Ділові взаємовідносини в апараті управління

Зміст

Вступ. 2

1. Теоретичні складові ділових взаємовідносин. 4

1.1. Спілкування як один з головних аспектів ділових взаємовідносин у

колектив 6

1.2. Вплив психології груп на ділові взаємовідносини в колективі. 10

1.3. Теоретичні механізми лідерства, керівництва та їх вплив на взаємо

відносини в апараті управління. 13

1.4. Висновки. 16

2. Соціально психологічний аспекти ділового спілкування 18

2.1. Складові психології спілкування 21

2.2. Спілкування та етика взаємостосунків у колективі 30

2.3. Роль та значення етикету ділового спілкування. 34

2.4. Людина в організаційний системі. 39

2.5. Роль та значення робочої групи як складного професійно

соціального організму. 43

2.6. Висновки 51

3. Конфлікт як один з головних чинників розладу діяльності

взаємовідносин у колектив.і 53

3.1. Психологічна сутність конфлікту та причини, що його викликають 64

3.2. Оцінка взаємовідносин у колективі та шляхи

попередження передконфліктних ситуацій. 81

3.3. Загальні висновки та пропозиції щодо успішної

профілактики конфліктів. 84

4. Вплив індивідуальних особливостей людини на

взаємовідносини у колективі. 85

5. Загальні висновки та пропозиції. 91

Список використаних літературних джерел. 94

| |

| |

|Вступ. |

У наш час, коли апарат управління є оперативним штабом, що не тільки

керує діяльністю всього колективу, але й піклується про подальший його

розвиток в економічній сфері, виняткове значення має налагодження ділових

взаємовідносин в апараті управління.

Опанування основами ділового спілкування дає змогу налагодити

сприятливий психологічний клімат у колективі. Він сприяє готовності кожного

співробітника включатися у виконання будь-якого складного завдання. Тоді

колектив починає працювати як злагоджений механізм.

Актуальністю теми є те, що для сучасного керівника знання основ ділових

взаємовідносин та впровадження їх у практику, відкриває нові можливості, а

саме можливість налагодити повне взаєморозуміння поміж керівництвом та

співробітниками, та між співробітниками.

Постійне акумулювання нової інформації надає змогу не уникати сміливих

ідей, рішень, а головне – “тримати руку” на пульсі життя колективу. Це дає

змогу створити команду однодумців, що надає підтримку керівнику у його

починаннях.

Предметом роботи є сучасні методи становлення ділових взаємовідносин в

апараті управління.

Об’єктом роботи є співробітники апарату управління.

Мета роботи є визначення шляхів, форм, методів та звґязків

взаемоповґязаних елементів, що складають систему ділових взаємовідносин.

Завдання роботи:

o перше завдання – визначити сутність та зміст теоретичних складових

ділових взаємовідносин;

o друге завдання – виявити структуру, описати елементи, що складають

систему ділових взаємовідносин;

o третє завдання – виявити особливості та класифікувати зміни, що

повґязані з сьогоденням;

o четверте завдання – сформувати висновки та підготувати пропозиції

щодо впровадження теоретичних засад, та організації методичних

рекомендацій з їх розповсюдження серед співробітників.

Структура роботи.

У першому розділі розглянуто теоретичні складові ділових взаємовідносин

у колективі.

Другий розділ присвячено соціально-психологічним аспектам ділового

спілкування.

У третьому розділі розглянуто конфлікт як один з головних чинників

розладу діяльності та діяльності взаємовідносин у колективі.

У четвертому розділі визначено вплив індивідуальних особливостей людини

на взаємовідносини у колективі.

На завершення надаємо загальні висновки та пропозиції, що допоможуть

менеджерам у використанні теоретичних знань в їх діяльності та налагодженні

ділових, дружніх стосунків в апараті управління, та у спілкуванні з

партнерами.

|1. Теоретичні складові ділових взаємовідносин. |

| |

Під діловими взаємовідносинами в апараті управління ми розуміємо

систему взаємопов’язаних елементів спілкування, що залежать від впливу

психології групи, її лідерів, та керівництва колективу. До елементів

спілкування відносимо: складові психологічного стану особистості та їх

вплив, етику взаємостосунків та етикет спілкування.

Теоретичні засади ділових взаємовідносин розкривають насамперед

першоджерела їх виникнення. Тобто лише у спілкуванні виникають ділові

взаємовідносини. Колектив є необхідна складова, але вона виконує непосильну

роль у складанні ділових взаємовідносин. Колектив сам по собі впливає на

якість стосунків, що в ньому виникають. А отже і ділові взаємовідносини

також забарвлені таким же емоційним змістом, що і рівень спілкування у

колективі.

Оскільки колектив може складатися як з формальних груп ( відділів,

підрозділів ), так і з неформальних груп, що виникають стихійно, то ці два

різновиди груп мають вплив на ділові взаємовідносини також. У кожній групі

керівною є своя психологія, що складається під впливом дії багатьох

факторів. Головним з них, на нашу думку, є психологічний настрій кожного

члена групи. Неабияке значення має ставлення кожної з особистостей до

життєвих цінностей. Дуже часто, саме витоки психологічної сутності кожного

з членів групи є об”єднуючим фактором. А якщо об”єднуючим є прагнення

внести свій належний внесок у складі групи, то гарна оцінка результатів

групи, впливає на зростання особистих якостей кожного та закріплює груповий

психологічний настрій.

Як правило, лідером формальної групи є керівник, що виконує покладені

на нього обов”язки керувати підлеглими. На противагу формальному лідеру,

неформальний користується лише своїми особистими якостями. До них належать

як фахові знання, досвід, так і вміння керувати загалом. керівна роль

полягає у вмінні, вислуховуючи окрему думку, вирізняти головне. Поступово

укладаючи думки співбесідників у відповідну схему, лідер складає особисту

думку. У нього складається бачення всієї ситуації в цілому. Це впливає на

остаточне рішення. Саме це вміння виділяє лідера з поміж усіх інших.

Оптимальним для організації є поєднання формального лідера з

неформальним в одній особі. Якщо такого не сталося, тоді формальний лідер

має будь-що налагодити дружні ділові стосунки з неформальним лідером.

Тільки тоді усі рішення, що приймає формальний лідер, будуть отримувати

підтримку як неформального лідера, так і його групи. А це, у свою чергу,

надає додаткові можливості налагодженню сприятливих ділових взаємовідносин

у повному взаєморозумінні.

Серед найвпливовіших факторів вирізняємо конфліктні взаємини, що здатні

спричинити розлад як діяльності так і взаємовідносин у колективі зокрема.

Тому зрозуміло, що величезне значення має профілактика виникнення

конфліктних ситуацій, та дослідження їх психологічної сутності.

На нашу думку, ознайомлення щонайширшого загалу співробітників з

теоретичними засадами успішної профілактики конфліктів, може позбавити у

подальшому від багатьох негативних наслідків.

|1.1. Спілкування як один з головних аспектів ділових взаємовідносин у |

|колективі. |

Усі люди, і кожен з нас зокрема, є продуктом спілкування. Саме в цьому

процесі відбулось поступове становлення відповідних суспільних відносин. Це

вища ступінь відносин. Сутність суспільних відносин є у взаємодії

визначених соціальних ролей. А звідси, соціальну роль визначають як

фіксацію визначеного стану (соціального) становища, що займає індивід у

системі суспільних відносин. Це є нормативно - схвалений приклад поведінки.

Його очікують від кожного, хто займає визначену конкретну соціальну

позицію.

Цікавим, на наш погляд, є те, що кожен індивід завжди виконує декілька

соціальних ролей. Наприклад, особа чоловічої статі може бути одночасно

батьком, бухгалтером, спортсменом, та перебувати у родинних звґязках з

декількома особами одночасно (з батьком дружини, чоловіком сестри, і т.

інш.).

Соціальна роль несе у собі також потребу чіткого визначення

інтернаціональних звґязків кожного. Саме вони залежать безпосередньо від

індивідуально-психологічних особливостей кожного конкретного носія,

визначеної їм ролі.

Тобто, природа міжособистих стосунків, згідно з рядом авторів (Є.І.

Головаха “Структура групової діяльності”, Р.Л. Кричевського “Психологія

малої групи”), та на нашу думку, суттєво відрізняється від природи

суспільних стосунків.

Ми спробуємо поєднати значення емоційності у спілкуванні особистостей з

виконанням обов’язків, що повґязані з діяльністю. У книзі Н.Н. Обозова “Між

особисті стосунки”, відзначено, що єдність спілкування та діяльності є в

тому, що люди не лише спілкуються у процесі виконання їми різних суспільних

функцій. Ми згодні з автором, що люди завжди спілкуються в якійсь

діяльності (під час виконання), або з приводу цієї діяльності. Більш того,

досить часто спілкування виступає як сторона діяльності, а діяльність – як

умова спілкування.

Вищезазначені автори, одностайно вирізняють три складові – три

взаємоповґязані сторони структури спілкування. На нашу думку, такий поділ

підкреслює окремі аспекти ділового спілкування, також, як такового. А саме,

містить комунікативну, інтерактивну та перспективну сторону, за твердженням

Н.Н. Обозова у роботі “Міжособисті стосунки”.

Комунікативна сторона складається з обміну інформацією між індивідами,

інтерактивна стосується організації взаємодії та обміном не лише знаннями,

а також дією. Перспективна сторона – це процес сприйняття партнерами одне

одного та встановлення взаємопорозуміння.

Не викликає також сумніву важливість опанування процесу обміну

інформацією належним чином.

Цікавим на наш погляд є акцентування Н.Н. Обозовим у роботі

“Міжособисті стосунки” способів уникнення комунікативних барґєрів, що

носять соціальний, або психологічний характер. Так наприклад,

розповсюдження інформації у суспільстві, та в колективі зокрема, проходить

крізь “фільтр довіри”, або “недовіри”. Така система може діяти с

протилежними наслідками. Правдива інформація може не сприйматися, а не

правдива – бути прийнятою.

З метою послаблення дії фільтрів існує можливість створити

найсприятливіший фон. Цим фоном є на нашу думку, та на думку вищезгаданих

дослідників, проведення ділового спілкування с значно притишеним музичним

супроводом, ніж завжди.

Ми у практиці проведення ділового спілкування випробували вище згаданий

приклад, та отримали підтвердження досліджень Д. Ж. Морено у роботі

“Соціометрія”, та А.Н. Леонтьєва в роботі “Психологічна теорія діяльності”.

У роботі А.І. Пригожина “Соціальна організація”, автор розглядає

спілкування не тільки як обмін інформацією, а також як взаємодію. Автор-

дослідник вважає, і ми розділяємо цю думку, що дуже велике значення для

утвердження ділових взаємовідносин у колективі має саме те, як кожен

учасник спільної діяльності розуміє свій індивідуальний вклад у спільну

діяльність групи.

Саме це, на нашу думку, допомагає йому корегувати свою стратегію у

взаємодії з колективом при ділових взаємовідносинах. Ми вважаємо, що таким

чином для пізнання механізму взаємодії у колективі необхідно розуміти, як

наміри, мотиви, установки одного індивіда можуть впливати на уявлення щодо

партнера по взаємодії, а також, як одне та інше проявляється в організації

спільної діяльності.

У роботі А.Н. Леонтьєва “Психологічна теорія діяльності”, спілкування

розглядається як сприйняття людьми один одного. Він вважає, що сприйняття

іншої людини означає сприймання його зовнішніх ознак, співвідношення їх з

особистими характеристиками індивіда. та інтерпретацію на цій основі його

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14