насаджень зосереджені в Криму, Вінницькій, Одеській, Харківській, Черкаській

областях.

Виноградні насадження країни, які займають площу 163 тис. га, зосереджені в

Криму, Закарпатті, а також в Одеській, Херсонській та Миколаївській областях.

Таблиця 4.

Валовий збір технічних культур, картоплі та овочів

(у господарствах усіх категорій; тис. т) (12, с.241)

Тваринництво щодо вартості валової продукції є най-більшою галуззю

сільськогосподарського виробництва України. Воно покликане заловольнити потреби

населення у м’ясомолочних продуктах, а також потреби легкої та інших галузей

промисловості в багатьох видах сільськогосподар-ської сировини.

На розміщеня тваринництва впливають природні умови, ресурси кормовиробництва

і передусім природні кормові угіддя. Здебільшого розміщення і спеціалізація

тваринництва зумовлені потребами населення, а також транс-портабельністю

продуктів. Водночас окремі галузі тваринництва прив’язані до м’ясної,

м’ясомолочної, цукрової, спиртової, крохмале-патокової промисловості.

У галузевій структурі тваринництва основну роль відіграють скотарство,

свинярство, птахівництво та вівчар-ство. Менше значення робочого конярства,

кролівництва, ставкового рибництва, кліткового звірництва,бджільництва,

шовківництва тощо.

Скотарство в усіх природно-кліматичних зонах України є провідною галуззю і

має в приміських зонах, особливо більших і найбільших міст, молочно-м’ясний

напрям. На Поліссі традиційно розвивається молочно-м’ясне тваринництво, у

південних районах переважає м’ясо-молочне. Поблизу крупних споживачів

розташовані потужні комплекси відгодівлі та первинної переробки великої

рогатої худоби, свиней і птиці, виробництва молока.

Поголів’я великої рогатої худоби становило на початку 1996 р. 17,7 млн. голів

(4, с.187). Найбільша густота худоби у Карпатах і Лісостепу; далі йдуть

Полісся і Степ. Розводять переважно червону степову, симентальську,

білоголову українську, сіру українську, лебединську, чорно-рябу породи.

Потужною галуззю продуктивного тваринництва України стало свинарство. Воно,

як галузь скороспілого тваринництва, розвивається в усіх регіонах республіки.

У найбільших масштабах воно сконцентровано у великих вузькоспеціалізованих

господарствах приміських зон більших і найбільших міст. Поголів’я свиней в

Україні становить 13,1 млн. голів. У господарствах Полісся і Лісосте-пу

свинарство має м’ясо-сальну, а у Степу — сальну спе-ціалізацію. Розводять

переважно українську білу породу.

Вівчарство — найменш інтенсивна галузь тваринництва, що грунтується переважно

на дешевих пасовищах і грубих кормах з незначним використанням концентрованих

кормів. В Україні вирощується майже 4,1 млн. голів овець і кіз (у 1995 р.)

(4, с.187). У степових областях вівчарство має тонкорунну і напівтонкорунну

спеціалізацію, в лісостепових, поліських та гірських — м’ясо-вовняну.

Високотоварною галуззю тваринництва за останні роки стало птахівництво. Воно

постачає населенню м’ясо і яйця, а легкій промисловості — пух і пір’я. Це

найбільш механізована і автоматизована галузь тваринництва, що дає змогу

впроваджувати промислову технологію, яка істотно впливає на територіальну

організацію цієї галузі. У розміщенні птахівництва чітко простежується

тенденція до наближення до споживача будівництвом птахофабрик навколо великих

міст. Виробництво яєць у 1995 р. становило понад 9,4 млрд шт. за рік (4,

с.187).

Не втратила свого значення і така галузь, як конярство. Поголів’я коней

становить в Україні близько 1 млн. Конярство зосереджене в колгоспах

переважно в районах Карпат, Закарпаття, на Поділлі та Поліссі.

Товарною галуззю тваринництва в багатьох районах є кролівництво. Чисельність

поголів’я кролів коливається у межах 10 — 15 млн. Основна їх кількість

зосереджена в підсобних господарствах населення; близько половини

спеціалізованих колгоспів і радгоспів концентрується в Криму. Основними

районами розведення кролів є Степова і Лісостепова зони.

Перспективною галуззю виробництва є рибне господарство. Воно розвивається на

основі ставків (близько 200 тис. га), водоймищ Дніпра, Сіверського Дінця та

ін. (близь-ко 1 млн. га), а також уздовж багатьох середніх і великих річок.

В Україні, в основному у південних районах, розвивається шовківництво;

виробляється понад 10 тис. т шовкової сировини на рік (2, с.300).

У республіці організовано кліткове звірництво — практично в усіх областях

розводять нутрій (400 тис. штук на рік), норок,лисиць,песця (2, с.300).

Бджільництво сконцентроване в Степу, Лісостепу і Ка-рпатах. Створено близько

60 бджолопідприємств і великих фірм, в яких нараховується по 2 — 3 тис.

бджолосімей.

Таблиця 5

Поголів’я продуктивної худоби (на 1 січня)

(у господарствах усіх категорій; тис. голів) (12, с.257).

Основна частина продукції, що виробляється в сільсь-кому господарстві,

надходить для переробки на підприєм-ства харчосмакової (близько 45%), м’ясної

і молочної промисловості (понад 30%) (2, с.301).

Найважливішими факторами розміщення галузей харчової промисловості є

чисельність і густота населення, сировинна база, форми організації

виробництва,транспорт. Об’єктивними чинниками є природні умови і НТП. Залежно

від дії основних факторів галузі первинної переробки сіль-ськогосподарської

сировини поділяються на такі групи:

орієнтуються на джерела сировини: цукрова, консервна, крохмале-патокова, олійна;

тяжіють до місць споживання готової продукції: молочна, кондитерська,

хлібопекарська;

одночасно орієнтуються і на сировину, і на споживача: м’ясна, борошномельно-

круп’яна.

М’ясна промисловість є однією з основних в харчовій індустрії. На розміщення

м’ясокомбінатів головний вплив має сировинна база, а фактором розміщення

м’ясопереро-бних заводів, ковбасних та кулінарних фабрик є наявність

споживачів. Розміщення м’ясного виробництва характеризується концентрацією

його в індустріальних районах і в районах потужної сировинної бази. Найбільші

м’ясокомбі-нати є в Харкові,Полтаві,Одесі,Києві,Вінниці,Дніпропетров-ську,

містах Донбасу.

Молочна промисловість розвинута в усіх областях; найвища територіальна

концентрація - у більших і найбіль-ших містах,а також у приміських районах. У

цих же районах розвивається і маслосироробна промисловість. Провідне місце у

випуску тваринного масла належить Київській,Він-

ницькій,Чернігівській,Хмельницькій,Сумській областям.

Цукрова промисловість — провідна галузь харчової промисловості. Тепер у

країні виробляється майже 4 млн. т цукру з цукрового буряка. В Україні

працюють понад 190 цукрових заводів, розміщення яких збігається з основними

районами вирощування цукрових буряків. У витратах на виробництво частка

сировини становить 80%.Найбільш розвинена цукрова промисловість у

Вінницькій,Черкаській, Хмельницькій,Київській та Тернопільській областях.

Цукро-рафінадне виробництво - у Ходорові,Шепетівці,Черкасах, Сумах,

Дружбі,Бердичеві та Одесі.

Підприємства хлібопекарської промисловості розміще-ні у великих, більших і

найбільших містах: Києві,Харкові, Одесі,Львові,Донецьку,Запоріжжі,а також

практично у всіх малих і середніх містах України.

Борошномельно-круп’яна промисловість відіграє провідну роль у забезпеченні

населення, а також інших галузей харчової індустрії борошном і крупами.

Найважливішими центрами є Київ,Харків,Дніпропетровськ,Одеса,

Миколаїв,Запоріжжя,Львів.

Винятково важлива роль консервної промисловості по-лягає у тому, що

консервування плодів та овочів забезпечує тривале зберігання їх. Основні

центри — Одеса, Сім-ферополь,Херсон,Ізмаїл,Черкаси,Ніжин та ін.

Олійна промисловість виробляє і переробляє рослинні жири та пов’язані з ними

продукти. Основною олійною ку-льтурою є соняшник, з насіння якого одержують

90% всієї олії. Центри — Дніпропетровськ,Маріуполь,Запоріжжя,По-

лтава,Кіровоград,Вінниця. Щороку в Україні виробляють майже 700 тис. т оліі

(4, с.191).

Крохмале-патокова промисловість виробляє крохмаль, що використовується в

основному в харчовій промисловості.Найбільшими виробниками картопляного

крохмалю є Чернігівська та Житомирська області. Останнім часом виробляють

крохмаль з пшениці, кукурудзи,рису. На переробці кукурудзи спеціалізується

Верхньодніпровський ком-бінат у Дніпропетровській області.

У цілому переважна більшість галузей АПК України набула досить значного

розвитку і має чималі можливості розширення виробництва рослинницької і

тваринницької продукції, підвищення її якості та розширення асортименту, а

також модернізації виробництва.

5. Основні проблеми та перспективи розвитку АПК.

Складний період переживає нині наша країна. Економіка всьго народного

господарства, у тому числі і його складова частина АПК, перебувають у

кризовому стані. Велика відповідальність лежить на корпусі економістів

країни, які повинні здійснювати реформування існуючого економічного механізму

в напрямі ринкових відносин. При цьому з об’єктивних причин самим економістам

у ході реформ слід переозброюватися, тому що в ринковій економіці існує свій

апарат, відмінний від апарату періоду адміністративно-командної системи

управління. Потрібно оволодіти й користуватися теорією попиту і пропозиції,

граничної корисності, концепцією ціни виробництва, законами конкуренції,

маркетингу, інфляції, біржової торгівлі, процесами хеджування, опціонів,

спекуляції, кривими Філіпса і Лафера, поєднання вільного ринку та елементів

державного регулювання і т. д.

Не викликає сумніву той генеральний курс,який був об-раний на проведення

глибоких економічних реформ в АПК країни і перехід до ринкових методів

господарювання. На превеликий жаль, маючи в сільському господарстві великі

національні та природні потенціальні можливості, ми не змогли створити

конкурентоздатного товаровиробника з питань продуктивності праці. І - що саме

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6