

o врегулювання колоніальних питань;

o евакуацію німецьких військ з території Росії, надання їй можливості

самостійно визначати політику, вступити до співтовариства вільних націй;

o звільнення й відбудову Бельгії;

o повернення Франції Ельзасу та Лотарингії;

o виправлення кордонів Італії відповідно до національних ознак;

o автономію народам Австро-Угорщини;

o звільнення й відбудову Румунії, Сербії та Чорногорії;

o самостійність турецьких частин Османської імперії, автономію для її

національних частин;

o утворення незалежної Польської держави з виходом до моря;

o створення загальної асоціації націй з метою надання взаємних та однакових

гарантій політичної незалежності, територіальної цілісності як великих,

так і малих країн.

Отже, у цій програмі засуджувалися несправедливі війни, національне

гноблення, таємна дипломатія, проголошувався принцип самовизначення націй.

У 14-му пункті своєї програми В.Вільсон запропонував створити міжнародну

організацію, яка могла б забезпечити повоєнний мир.

15 "Концептуальні підходи держав переможець до розробки мирних

договорів з Німеччиною та її союзниками на Паризькій конференції"

Основним питанням конференції була підготовка мирного договору з

Німеччиною. Його було підписано 28 червня 1919 p., у п'яті роковини

сараєвського вбивства, у Великому Версальському палаці (Версальський мир).

За Версальським мирним договором з Німеччиною:

o Німеччина визнавалася винною у розв'язанні світової війни;

o Вона втрачала свої колонії, деякі її території передавалися сусіднім

державам;

o накладалися військові обмеження та репарації за збитки, завдані країнам

Антанти;

o Ельзас та Лотарингія поверталися Франції, управління Саарською областю

передавалося на 15 років Лізі Націй;

o Данциг (Гданськ) було оголошено «вільним містом»;

o Польщі поверталася частина територій, загарбаних Німеччиною (Познань,

деякі райони Прусії й Померанії);

o Данії передавався Північний Шлезвіг;

o до Бельгії відійшли округи Ейпен, КДальнеді, Морене.

Порівняно з 1914 p. німецька територія зменшилася на 12,5%. Загальна

військова повинність у Німеччині скасовувалася. її сухопутна армія не

повинна була перевищувати 100 тис. чол. й призначалася для підтримки

порядку всередині країни. Німеччині заборонялося мати підводний флот,

великі надводні кораблі, військову авіацію та важку артилерію. Німецький

генштаб розпускався. Німецька територія по лівому березі Рейну та смуга

завширшки 50 км. по правому - оголошувалася Рейнською демілітаризованою

зоною. Загальна сума репарацій була встановлена на Лондонській конференції

у 1921 p. й становила 132 млрд. золотих марок. Франція мала одержати 52%

цієї суми, Великобританія - 22%, Італія -10%, Бельгія - 8%. З метою

гарантії виконання Версальського договору країни Антанти окупували Рейнську

зону терміном на 15 років.

Мирні договори з союзниками Німеччини були укладені за зразком

Версальського.

Сен-Жерменський мирний договір з Австрією було підписано 10 вересня

1919р., колишня Австро-Угорська імперія перестала існувати. Частина

Південного Тіролю переходила до Італії, Чехія й Моравія ставали частиною

новоутвореної держави Чехословаччина, Буковина передавалася Румунії.

Закарпатську Україну було передано до складу Чехословаччини. Договором

визнавалася незалежність Австрії, але заборонялося її об'єднання з

Німеччиною.

Нейїський з Болгарією - 27 листопада 1919р., частина території

Болгарії відійшла до Югославії та Румунії.

Тріанонський з Угорщиною - 4 червня 1920 p. вона відмовлялася від ряду

територій та визнавала нові кордони держав у Центральній Європі. Її

територія була скорочена утроє, а населення - у 2,5 рази. Угорщина, як і

інші союзники Німеччини, сплачувала репарації переможцям.

Севрський з Туреччиною -10 серпня 1920 p. втрачала 80% своєї території

на Близькому Сході та у Північній Африці, позбавлялася флоту й могла мати

лише 50-тисячну армію.

Версальська система мирних договорів закріплювала територіальні зміни,

які відбулися в результаті першої світової війни й розпаду Німецької,

Османської та Австро-Угорської імперій. Франція здобула перевагу на

Європейському континенті. Англія закріпила провідні позиції на Близькому

Сході й панування на морі. Контроль над Лігою Націй фактично перейшов до

Англії та Франції. США поступово втрачали свій вплив в Лізі Націй.

16 "Мандатна система"

Проблеми колоній були вирішені шляхом установлення так званої

мандатної системи (до речі, деякі делегати навіть не зрозуміли, що означає

«мандат»). Ліга Націй як «спадкоємниця» Німецької та Османської імперій

надавала «мандати» країнам-наступницям — так званим «мандатаріям». Було

встановлено три види мандатів:

Мандат «А» — колишні арабські частини Туреччини стали формально

незалежними, передавалися «під опіку» великих держав.

Мандат «В» — колишні центральноафриканські колонії Німеччини потрапили під

управління мандатаріїв, «опіка» для них була визнана недостатньою.

Заборонялася торгівля рабами й зброєю.

Мандат «С» — колишні німецькі колонії в Південно-Західній Африці й на

Тихому океані просто «приєднувалися» до територій мандатаріїв

відкритою анексією як колонії.

Більшість мандатів розподілила Верховна Рада Антанти (крім Італії).

Франція одержала мандати на частину Того й Камеруну (другу частину віддали

Англії), частину Французької Екваторіальної Африки; Англія — крім того, на

всю Східну Африку, Золотий Берег тощо; Португалія — на Анголу, Кіонгу та

ін.; Бельгія — на Руанду-Урунді та частину Конго; Південне -Африканський

Союз — на Південне- Західну Африку; Австралія отримала в Океанії німецьку

частину Нової Гвінеї та німецькі острови на південь від екватора; Нова

Зеландія — острови Західного Самоа; Японія — на північ від екватора острови

Маріанські. Маршаллові, Каролінські та Тїалау.

17 "Російське питання на Паризькій мирній конференції"

Необхідно нагадати, що Паризька мирна конференція відбувалася з 18

січня 1919 року – по 21 січня 1920 року. Головними проблемами цієї

конференції були питання мирного врегулювання після завершення 1СВ (Перша

Світова Війна), підписання мирних договорів та повоєнного перерозподілу

світу.

Як відомо, Царська Росія була однією з держав Антанти, що воювала

проти країн Четверного союзу, але в лютому 1917 року в Росії відбувся

переворот, було повалено монархію. Після цього в країні фактично утворилося

двовладдя: з одної сторони – Тимчасовий уряд, який виступав за буржуазно-

демократичні шляхи розвитку країни і був визнаний Антантою, а з іншої –

Рада робітничих та солдатських депутатів, які виступали за більшовицький

рух та створення в майбутньому радянської влади. Все це звичайно послабило

позиції Росії в Антанті, і як наслідок послабило позиції Антанти у війні

проти країн Четверного союзу.

Відомо, що радянську Росію на Паризьку конференцію не було запрошено і

Радянське питання не стояло навіть на порядку денному. Але сама конференція

весь час поверталися до цього питання. Росія - населення 1/6 частини Землі

- зробила найбільший внесок у війну проти Четверного союзу, втратила

більше солдатів, ніж її союзники, разом узяті.

Антанта не визнавала радянський уряд, і тому вже під час конференції

розгорнула воєнну інтервенцію в деяких регіонах Росії. Союзні держави

здійснили блокаду радянської держави, боючись поширення більшовизму в своїх

країнах.

Але све ж таки Вільсон (президент США) за допомогою Ллойда-Джорджа

(прим’єр-міністр Англії) вирішив таємно втановити контакти з Леніним і

відрядити в Москву секретну місію на чолі з Буллітом. Ленін визнав умови

Вільсона важкими, але погодився з ними, вважаючи, що вони будуть основою

для мирного договору з США та Антантою.

Незабаром відбулися серйозні зміни в міжнародній ситуації: в Москві

утворений Комуністичний Інтернаціонал, в Угорщині проголошена Радянська

Республіка, а в Росії почалися воєнні наступи Колчака та Денікіна проти

радянської влади.

Тому, коли Булліт повернувся з Москви Вільсон та Ллойд-Джордж офіційно

заявили, що нічого не знають про будь-які умови з радянською Росією і тепер

вже й слухати не хотіли про будь-які переговори з радянським урядом.

Так, згодом паризька конференція перетворилася по суті на організатора

антирадянської інтервенції: вона санкціонувала економічну блокаду

радянської держави, схвалила захоплення Бессарабії румунськими військами,

підтримала перебування німецьких військ у Прибалтиці, визнала уряд Колчака,

великі держави організували широку воєнну допомогу антирадянським арміям і

самі посилили збройну інтервенцію в Росії.

18 "Вашингтонська конференція та її рішення"

Вашингтонська конференція проходила з 12 листопада 1921 року до 6

лютого 1922 року. Основними проблемами, які мали бути вирішені на ній, були

проблеми обмеження морського озброєння та проблеми тихоокеанського регіону.

В цій конференції брали участь 9 країн: США та делегації Англії, Франції,

Італії, Японії, Бельгії, Голандії, Португалії та Китаю. Всі ці країни

вітали ініціативу проведення конференції, але кожна мала свої інтереси.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26