воно належить. Законодавство України не регулює цих відносин. Разом з тим

умови реєстрації та діяльності іноземного підприємства в Україні

регулюються українським законодавством, тобто на іноземні підприємства

загалом поширюється національний правовий режим господарської діяльності.

Крім форм і видів законодавець застосовує для класифікації підприємств

поняття категорії (ст. 2 Закону «Про підприємства в Україні»).

Категорія означає техніко-економічну (не юридичну) класифікацію усіх

підприємств усіх організаційно-правових форм за кількістю працівників. За

цією ознакою розрізняються малі та інші (середні, великі) підприємства.

Створення підприємства.

Термін створення являє собою правове поняття господарського права. Це

поняття включає врегульовані правом умови фактичного виникнення та

легітимації підприємства в статусі правового господарюючого суб'єкта,

суб'єкта права.

Виходячи з того, що в економіці України створюються і функціонують

підприємства різних організаційно-правових форм, господарське законодавство

визначає загальні і спеціальні умови їх створення. Загальні умови

поширюються на всі форми підприємств. Вони визначені Законом «Про

підприємства в Україні» (ст. 5), Законом «Про підприємництво» (ст. 6) та

Цивільним кодексом, який регулює загальні умови створення юридичної особи,

в тому числі — і підприємства. Спеціальні умови створення підприємств

визначені законами про їх окремі види.

Як правове поняття створення включає визначення засновників, їх

засновницької компетенції, порядку діяльності щодо створення підприємства.

Засновником є особа, що має право створити у встановленому порядку

підприємство (організацію) як юридичну особу. За Законом «Про власність»

(ст. ст. 6, 33) і Законом «Про підприємства в Україні» (ст. 5) таким правом

наділені безпосередньо власники засобів виробництва та іншого майна та

уповноважені власником (власниками) органи, тобто фізичні і юридичні особи,

що мають засновницьку право- і дієздатність. Отже, тут діє загальний

принцип, згідно з яким, засновниками (співзасновниками) можуть бути

«фізичні і юридичні особи, крім випадків, передбачених законодавчими актами

України».

Уповноважені органи, які можуть бути засновниками підприємств, визначає

власник. Щодо підприємств загальнодержавної власності — це підвідомчі

Кабінету міністрів України органи державної виконавчої влади, інші

центральні відомства. Вони приймають рішення про створення підприємств

державної власності, затверджують статути і контролюють їх дотримання,

укладають та розривають контракти з керівниками підприємств, контролюють

ефективність використання закріпленого за підприємствами майна, його

збереження Це загальне правило. В окремих випадках (наприклад, щодо

підприємств будівельного комплексу) зазначені функції і повноваження

Кабінет міністрів України делегує господарським об'єднанням: коропораці-ям,

концернам тощо. Щодо підприємств комунальної власності уповноваженими

органами з засновницькими правами є виконкоми обласних і міських Рад,

місцеві державні адміністрації та уповноважені ними органи.

Засновники реалізують засновницькі права шляхом обрання організаційної

форми підприємства; визначення цілей і предмета його діяльності; прийняття

рішення про його створення; затвердження в установленому порядку статуту;

передачі безоплатно на баланс підприємства основних фондів та обігових

коштів; формування органів управління, визначення у статуті меж їх

повноважень тощо.

Створення підприємства в юридичному розумінні являє собою затвердження та

одержання передбачених законом документів: рішення власника (власників) або

уповноваженого органу про створення підприємства, статуту (якщо цього

вимагає організаційна форма), посвідчення про державну реєстрацію. При

необхідності для новостворюваного підприємства земельної ділянки сюди

входять також документи на землекористування (землеволодіння), визначені

земельним законодавством України.

Дозвіл на користування створюваним підприємством земельною ділянкою, а

також іншими природними ресурсами видається за рішенням місцевої Ради

народних депутатів за місцезнаходженням підприємства в порядку,

встановленому Земельним кодексом України (ст. ст. 19, 21, 23, 32, 34 та

ін). Відмова у наданні земельної ділянки може бути оскаржена у

встановленому законом порядку.

Господарське законодавство регулює також способи створення підприємств.

Так, підприємство може бути створене згідно з рішенням одного або кількох

власників або уповноваженого ним органу.

Підприємство може створюватись внаслідок примусового поділу іншого

підприємства відповідно до антимонопольного законодавства України.

Примусовий поділ підприємства здійснюється згідно з розпорядженням

антимонопольного комітету України, його територіальних управлінь.

Розпорядження про поділ підприємства-монополіста є обов'язковим для

власника (власників) або уповноваженого ним органу. Розпорядження про

примусовий поділ визначає строк створення нових підприємств, який не може

бути меншим 6 місяців.

Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників

не впливають на розмір їх частки у статутному фонді, вказаної в установчих

документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

При розробці проектів установчих документів підприємств необхідно

керуватись також типовими нормативними актами. Щодо підприємств окремих

видів законодавець засто совує типові форми установчих документів. Діють,

зокрема, статути: Типовий статут державного підприємства Типовий статут

відкритого акціонерного товариства Статут закритого акціонерного

товариства, Статут товариства з обмеженою відповідальністю Статут орендного

підприємства. Крім того, фондом державного майна України затверджено

установчі договори: про створення товариства з обмеженою відповідальністю,

про створення закритого акціонерного товариства7 та зразковий договір

оренди.

Установчі документи повинні містити обов'язкові дані про підприємство, без

яких вони вважаються такими, що не відповідають вимогам законодавства. Це

такі дані:

— найменування (завод, фабрика, майстерня тощо) і вид підприємства;

— зазначення власника (склад засновників, учасників) та місцезнаходження

підприємства;

— предмет і цілі діяльності підприємства;

— юридичний статус підприємства. Це статті про юридичну особу підприємства,

про його майно, про самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші

рахунки в банках, про фірмову марку та товарний знак, про печатку з

найменуванням підприємства. Якщо підприємство має право випускати цінні

папери, то таке право теж відноситься до юридичного статусу підприємства;

— про склад майна підприємства: перелік фондів (основні, оборотні, інше

майно, статутний фонд, резервний фонд, страховий фонд, інші фонди); порядок

утворення майна;

порядок розподілу прибутків та покриття витрат; порядок випуску акцій (щодо

акціонерного товариства). Якщо підприємство не є власником майна,

включається стаття про те, що майно закріплене за ним на праві повного

господарського відання;

— про перелік органів управління підприємства, порядок їх формування,

компетенцію;

— про контрольні органи — спостережну раду, ревізійну комісію;

— про порядок припинення діяльності підприємства:

підстави, орган, що приймає рішення про припинення; порядок створення і

роботи ліквідаційної комісії; умови розрахунків з бюджетом і кредиторами;

розподіл майна, що залишилося.

В установчих документах господарських товариств окремими статтями

визначається порядок внесення змін до статуту (вищим органом, за рішенням

3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах).

Законодавство визначає органи державної реєстрації підприємств. За

загальним правилом, це державні органи за місцезнаходженням підприємств, а

саме: а) виконкоми міських, районних у містах Рад народних депутатів; б)

районні, районні міст Києва і Севастополя державні адміністрації.

Законодавством визначені також органи, які здійснюють державну реєстрацію

окремих видів суб'єктів господарського права. Так, господарські товариства,

що займаються банківською діяльністю, реєструє Національний банк України в

порядку, визначеному Законом «Про банки і банківську діяльність». Фондова

біржа підлягає державній реєстрації Кабінетом міністрів України

Для державної реєстрації реєструючому органу необхідно подати документи,

перелік яких визначено статтею б Закону «Про підприємства в Україні» та

статтею 8 Закону «Про підприємництво».

За наявності всіх документів реєстрація підприємства здійснюється у строк

не більше 5 робочих днів. Протягом цього часу реєструючий орган

зобов'язаний надати заявнику свідоцтво про державну реєстрацію

підприємства. Свідоцтво є юридичною підставою для відкриття підприємству

рахунків у банку за місцем його реєстрації або у будь-яких інших банках за

згодою сторін. Банк зобов'язаний відкрити рахунок і в триденний строк

повідомити про це податкову інспекцію.

Орган, який здійснює реєстрацію, зобов'язаний в 10-денний термін подати

відомості до відповідної податкової інспекції та органу державної

статистики. Ці органи встановлюють коди підприємств відповідно до

загального класифікатора галузей народного господарства Міністерства

статистики України.

У разі зміни форми власності, організаційної форми або назви підприємства,

воно підлягає перереєстрації, яка здійснюється у порядку, встановленому для

його реєстрації.

Відмова у державній реєстрації підприємства вважається законною лише з

двох підстав: внаслідок порушення встановленого законом порядку створення

підприємства; у випадку невідповідності установчих документів вимогам

законодавства.

Не допускається відмова в державній реєстрації підприємств з мотивів його

недоцільності.

Скасування державної реєстрації підприємства може бути добровільним (за

заявою підприємства) або примусовим (на підставі рішення суду, арбітражного

суду у випадках: а) визначення недійсними або такими, що суперечать чинному

законодавству, установчих документів; б) здійснення діяльності, що

суперечить установчим документам та чинному законодавству України; в) у

разі несвоєчасного повідомлення підприємством про зміну свого

місцезнаходження.

Скасування державної реєстрації підприємства припиняє підприємницьку

діяльність і є юридичною підставою для його ліквідації як господарюючого

правового суб'єкта. Статусу юридичної особи підприємство позбавляється

після здійснення всіх заходів щодо ліквідації його як суб'єкта

підприємницької діяльності.

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться у

виконавчому комітеті міської, районної в місті ради або в районній,

районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації (далі - органи

державної реєстрації) за місцезнаходженням або місцем проживання даного

суб'єкта, якщо інше не передбачено законом.

Для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної

особи подаються такі документи:

рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу

про створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо

власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є

установчий договір, а також протокол установчих зборів (конференції) у

випадках, передбачених законом;

статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми

підприємництва;

реєстраційна картка встановленого зразка, яка є водночас заявою про

державну реєстрацію;

документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного

фонду суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законом;

документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.

Громадяни, які мають намір здійснювати підприємницьку діяльність без

створення юридичної особи, подають реєстраційну картку встановленого

зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію, копію довідки про

присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21