(ЗО листопада - 1 грудня 1998 р.). Регулярні консультації між Україною

і "Трійкою" ЄС та саміти Україна - ЄС стали нормою двосторонніх

взаємин, все це відображено у Таблиці 1.3.

Таблиця 1.3.

Розвиток стосунків Україна – ЄС :

базові стратегічні нормативно-організаційні документи.

На відміну від інших центрально-східноєвропейських країн, які

мають з Європейським Союзом угоди про асоційоване членство, а

більшість з них уже розпочали безпосередні переговори про вступ до

нього, в УПС прямо не йдеться про перспективи приєднання України до

ЄС. Не визначено перспективи набуття Україною повноправного членства в

Європейському Союзі і в Спільній стратегії ЄС щодо України. ухваленій

на Гельсінському саміті Євросоюзу 11 грудня 1999 року. Разом з тим у

цьому документі Європейський Союз вперше визнав "європейські прагнення

України" і привітав її "проєвропейський вибір". Ухвалюючи Спільну

стратегію щодо України, розраховану на чотирирічний термін,

Європейська Рада визнала, що успішна та стабільна Україна якнайліпше

відповідає інтересам Європейського Союзу, було, зокрема, підкреслено,

що повне виконання Угоди про партнерство і співробітництво е

передумовою успішної інтеграції України в економіку Європи та допоможе

Україні утвердити свою європейську ідентичність.

Таким чином, незважаючи на те, що Спільна стратегія засвідчила

політичну неготовність Європейського Союзу до розгляду на цьому етапі

питання про майбутні перспективи України щодо членства в ЄС, вона

запропонувала нові сфери і можливості для поглиблення співпраці, які,

за умови їх відповідного використання, відкриють Україні двері до

Європейського Союзу. [19]

Очевидно, що сучасні слабкі євроінтеграційні позиції України та її

невідповідність політичним і економічним критеріям для вступу до ЄС є

закономірним результатом непослідовності і зволікання у здійсненні

реформ- Роки тупцювання на місці залишили Україну позаду тих країн

Центральної і Східної Європи, які наполегливо здійснювали складні

ринкові перетворення. Домінування "декларативної" і брак

"імплементаційно'і" культури в органах виконавчої влади, слабка

інституційна і функціональна закріпленість пріоритетності політики

європейської інтеграції у повсякденній діяльності Уряду, неефективні

механізми міжвідомчої координації і моніторингу виконання ухвалених

рішень, низький рівень фахової підготовки і знань державних службовців

навіть вищої ланки того, що стосується європейськоїї інтеграції,

негативно впливають на реалізацію Угоди про партнерство і

співробітництво та Стратегії інтеграції до ЄС.

Успіхи української дипломатії і заслужене визнання позитивної ролі

України в підтриманні регіональної безпеки виявилися недостатніми, аби

компенсувати брак структурних реформ всередині країни. Не можна

вважати серйозним аргументом пояснення розриву між намірами і

деклараціями, з одного боку, та їх імплементацією, з другого,

передовсім у сфері європеїзації українського законодавства, лише

тяганиною парламентських процедур чи, тим паче , "неконструктивною

опозиційністю" Верховної Ради.

1.3. Гармонізація Українського законодавства з Європейським.

Адаптація законодавства України до законодавства ЄС полягає у

зближенні із сучасною європейською системою права, що забезпечить

розвиток політичної, підприємницької, соціальної, культурної

активності громадян України, економічний розвиток держави у рамках ЄС

І сприятиме поступовому зростанню добробуту громадян, приведенню його

до рівня, що склався у державах - членах ЄС.

Адаптація законодавства України передбачає реформування її правової

системи та поступове приведення у відповідність із європейськими

стандартами і охоплює приватне, митне, трудове, фінансове, податкове

законодавство, законодавство про інтелектуальну власність, охорону

праці, охорону життя та здоров'я, навколишнє природне середовище,

захист прав споживачів, технічні правила і стандарти, транспорт, а

також інші галузі, визначені Угодою про партнерство та

співробітництво. Важливим чинником реформування правової системи

України слід вважати участь України у конвенціях Ради Європи, які

встановлюють спільні для цієї організації та ЄС стандарти.

Етапами правової адаптації є імплементація Угоди про партнерство та

співробітництво, укладання галузевих угод, приведення чинного

законодавства України у відповідність із стандартами ЄС, створення

механізму приведення проектів актів законодавства України у

відповідність із нормами ЄС. [25]

Євроінтеграція має стати першочерговим пріоритетом для всіх

гілок і рівнів влади в Україні, Під цим кутом зору послідовне

здійснення адміністративної реформи має містити чітку реалізацію цієї

пріоритетності і забезпечити відповідні зміни в структурі міністерств

і відомств та механізмах міжвідомчої координації. Досвід інших

центрально- і східноєвропейських країн свідчить, що доцільним є

запровадження посади Спеціального уповноваженого Уряду з питань

європейської інтеграції у ранзі міністра, наділеного необхідними

повноваженнями з координації зусиль усіх органів виконавчої влади щодо

співпраці з ЄС.

Для більш плідної координації діяльності Уряду та Верховної Ради

варто було б створити в парламенті спеціальний Комітет з питань

європейської інтеграції. Така новація логічно відбивала б

стратегічність напряму європейської інтеграції, сприяла б більшій

симетричності міжпарламентських контактів і ефективнішому

парламентському контролю за процесом європейської інтеграції, надто ж

у напряму гармонізації законодавства України із законодавством ЄС.

Комітет у закордонних справах також мав би відстежувати питання

європейської інтеграції, але це не було б його основною функцією.

Такий розподіл компетенції існує практично в усіх парламентах країн-

кандидатів на вступ до ЄС. У цілому Верховна Рада, як інститут, що

прямо представляє громадян України, могла б відігравати помітнішу

роль у заохоченні кращого розуміння і підтримки суспільством процесу

європейської інтеграції. [26]

Реалізація європейського вибору вимагає не тільки політичної волі,

а й відповідним чином підготовлених кадрів державних службовців,

причому не тільки в центральних відомствах, ай на регіональному і

місцевому рівнях, Загальна програма перепідготовки і навчання має

забезпечити необхідні знання і навички щодо розуміння цілей

інтеграції і Європейського Союзу, його основних інституцій і процесу

ухвалення рішень, вміння вести переговори, використовувати

європейські інформаційні ресурси, покращення володіння однією з

основних європейських мов. Спеціальні програми перепідготовки

службовців за секторами мають супроводжувати і дещо випереджати

процес гармонізації законодавства та імплементації УПС. На державному

рівні необхідно визначити політику перепідготовки і навчання, Її

конкретні цілі, провести аналіз потреб і наявних ресурсів, оцінити

зміст і вплив навчальних курсів, врахувати механізми мотивації

державних службовців щодо участі у навчальних програмах і програмах

перепідготовки. На порядку денному має бути вдосконалення і посилення

інституцій, що пропонують курси з питань європейської інтеграції, а

також прискорення запровадження відповідної спеціалізації у рамках

навчальних програм університетів та інститутів, як це передбачається

Стратегією інтеграції України до Європейського Союзу. Має бути

створена і підтримуватися база даних з питань європейської

інтеграції. [10]

Особливу увагу слід приділити проблемі імплементації. Найближчим

часом має бути проведена інвентаризація виконання Стратегії

інтеграції і відповідних постанов Уряду, імплементації УПС.

Підготовка і видання Білої книги з питань європейської інтеграції

України може стати надзвичайно важливим кроком у цьому напрямі.

Цілком неадекватною сучасним потребам є якість експертно-наукових

розробок про європейську інтеграцію України. На порядку денному

стоїть розробка і дискусія щодо можливих сценаріїв "входження в

Європу" у світлі Копенгагенських критеріїв. Для того, щоб успішно

імпортувати успіхи інших країн і уникнути запозичення їх помилок,

треба приділити особливу увагу дослідженню досвіду європейської

інтеграції країн-кандидатів на вступ до ЄС, що перебувають на різній

стадії готовності. При цьому важливо пам'ятати, що такий аналіз

завжди має підтримувати і стимулювати відповідні дії, а не бути

просто ще однією аналітичною вправою.

Європейська інтеграція має стати не тільки пріоритетом для всіх

владних структур, а й свідомим вибором суспільства в цілому, 3 огляду

на це очевидною є потреба в широкомасштабній інформаційно -

просвітницькій програмі, завдяки якій суспільство значно поліпшило б

знання про природу і сутність європейської інтеграції, специфіку

функціонування ЄС тощо. Це положення міститься в Стратегії

інтеграції, але поки що не виконується. Ініціатива тут має належати

Уряду, який повинен підтримувати постійний діалог із суспільством

стосовно реалізації своєї європейської політики. Варто започаткувати

постійно діючий форум для представників неурядових організацій. на

якому вони мали б можливість консультуватися і дискутувати з

урядовими структурами і політиками. Це, до речі, допоможе Україні

краще представляти себе як сильного партнера і повноправного учасника

процесу європейської інтеграції. Якщо ми хочемо, щоб нас саме такими

сприймали І відповідно поводились, треба бути готовими на рівних

дискутувати з приводу всіх поточних проблем євроінтеграції, а не

тільки тих, що стосуються відносин України з ЄС. [11]

Україні також варто подбати про подолання необізнаності Європи про

Україну, з цією метою Уряду варто розробити спеціальну програму

"просування" України в ЄС та всіляко сприяти налагодженню й

розвиткові широких зв'язків з країнами-членами ЄС.

Також варто не тільки запитувати, що Європейський Союз може дати

Україні, а й шукати переконливі аргументи того, що Україна може дати

Європейському Союзу. Чим упевненіше ми відповідатимемо на ці

запитання, тим переконливіше будемо виглядати і діяти.

В висновку до цього розділу можна зазначити, що європейська інтеграція

- це магістральний напрям розвитку континенту, який визначить як

ситуацію в самій Європі в третьому тисячолітті, так і її місце у

світі. Європейська інтеграція і членство в Європейському Союзі є

стратегічною метою України тому, що це є найкращим способом реалізації

національних інтересів, побудови економічно розвинутої і

демократичної держави, зміцнення позицій у світовій системі

міжнародних відносин. Для України європейська інтеграція - це шлях

модернізації економіки, подолання технологічної відсталості, залучення

іноземних інвестицій і новітніх технологій, створення нових робочих

місць, підвищення конкурентної спроможності вітчизняного

товаровиробника, вихід на світові ринки, насамперед на ринок ЄС.

Розділ ІІ. Аналіз зовнішньоекономічних відносин України з ЄС.

2.1. Зовнішня торгівля України з країнами ЄС.

Торгово-економічна співпраця України з Німеччиною.

З моменту проголошення незалежності Україна почала вживати енергійні

заходи по встановленню і розвитку зовнішньої торгівлі з Німеччиною. З

огляду на економічний розвиток Німеччини, її потенціал, на її місце

серед інших розвинутих країн Заходу торговельно-економічні відносини з

нею, безумовно, мають пріоритетне значення.

У галузі зовнішньої торгівлі Німеччина була і залишається одним з

найважливіших партнерів України, на неї припадає близько 7% загального

обороту нашої держави. За підсумками 1999 р. Україна увійшла до

десятки головних торгових партнерів Німеччини у Центральній та Східній

Європі й впевнено посідає друге місце після Російської Федерації.

Досягнутий рівень взаємної торгівлі ( 2 млрд. дол) є найвищим за весь

час існування незалежної Української держави, хоча й досить скромним

порівняно із загальними обсягами німецької зовнішньої торгівлі, де

наша частка становить лише 0,2 %.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10