драбин. Одним своїм кінцем вони прикріплені до вільного краю спіральної

кісткової пластинки і ідуть від нього до зовнішньої стінки. Барабанна

стінка називається також базилярною пластинкою. Вона утворена колагеновими

волокнами. На цій пластинці всередині завиткового каналу знаходиться

спіральний (кортіїв) орган - звукосприймальний відділ органу слуху.

Основним елементом його є рецепторні (волоскові) клітини, на апікальних

кінцях яких є волоски. Над волосками розташована текторіальна (покривна)

мембрана.

Крім звукосприймальних, тут розташовані зовнішні і внутрішні опірні

(підтримуючі) клітини, на яких розташовані волоскові, що не доходять до

базальної мембрани. Між підтримуючими клітинами є тунель. Рецепторні

клітини розташовані по обидва боки тунелю. Внутрішні - колбоподібні,

зовнішні - циліндричні. Внутрішні волоскові клітини розташовані в один ряд.

Їх приблизно 3500 штук. Зовнішні волоскові розташовуються в 3-4 ряди. Їх

налічують 12000-20000 штук.

В тунелі розташовані безміелінові волокна від нейронів спірального

органа.

Тіла аферентних нейроцитів (перші нейроцити) залягають в спіральному

ганглії, що розташований в товщі спіральної кісткової пластинки. Аксони цих

нейроцитів ідуть у складі завиткової частини присінково-завиткового нерва

(8-а пара) і закінчуються синапсами на клітинах завиткових ядер, які

розташовані в ромбоподібній ямці (біля вестибулярного поля) (другі

нейроцити). Їх аксони (частина) досягають нижніх горбків чотиригорбкового

тіла і (інша частина) медіальних колінчастих тіл, де закінчуються синапсами

на їх клітинах (треті нейроцити).

Відростки клітин медіального колінчастого тіла ідуть до скроневої

звивини в центральну частину слухового аналізатора. Відростки клітин

чотиригорбкового тіла є початком одного із екстрапірамідних шляхів.

нейроцитів

Вестибулярний (присінковий) лабіринт - периферичний відділ

статокінетичного аналізатора (ораган рівноваги) - складається із

розташованого у кістковому лабіринті присінка і півколових каналів.

Присінок (vestibulum) є середнім відділом кісткового лабіринту.

Кістковий гребінець на внутрішній стінці присінка розділяє його на два

заглиблення - сферичне (сполучається із кістковим спіральним каналом

завитки) і еліптичне (маточка) (сполучається з кістковими півколовими

каналами), у яких розташовані відповідні мішечки.

Кісткові півколові канали (їх 3) становлять задній відділ кісткового

лабіринту і розташовані в трьох взаємоперпендикулярних площинах. Передній -

сагітально, задній - фронтально, латеральний - горизонтально. Кожний канал

має вигляд дужки з двома кінцями - кісткові ніжки, одна з них (ампулярна)

перед впаданням у присінок розширяється утворюючи ампулу. Нерозширені ніжки

переднього і заднього каналів злилися і утворили спільну кісткову ніжку,

тому у присінок (маточку) відкривається п'ятьма отворами.

Ділянки мішечків, які містять чутливі клітини, називають плямами.

Аналогічні ділянки ампул півколових каналів - гребінцями.

Епітелій плям складається із рецепторних волоскових

(сенсорноепітеліальних) і підтримуючих клітин, які лежать на базальній

мембрані. Розрізняють колбоподібні і циліндричні рецепторні волоскові

клітини. На їх апікальних кінцях є по 60-80 мікроворсинок. Крім

мікроворсинок кожна клітина має одну рухливу війку. На епітелії

розташовується тонковолокниста драглиста мембрана з кристалами вуглекислого

кальцію (статоліти).

Основи рецепторних (волоскових) клітин контактують з кінцевими

нервовими розгалуженнями.

Плями сприймають зміни сили тяжіння і лінійного прискорення.

Чутливі апарати півколових каналів - ампулярні гребінці, у вигляді

складок розташовуються у кожній ампулі мають аналогічні волоскові і

підтримуючі клітини як і плями. На цих клітинах у ампулах лежить

желатиноподібний купол, куди проникають волоски. Ампулярні гребінці

сприймають зміни кутового прискорення.

Збудження волоскових клітин через синапси передаються до клітин

присінкового вузла (перший нейроцит). Їх аксони утворюють присінкову

частину присінково-завиткового нерва (8-а пара) і ідуть до ромбоподібної

ямки (вестибулярні ядра) (другий нейроцит). Аксони цих клітин

(вестибулярного ядра) ідуть до ядер намету (шатра) мозочку через нижню

мозку (третій нейроцит). Частина волокон від вестибулярних ядер іде

перехрещуючись до таламусу (це також третій нейроцит). Звідси імпульси до

тім'яної та скроневої часток кори (коркові центри статокінетичного

аналізатора).

Нюховий аналізатор. Орган нюху (organum olfactus) розташований у верхньому носовому ході в районі горизонтальної

пластинки решітчастої кістки. Рецепторна ділянка (нюховий епітелій) займає

250-500 кв.мм. Тут є три типи клітин: рецепторні, підтримуючі та базальні.

Підтримуючі (опорні) клітини лежать між нюховими і розділяють їх. Вони

мають короткі війки і мають ознаки секреції. Базальні клітини розташовані

глибше, на базальній мембрані, оточують пучки аксонів рецепторних клітин.

Ще глибше, під базальною мембраною, є залозисті клітини.

Нюхові рецепторні клітини мають довгі центральні і короткі периферичні

відростки. Кількість нюхових клітин у людини близько 40 млн. (У “нюхаючих”

тварин до 200 млн.). Дендрит (периферичний відросток) нюхової клітини

закінчується потовщенням (нюхова булава), на вершині якої є по 10-12

рухливих нюхових війок.

Центральні відростки - аксони - збираються у нюхові нитки (20-40).

Вони проходять у череп крізь решітчасту кістку до нюхової цибулини (другі

нейроцити). Їх аксони утворюють нюховий тракт і ідуть до нюхового

трикутника. Нюхові цибулини, тракти і трикутники разом з передньою

продирявленою речовиною складають периферичний відділ нюхового мозку

(rhinencephalon). До центрального відділу нюхового мозку відносяться

склепінчаста звивина (gyrus fornicatus) з крючком (uncus), гіпокамп

(hippocampus) та деякі інші пограничні з ним утвори.

Смаковий аналізатор. Орган смаку (organum gustus) у людини представлений багатьма (( 2000) смаковими бруньками,

розташованими у багатошаровому епітелії слизової оболонки язика,

піднебіння, надгортанника і задньої стінки глотки.

Смакові бруньки мають еліпсоподібну форму і місять тісно притиснені

одна до одної смакові (рецепторні) і опорні клітини, в основі яких

знаходяться базальні клітини. На верхівці бруньки є смакова пора. В бік

пори звернені мікроворсинки рецепторних клітин. Їх збудження передається

сусіднім нервовим клітинам. З передніх 2/3 язика імпульси ідуть по

язиковому нерву? (частина лицьового;? барабанна струна? - уточнити).

Надгортанника - блукаючому. Тіла перших нейроцитів залягають в узлах 7-ї, 9-

ї та 10-ї пар черепних нервів, а аксони у складі названих нервів до

довгастого мозку (другі нейроцити). Звідси до таламусу (третій нейроцит).

Аксони цих нейроцитів ідуть до коркового кінця смакового аналізатора - кора

парагіпокампальної звивини, крючка і гіпокампа (амонового рогу).

Розрізняють жолобкуваті, листоподібні та грибоподібні сосочки, у яких

розташовані смакові бруньки.

Соматосенсорний аналізатор включає рецептори шкіри і чутливу систему

скелетно-м'язевого апарату.

Шкіра (1,4 - 2,1 кв. м.) містить велику кількість чутливих нервових

закінчень - рецепторів, які сприймають різні подразнення довкілля. Больові,

температурні, тактильні шкірні рецептори. Вони мають різну форму і різну

будову. Розташовані у шкірі на різній глибині.

Центральна ланка - соматосенсорна зона кори Передача іде по пучках

Голля і Бурдаха. Больова чутливість практично не представлена на корковому

рівні (подразнення кори не викликає болю), тому вважають, що вищим больовим

центром є таламус. В ньому 60% нейроцитів чітко реагують на больові

подразнення.

Кровоносна система

Серце і кровоносні судини утворюють замкнену систему, яка забезпечує

транспорт крові по організму. Разом з кров'ю транспортуються різноманітні

речовини і виконуються дихальна, видільна, трофічна, регуляторна тощо

функції кровоносної системи. Разом з тим в крові є специфічні компоненти,

які забезпечують захист організму від чужерідних впливів та від втрати

цілісності організму (зсідання крові).

В організмі виділяють артерії, вени і капіляри.

В залежності від розмірів артерії поділяють на великі , середні і малі .

Артерії можна поділити і за функціями (пристінні, вісцеральні, органні,

внутріорганні тощо) або за розташуванням (стегна, плеча тощо).

Стінка артерії складається з 3-х оболонок: внутрішньої, середньої і

зовнішньої. Внутрішня оболонка побудована ендотелієм, підендотеліальним

шаром і внутрішньою еластичною пластинкою (мембраною). Ендотеліоцити

вкривають просвіт судини. Вони витягнуті вздовж судини. Підендотеліальний

шар складається із тонких еластичних і колагенових волокон та

малодиференційованих сполучнотканинних клітин.

Середня оболонка артерії складається із спірально розташованих

міоцитів, між якими знаходиться невелика кількість колагенових і еластичних

волокон, та зовнішньої еластичної пластинки утвореної поздовжніми товстими

переплетеними еластичними волокнами.

Зовнішня оболонка складається із рихлої волокнистої неоформленої

сполучної тканини, яка містить еластичні і колагенові волокна. В ній

проходять кровоносні судини і нерви.

За співвідношенням структурних елементів артерії поділяють на м'язеві,

змішані та еластичні. В стінках артерій м'язевого типу добре розвинена

середня оболонка. Міоцити і еластичні волокна у ній розташовуються

спірально подібно до пружини. Міоцити середньої оболонки стінки артерій

м'язевого типу своїми скороченнями регулюють надходження крові до органів і

тканин.

Найтонші артерії м'язевого типу - артеріоли, мають діаметр менший 100

мкм і переходять у капіляри. В стінці артеріол відсутня внутрішня еластична

пластинка. Середня оболонка утворена окремими міоцитами, між якими

розташовується невелика кількість еластичних волокон. Зовнішня еластична

пластинка є лише у великих артеріол і відсутня у дрібних.

Артеріоли регулюють находження крові до органів і тканин.

До артерій змішаного типу відносяться такі артерії у яких у середній

оболонці приблизно однакова кількість еластичних волокон і міоцитів.

Внутрішня еластична пластинка товста, міцна, пучки міоцитів переплітаються.

До артерій еластичного типу відносяться аорта і легеневий конус. У цих

судинах внутрішня оболонка товща, внутрішня еластична мембрана має густе

сплетення тонких еластичних волокон. Середня оболонка утворена еластичними

мембранами, які розташовуються концентрично, між ними є міоцити. Зовнішня

оболонка тонка.

Дистальна частина серцево-судинної системи - мікроциркуляторне

русло - є шляхом місцевого кровотоку, де забезпечується взаємодія крові і

тканин. Мікроциркуляторне русло розпочинається найдрібнішими артеріальними

судинами - артеріолами і закінчується найдрібнішими венами - венули. Стінка

артеріоли містить лише один ряд міоцитів. Від артеріоли відходять

прекапіляри і справжні капіляри (діаметром 5-30 мкм), біля початку яких

знаходяться гладеньком'язові прекапілярні сфінктри .

Прекапіляр (прекапілярна артеріола) в своїй стінці має поодинокі міоцити.

Від нього відходять справжні капіляри, які потім вливаються в посткапіляри

(посткапілярні венули). Посткапіляри утворюються злиттям 2 або більше

капілярів, мають тонку адвентиціальну оболонку, стінки їх здатні добре

розтягуватися і мають високу проникність. В міру злиття посткапілярів

утворюються венули. Їх калібр широко варіює і у звичайних умовах дорівнює

25-50 мкм. Венули вливаються у вени. В межах мікроциркуляторного русла

зустрічаються судини прямого переходу крові із артеріоли у венулу -

артеріоло-венулярний анастомоз, в стінках якого часто є міоцити, які

регулюють перехід крові. До мікроциркуляторного русла відносять також і

лімфатичні капіляри.

Звичайно в капілярну сітку кров підходить по артеріолі, а виноситься

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17