p align="left">По-перше, вона грунтується на ототожненні статті Особливої частини з нормою закону, що визначає склад проступку. Варто зауважити, що проблема співвідношення норми права і статті нормативного акта давно привертає увагу вчених-юристів. Тут найбільш плідними виявилися дослідження представників кримінального права. З їхніми висновками про те, що стаття закону може бути частиною норми, а норма може міститися в ряді статей і навіть у ряді законодавчих актів, оскільки норма -- це правило, а стаття законодавчого акта -- лише форма викладу думки законо-давця і форма вираження його державної волі, важко не погодитися. По-друге, аналіз Особливої частини КпАП показує, що диспозиції будь-якої статті не містять повного переліку всіх ознак складу. Наприклад, у них немає вказівок на вік правопорушника, його осудність, намір і т. п. Ці ознаки, будучи загальними для всіх адміністративних правопору-шень, закріплюються нормами Загальної частини КпАП. Відповідно до другої точки зору, адміністративно-пра-вова норма, що закріплює склад проступку, синтезується з положень Загальної й Особливої частин КпАП. Загальна частина закріплює ознаки, що є обов'язковими для будь-якого проступку (вік, за досягнення якого настає адмініст-ративна відповідальність; форми вини), і в статтях Особ-ливої частини не фігурують. Особлива частина закріплює конкретні (особливі) ознаки адміністративних правопору-шень. Таке "розчленування" адміністративно-правової норми за статтями Загальної й Особливої частин здійснено з єдиною метою: щоб десятки разів не повторювати за-гальні ознаки при визначенні діяння адміністративного правопорушення. Наприклад, ст. 148 КпАП застерігає: "Пошкодження таксофонів -- тягне за собою накладення штрафу". Дана стаття означає, якщо осудна особа, яка досягла 16 років, умисно пошкоджує телефон-автомат, то компетентний ор-ган вправі накласти на неї адміністративне стягнення у ви-гляді попередження або штрафу. Отже, відповідно до цієї точки зору, з'ясування складу будь-якого адміністративно-го правопорушення в обов'язковому порядку містить ана-ліз статей Загальної й особливої частин КпАП. Саме ця точка зору, на нашу думку, щонайкраще відпо-відає сьогоднішнім потребам науки і практики. Усі ознаки складу адміністративного правопорушення взаємопов'язані і взаємозалежні, тобто їхня сукупність яв-ляє собою цілісне системне утворення. Візьмемо для при-кладу дрібне розкрадання (ст. 51 КпАП). Самі по собі такі його ознаки, як державне або колективне майно, намір, досягнення 16-річного віку тощо, взяті як окремо, так і в сукупності, нічого вартого осуду не містять. Але коли вони об'єднуються законодавцем у відповідній нормі як ознаки конкретного протиправного діяння, перед нами виникає юридична модель адміністративного правопорушення (його склад). З визнання такої властивості складу, як цілісність, вип-ливає дуже важливий висновок: якщо в діянні немає хоча б однієї з ознак, що містяться в складі, то в ньому немає і цього складу, тобто воно не може бути кваліфіковане за конкретною статтею, на основі норми права, що закріп-лює даний склад. Це означає, що в діянні або є інший склад, або немає ніякого. Велике практичне значення має виділення постійних і перемінних ознак складів правопорушень. Постійними вважаються ті, що чітко визначені право-вою нормою, теорією або усталеною практикою. Наприклад, чітко зафіксований зміст понять: "вік настання відпо-відальності", "піднаглядний", "контрабанда", "безквитко-вий проїзд", "транспортний засіб", "пішохід", "торгівля з рук" тощо. Перемінними називають ознаки, зміст яких чітко не за-фіксований. Перший різновид становлять ті ознаки, що містяться в бланкетних нормах і змінюються підзаконними актами, наприклад, законом установлена відповідаль-ність за порушення правил санітарії (статті 42, 43, 107), торгівлі спиртними напоями (ст. 156), благоустрою насе-лених пунктів (ст. 152), тримання собак і кішок (ст. 154), охорони ліній і споруд зв'язку (ст. 147), адміністративного нагляду (ст. 187) і т. д. Ці правила можуть установлювати-ся, змінюватися, скасовуватися органами управління, що тягне зміну ознак відповідних складів. Так, останніми роками значні зміни спостерігалися в конкретних ознаках такого складу, як порушення правил торгівлі спиртними напоями: встановлювалися і ска-совувалися обмеження часу і місця торгівлі, норм від-пуску, заборонявся продаж спиртного особам у робочому одязі і т. п. Більш того, на основі цих правил шляхом прийняття індивідуальних актів управління можуть встановлюватися обмеження для конкретних осіб. Недотримання таких об-межень означає порушення самих правил, а звідси і пору-шення відповідних статей КпАП. Так, начальник органу внутрішніх справ на підставі ст. 10 Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі" від 1 грудня 1994 р. має право своєю постановою встановити для під-наглядного такі обмеження: а) заборона виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу; б) заборона перебування у визначе-них місцях району (міста); в) заборона виїзду чи обмежен-ня часу виїзду в особистих справах за межі району (міста); г) реєстрація в міліції від одного до чотирьох разів на місяць. Ці обмеження можуть установлюватися як частково, так і в повному обсязі. Більш того, цей же начальник уже після встановлення обмежень, має право змінювати їх об-сяг як у бік його зменшення, так і в бік збільшення. Порушення цих обмежень згідно зі ст. 11 Закону при-зводить до притягнення до відповідальності за ст. 187 КпАП, тобто за порушення правил адміністративного нагляду. Другий різновид перемінних ознак -- оцінні. Зміст та-ких ознак у нормативному порядку чітко не визначається і питання про їх наявність або відсутність вирішується практичними працівниками з урахуванням конкретних обставин. Тому значну роль у розкритті їхнього змісту відіграють теоретичні дослідження. За ступенем узагальнення розрізняють ознаки: а) за-гальні; б) родові або видові; г) конкретні або одиничні. Загальні властиві всім складам (протиправність, осуд-ність, вина та ін.). Родові (видові) характерні для групи складів. Наприклад, для складів, що описують правопорушення в галузі стандартизації, якості продукції, метрології і сертифікації, специфічним буде об'єкт зазіхань -- суспільні відносини, що складаються в даній сфері. Характеризуючи ознаки, важко обминути одну цікаву обставину. Звичайно законодавець прямо називає ознаки проступку або точно вказує на окремо прийняті і чинні норми, правила тощо, в яких вони містяться. Проте в од-ному випадку, чи то через очевидність факту, чи в резуль-таті відхилень від правил правотворчості, ознака виводить-ся логічним шляхом. Це стосується ст. 180 КлАП "Дове-дення неповнолітнього до стану сп'яніння". У ній не сказано, з якого віку може наставати відповідальність за дане правопорушення. Аналіз статті дозволяє зробити тільки один висновок: за такі дії відповідальність повинна наставати не з 16 років, як установлено загальними прави-лами (ст. 12 КпАП), а з 18 років -- віку повноліття. Види складів адміністративних правопорушень. Ви-вчення складів адміністративних правопорушень немож-ливе без класифікації, без виділення однопорядкових груп, які прийнято називати видами. Найбільш вдалими реко-мендуються такі класифікації: 1. Залежно від ступеня суспільної небезпеки виділяють склади основні і кваліфіковані. 2. Залежно від характеру шкоди їх поділяють на матері-альні і формальні. 3. Залежно від суб'єкта проступку -- на особисті і служ-бові (посадові). 4. Залежно від структури склади можуть бути однознач-ними й альтернативними. 5. За особливостями конструкції вони поділяються на описові і бланкетні (відсильні). Коротко зупинимося на характеристиці кожного з пе-релічених видів складів адміністративних правопорушень. 1. Основні і кваліфікаційні склади. Визнаючи те або інше діяння адміністративним правопорушенням і встановлюю-чи за його вчинення санкцію, законодавець враховує, що ступінь суспільної небезпеки однотипних проступків може бути різний. Так, порушення водіями транспортних засо-бів правил проїзду залізничних переїздів характеризується більшою громадською небезпекою, якщо при цьому ви-никла аварійна обстановка (ст. 123). Виходячи з цієї обставини законодавець у цілому ряді випадків конструює кілька складів адміністративних про-ступків стосовно до одного типу діянь. Такі склади відріз-няються ступенем громадської небезпеки. На більш висо-кий ступінь небезпеки вказують додаткові ознаки, які прийнято називати кваліфікуючими. Таким чином, ознаки можуть бути основними, тобто такими, що мають місце в кожному випадку вчинення проступку, і кваліфікуючими, тобто такими, що доповню-ють основні. Основні ознаки утворюють так званий основний склад. За необхідності законодавець доповнює склад кваліфікую-чими ознаками. За їх наявності діяння повинно бути кваліфіковане за статтею, що передбачає більш суворе покарання. Склади з такими ознаками називають квалі-фікованими. Тут необхідно зазначити, що кримінальне право, на відміну від адміністративного, крім основних і кваліфіко-ваних, знає привілейовні склади, тобто склади з пом'як-шуючими обставинами (для порівняння: ст. 94 КК -- просте вбивство; ст. 95 КК -- вбивство в стані сильного душевного хвилювання; ст. 93 КК -- вбивство з обтяжую-чими обставинами). 2. Матеріальні і формальні склади. До матеріальних на-лежать склади, у яких: а) міститься така ознака, як наста-ння шкідливих матеріальних наслідків антигромадського діяння. Наприклад, пошкодження лісу стічними водами, що спричинило його усихання (ст. 72), знищення лісу в результаті підпалу (ст. 77), дрібне розкрадання державного майна (ст. 51); б) описується дія, що обов'язково спричи-няє шкідливі наслідки, хоча останні законом і не названі:потрава посівів (ст. 104), введення в експлуатацію підпри-ємств без спорудження пристроїв, що запобігають забруд-ненню вод (ст. 59), завідомо неправдивий виклик аварій-них служб (ст. 183). До формальних (термін умовний) відносять склади, в яких немає ознаки настання шкідливих матеріальних на-слідків. Наприклад, проживання за недійсним паспортом (ст. 197), неявка за викликом у військовий комісаріат (статті 210, 2111), порушення правил в'їзду в прикордонну зону (ст. 202), прийняття паспорта в заставу (ст. 201). Необхідно підкреслити, що вчинення проступку, пе-редбаченого статтею КпАП, що містить формальний склад, нерідко тягне настання майнового збитку. Наяв-ність збитку в таких випадках не є конструктивною озна-кою складу, але враховується при визначенні розміру стяг-нення. Наприклад, непідготовленість установок, що вико-ристовують газ, до роботи на резервних видах палива (ст. 103), пуск газу без дозволу органів державного газово-го нагляду (ст. 101), порушення технічних умов на вико-нання будівельно-монтажних робіт (ст. 96), порушення інструкцій з безпечного ведення робіт у промисловості (ст. 93). Завершуючи характеристику матеріальних і формаль-них складів адміністративних правопорушень, зазначимо, що в кримінальному праві в ці поняття вкладається трохи інший зміст. Під матеріальними складами тут розуміються ті, в яких момент закінчення злочину зв'язуєтья з наста-нням суспільне небезпечних наслідків (за вбивство особа притягується лише в тому випадку, якщо в результаті його дій настала чия-небудь смерть); під формальними -- ті, у яких настання суспільне небезпечних наслідків не є озна-кою, тобто для визнання злочину з таким складом достат-ньо встановити, що зроблено заборонене законом діяння. До таких злочинів належить, наприклад, незаконне носін-ня вогнепальної зброї, відповідальність за яке передбачена ст. 22 КК. Отже, об'єктом адміністративного проступку визнають-ся суспільні відносини, урегульовані правовими нормами, які охороняються адміністративними санкціями. Коли ми говоримо про об'єкт проступку як елемент (сторону) його складу, то маємо на увазі ознаки об'єкта, названі у відпо-відній нормі. У багатьох випадках у статтях Особливої частини КлАП прямо зазначені ознаки об'єкта, що охороняється: пору-шення права державної власності на надра (ст. 47), по-рушення права державної власності на води (ст. 48), пору-шення права державної власності на ліси (ст. 49), пору-шення права державної власності на тваринний світ (ст. 50). Ознаки об'єкта, що охороняється, закріплюються та-кож у назві глав Особливої частини: адміністративні пра-вопорушення, що посягають на власність (гл. 6), адмініст-ративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку (гл. 14), адміністративні пра-вопорушення, що посягають на встановлений порядок управління (гл. 15). Крім цього, мають місце випадки, коли вони логічно випливають зі змісту статті. Так, ст. 132 КпАП установлює відповідальність за самовільне використання з корисли-вою метою транспортних засобів, машин чи механізмів, що належать підприємствам, установам, організаціям. Хо-ча ця стаття вміщена в главі 10 "Адміністративні правопо-рушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку", об'єктом такої провини виступає власність. Це проявляється особливо наочно, коли з корисливою метою використовується не транспортний засіб, а, скажімо, бу-рова установка, зварювальний апарат, розчиномішалка, електропідйомник. Велике теоретичне і практичне значення має класифі-кація об'єктів проступків. Саме класифікація дозволяє чіткіше визначити об'єкт кожного діяння, його місце в загальній системі відносин, що охороняються адміністра-тивними санкціями, його цінність. Вона допомагає структурувати весь масив суспільних відносин, що охороняють-ся в адміністративному порядку, правильно кваліфікувати протиправні діяння, а також обрати оптимальний захід впливу на правопорушника. Залежно від ступеня узагаль-нення, рівня абстрагування розрізняють загальний, родо-вий, видовий і безпосередній об'єкти проступків.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
|