підведення об'єкта під узагальнююче поняття, яким є соціальний стереотип.

Будучи одним з різновидів життєвих понять, стереотип, як правило,

характеризується тим, що має неадекватну міру узагальненості істотних ознак

об'єкта, їхній неповний чи надлишковий набір. Відзначається також, що з

підвищенням рівня освіти і загальної культури випробуваних прагнення робити

узагальнення щодо різних соціальних, і в першу чергу етнічних, груп людей

помітно знижується. Засвоєні індивідом ригідні соціальні установки можуть

бути як позитивні, так і негативні. Останні прийнято позначати як

упередження. Таким чином, більшість соціальних стереотипів можна вважати

упередженнями, позначивши їх як ворожу чи негативну установку[3] на окрему

групу людей.

Як термін соціальний стереотип у соціологію і соціальну психологію

ввійшов завдяки американському журналісту і психологу У. Ліпману в 1922 р.

і в той час уживався для позначення упереджених образів, еталонів

суспільної думки щодо етнічних, станових, класово-групових, професійних,

політичних і т.п. груп, представників партій і соціальних інститутів.

Соціальний стереотип відіграє важливу роль у формуванні оцінки людиною

навколишнього світу, хоча використання його може спричинити двоякий

наслідок, тому що приводить, з одного боку, до звуження пізнавального

процесу, що може мати у визначених ситуаціях позитивне значення, а з

іншого, - до вироблення різного роду упереджень. Упередження особливо

негативні і навіть небезпечні в оцінці міжнаціональних, політичних,

міжгрупових і економічних відносин, тому що породжують соціальну

напруженість, глибокі соціальні конфлікти. Історична практика показує, що

соціальні стереотипи, які приводять до формування негативних упереджень,

обумовлені недоліком життєвого досвіду, відсутністю інформації чи наявністю

помилкової, випадкової, неперевіреної інформації, зайво емоційним

сприйняттям, маніпулюванням повсякденною свідомістю.

2 Основні властивості і параметри стереотипів

Працюючи з книгою Ольшанського [5] ми вибрали основні властивості

стереотипів:

> здатність впливати на прийняття рішення індивіда, нерідко всупереч

логіці;

> у залежності від характеру установки стереотипи майже автоматично

"підказують" одні доводи у відношенні вибору об'єкта чи ухвалення

рішення і витісняють зі свідомості інші, протилежні першим;

> стереотип, на відміну від "потреби взагалі", має виражену

конкретність.

Розглядаючи окремо деякі види стереотипів ми виділили наступні

особливості:

1. Характерні мовним стереотипам:

> Ознаки й атрибути, що містяться в мовних стереотипах,

використовуються розмовляючими для оцінки віднесеності предметів

до того чи іншого класу на основі сімейної подібності.

> Різні типи термінів мають фундаментально різні мовні стереотипи.

Кольоровизначення засновано на перцепції: терміни базових кольорів

базуються на конкретних зорових образах з різними аспектами

сприйняття, більш складні ж терміни - на більш абстрактному

представленні, більш близькому до картин, чим до слів. Терміни, що

характеризують соціальні ролі, зв'язані з усвідомленими думками.

> Для кожного типу терміна можна пророчити заздалегідь, який тип

ознак буде включений у семантичну компетенцію. Ознаки сприйняття

для кольору, типове поводження - для позначень живого світу,

функціональне призначення - для артефактів[4], соціальні функції,

місце на соціальній шкалі, типові риси чи типове поводження і

доход - для термінів соціальної сфери.[7]

2. Характерні етнічним стереотипам:

> Стереотип виникає при відсутності чи недостатності інформації про

визначеного індивіда, етнічну групу;

> Чим більша кількість людей погоджується з даним етнічним

стереотипом - тим більше правдивим він вважається;

> Якщо дві різні групи людей мають визначений стереотип про третю

групу - він вважається більш правдивим.

3. Гендерні ж стереотипи є окремим випадком стереотипу і виявляють усі

його властивості.

Параметри стереотипів [6]:

1. Ступінь необхідності в повсякденному житті: дуже необхідні в побуті,

на одному полюсі, протипоставлені тим, що мають деструктивний заряд.

2. Ступінь незакостенілості і змінюваності, гнучкості в зміні

перспектив.

3. Зміст стереотипів: заперечливе (а тому агресивне) протипоставлено

стверджуючому (необразливому).

3 Класи стереотипів.

У свідомості людини, з моменту народження і до глибокої старості,

народжується, формується величезна кількість стереотипів.

Стереотипи бувають:

- позитивними;

- негативними;

- нейтральними. Їх ще називають стереотипами "популярності, але

байдужності".

А також існує декілька їхніх класів:

1. Особисті. Ці стереотипи людина формує сама. До них відносяться

його різні переконання, пристрасті - усе те, що (на думку людей)

складає особистість, індивідуальність людини, його інтереси і

широту натури.

2. Гендерні. Являють собою культурно і соціально обумовлені думки

про якості, атрибути і норми поводження представників обох

статтей і їхнє відображення в мові. Гендерна стереотипізація

фіксується в мові, тісно зв'язана з вираженням оцінки і впливає

на формування очікувань від представників тієї чи іншої статі

визначеного типу поводження. Гендерні стереотипи дуже спрощують

реальну ситуацію, однак у колективній суспільній свідомості вони

закріплені міцно і міняються повільно.

3. Сімейні. Сімейні стереотипи формуються під впливом сімейних

традицій, установок, правил.

4. Суспільні чи соціальні. Формуються під впливом суспільства і

соціуму. Політика держави формує державні стереотипи, релігія -

релігійні, реклама - споживчі. [6]

4 Функції стереотипів.

Стереотипи мають узагальнюючу функцію, що складається в упорядкуванні

інформації:

1. Когнітивну функцію - генералізація (іноді надмірна) при

упорядкуванні інформації - коли відзначають що-небудь, що

"кидається в очі". Наприклад, при засвоєнні чужої культури на

заняттях іноземною мовою приходиться одні стереотипи (регулюючі

інтерпретацію мови) заміняти іншими;

2. Афективну функцію - визначена міра етноцентризму в міжетнічному

спілкуванні, виявлена як постійне виділення "свого" у противагу

"чужому";

3. Соціальну функцію - розмежування на "внутрігрупове" "позагрупове"

приводить до соціальної категоризації, до утворення соціальних

структур, на які активно орієнтуються в повсякденному житті.

Важливу роль грає орієнтація по національній ознаці, найбільшою

мірою виражаючись (для стороннього спостерігача, принаймні) як

забобони і з найбільшою гостротою реалізуємі при міжетнічному

спілкуванні. [6]

5 Основні прийоми виявлення стереотипів:

V виявлення стійких тем розмов відносно стереотипуємого об'єкта, у

досліджуваній аудиторії;

V проведення опитувань, інтерв'ю, анкетування на невеликих фокус-

групах;

V прийом незакінченого речення, коли людина продовжує фразу, почату

дослідником у відношенні професії й особистості психолога;

V використання методу виявлення асоціацій, коли невеликій групі

опитуваних пропонується в плині 30 секунд написати, з чим у них

асоціюються слова "психолог", "психологічна допомога", "психологічна

консультація".

Таблиця № 1 "Методи вивчення аудиторії".

|Аналіз свідомих факторів |Структурні опитування, анкетування |

|Аналіз особистих почуттів |"Співчуваюче" інтерв'ю, нейролінгвістичне |

|і "мови" |програмування |

|Аналіз інтуїтивних |Ігрові методики, невербальні методи, асоціації, |

|асоціацій |рольові ігри |

|Аналіз несвідомо |Проективні методики, психологічний малюнок, |

|спонтанних реакцій |завершення малюнка, персоналізація, колаж |

| |психодрама, ліплення, пісочниця, спрямовані мрії|

Особливості професійної діяльності психолога

2.1. Роль і місце консультанта в консультуванні

У практиці психологічного консультування і психотерапії щодня

приходиться зіштовхуватися з найважливішими аспектами життя людини.

Консультант завжди разом із клієнтом обговорює незначні й істотні проблеми

своїх підопічних і прагне допомогти клієнту:

- розібратися в мотивуванні повсякденних виборів і наслідків;

- вирішити безліч емоційних проблем і заплутані міжособистісні

відносини;

- перебороти почуття внутрішнього хаосу – зробити незрозуміле і

мінливе позитивним і доцільним.

Тому консультант повинен усвідомлювати, хто він, ким може стать і яким

його сподівається бачити клієнт. Інакше кажучи, виникає питання визначення

ролі консультанта. Чи являє собою консультант друга клієнта, професійного

порадника, учителя, експерта, супутника клієнта в блуканнях по завулках чи

життя гуру – випромінювача абсолютної істини? Багатьох, особливо

початківців консультантів, приводить у замішання відсутність універсальної

відповіді на питання про роль консультанта в процесі надання психологічної

допомоги. Ця роль звичайно залежить від приналежності консультанта до

визначеної теоретичної орієнтації, його кваліфікації, особистісних рис,

нарешті, від очікувань клієнта.

Ефективність діяльності фахівця багато в чому обумовлена тим, наскільки

ясно він представляє своє місце в консультуванні. Коли немає такої ясності,

консультант у своїй роботі буде керуватися не визначеними теоретичними

принципами, а лише чеканнями і потребами клієнта, іншими словами, буде

робити лише те, на що сподівається і чого хоче клієнт. Клієнти ж найчастіше

очікують, що консультант візьме на себе відповідальність за успіх їхнього

подальшого життя і розв'яже їх проблеми – де учитися, як улагодити

конфлікти на роботі, чи розводитися з чоловіком і т.д.

Самолюбству починаючого консультанта може лестити, що люди, які шукають

відповіді на складні питання свого життя, звертаються саме до нього, і

існує небезпека, що консультант вважатиме себе знаючим відповіді на всі

питання клієнта чи ще гірше –буде нав'язувати клієнту свої рішення. У цій

ситуації неправильне розуміння консультантом своєї ролі тільки збільшить

залежність клієнта від нього і перешкодить допомогти клієнту в самостійному

прийнятті рішень. Ніякий консультант не може вказувати іншій людині, як

йому жити. У практиці психологічного консультування і психотерапії варто

частіше згадувати слова знаменитого психотерапевта J. Bugental [7] про

таємницю і знання: "Таємниця охоплює знання, у ній схована інформація.

Таємниця нескінченна, знання – має межі: коли зростає знання, ще більше

стає таємниця... Психотерапевтів підстерігає спокуса вступити в змову з

клієнтами і відкинути таємницю. У цій огидній угоді мається на увазі, але

рідко розкривається ілюзія, що існують відповіді на всі життєві проблеми,

що можна розкрити значення кожного сну чи символу і що ідеальною метою

здорового психічного життя є раціональний контроль. Психотерапевти

зобов'язані багато знати, але одночасно випробувати преклоніння і

покірність перед таємницею. Будемо відверті –ми ніколи не володіємо і не

здатні мати повноту знань. Прикидатися, що ми знаємо нестатки клієнта і

можемо підказати йому правильний вибір, – значить зрадити клієнта. У будь-

якій терапії варто допомогти клієнту прийняти таємницю в собі і нашій

загальній таємниці..."

Сама загальна відповідь про роль консультанта криється в розумінні

сутності процесу консультування. Основне завдання консультанта полягає в

Страницы: 1, 2, 3, 4