витратами витратами періоду. До них належать витрати на збут продукції,

адміністративно-господарські витрати, витрати на амортизацію основних

засобів загальногосподарського призначення.

Різниця між валовим прибутком і сумою реалізаційних витрат- це

операційний прибуток або прибуток основної діяльності.

У звіті про прибутки та збитки окремо відображаються доходи від

фінансових операцій (одержані відсотки з облігацій, дивіденди з акцій,

тощо) та витрати від них, а також результат фінансових операцій, доходи,

витрати і результат надзвичайних (позареалізаційних) операцій.

В результаті прибуток до оподаткування визначається алгебраїчною

сумою проміжних результатів: операційного прибутку та результатів від

фінансових та надзвичайних операцій. Чистий прибуток, що залишається у

розпорядженні підприємства- це різниця між прибутком до оподаткування та

сумою податку на прибуток.

Схему звіту про прибуток країн ЄС наведено нижче. У ній чітко

виділяються три сфери діяльності: основна діяльність, фінансова діяльність

та позареалізаційна діяльність.

В країнах членах ЄС форма звіту про прибутки та збитки затверджується

в національному маштабі і є єдиною для всіх підприємств. В таких країнах

як США, Англія, Канада та деяких інших форма звіту довільна щодо переліку

доходів, витрат, їх деталізація та групування.

В останні роки звіт про рух грошових коштів є обов’язковим у складі

фінансової звітності підприємств розвинених зарубіжних країн. Його зміст і

методика складання регулюється міжнародним стандартом бухгалтерського

обліку № 7 “Звіт про руз грошових коштів”.

Головне призначення звітупро рух грошових коштів- надати користувачам

інформацію про те, з яких джерел надходили гроші на підприємство, по яких

напрямках і на які цілі витрачались гроші, як змінився залишок грошових

коштів за звітний період.

Схема 1.

Схема звіту про прибуток країн ЄС.

Доходи основної діяльності Витрати основної діяльності

Фінасовий результат основної діяльності

Доходи фінансові

Витрати фінансові

Результат фінансових операцій

Позареалізаційні

Позареалізаційні

(надзвичайні) доходи

(надзвичайні) витрати

Фінасовий результат основної діяльності

Прибуток до оподаткування Податок на

прибуток

Чистий прибуток

При цьому рух грошових коштів відображається у звіті по трьох видах

діяльності: поточна (основна) діяльність, інвестиційна діяльність, фінасова

діяльність. Це дає можливість оцінити раціональність використання коштів,

напрямки діяльності підприємства, платоспроможність, скласти прогноз

подальшого розвитку.

Таблиця 1.

Види діяльності підприємства.

|НАДХОДЖЕННЯ ГРОШЕЙ |ДІЯЛЬНІСТЬ |СПЛАТА ГРОШЕЙ |

|Від продажу товарів і|Поточна діяльність |Виплата зарплати |

|послуг | |Оплата постачальникам|

|Проценти по виданих | | |

|позичках і придбаних | |Оплата інших витрат |

|цінних паперах | |Сплата податків |

| | |Сплата процентів |

|Надходження від |Інвестиційна |Придбання майна |

|продажу майна, цінних|діяльність |Придбання цінних |

|паперів і погашення | |паперів |

|наданих позичок | |Надання позичок |

|Від випуску акцій та |Фінансова діяльність |Погашення облігацій |

|облігацій | |та інших боргів |

|Отримання позичок | |Виплата дивідендів |

| | |Викуп власних акцій |

Найдостовірнійшу інфорамацію для складання цього звіту можна одержати

даними бухгалтерського обліку, належшим чином організувавши облік

надходження та витрачання грошей по трьом видам діяльності. Проте такий

шлях занадто трудомісткий. У зарубіжних країнах звіт про рух грошових

коштів (щодо основної діяльності) складається шляхом коригування , іншими

словами трансформування звіту про прибутки і збитки. Відповідно до

міжнародних стандартів облік доходів і витрат ведеться за методом їх

нарахування, що знаходить відображення у звіті про фінансові результати. А

тому можлива ситуація, коли підприємство має прибутки, але не має реальних

грошових коштів.

Є два методи коригування звіту про прибутки: прямий і не прямий.

Прямий метод передбачає коригування кожної статті звіту про прибутки, тобто

включення негрошових доходів і негрошових витрат , додаток № 3.

Непрямий метод передбачає трансформуваннякожної статті звіту про

прибутки та збитки. За цим методом коригування зазнає сума чистого прибутку-

вона коригується в суму грошових коштів від поточної діяльності.

Крім основних форм фінансової звітності, передбачається також додатки

до звітності. Вони потрібні, щоб надати користувачам детальнішу аналітичну

інформацію стосовно окремих статей звітності, а також додаткову інформацію

для поглибленого розкриття фінансової і господарської політики

підприємства. Питання змісту додатків до звітності здебільшого вирішується

національним законодавством та національними стандартами обліку. Проте

багато позицій може вирішуватися в міжнародному маштабі.

Перелік додатків до фінансової (бухгалтерської) звітності, що

передбачені Четвертою Директивою для країн ЄС:

1. методи оцінки різних статей річних звітів і методи підрахунку

вартісних виправлень

2. назва і місцезнаходження зареєстрованого офісу підприємства, у

яких компаніях володіє певним відсотком статутного капіталу

3. кількість і номінальна (або облікова) вартість акцій, випущених за

звітний рік в межах дозволеного статутного капіталу ( за видам

акцій)

4. існування будь-яких сертифікатів участі, конвертованих боргових

зобов’язань

5. суми заборгованості, які слід сплатити не раніше, ніж через 5

років

6. загальна сума будь-яких фінансових зобов’язань, не включених у

баланс, якщо ця інформація уточнює оцінку фінансового положення

7. чистий товарооборот у розрізі категорій діяльності та географічних

ринків

8. середня кількість осіб, найнятих на роботу за фінансовий рік (за

категоріями персоналу) та соціальні витрати

9. вплив оцінки статей на суму прибутків та збитків за фінансовий рік

10. різниця між податками, нарахованими у фінансовому році та у

попередні роки

11. сума винагород працівникам адміністративного, управлінського та

контрольного органів залежно від їхньої відповідальності

12. сума авансів і кредитів , наданих працівникам адміністративного,

управлінського та контрольного органів.

2 РОЗДІЛ.

МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

2.1.Загальний аналіз фінансового стану підприємства.

Фінансовий стан підприємства – це здатність підприємства фінансувати

свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами,

необхідними для нормального функціонуваня підприємства, потребою в їх

розміщенні і ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з

іншими юридичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.

Фінансовий стан може бути стійким, нестійким і кризовим. Здатність

підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність на

розширеній основі свідчить про його хороший фінансовий стан.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його

виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Якщо виробничий і

фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансовий

стан підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану по

виробництву і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості,

зменшення виручки і суми прибутку і як наслідок – погіршення фінансового

стану підприємства і його платоспроможності.

Стійкий фінансовий стан в свою чергу здійснює позитивний вплив на

виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними

ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської

діяльності направлена на забезпечення планомірного надходження і

використання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни,

досягнення раціональних пропорцій власного і залученого капіталу і найбільш

ефективного його використанння. Головна мета фінансової діяльності-

вирішити, де, коли і як використовувати фінансові ресурси для ефективного

розвитку виробництва і отримання максимального прибутку.

Для того щоб вижити в ринкових умовах і не допустити бункрутства

підприємства, необхідно добре знати, як керувати фінансами, якою повинна

бути структура капіталу по складу і джерелам утворення, які частку повинні

займати власні кошти, а яку- залучені. Необхідно знати і такі поняття

ринкової економіки, як ділова активність, ліквідність, платоспроможність,

кредитоспроможність підприємства, поріг рентабельності, запас фінансової

стійкості, ступінь ризику, ефект фінансового важелю і інші, а також

методику їх аналізу.

Головна мета аналізу- своєчасно виявляти і попереджувати недоліки у

фінансовій діяльності і знаходити резерви покращення фінансового стану

підприємства і його платоспроможності.

При цьому необхідно вирішувати наступні задачі.

1. На основі вивчення причин взаємозв’язку між різними показниками

виробничої, фінансової і комерційної діяльності дати оцінку

виконання плану по надходженню фінансових ресурсів і їх

використанню з позиції покращення фінансовго стану підприємства.

2. Прогнозування можливих фінансових результатів, економічної

рентабельності, виходячі із реальних умов господарської діяльності

і наявності власних і залучених ресурсів, розробка моделей

фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів.

3. Розробка конкретних міроприємств, направлених на більш ефективне

використання фінансових ресурсів і укріплення фінансового стану

підприємства.

Аналзом фінансового стану займаються не лише керівники і відповідні

служби підприємства, а і його засновники, інвестори з метою вивчення

ефективності використання ресурсів, банки для оцінки умов кредитування і

визначення ступеню ризику, постачальники для своєчасного отримання

платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень коштів до

бюджету, тощо. У відповідності з цим аналіз поділяється на внутрішній і

зовнішній.

Внутрішній аналіз проводиться службами підприєсмтва і його результати

використовуються для планування, контролю і прогнозування фінансового стану

підприємства. Його мета- встановити планомірне надходження грошових коштів

і розмістити власні і залучені кошти таким чином, щоб забезпечити нормальне

функціонування підприємства, отримання максимального прибутку і виключення

банкрутства.

Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками

матеріальних ресурсів, контролюючими органами на основі публікуємої

звітності. Його мета- встановити можливість вигідно вкласти кошти, щоб

забезпечити максимум прибутку і виключити ризик втрати.

Все, що має вартість, належить підприємтсву і відображається у активі

балансу називається його активами. Актив балансу містить дані про

розміщення капіталу, що є в розпорядженні підприємства, тобто про вкладання

його у конкретне майно і матеріальні цінності, про витрати підприємства на

виробництво і реалізацію продукції і про залишки вільної грошової готівки.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15