А. К. – воєнно-політичний союз держав та народів, що боролися у ІІ

світовій війні проти агресивного блоку Німеччини, Італії, Японії. Основні

учасники А. К. – СРСР, США, Великобританія (у 1945 р. більше 50 держав).

Ведуче місце займав Рад. Союз.

Передумова формування А.К.: заява прем'єр-міністра Великобританії У.

Черчилля (22.06 1941) та президента США Ф. Рузвельта (24.06.1941) про

підтримку СРСР у війні проти фашистської Німеччини. 12.07.1941 в Москві

було підписана угода між СРСР та Англією про спільні дій у війні проти

Німеччини.

В кінці 1941 в Москві відбулася конференція СРСР, США та Англії, на

якій був підписаний протокол про воєнні поставки США та Англії Рад. Союзу,

1.01.42 у Вашингтоні була підписана декларація 26 держав – Декларація

Об'єднаний Націй. Її учасники зобов’язувалися використовувати всі свої

воєнні та економічні ресурси для боротьби проти фашистського блоку,

співпрацювати один з одним і не заключати з країнами цього блоку

сепаратного перемир’я або миру.

26.05.42 в Лондоні був підписаний радянсько-англійській договір про

союз у війні проти Німеччини та її союзників у Європі і про взаємну

допомогу після закінчення війни. 11.06.42 у Вашингтоні підписана рад.-

американська угода про принципи взаємної допомоги у ведені війни проти

агресії. Підписанням цих договорів фактично завершилося формування

основного ядра А. К.

43. Атлантична хартія.

А. х. – декларація, підписана президентом США Ф. Рузвельтом та прем'єр-

міністром Великобританії У. Черчиллем 14.08.41; оприлюднила “деякі загальні

принципи національної політики цих країн”. Обидва уряди декларували відмову

від захоплень територій, визнавали право “всіх народів обрати собі форму

правління, при якій вони хочуть жити”, і обіцяли сприяти “відновленню

суверенних прав та самоуправління тих народів, які втратили це насильним

шляхом”. (але обидва уряди мали на увазі держави Європи, що знаходилися під

нацистським ігом, а не народи колоній).

А. Х. закликала до післявоєнного співробітництва держав в економічній

сфері, до відмови від застосування сили у міжнародних відносинах та

позбавленню людства від тягаря озброєння.

Деякі положення декларації у завуальованій формі потребували визнання

політики “відкритих дверей” та “рівних можливостей”. У якості однієї з

задач висувалося забезпечення доступу “на рівних засадах до торгівлі й до

світових сировинних джерел”.

У А. х., не дивлячись на критичне воєнне положення в Європі, було

невизначеним питання про мобілізацію всіх сил на боротьбу з фашистськими

агресорами. Тим не менш факт опублікування А.Х. мав позитивне значення для

розвитку міжнародних відносин.

А. х. обговорювалася та була в загальній формі схвалена на міжсоюзній

конференції в Лондоні у вересні 1941. 24.09. на конференції була оголошена

декларація уряду СРСР, що визначила цілі та завдання боротьби з

гітлерівською Німеччиною та її союзниками. Радянській уряд виразив своє

погодження з основними принципами А. Х., що заклало підвалини для створення

антигітлерівської коаліції.

44. Вступ США у другу світову війну.

На початку другої світової війни США заявили про свій нейтралітет

відповідно до Закону про нейтралітет від 1935 p. 4 листопада 1939 p. до

Закону було внесено поправку, згідно з якою зброю країнам можна було

постачати тільки за умов негайної оплати й вивозити її лише суднами країн-

покупців. Американським суднам було заборонено заходити у моря, що омивають

Європу.

На час нападу Німеччини на Радянський Союз міжнародна обстановка

складалася справді трагічно: майже вся територія Західної Європи вже

опинилася під німецькою окупацією. На Сході японські війська вже окупували

більшу частину Китаю, завойовували одну за одною країни Східної Азії. Уряду

США було над чим поміркувати.

11 березня 1941 p. в конгресі США було прийнято закон про ленд-ліз.

Він давав президенту право замовляти у промисловості, закуповувати й

постачати зброю, боєприпаси та інші товари будь-якій країні, оборону якої

він вважатиме життєво необхідною для Сполучених Штатів (передусім Англії,

потім СРСР, Китаю). Усі ці товари надавалися в оренду на необмежений строк.

Цей закон став воєнно-економічною основою відносин США з іншими членами

антигітлерівської коаліції. Загальна сума постачань за роки війни склала

приблизно 50 млрд. дол.

В той час як Німеччина вела наступ на СРСР, Японія визначала напрям, у

якому здійснювати свою експансію: на північ -- проти СРСР, чи в район

південних морів – проти США та Англії. На засіданні правлячих кіл Японії за

участю імператора 6 липня 1941 p. було вирішено починати експансію на

південь. Війну проти СРСР було відкладено до того часу, коли Німеччина

здобуде вагомі перемоги на Східному фронті.

7 грудня 1941 p. велика ескадра японських кораблів, до складу якої

входило 6 авіаносців, завдала нищівного удару по Перл-Харбору, де

базувалися основні сили Тихоокеанського флоту США. Було потоплено 19

американських кораблів, знищено 150 літаків, загинуло більше 2 тис. 300

американців. Одночасно японські кораблі та авіація завдали ударів по інших

американських та англійських базах - на Філіппінських островах та в

англійській колонії Малаї.

Тільки після цих бойових дій японський уряд сповістив США та Англію

про початок війни. Рішення конгресу США про оголошення війни з Японією було

ухвалене 8 грудня. Того ж дня заявила про стан війни з Японією Англія. 11

грудня 1941 p. у війну з США вступили Німеччина й Італія.

45. Московська конференція МЗС 1943 року.

19 – 30 жовтня 1943 р. в Москві відбулася конференція союзних держав.

Брали участь В. М. Молотов, К. Хелл і А. Іден, які розглянули найважливіші

питання, що стояли в той час перед союзними державами, і прийняли

відповідні рішення.

1. Головне питання становило прискорення закінчення війни й у зв'язку

з цим — зобов'язання урядів Великобританії та США забезпечити

вторгнення їхніх армій у Північну Францію весною 1944 р.

Британський військовий представник генерал Г. Л. Ізмей заявив

міністрам, що вторгнення буде здійснене, якщо «кліматичні умови в

районі Ла-Маншу стануть сприятливими», а «німецькі резерви у

Франції в момент вторгнення не перевищуватимуть 12 дивізій».

Радянській делегації так і не вдалося на цій конференції домогтися від

союзників остаточного визначення дати вторгнення в Західну Європу. Союзники

дали лише загальне зобов'язання почати операцію «Оверлорд» весною 1944 р.

Делегація СРСР запропонувала зафіксувати в таємному протоколі конференції,

що радянський уряд «бере до відома» заяви союзників із цього питання й

висловлює надію на здійснення у строк «плану вторгнення англо-американських

військ у Північну Францію весною.

З інших питань порядку денного конференції була досягнута цілковита

згода її учасників.

2. Основний документ, вироблений конференцією, становила «Декларація

чотирьох держав про загальну безпеку» (приєднався посол Китаю в

Москві за дорученням свого уряду):

а) сторони твердо домовилися продовжувати воєнні дії проти Німеччини

та її союзників до їхньої беззастережної капітуляції;

б) вирішено створити нову міжнародну організацію — Організацію

Об'єднаних Націй, розпочати спільну роботу чотирьох держав над виробленням

проекту Статуту ООН;

в) міністри підтвердили рішучість своїх урядів зміцнювати єдність і

співробітництво держав як під час війни, так і після неї.

3. Щодо післявоєнного устрою Німеччини США й Англія висували плани

розчленування країни на п'ять або три окремі держави. Радянський

міністр виступив проти. Вирішено передати це питання для вивчення в

Європейську Консультативну Комісію в Лондоні. Створити таку комісію

запропонував Радянський Союз.

4. Прийнято «Декларацію про Австрію». Оголошено аншлюс її

гітлерівською Німеччиною «неіснуючим і недійсним». Сторони

домовилися, що союзники забезпечать «відновлення вільної та

незалежної Австрії». Разом з тим зазначено, що вона несе

відповідальність за участь у війні на боці Німеччини.

5. «Декларація про Італію» підтверджувала рішення союзників про

знищення фашизму, створення в країні демократичного режиму.

Вирішено створити Консультативну Раду з питань Італії з метою

визначення її післявоєнного устрою.

6. Прийнято декларацію про відповідальність гітлерівців за здійснювані

звірства. «Велика трійка» — Й. В. Сталін, Ф. Д. Рузвельт і У.

Черчілль — від імені 32 (на той час) Об'єднаних націй підписали цю

декларацію, вимагаючи суду над гітлерівськими воєнними злочинцями в

тих країнах, де вони вчиняли свої звірства.

7. Міністри домовилися про підготовку Тегеранської конференції глав

урядів їхніх країн.

46. Тегеранська конференція

28 листопада — 1 грудня 1943 р. в Тегерані відбулася перша зустріч

«Великої трійки» — Й. В. Сталіна, Ф. Д. Рузвельта й У. Черчілля

Тегеранська конференція глав урядів СРСР, США й Англії проходила на

території радянського посольства в Тегерані.

Конференція прийняла ряд дуже важливих узгоджених документів.

1. Воєнні рішення Тегеранської конференції спрямовувалися на

прискорення закінчення війни. Було визначено початок операції

«Оверлорд» у Нормандії — в травні 1944 р. (Проте: операція почалася

6 червня.). Тоді вже стало ясно, що Радянський Союз може наодинці

розгромити Німеччину.

2. До цих рішень, розроблених штабами союзників, була додана

«Декларація трьох держав» (прийнята в кінці конференції). В ній

підкреслювалося, що наступ союзних армій буде нещадний — зі Сходу,

Заходу й Півдня — і триватиме до беззастережної капітуляції

Німеччини.

Декларація проголосила взаєморозуміння «Великої трійки», твердий намір

їхніх народів спільно працювати як під час війни, так і в мирний час. «Ми,

— говорилося в Декларації, — від'їжджаємо друзями за духом і метою».

3. Щодо повоєнної долі Німеччини Рузвельт знову висунув «проект

Моргентау» — про розчленування Німеччини на 5 держав. Черчілль

пропонував з частин Німеччини й сусідніх країн створити Дунайську

федерацію. Сталін висловився проти, виступаючи за єдину,

демократичну й миролюбну Німеччину. Вирішили ще повернутися до цієї

проблеми.

4. В «Декларації трьох держав про Іран» союзники домовилися зберегти

його суверенітет, вивести радянські й англійські війська з країни

після війни, надати Ірану фінансову й економічну допомогу.

5. «Велика трійка» обмінялася думками про Польщу. Радянський Союз

пропонував установити західні кордони Польщі по річках Одеру й

Нейсе, а східну — по «лінії Керзона». Питання про уряд Польщі

залишилося відкритим.

Сторони в принципі домовилися про передання Радянському Союзові

областей Кенігсберга й Мемеля, а також частини італійського військово-

морського флоту.

6. Радянська делегація в таємному протоколі зазначила, що після

капітуляції Німеччини СРСР вступить у війну проти Японії.

Міжнародне значення Тегеранської конференції було величезним. Її

рішення передбачали не тільки прискорення закінчення війни в Європі, а й

перспективи розвитку європейських країн у мирний час.

47. Ялтинська конференція, її основні рішення.

Успішний наступ союзників та розпад фашистського блоку наблизили

поразку Німеччини. Для того, щоб остаточно підтвердити плани її розгрому й

виробити спільну політику у повоєнній Європі, Рузвельт, Черчілль та Сталін

зустрілися на конференції в Ялті (4-11 лютого 1945 p.). Головним питанням

була координація військових зусиль та узгодження воєнних планів до

безумовної капітуляції Німеччини.

«Велика трійка» узгодила практично усі питання щодо Німеччини. Було

вирішено знищити її збройні сили, покарати воєнних злочинців, ліквідувати

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26