Інтеграція України до ЄС. Шляхи і перспективи розвитку
Зміст
Вступ…………………………………………………………………………
Розділ І. Сучасний стан розвитку ЄС та передумови інтеграції
України в європейській економічний простір……………………..
1. Європейська інтеграція на сучасному етапі……………………………
2. Нормативно – правова база відносин України з ЄС…………………..
3. Гармонізація українського законодавства з європейським………..
Розділ ІІ. Аналіз зовнішньоекономічних відносин України з
ЄС……………………………………………………………………………..
2.1. Зовнішня торгівля України з країнами ЄС………………………………...
2.2. Товарна структура експорту та імпорту України………………………..
2.3. Програми Європейського Союзу для України…………………………
2.4. Інвестиційна діяльність ЄС в Україні………………………………………
Розділ ІІІ. Перспективи співробітництва України з ЄС, та шляхи його
прискорення……………………………………………….
3.1. Проблеми у відносинах України з ЄС………………………………………
3.2. Шляхи прискорення входження України до ЄС………………………….
Висновки……………………………………………………………………
Список літератури………………………………………………………..
Додатки……………………………………………………………………...
Вступ
Актуальність теми даної випускної роботи полягає в тому, що об`єктивна
необхідність вимагає поступового , але неухильного включення економіки
України до системи міжнародного поділу праці (МПП) , світових
інтеграційних процесів. Нинішня ситуація характеризується глобальною
трансформацією усіх країн світу до нового якісного стану , нового типу
цивілізації третього тисячоліття .
В майбутньому велике значення буде мати інтеграція України в Європу.
Україна широким фронтом виходить на західноєвропейський соціально-
економічний простір.
Таким чином самостійність України зовсім не означає її самоізоляції
на міжнародній арені.
Сучасні тенденції світового розвитку ставлять перед Україною нові
проблеми та потребують від неї активної участі в їх рішенні.
Характерною рисою сучасного світового соціально-економічного розвитку
є бурхлива динаміка інтеграційних процесів у світі та Європі зокрема.
При цьому навіть ті країни, які не входять до складу інтеграційних
об’єднань, неминуче відчувають на собі їх відчутний вплив. На
європейському континенті таким інтеграційним угрупованням є
Європейський Союз, розширення якого приведе до того, що за 3-5 років
Україна матиме з Євросоюзом спільний кордон. Це відкриє нові
можливості для поглиблення співпраці, та водночас і змусить
відповідати на нові виклики.
В даній роботі викладені найголовніші міркування й аргументи на
користь європейської інтеграції України та пропозиції щодо наступних
першочергових ініціатив з боку нашої країни.
Метою випускної роботи є вивчення, аналіз економічної співпраці
України з країнами Західної Європи та інтеграція України до ЄС.
У роботі відповідно до даної мети поставлені наступні задачі:
1. розкрити основні напрями співпраці і шляхи інтеграції України до
ЄС;
2. дати характеристику сучасного стану зовнішньоторгівельного
обороту України з країнами ЄС;
3. проаналізувати динаміку розвитку зовнішньоторгівельних зв'язків;
. Намітити основні шляхи, дати рекомендації щодо вдосконалення
економічної співпраці, визначити першочергові цілі на шляху
інтеграції України до ЄС.
Об'єктом дослідження є сукупність зв'язків (торгових,
інвестиційних, фінансових) між Україною і країнами Західної Європи.
Предметом дослідження є процес взаємодії суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності України і країн ЄС.
Теоретичною і методологічною основою роботи послужили
закони і нормативні акти, публікації друковані, періодичні видання.
Під час написання даної випускної роботи мною було
опрацьовано багато літератури (друковані публікації, періодичні
видання, закони і т.ін.) і серед неї виділяються такі видання як
“Віче”, “Економіка України”, “Політика і час”, збірник документів
“Україна на міжнародній арені” та ін., в яких зібраний і надрукований
цікавий та корисний матеріал : статистичні відомості стосовно
зовнішньоекономічних стосунків України з країнами ЄС, глибокий аналіз
цих відомостей, детально переглянуті проблеми і перспективи розвитку
стосунків Україна – ЄС. Також необхідно відмітити таких авторів, як І.
Бураковський, Г. Немиря, О. Павлюк, В. Маштабей , в статтях яких
детально проаналізована нормативно-правова база стосунків Україна-ЄС,
визначено чим ЄС привабливий для України і чим Україна приваблива для
ЄС як економічний партнер, намічено основні заходи щодо подальшої
інтеграції України в ЄС. Але також треба зауважити на тому, що на
даний час замало друкується статистичних даних щодо економічних
зв’язків України з країнами Західної Європи, відсутні монографії,
присвячені проблемі інтеграції України в Європу.
Структурно робота складається зі вступу, трьох розділів,
висновків, списка літератури і додатків.
Розділ І. Сучасний стан розвитку ЄС та передумови інтеграції України в
європейський економічний простір.
1.1. Європейська інтеграція на сучасному етапі.
Розходження в рівнях економічного розвитку країн ЄС і в ступені
їхнього бажання брати участь в інтегрованих областях привели ще в 80-і
роки до появи ідеї Європи "концентричних кіл" і Європи з “змінюваною
геометрією", і надалі обговорювалися і розвивалися. Однак найбільшу
актуальність вони придбали тоді, коли встало питання про приєднання до
ЄС Центральної і Східної Європи (ЦCЄ).
На сесії Європейської ради в Копенгагені в червні 1993 р. було
прийняте рішення про те, що держави, які мають статус асоційованих
членів ЦСЄ, що побажають ввійти в ЄС, зможуть зробити це, як тільки
будуть мати змогу виконати відповідні вимоги. [22]
Найбільше наполегливо за якнайшвидше включення центрально- і
східноєвропейських країн у ЄС ратує Німеччина, що швидко розширює свій
вплив у цих країнах і активно освоює їхні ринки. Обґрунтовуючи свою
позицію, вона аргументує її життєвою необхідністю поширення на цей
регіон зони стабільності, що існує в Західній Європі. Про те ж
говорять і висновки групи вчених з ряду європейських країн, що за
завданням КЄС аналізували, що відбуваються в Східній Європі за
перетворення. Експерти із сіми наукових інститутів, у тому числі з
німецького суспільства по зовнішній політиці, прийшли до висновку, що
нестабільним країнам у східній частині континенту, якщо їх вчасно не
прийняти в ЄС, можуть знадобитися надзвичайні заходи допомоги в
мільярди доларів, крім того, може відбутися новий розкол між Сходом і
Заходом, супроводжуваний погрозою посилення націоналістичних
тенденцій по обидва боки і виникнення етнічних і ідеологічних
конфліктів.
Ця точка зору широко поширена й у німецьких засобах масової
інформації. "Поетапна інтеграція в західне економічне співтовариство"
і, нарешті, членство провідних реформи країн Східної, Центральної і
Південно-Східної Європи являє собою єдину можливість створення там
надійного укладу ринкової економіки і демократії".
Багато європейських політиків вважають, що сам Європейський Союз
одержить від розширення своїх границь у східному напрямку гарантію від
економічного колапсу і встановлення в цій зоні авторитарних режимів,
що з'явилися би погрозою не тільки безпосередньо ряду європейських
політиків, а й більшій рівновазі усередині самого союзу, насамперед з
огляду на зростаючу силу Німеччини. Це особливо важливо, оскільки
франко-германський тандем останнім часом починає давати збої. Крім
того, таким шляхом не тільки Німеччина, але й інші країни-члени ЄС
закріпили б свій вплив у цій частині Європи, хоча вже зараз 50 %
торгівлі центрально- і східноєвропейських країн приходиться на країни
Заходу. У зв'язку з цим варто мати на увазі, що, по розрахунках
західних економістів, Центральна Європа незабаром може перетворитися в
одну з найбільш швидко розвиваючихся частин континенту. [24]
До числа активних прихильників розширення ЄС на схід відноситься
і колишній президент Європейського банку реконструкції і розвитку Жак
Атталі, у свій час він неодноразово заявляв, що Європа складається не
з дванадцяти, а із сорока держав. Він вважає, що навіть у 2001 р. буде
вже занадто пізно включати їх у ЄС. І якщо це не відбудеться в
потрібний момент, то "Захід стане головним винуватцем катастрофи
демократії на Сході". У своїй книзі "Європи", що вийшла в 1994 р.,
Ж.Атталі висловлюється за те, щоб Європейський Союз став федерацією і
поширився на весь континент.
Свій погляд на проблему розширення ЄС висловив і Жак Делор. Ще
будучи головою КЄС, Делор заявив, що "границі об'єднаної Європи
проходять по границях Радянського Союзу, а це значить, що до
об'єднаної Європи можуть належати Польща, Чеська Республіка, Угорщина,
Словаччина, Словенія, Болгарія, Румунія, Албанія, Кіпр і Мальта". Він
додав: "Не можна забувати про три балтійські держави, а потім, якщо в
колишній Югославії знову запанує світ, чому би не включити Боснію,
Хорватію, Македонію і те, що тепер стало союзом Сербії і Чорногорії. У
Європейського союзу немає вибору, і "інтеграція є єдиним способом який
дає можливість вижити в цьому новому світі, повному небезпеки, але
також і надій".
Що стосується європейських держав, що входили раніше до складу
Радянського Союзу, як, наприклад, Україна, Білорусія і Молдавія, то
члени ЄС не виключають і їхнього прийняття, правда в дуже віддаленому
майбутньому і тільки за умови створення в них справді демократичної
системи й успішного реформування економіки. [25]
Однак практично всі члени Європейського Союзу солідарні в тому,
що Росія ні при яких умовах не зможе ввійти в їхнє число. Це, утім, не
виключає, на їхню думку, створення системи угод про співробітництво в
самих різних областях між ЄС і РФ. Як писав у газеті "Монд" міністр
закордонних справ Франції А. Жюппе, прийняти Росію в Європейський союз
означало б "убити європейське будівництво". Він підкреслив, що "Велика
Європа, безумовно, буде великою, але не включить у себе весь
європейський континент і його середземноморське обведення".
Розширення ЄС на схід, безумовно, торкнеться інтересів Росії, і
наслідки можуть бути для неї дуже неоднозначними, особливо в
перехідний період. Воно буде ще більше сприяти переорієнтації
економіки ЦСЄ на ринку ЄС і зробить східно- і центральноєвропейські
ринки недоступними для російських товарів, незважаючи на вже підписані
торгові угоди між Росією і ЄС.
Що стосується країн Центральної і Східної Європи, то вони і самі
активно прагнуть стати повноправними членами Європейського Союзу.
Президент Польщі заявив Э. Балладюру під час перебування останнього
прем'єр-міністром Франції: "Якщо ми не приєднаємося вчасно до Заходу,
Схід знову поглине нас". Польща й Угорщина ще в квітні 1994 р.
офіційно звернулися з проханням про приєднання до ЄС. Чеська
Республіка - наприкінці 1995 р. [24]
Держави Центральної Європи затверджують, що вони в такій же мірі
готові до вступу в ЄС, у якій у минулому були готові Греція, чи
Іспанія, чи Португалія в момент звертання з проханням про прийом. Як
вважає ряд західних економістів, Польща, Угорщина і Чехія поки ще не
готові приєднатися до ЄС. Однак вони не далекі від того, щоб
відповідати пред'явленим умовам. До цього не готов ще сам Європейський
Союз. І основною перешкодою є те, що нові претенденти на членство в ЄС
- це бідні країни. Якщо розширення ЄС за рахунок прийому трьох країн
ЄАСТ піднімає середній рівень ВВП на душу населення в Європейському
Союзі, то його розширення за рахунок прийому трьох країн Центральної
Європи знизить його, навіть якщо економічний підйом, що почався,
продовжиться. Вони обов’язково будуть конкурувати з країнами
Південної Європи й Ірландією за доступ до структурних фондів ЄС,
змушуючи інші країни-учасниці збільшувати свої внески в бюджет союзу.
Товари, що вони експортують , відносяться до категорій, що торкають
інтересів країн-членів ЄС. Мова йде про сталь, хімічну і
сільськогосподарчу продукцію. Вступивши в ЄС, вони, безсумнівно,
використають у своїх інтересах і на шкоду іншим членам захисні
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
|