Правильне вирішення цього питання у кожному кон-кретному випадку має принциповий характер, оскільки прямо пов'язане з визначенням засобів і форм державного впливу. Цілком очевидно, що якщо особа за здійснення адміністративного правопорушення буде притягнута до кримінальної відповідальності, чи навпаки, за вчинення злочину -- до адміністративної, -- іміджу правової системи буде завдано шкоди.

Принципові основи розв'язання проблеми відмежуван-ня адміністративних правопорушень від злочинів містять-ся в ст. 9 КпАП і ст. 7 КК України.

Отже найголовнішим критерієм розмежування адмі-ністративних правопорушень є ступінь суспільної небезпе-ки. Керуючись саме цим критерієм, законодавець відно-сить одні діяння до проступків, інші -- до злочинів, і включає їх склад до відповідних кодексів.

Викладене дозволяє назвати й першу ознаку, за якою розмежовують злочини й адміністративні проступки. Цією ознакою буде введення складу правопорушення або в Кодекс України про адміністративні правопорушення, або в Кримінальний кодекс.

Злочин -- це діяння, яке передбачене кримінальним за-коном. Адміністративний проступок -- діяння, передбаче-не нормою адміністративного права. Склад будь-якого злочину може бути встановлений лише законом. Склад ад-міністративних проступків -- як законами, так і підзаконними актами. Так, Положення про обласну. Київську, Севастопольську міську державні адміністрації (від 21 серпня 1995 р.) надає цим органам державної виконавчої влади повноваження затверджувати правила, за порушення яких передбачена адміністративна відповідальність, ст. 152 (по-рушення правил благоустрою), ст. 159 (порушення правил торгівлі на ринках), ст. 182 (порушення тиші в громад-ських місцях) КпАП України.

Це друга характерна ознака.

Третя характерна ознака полягає в тому, що за скоєння адміністративних правопорушень і злочинів встановлені різні за юридичною природою, характером втрат, які заз-нає правопорушник, важкості наслідків заходи державного примусу.

За скоєння адміністративних правопорушень передба-чені адміністративні стягнення. Ст. 24 КпАП до них відно-сить: 1) попередження; 2) штраф; 3) сплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосеред-нім об'єктом правопорушення; 4) конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єк-том правопорушення; 5) позбавлення спеціального права, наданого громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); 6) виправні роботи; 7) адмі-ністративний арешт; 8) видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України.

За скоєння кримінальних злочинів передбачені пока-рання. До них ст. 23 КК, зокрема, відносить: позбавлення волі, заслання, вислання, штраф тощо, а ст. 24 КК вста-новлює виняткову міру покарання -- смертну кару.

Згідно зі ст. 23 КпАП адміністративне стягнення є мі-рою відповідальності і застосовується з метою виховання правопорушника і попередження правопорушень. Тому заборонні норми КпАП сформульовані таким чином, що карається саме правопорушення, а не винна особа, до якої застосовується покарання.

Згідно зі ст. 22 КК, покарання -- це перш за все кара за вчинений злочин. Покарання виступає як засіб для досяг-нення виправної і превентивної мети покарання. Пока-рання тягне за собою судимість.

Четверта характерна ознака полягає в тому, що кримі-нальні справи розглядають тільки суди, і лише суд визна-чає і призначає те чи інше покарання за злочин. Право розглядати адміністративні справи КлАП надає понад ЗО суб'єктам (статті 218--244).

П'ята характерна ознака полягає в пріоритеті кримі-нальної відповідальності.

Одне й те саме діяння не може бути одночасно і злочи-ном, і адміністративним проступком. У ч. 2 ст. 9 КлАП чітко встановлено, що адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, як-що ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до чинного законодавства кримінальної відпо-відальності.

Однак правоохоронна практика свідчить, що досягти ідеально диференційованого підходу до розмежування зло-чину й адміністративного проступку неможливо. Тому за-конодавець установлює пріоритет кримінальної відпові-дальності: якщо діяння містить ознаки й злочину, й про-ступку, воно визнається злочином, а винний притягаєтья до більш суворої відповідальності. Накласти на нього за те саме діяння й адміністративне стягнення не можна. Разом з тим, притягнення особи до адміністративної відповідаль-ності не перешкоджає порушенню за даним фактом кримі-нальної справи. Отже, адміністративне стягнення, накла-дене раніше за те саме діяння, повинне бути або відмінене, або враховане при обранні судом міри покарання.

Є правопорушення, які завжди кваліфікувалися і будуть кваліфікуватися як адміністративні проступки. Наприклад, безбілетний проїзд в автобусі, знищення межових знаків, торгівля у невстановлених місцях, недбале зберігання паспорта, що спричинило його втрату. В подібних ситуаціях перед правозастосовувачем навіть не виникає питання про розмежування проступку й злочину.

Разом з цим, відомо багато правопорушень, які залежно від ряду обставин можуть розглядатися або як проступок, або як злочин. У таких випадках, щоб полегшити розмежу-вання складів проступків і злочинів, забезпечити правиль-не застосування санкцій, законодавець закріплює у скла-дах конкретні ознаки.

Так, незаконне полювання (ст. 161 КК) кваліфікується як злочин, якщо діяння вчинене повторно, після притяг-нення винного до адміністративної відповідальності (ст. 85 КпАП);

Порушення правил щодо боротьби з хворобами та шкідниками рослин кваліфікується як злочин (ст. 158 КК), якщо таке діяння призвело до тяжких наслідків. Як-що таких наслідків немає, то діяння розцінюється як адмі-ністративне правопорушення (ст. 105 КпАП);

Порушення правил охорони ліній зв'язку і пошкоджен-ня лінійних і кабельних споруд зв'язку є адміністративним правопорушенням, передбаченим ст. 147 КлАП. Якщо ж ці дії спричинили переривання зв'язку, то вони розціню-ються як злочин (ст. 2051 КК);

Потрава посівів і пошкодження насаджень, скоєні нав-мисно, які завдали значної шкоди, -- діяння, що тягне за собою кримінальне покарання (ст. 159 КК), а скоєні не-навмисно -- адміністративне покарання (ст. 104 КпАП);

Кримінальне каране порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту (ст. 215 КК) відрізняється від ад-міністративне караного (статті 123, 124, 125, 128) такою ознакою, як завдання потерпілому легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень або суттєвих матеріальних збитків;

Проступок і злочин розрізняються також за способом скоєння діяння, формою провини, мотивом правопору-шення та іншими ознаками.

Значна подібність виявляється між адміністративними та дисциплінарними правопорушеннями. І ті й інші є незлочинними правопорушеннями. Їх розслідування, застосу-вання санкцій за їх скоєння здійснюються в процесі вико-навчо-розпорядчої діяльності. Ступінь суспільної небезпе-ки адміністративних і дисциплінарних правопорушень практично рівнозначний. Підтверджує дану обставину те, що особи, на яких поширюється дія дисциплінарних ста-тутів, за адміністративні правопорушення несуть дисцип-лінарну відповідальність.

Мають вони й інші схожі риси (винність, протиправність).

Однак це різні правові явища. Суть відмінностей між ними у такому.

По-перше, вони мають неоднакову правову природу й нормативну базу. Адміністративні проступки зафіксовані в законодавстві про адміністративні правопорушення, яке в даний час кодифіковане. Тут дано поняття адміністратив-ного правопорушення, описані конкретні їх склади, вста-новлена підвідомчість, детально регламентуються процесу-альні питання.

По-друге, суб'єктом дисциплінарного проступку є член трудового колективу (робітник, службовець), а суб'єктом контролю і примусу -- керівник цього колективу,

Суб'єктом адміністративного правопорушення є грома-дянин або посадова особа, у якого немає стійких організа-ційних зв'язків із суб'єктами контролю і примусу.

По-третє, дисциплінарний проступок складається з по-рушення тих зв'язків, що покладені на особу як на члена трудового колективу й у зв'язку з його роллю в цьому ко-лективі. Тому дисциплінарна провина -- завжди порушен-ня наявної в організації дисципліни.

Адміністративне ж правопорушення полягає в пору-шенні загальнообов'язкових правил, встановлених для всіх громадян незалежно від того, де вони працюють і яку ви-конують роботу. Правда, у ряді випадків трудові й адмі-ністративно-правові обов'язки можуть збігатися. Це стосу-ється водіїв, робітників торгівлі тощо. У таких випадках скоєні ними порушення є одночасно дисциплінарними і адміністративними.

По-четверте, за дисциплінарні проступки санкції до винного застосовуються керівником того колективу, чле-ном якого є правопорушник (директором підприємства, ректором вузу, командиром частини), або вищестоящим начальником. За адміністративні правопорушення стяг-нення накладаються суб'єктом функціональної влади.

2. Склад адміністративного правопорушення

Поняття складу адміністративного правопорушен-ня. Вчення про склад правопорушення займає одне з цен-тральних місць в адміністративно-правовій науці і має ве-лике практичне значення. По-перше, воно сприяє вияв-ленню найбільш істотних ознак антигромадських діянь, їхньому розмежуванню і встановленню справедливих санкцій; по-друге, допомагає правовим органам правильно кваліфікувати правопорушення й обирати адекватні їм за-ходи впливу; по-третє, дозволяє зрозуміти закон, допома-гає навчанню юристів і правовому вихованню громадян.

Так що ж таке склад проступку? Як він співвідноситься із самим правопорушенням?

Адміністративне правопорушення -- це конкретне діян-ня (факт, явище, подія), що відбулося (мало місце) у ре-альній дійсності.

Склад адміністративного правопорушення -- це абст-рактний опис діяння (події, факту, явища). Такий опис яв-ляє собою фіксацію в законі найбільш типових, що часті-ше за все зустрічаються, характерних ознак проступку. Це опис ще не зробленого, а тільки передбачуваного або мож-ливого діяння.

Реальність значно повніша, яскравіша, життєвіша, ніж його абстракція, тобто склад. Однак для висновку про те, є або ні якесь діяння проступком, його потрібно сполучи-ти, порівняти з цією абстракцією. "Накласти" абстрактний опис (склад) на конкретну подію. Якщо в реальному діянні виявляються ознаки, зафіксовані в складі (абстракції), то його треба визнати правопорушенням.

Таким чином, під складом адміністративного правопо-рушення розуміється встановлена адміністративним зако-нодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

Кодекс України про адміністративні правопорушення визнає відсутність у діянні складу (сукупності суб'єктив-них і об'єктивних ознак) адміністративного правопору-шення як обставини, що виключає провадження у справахпро адміністративні правопорушення. Це рівнозначно ви-знанню того, що діяння без таких ознак не є проступком.

Щодо цього виникає питання: скільки ознак у право-порушення, які ці ознаки за своїми юридичними власти-востями, які з них є обов'язковими для визнання діяння адміністративним проступком, тобто утворюють його склад.

Цілком очевидно, що кожне конкретне правопорушен-ня має величезну кількість ознак, що виділяють його із за-гальної маси проступків і роблять особливим, специфіч-ним явищем реальної дійсності.

За своїми юридичними властивостями ці ознаки поді-ляються на: а) які мають юридичне значення (юридичне значущі); б) які не мають юридичного значення (юридич-не незначущі).

Наприклад: при вчиненні дрібного розкрадання (ст. 51 КпАП) вартість викраденого має юридичне значення, а зріст правопорушника, його стать, комплекція, родинний стан, матеріальний стан тощо такого значення не мають, тобто друга ознака юридичне незначуща.

Юридичне знащучі ознаки у свою чергу поділяються на дві групи: по-перше, ознаки, які входять до складу про-ступку (описані в законі) або конструктивні ознаки; по-друге, ознаки, які не входять до складу проступку.

До другої належать обставини, що пом'якшують (ст. 34), обтяжують (ст. 35), виключають (ст. 17) відпові-дальність тощо.

Наявність у діянні конструктивних (які утворюють склад) ознак і робить те або інше діяння адміністративним правопорушенням. Більш того, реальне діяння тільки тоді вважається проступком, коли воно містить всі ознаки складу (відсутність хоча б однієї з них означає відсутністьскладу в цілому). Всі інші його ознаки на таку кваліфіка-цію не впливають.

Як випливає з дефініції (визначення) складу, ці ознаки повинні бути закріплені (описані) у законі. Засіб, за допо-могою якого зазначені ознаки зафіксовані в законі, має важливе значення для розуміння сутності складу адмініст-ративного правопорушення.

Існує, як мінімум, дві точки зору на дану проблему.

Відповідно до першої, ознаки складу проступку закріп-люються в статтях Особливої частини КпАП1. Дана точка зору вважається помилковою, виходячи з таких підстав.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5