|
нацистську партію, скасувати гітлерівські закони та установи, змусити
Німеччину сплачувати репарації.
Для втілення цих рішень союзники домовилися окупувати Німеччину.
Кожній з трьох держав, а також Франції, надавалися свої зони окупації:
східна частина Німеччини -СРСР, північно-західна - Англії, південно-західна
- США.
Обговорювалося також польське питання. Було вирішено, що східний
кордон Польщі проходитиме по «лінії Керзона», а на заході та півночі вона
отримає «суттєве прирощення території». Польський тимчасовий уряд вирішено
було реорганізувати та ввести до його складу демократичних діячів з самої
Польщі та з еміграції.
В ході Ялтинської конференції Сталін, Рузвельт та Черчілль уклали
таємну угоду: Радянський Союз обіцяв вступити у війну з Японією не пізніше
як через три місяці після закінчення війни в Європі за умови збереження
попереднього становища Монгольської Народної Республіки, передання СРСР
Південного Сахаліну та Курильських островів, створення радянської воєнно-
морської бази в Порт-Артурі (Китай).
Важливе місце в роботі Кримської конференції було відведено
обговоренню питання про створення Організації Об'єднаних Націй. Глави трьох
великих держав ухвалили проект Статуту цієї міжнародної організації. Було
вирішено включити до числа її фундаторів Україну й Білорусію.
На конференції були прийняті «Декларація про звільнену Європу», заява
«Єдність в організації миру, як і у веденні війни», вирішено утворити
постійну нараду міністрів закордонних справ СРСР, США та англії (НМЗС) для
вирішення проблем повоєнного мирного врегулювання.
48. Потсдамська конференція.
17 липня 1945 p. у передмісті Берліна - Потсдамі - розпочалася остання
конференція в історії антигітлерівської коаліції. Її склад та позиції дещо
відрізнялися від попередніх. Радянський Союз представляв Й.Сталін, Англію
на початку конференції - У. Черчілль, згодом К.Еттлі (якій переміг на
виборах у Великобританії), делегацію США очолював новий президент країни
Г.Трумен (Т. Рузвельт помер 12 квітня 1945 p.).
Конференція тривала з 17 липня по 2 серпня 1945 p. Були розроблені
принципи політики союзників щодо Німеччини: 4Д= демілітаризація,
демократизація, декартелізація й денацифікація. Було вирішено розпочати
підготовку мирних договорів з Німеччиною та її колишніми союзниками в
Європі, для чого було створено Раду міністрів закордонних справ (РМЗС) США,
СРСР, Англії, Франції та Китаю. Після дебатів вдалося врегулювати питання
про нові кордони Польщі. Був утворений Міжнародний трибунал для покарання
головних воєнних злочинців.
За підсумками конференції Німеччину було поділено на чотири зони
окупації, кожна з яких відповідно контролювалася командуванням військ СРСР,
США, Англії та Франції. Були зафіксовані нові німецькі кордони.
СРСР підтвердив свій намір вступити у війну з Японією.
Головною сферою обговорень були європейські справи, насамперед те, що
стосувалося всебічного вирішення «німецького питання».
Оцінюючи досягнуті в Потсдамі домовленості: вони зафіксували
об'єктивне співвідношення сил та інтересів — насамперед великих держав — на
момент укладання відповідних угод. Адже територіальний устрій у більшості
частин Європи залишається в основному таким, яким його було встановлено в
Потсдамі.
49. Геополітичні наслідки Другої світової війни.
Друга світова війна своїм результатом мала повну зміну системи
міжнародних відносин, перерозподіл сил та сфер впливу у світі. Головна
зміна полягала у трансформації системи міжнародних відносин з
мультиполярної до біполярної. Це відбулося через ряд факторів.
По-перше із списку великих держав випали Німеччина, Італія, та Японія,
а Франція і значною мірою Велика Британія ослабили свої позиції. Якщо
Німеччина (і Італія) потерпіла поразку у війні, то Франція та Британія були
виснажені війною, їх економіка була підірвана, а борги були велетенськими.
По-друге на світову арену рішуче вийшли США, які зазнали незначних
втрат від війни, зате їх економіка процвітала протягом всієї війни завдяки
військовим поставкам. На кінець війни США були найбагатшою і найсильнішою
як в економічному так і у військовому плані країною (до 1949р. США мали
монополію на ядерну зброю). Окрім того США відмовились від доктрини Монро,
що відкривало їм шлях до того аби стати світовим центром сили.
По-третє суттєво збільшилась роль СРСР, який незважаючи на
виснаженість війною був переможцем у війні і під його окупацією на кінець
війни знаходилося значна частина Європи. Окрім того СРСР у 1949 р. створив
власну ядерну зброю. В наслідок цього утворилося два полюси сили навколо
яких групувалися інші держави.
Другим аспектом повоєнних змін став крах колоніальної системи. Це
сталося в результаті поразок метрополій у війні, або сильного їх
послаблення. Утворилася маса нових незалежних держав, які сформували у
рамках біполярної систему третій міні-полюс сили – рух неприєднання.
50. Головні характеристики міжнародних відносин в повоєнний період.
Міжнародні відносини у повоєнний період розвивалися в ключі
геополітичних змін. Переважно характер міжнародних відносин визначався
встановленням біполярної системи міжнародних відносин на полюсах якої були
США та СРСР.
Головні характеристики МВ повоєнного періоду.
1. холодна війна – як результат протистояння двох наддержав в умовах
можливості застосування ядерної зброї. Гарячі війни перемістилися на
“околиці світу”, але провідні держави прямо чи опосередковано участь у
них все одно брали.
2. створення системи військових союзів та коаліційна дипломатія –
відбувалося групування держав навколо полюсів сили. Було створено НАТО та
Організацію Варшавського договору. Підписано цілий ряд невійськових угод,
що створювали політичні блоки держав, при чіткому розмежуванні їх на
східні та західні.
3. військова психологія в міжнародних відносинах – в умовах холодної війни,
в умовах протистояння двох військово-політичних формувань кожна сторона
розглядала іншу як потенційного ворога;
4. виникнення руху неприєднання як наслідок краху колоніальної системи,
проголошення нових незалежних держав та їхньої реакції на біполярну
структуру МВ;
5. Ідеологізація міжнародних відносин – коли кожна з сторін розглядала
опонента через призму власної ідеології (комуністичної,
антикомуністичної, антиколоніальної).
51. Докорінні зміни у повоєнному світоустрої після Другої світової
війни.
Друга світова війна своїм результатом мала повну зміну системи
міжнародних відносин, перерозподіл сил та сфер впливу у світі. Головна
зміна полягала у трансформації системи міжнародних відносин з
мультиполярної до біполярної. Це відбулося через ряд факторів.
По-перше із списку великих держав випали Німеччина, Італія, та Японія,
а Франція і значною мірою Велика Британія ослабили свої позиції. Якщо
Німеччина (і Італія) потерпіла поразку у війні, то Франція та Британія були
виснажені війною, їх економіка була підірвана, а борги були велетенськими.
Загальноєвропейський ВВП за час війни скоротився на 25%.
По-друге на світову арену рішуче вийшли США, які зазнали незначних
втрат від війни, зате їх економіка процвітала протягом всієї війни завдяки
військовим поставкам. На кінець війни США були найбагатшою і найсильнішою
як в економічному так і у військовому плані країною (до 1949р. США мали
монополію на ядерну зброю). Окрім того США відмовились від доктрини Монро,
що відкривало їм шлях до того аби стати світовим центром сили.
По-третє суттєво збільшилась роль СРСР, який незважаючи на
виснаженість війною був переможцем у війні і під його окупацією на кінець
війни знаходилося значна частина Європи. Окрім того СРСР у 1949 р. створив
власну ядерну зброю. В наслідок цього утворилося два полюси сили навколо
яких групувалися інші держави.
Важливим важелем у міжнародних відносинах почала відігравати ядерна
зброя. Саме вона стала причиною того, що між двома військово-політичними
блоками почалася холодна, а не традиційна війна.
Другим аспектом повоєнних змін став крах колоніальної системи. Це
сталося в результаті поразок метрополій у війні, або сильного їх
послаблення. Утворилася маса нових незалежних держав, які сформували у
рамках біполярної систему третій міні-полюс сили – рух неприєднання.
Міжнародні відносини у повоєнний період набули ідеологічного
забарвлення і своїх опонентів країни сприймали як потенційного ворога.
52. Радикальні зміни у системі міжнародних відносин повоєнного періоду.
Після Другої світової війни система міжнародних відносин зазнала
суттєвих змін. Головна зміна полягала у трансформації системи міжнародних
відносин з мультиполярної до біполярної. Це відбулося через ряд факторів.
По-перше із списку великих держав випали Німеччина, Італія, та Японія,
а Франція і значною мірою Велика Британія ослабили свої позиції. Якщо
Німеччина (і Італія) потерпіла поразку у війні, то Франція та Британія були
виснажені війною, їх економіка була підірвана, а борги були велетенськими.
По-друге на світову арену рішуче вийшли США, які зазнали незначних
втрат від війни, зате їх економіка процвітала протягом всієї війни завдяки
військовим поставкам. На кінець війни США були найбагатшою і найсильнішою
як в економічному так і у військовому плані країною (до 1949р. США мали
монополію на ядерну зброю). Окрім того США остаточно відмовились від
доктрини Монро, що відкривало їм шлях до того аби стати світовим центром
сили.
По-третє суттєво збільшилась роль СРСР, який незважаючи на
виснаженість війною був переможцем у війні і під його окупацією на кінець
війни знаходилося значна частина Європи. Окрім того СРСР у 1949 р. створив
власну ядерну зброю. В наслідок цього утворилося два полюси сили навколо
яких групувалися інші держави.
Другим аспектом повоєнних змін став крах колоніальної системи. Це
сталося в результаті поразок метрополій у війні, або сильного їх
послаблення. Утворилася маса нових незалежних держав, які сформували у
рамках біполярної систему третій міні-полюс сили – рух неприєднання.
53. Сучасна міжнародна система (полі та монополярність в світі).
Наприкінці 80-х - на початку 90-х pp. відбулися фундаментальні зміни у
системі міжнародних відносин. З історичної арени зійшла одна з домінуючих
наддержав - Радянський Союз. Було зруйновано двополюсну структуру повоєнних
міжнародних відносин.
У той же час поліцентричний баланс сил, що діє у багатополярній
системі міжнародних відносин замість балансу сил двох наддержав являє більш
складну й менш стійку систему. Через нестійкість поліцентричної системи
можливе формування моноцентричної системи МВ, з США у ролі центру сили. США
нині є єдиною супердержавою і до того ж активно претендує на світове
лідерство.
Значно посилилися дезінтеграційні процеси, що спричинило розпад слідом
за СРСР, СФРЮ та Чехословаччини.
Для міжнародних відносин 90-х pp. характерними є такі тенденції:
o на зміну біполярній структурі міжнародних відносин прийшла більш складна
структура, посилилася взаємозалежність країн;
o перенесення центру протистояння з лінії Схід -Захід на лінію Південь -
Північ. Поглибилася міжнародно-політична диференціація у «третьому
світі»;
o подальше зміцнення міжнародних позицій високорозвинених демократичних
держав, трьох центрів - американського, європейського та японського,
«великої сімки», або більш широкого кола провідних держав;
o зміни існуючих регіональних комплексів, створення нових регіональних та
субрегіональних комплексів на основі інтеграційних процесів (ЄС, Північна
Америка), у той же час можливим є посилення відцентрових тенденцій,
розпад ряду країн, як це відбулося з СРСР, Югославією та Чехословаччиною,
ця тенденція може поширитися на Росію.
54. Основні тенденції розвитку повоєнних міжнародних відносин.
Міжнародні відносини у повоєнний період розвивалися в ключі
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26
|
