продукції у свіжому (натуральному) вигляді господарство частину продукції

продає у переробленому вигляді.

За предметом і змістом договір контрактації близький до договору купівлі-

продажу і поставки.

Сільгосппродукція у сирому вигляді є предметом договору поставки, коли

він укладений між заготівельною організацією і промисловим підприємством.

За загальним правилом на реалізацію переробленої продукції укладається

договір поставки. Проте, щоб уникнути укладення двох договорів з одним

господарством - на реалізацію сільгосппродукції у сирому вигляді і окремо у

переробленому вигляді, - укладають тільки договір контрактації. Взагалі,

сторонам надається можливість вибору правової форми реалізації

сільгосппродукції (купівля-продаж, контрактація або поставка). Якщо одна із

сторін заперечує проти укладення договору поставки на реалізацію

сільгосппродукції у сирому вигляді чи після первинної обробки, то

арбітражний суд при вирішенні спору виносить рішення про укладення договору

контрактації незалежно від того, що сторони раніше укладали договори

поставки. У цьому найбільше зацікавлене господарство, оскільки за договором

контрактації на заготівельника можуть покладатися зобов'язання, наприклад,

щодо сприяння в організації виробництва сільгосппродукції, забезпечення

господарства тарою 1 пакувальними матеріалами, відпуску промислових чи

продовольчих товарів або комбікормів у порядку зустрічного продажу, що не

передбачено законодавством про поставки.

Укладення договорів на реалізацію сільгосппродукції на спеціалізованих

аграрних біржах визначається правилами організації та проведення торгів

ф'ючерсними та форвардними контрактами під закупку сільськогосподарської

продукції та продуктів її переробки. Порядок укладення, зміни 1 розірвання

договорів поза біржею, як 1 інших господарських договорів, визначено

статтями 10, 11 Арбітражного процесуального кодексу України, про що

говорилось вище. Договірні відносини з контрактації регулюються типовими

договорами контрактації, іншими нормативними актами.

За договором контрактації господарство і заготівельник пов'язані взаємними

правами і обов'язками. У ньому мають бути зазначені назва, кількість (за

видами продукції), якість, ціна, строки, загальна сума договору, порядок та

умови доставки, місця здачі-приймання, вимоги до тари й упаковки, порядок

розрахунків, обов'язки заготівельника щодо надання господарству допомоги а

організації виробництва сільгосппродукції та її транспортування на

приймальний пункт заготівельника, взаємна майнова відповідальність сторін

за порушення договору та інші умови, які сторони визнають за необхідне

передбачити у договорі (ст. 255 Цивільного кодексу України).

Кількість та асортимент сільгосппродукції, належної до закупівлі,

визначаються в договорах відповідно до державного контракту, а в разі його

відсутності - за розсудом сторін. У договорі окремо зазначається кількість

продукції, яку буде продано у сирому і переробленому вигляді.

За якістю продукція, яка продається господарством, повинна відповідати

стандартам, технічним умовам, правилам ветеринарного і санітарного нагляду.

Отже, заготівельник має право або повністю відмовитись від недоброякісної

продукції, або прийняти її за ціною, яка відповідає якості продукції.

Важливою умовою в договорі і контрактації є строки здачі продукції

заготівельникові, їх зазначають у договорах з урахуванням пори дозрівання

культур, умов виробництва, переробки та зберігання. За погодженням із

заготівельником господарство може достроково здати продукцію в рахунок

наступних здавальних періодів. Невід'ємною частиною договору є погоджені

між сторонами графіки доставки, які конкретизують строки здачі продукції.

Господарство телеграфом повідомляє заготівельника про час відвантаження

продукції. Днем виконання господарством зобов'язань за договором вважається

дата складання приймально-здавального документа під час здачі продукції у

господарстві або на приймально-здавальному пункті заготівельника, а в разі

відвантаження її одержувачеві - день здачі продукції транспортній

організації.

У договорі зазначаються пункти здачі приймання сільгосппродукції. Доки не

завершено повний перехід до приймання продукції заготівельником

безпосередньо у господарствах, у договорах контрактації зазначають окремо

обсяги продукції, яка: а/ доставляється господарством безпосередньо

роздрібним торговельним підприємствам; б/ приймається заготівельником

безпосередньо в господарстві; в/ приймається заготівельником на своїх

приймальних пунктах. Вивезення, експедирування та розвантаження

законтрактованої продукції проводяться за рахунок заготівельних

організацій.

Заготівельник зобов'язаний прийняти доставлену на приймальний пункт

продукцію, не допускаючи простою транспортних засобів понад встановлені

строки. В товарно-транспортних накладних зазначається час прибуття

транспорту і час закінчення навантаження або вивантаження продукції. Якщо

продукцію приймають не безпосередньо в господарстві, то пред'явленою до

здачі вважається продукція, доставлена господарством на приймальний пункт

/підприємство/ відповідно до договору чи погодженого графіка.

Приймання сільгосппродукції за кількістю та якістю здійснюється в порядку і

в строки, встановлені стандартами, типовими договорами контрактації,

відповідними інструкціями. Якщо в норматиних актах таких умов не

передбачено, то сторони можуть визначити їх у договорі. Про це більш

детально буде сказано в наступній темі.

У разі відмови від приймання продукції заготівельник повинен заявити

господарству про факт відмови у письмовій формі /позначення на товарно-

транспортній накладній/, телеграфне тощо. Якщо заготівельник ухиляється від

письмової заяви про відмову від приймання продукції, то господарство

складає про це акт з участю державного інспектора по заготівлях і якості

продукції або іншого представника управління сільського господарства, або

представника іншої незаінтересованої організції. В разі відмови

заготівельника від приймання продукції, що швидко псується, пред'явленої

відповідно до умов договору і погодженого графіка, господарство може

реалізувати цю продукцію державним, кооперативним організаціям і на

колгоспному ринку за договірними цінами з включенням зазначеної продукції у

виконання зобов'язань по контрактації. При цьому заготівельні організації

не звільняються від відповідальності за необгрунтовану відмову від

приймання продукції.

Заготівельник повинен своєчасно і повністю розрахуватися за одержану

продукцію. При укладанні сільськогосподарськими товаровиробниками договорів

контрактації із заготівельними підприємствами використовуються орієнтовні

стартові закупівельні ціни. При цьому зазначені закупівельні ціни

індексуються у зв'язку з інфляційними процесами відповідно до встановленого

порядку, що обов'язково обумовлюється договорами контрактації. Розрахунки

за продану сільгосппродукцію здійснюються шляхом попередньої оплати, якщо

інша форма розрахунків не обумовлена угодою сторін.

В рахунок оплати державного контракту на сільськогосподарську продукцію

виконавцям державного контракту /за їхньою згодою/ можуть поставлятись

матеріально-технічні ресурси через постачально-збутові та заготівельні

організації. Виконавці державного контракту розраховуються за одержані в

рахунок попередньої оплати кошти /матеріально-технічні ресурси/

законтрактованою продукцією за цінами, що склалися на момент надходження

цих коштів /ресурсів/.

За невиконання або неналежне виконання сторонами своїх обов'язків за

договором контрактації передбачено майнову відповідальність у формі

неустойки і відшкодування збитків. Зокрема, у разі невиконання договору за

кількістю, асортиментом і строками здачі сільгосппродукції господарства

сплачують заготівельним організаціям і переробним підприємствам неустойку,

розмір якої встановлюється в до говорі у процентному відношенні до вартості

недопоставленоі продукції за цінами, обумовленими в договорі, з урахуванням

їх індексації у зв'язку з інфляційними процесами, крім випадків недобору

продукції внаслідок стихійного лиха.

У сфері контрактації діє вимога реального виконання зобов'язань:

кількість продукції, не зданої господарством у встановлені договором

періоди /строки/, підлягає здачі в інші строки, погоджені сторонами, і

зарахуванню в період її фактичної здачі, за винятком тих видів продукції,

виробництво яких має сезонний характер і поповнення незданої кількості Їх

неможливе. Проте штраф за нездачу господарством продукції вираховується

виходячи лише з вартості продукції, не зданої в попередньому періоді.

Господарство відповідає також за неповернення тари, наданої йому

заготівельником, відшкодовує заготівельникові збитки, яких він зазнав у

зв'язку з тим, що господарство не підготувало продукцію до здачі на місці і

не попередило про це заготівельника тощо.

З господарства, яке уклало договір контрактації, не може бути стягнуто

штраф за неналежну якість продукції, якщо інше не передбчено інструкціями,

правилами про порядок проведення закупок або в договорі за згодою обох

сторін встановлено санкції за таке порушення. Заготівельникові не надано

право стягувати з господарства вартість недоброякісної продукції у

безспірному порядку. Як сторона в договорі поставки, заготівельник

відповідає за неналежну якість продукції перед споживачем /одержувачем/.

Проте він не має права перекласти на господарство під виглядом збитків суми

штрафів, сплачених одержувачем за поставку сільгосппродукції неналежної

якості, крім випадків, коли господарство, не пред'явивши продукцію

заготівельникові для приймання, відвантажило її одержувачеві.

За невиконання договірних зобов'язань по прийманню продукції заготівельник

сплачує товаровиробникові неустойку, як правило в такому ж розмірі, в якому

товаровиробник відповідає перед контрактом за несвоєчасну здачу продукції.

Контрактант, крім того, відшкодовує виробникові продукції фактичні витрати,

пов'язані з доставкою її в обидва кінці /якщо ця продукція завозилася до

місця приймання транспортними засобами господарства/. В договорі може бути

передбачена відповідальність контрактанта за невиконання в обумовлені

строки договірних зобов'язань по зустрічному продажу цукру, олії, меляси

тощо. Відповідальність сторін за порушення договору контрактації будується

на принципі вини /умислу або необережності/, яка презумується /ст. 209 ЦК

України/. Господарство звільняється від відповідальності за невиконання

зобов’язань за договором, якщо вони не виконані внаслідок стихійних лих чи

інших несприятливих умов або з вини заготівельника. Питання про те, чи є

певна обставина стихійним лихом, вирішується згідно з правилами, які

застосовуються при страхуванні майна колгоспів, держгоспів та інших

господарств, До Інших несприятливих умов відносять природні та інші

об'єктивні фактори, які свідчать про відсутність вини господарства

/наприклад, заборона здавати худобу у зв'язку з її масовим захворюванням/.

Доказами і підтвердження цих обставин можуть бути висновки державної

інспекції по заготівлях та якості продукції, довідки ветеринарного нагляду,

довідки метеослужби, акти, складені за участю представника страхової

організації тощо. Вина заготівельника вбачається в ненаданні допомоги в

організації виробництва і транспортуванні продукції на приймальний пункт,

непогодженні графіка здачі, незабезпеченні тарою і пакувальними матеріалами

тощо. Арбітражні суди оцінюють подані господарством документи, з'ясовують,

на яких площах загинули посіви, чи була можливість здати хоча б частину

продукції за рахунок знятого врожаю з інших площ, чи вживало господарство

заходів, щоб запобігти негативним наслідкам стихійного лиха або іншим

несприятливим умовам. З урахуванням усіх цих обставин і вирішується питання

про звільнення господарства від відповідальності за невиконання

зобов'язання за договором контрактації.

Однією з необхідних умов функціонування всіх господарюючих суб'єктів при

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21