угод, міжнародних контактів різних рівнів.

Торгівля між Україною та Німеччиною перебуває на переломному етапі

товарообмін зазнає значних змін. але, як уявляється, поки що не виникла

така його структура, яка була б взаємовигідною для національних економік

обох сторін і відповідала їх потенційним можливостям.

Головною задачею зовнішньоторгівельної політики України є подолання

негативного сальдо торгового балансу України з Німеччиною, а також

збільшення частини готових виробів в у структурі українського експорту.

Наявність негативного сальдо у зовнішньоторгівельному обороті України з

Німеччиною свідчить про те, що українські товари в цей час менш

конкурентоздатні в порівнянні з продукцією німецьких виробників. За

останнім часом активізувалася робота по сертифікації української продукції,

впровадженню нових технологій, організації спільних виробництв. Реалізація

цих і інших заходів вплине істотний чином на підвищення конкурентоздатності

українських товарів і прискоренню термінів їх просування на ринки

Німеччини.

Аналізуючи динаміку зміни стану зовнішньої торгівлі України і Німеччини,

можна констатувати, що є перспективи для їх подальшого розвитку. Основою

цього є поглиблення зовнішньоекономічних зв'язків, здійснюване не тільки на

міжурядовому рівні але і окремими підприємствами України і Німеччини.

2.2 Торгово-економічна співпраця України з Італією.

Італія є другим піcля Германії торговим партнером України у Европі.

Відмітною особливістю італьяно-українських торгових відносин є динамізм

зовнішньоторгівельного обороту.

На початковому етапі торгівлі між Італією і Україною спостерігалося

значне перевищення обсягів українського експорту над імпортом, і в 1994 р.

величина сальдо товарообороту між країнами становила 80 млн (рис 6). Надалі

ця величина поменшала і в 1996 р. становила $12.9 млн. Вирівнювання

структури торгівлі вдалося забезпечити за рахунок скорочення питомої ваги

української продукції низької технологічної переробки, що поставляється до

Італію, і збільшенням частки готової продукції. Так, якщо в 1994 р. питому

вагу чорних металів, що продаються Україною і виробів з них становив 47,9%

від всього експорту в Італію, то в 1996 р. 13,0%. Нарівні з цим обсяг

українського експорту одягу і взуття збільшився більш ніж у 10 разів .

Організація спільних україно-італійських підприємств сприяла і зміні

структури українського імпорту. Так, для спільного виробництва сучасного

взуття було потрібне збільшення обсягу постачання в Україну шкіряної

сировини з $106,1 тис. в 1994 р. до 510,4 млн. в 1996 р. Одночасно з цим

збільшилася закупівля Україною і обладнання для легкої промисловості.

. У 1997 році об'єм товарообороту досяг 769 мільярди доларів США.

Причому 60% склав експорт з України в Італію і 40% експорт італійських

товарів.

Італійці купують в Україні напівфабрикати металургійної промисловості,

вироби хімічного виробництва, металолом, машинобудівну продукцію,

агропромислові товари, товари легкої промисловості: меблі, взуття, одяг і

т.д. і природно те, що Італія дуже зацікавлена в українських природних

ресурсах (рис 7,8).

Рис 6

Рис 7

Рис 8

Збільшення обсягів українського експорту по ряду товарів, особливо взуття і

одягу, є результатом роботи спільних україно-італійських підприємств.

Необхідність розширення зовнішньої торгівлі між Італією і Україною

обумовлюється і тим, що обидві держави в недостатній мірі можуть

забезпечити свої потреби в таких первинних енергоносіях. як нафта,

природний газ. Італія з вирішенням цієї проблеми зіткнулася давно і

накопичений нею досвід по диверсифікації постачальників енергетичної

сировини може бути вельми корисний і для України.

2.3 Торгово-економічна співпраця України з Австрією.

Наявність певних негативних тенденцій у зовнішній торгівлі Австрії з

країнами-членами ЄС була однією з головних причин збільшення об'єму

експортно-імпортних операцій з державами Східної і Центральної Європи, в

тому числі і з Україною.

З 1993 по 1994 р. товарооборот між Україною і Австрією зріс майже на одну

третину при значному його позитивному сальдо на користь України (рис 9).

Україна збільшила об'єми закупівлі з Австрії алкогольних і безалкогольних

напоїв, лікарських засобів виробів з чорних металів.

У 1995-1997 рр. намітилася тенденція збільшення товарообороту двох

країн.Але сальдо торгового балансу було негативне.

У кінці 1998 року почався спад цього динамічного_ розвитку, який ще більше

посилився в 1999 році. У 1998 році обсяг експорту з України в Австрію

становив 134 млн..дол, обсяг імпорту з Австрії становив 257

млн..амерiканських. доларів.

У товарах, які експортуються з України, переважає передусім сировина,

причому його частина в загальному об'ємі в останні роки меншає.

Збільшується обсяг імпорту таких груп товарів, як оброблені товари, машини

і автомобілі, а також інші товари. Австрія закуповує в Україні передусім

залізняк, телекомунікаційні прилади, залізо і сталь, деревину спортивні

обладнання і одяг. У 1998 р. Україна продала Австрії чорних металів на суму

$2,74., а закупила вироби з них на $28,34 .

Майже половина австрійського експорту в Україну доводиться на машини і

автомобілі. Основні продукти експорту в Україну прилади телекомунікації,

медикаменти, обладнання, паперові вироби, транспортні кошти, вироби з

металу, офісне обладнання і комп'ютерна техніка.

Рис 9

На проведених у Києві, Львові, Дніпропетровську, Одесі бізнесі-форумах

австрійцям вдалося налагодити ділові зв'язки з більш ніж 600 українськими

партнерами. Така активність сприяє не тільки збільшенню обсягу експорту

української продукції (оскільки в ході цих переговорів вдалося з'ясувати

потреби австрійської сторони), але і усуненню негативного сальдо, що є в

торгівлі України з Австрією..

2.4 Торгово-економічна співпраця України з Великобританією.

Через консерватизм окремих урядових і ділових кіл Великобританії країна

не в повну міру використовує потенційні можливості країн Східної і

Центральної Європи, в тому числі і України, для подальшою розвитку

взаємовигідних торгових відносин

До цього часу торгові відносини між Україною і Великобританією

знаходяться в положенні пошуку раціональних шляхів проведення експортно-

імпортних операцій. Результатом такого положення з'явилися нестійкі об'єми

зовнішньої торгівлі.

На початковому етапі товарооборот між країнами не перевищував $100 млн, і

тільки в 1994 р. вдалося подолати цей рубіж. У цей же період спостерігалося

незначне позитивне значення сальдо українського товарообороту.

Проведені ділові зустрічі урядових делегації і підприємців обох країн в

1994 і 1995 рр. сприяли збільшенню обсягу експорту в Великобританію з $ 48

млн. 1994-м до $164 млн. в1995 м. Щорічний приріст товарообороту становив

біля 15-20% . Але при цьому імпорт збільшувався більш високими темпами

(більш ніж у п'ять разів в порівнянні в попереднім роком). Це привело до

негативного значення сальдо українського товарообороту з Британією. у 1997.

Істотна питома вага в структурі товарів, що експортуються Україною,

займали чорні метали. Надалі, в зв'язку з введенням відповідних обмежень з

боку ЄС, їх частка в 1995 р. скоротилася до 16,3% від загального обсягу

українського експорту в цю країну (. Дана тенденція збереглася і в період

1996 р. - I півріччя 1997 р., коли частка продажу Україною чорних металів

знаходилася в межах 10% від усього українського експорту в цю країну.

Рис 10

Велика Британія імпортує, насамперед, сировину, а також продукцію

металлопромисловості, стальні труби, вироби трубопрокатної промисловості..

Попитом в Великобританії користується українське олійне сім'я. в

основному, соняшника, добрива (в 1997 р. об'єм постачання їх різко

поменшав), вата і текстильна сировина. Сталася деяка стабілізація в об'ємах

продуктів неорганічної хімії, що поставляються Україною (на рівні 7% від

усього українського експорту в Великобританії). Нарівні з цим перелік

товарів, що експортуються Україною в Великобританію, досить вузький навіть

в порівнянні з їх імпортом.

Стан зовнішньої торгівлі між Україною і Великобританією поки

незадовільний. У зв'язку з цим робляться практичні заходи по створенню умов

для її пожвавлення.

2.5 Торгово-економічна співпраця України з Францією.

Торговий баланс між Україною і Францією е несбалансирований. Його динаміка

весь час погіршується. Так, перемістившись з 1992 по 1998 рік з 94 на 63

позицію по обсягах імпорту французької продукції, Україна за той же час

опустилася з 58 на 71 місце по обсягах експорту у Францію. Обсязі експорту

морозило (чергувалися підйоми і падіння), він ні разу не зміг досягнути

рівня 1992 року, а негативне сальдо, що утворилося в 1994 році весь час

зростало (рис 11).

Як багатообіцяючий факт, можна вважати зміну структури експорту товарів

України у бік зростання у ньому частки продукції промисловості та.

продуктів переробка сільгосппродукції. Як показує аналіз, основні

можливості - українського експорту пов'язуються з продукцією української

хімічної промисловості ( капролактам, полихлорвинил, добрива), металургії

( для реекспорту в треті країни), деревообробної промисловості ( в

основному деревна сировина), продукції сільського господарства( олійними

культурам), а також організацією спільних виробництв одягу, його

напівфабрикатів та їх подальшим вивезенням до Франції та третіх країн.

Рис 11

Розділ 3

Перспективи співпраці.

У зв’язку з викладеними фактами можна сформулювати і основні завдання

зовнішньоекономічної політики України у відносинах з країнами Західні

Європи.

1. Якомога повніша реалізація у відносинах з ЄС та його країнами-членами

загальних принципів торговельно-економічного співробітництва,

викладених в Гельсінському Заключному акті Наради з питань безпеки та

співробітництва в Європі (НБСЄ), Паризькій хартії для нової Європи,

документах Мадридської та Віденської нарад НБСЄ, Бонської Конференції

НБСЄ з економічного співробітництва, у Гельсінському документі НБСЄ

“Виклик змін”, Європейській енергетичній хартії, Декларації Люцер-

нської конференції (квітень 1993 р.), а також зафіксованих в Угоді про

партнерство і співробітництво між Європейськими співтовариствами та їх

державами-членами і Україною від 14 червня 1994 року. Тимчасовій угоді

про торгівлю та питання, пов’язані з торгівлею, між країнами західноі

Європи і Україною 1червня 1995 року.

2. Своєчасне і комплексне здійснення економічних та політичних заходів,

що є необхідними для початку переговорів з країнами Західної Європи щодо

створення в перспективі в їх відносинах зони вільної торгівлі.

З- Здобуття послідовної підтримки з боку ЄС та його країн-членів у питанні

якнайшвидшого приєднання України до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю

(ГАТТ) /Світової організації торгівлі (СОТ), одержання якнайширшого доступу

до Загальної системи преференцій з країнами Західної Європи, грунтуючись на

визнанні України країною з перехідною економікою.

4. Вирішення питань, пов’язаних з можливістю приєднання України до окремих

європейських програм інтеграційного характеру, насамперед у сферах

енергетики, транспорту, науки і техніки, інформатики, сільського

господарства,

окремих галузей промисловості, охорон» навколишнього середовища, освіти.

5. Забезпечення безперешкодного недискримінаційного доступу основних

експортних товарів і послуг України на ринки з країнами Західної

Європи.

6. Здобуття стабільної фінансової підтримки і технічної допомоги для

успішного проведення ринкових перетворень в економіці України,

насамперед якомога більш динамічних і безболісних структурних зрушень і

формування міжнародно-конкурентоспроможноі економіки.

Питання про можливе набуття статусу асоційованого члена Є.С (за межами 2000

р.) має розглядатися в майбутньому не як самостійне завдання, а як можливий

альтернативний варіант розвитку відносин з з країнами Західної Європи

залежно від досягнутих результатів адаптації до вимог ЄС і ефективності

Страницы: 1, 2, 3, 4