| |період | |відповідають даному рівню|

| | | |розвитку |

|Оральна |0-18 міс. |Рот (ссання, кусання, |Відвикання (від груді). |

| | |жування) |Віддалення себе від |

| | | |материнського тіла. |

|Анальна |1,5-3 роки|Анус (утримання або |Привчання до туалету |

| | |виштовхування фекалій) |(самоконтроль) |

|Фалічна |3-6 років |Статеві органи |Ідентифікація з дорослими|

| | |(мастурбація) |тієї ж статі, які |

| | | |виступають в ролі образу |

| | | |для наслідування |

|Латентна |6-12 років|Відсутня (сексуальна |Розширення соціальних |

| | |бездіяльність) |контактів з однолітками |

|Генітальна|пубертат |Статеві органи |Встановлення інтимних |

| |(статеве |(здатність до |відносин або закоханість;|

| |дозрівання|гетеро-сексуальних |витіснення свого |

| |) |відносин) |трудового внеску у |

| | | |суспільство |

Надмірна турботливість. При цьому дитина не має можливості сама

управляти своїми внутрішніми функціями.

У будь-якому випадку відбувається скупчення лібідо, що в зрілі роки

може привести до “залишкового” поводження, пов'язаного з тією стадією, на

яку прийшлася фрустрація або регресія.

Також важливими поняттями в психоаналітичній теорії є регресія і

фіксація. Регресія, тобто повернення в найбільш ранню стадію і прояв

дитячого поводження, характерного для цього періоду. Хоча регресію вважають

особливим випадком фіксації – затримкою або припиненням розвитку на

визначеній стадії. Послідовники Фрейда вважають, що регресія і фіксація

взаємодоповнюють один одного. [7]

Оральна стадія триває від народження приблизно до 18-місячного віку. У

цей період дитина цілком залежить від батьків, і область рота пов'язана з

зосередженням приємних відчуттів і задоволенням біологічних потреб. На

думку Фрейда, рот залишається важливою ерогенною зоною протягом усього

життя людини. Оральна стадія закінчується, коли припиняється годування

груддю.

Фрейд висунув постулат, згідно якому у дитини, яка отримувала надмірну

або недостатню стимуляцію у дитинстві, скоріш за все сформується у

подальшому орально-пасивний тип особистості – веселий, оптимістичний,

очікує “материнського” відношення до себе. Характеризується довірливістю,

пасивністю, незрілістю і надмірною залежністю.

На протязі другої половини першого року життя починається друга фаза

оральної стадії – орально-агресивна, або орально-садистична фаза. Фіксація

на орально-садистичній стадії виражається в таких рисах як любов до

суперечок, песимізм, цинічне відношення. Цьому типу властиво експлуатувати

інших людей і домінувати над ними з метою задоволення своїх потреб.

Анальна стадія починається у віці від 18-ти місяців і продовжується до

третього року життя. Протягом періоду маленькі діти одержують значне

задоволення від затримування та виштовхування фекалій. У цій стадії

приучення до туалету дитина вчиться розмежовувати вимоги Ід (задоволення

від негайної дефекації) і соціальні обмеження, що йдуть від батьків

(самостійний контроль над потребами). Фрейд вважав, що всі майбутні форми

самоконтролю і саморегуляції беруть початок у цій стадії.

У результаті фрустрації в цей період («зараз же сходи на горщик»)

можливо формування анально-утримуючого типу особистості. Цей тип у більш

дорослому віці надзвичайно жадібний, методичний, пунктуальний і впертий.

Другий результат цієї анальної фіксації – анально-виштовхуючий. Рисами

такого типу є схильність до руйнації, занепокоєння, імпульсивність і навіть

садистичну жорстокість. В любовних відносинах у зрілому віці такі

індивідууми частіше за все сприймають партнерів у першу чергу як об’єкти

володіння.

Деякі батьки заохочують своїх дітей до регулярного спорожнення і щедро

хвалять за це. Подібний підхід виховує позитивну самооцінку і навіть може

сприяти розвитку творчих спроможностей.

Фалічна стадія. Між трьома і шістьма роками інтереси, обумовлені

лібідо, зміщаються в зону геніталій. Протягом фалічної фази

психосексуального розвитку діти можуть досліджувати статеві органи,

мастурбувати і виявляти інтерес у питаннях зв'язаних із народженням і

статевими відношеннями. Діти, на думку Фрейда, мають хоча б неясне уявлення

про сексуальні відношення і, у більшій своїй частині, розуміють статевий

акт як агресивні дії батька стосовно матері.

Домінуючий конфлікт цієї стадії в хлопчиків називається Едиповим

комплексом, і аналогічний у дівчинок – комплекс Електри.

Суть цих комплексів укладена в несвідомому бажанні кожної дитини мати

батька протилежної статі й усуненні батька однієї з ним статі.

У нормі ці комплекси розвиваються по-різному в хлопчиків і дівчинок.

Розглянемо, як він виявляється в хлопчиків.

З моменту народження головним джерелом задоволення для дитини є мати

або особа, що її заміщає. Хлопчик хоче мати матір, хоче виражати свої

еротичні почуття точно так само, як, по його спостереженню, роблять люди

старшого віку. У той самий час батько сприймається як перешкода до

одержання генітального задоволення. Звідси, через суперництво або ворожнечу

з батьком, тому що хлопчик розуміє, що батько не бажає терпіти його

романтичні почуття до матері, у результаті чого виникає небезпека відплати,

з'являється острах кастрації. Це змушує відмовитися від прагнення до

інцесту з матір'ю.

Вирішення Едипова комплексу відбувається на більш пізній стадії

розвитку, приблизно між п'ятьма і сьома роками, коли хлопчик пригнічує свої

сексуальні бажання і починає ідентифікувати себе з батьком. Цей процес, що

одержав назву ідентифікації з агресором, виконує декілька функцій. По-

перше, придбання конгломерату цінностей, моральних норм, установок, моделей

статеворольового поводження. По-друге, у процесі ідентифікації хлопчик може

утримати матір, як і об'єкт любові, шляхом заміщення, тому що він має ті ж

якості, що і батько. Однак найважливішим є інтерналізація батьківських

заборон і норм, що дає грунт для розвитку совісті або суперего. Тобто

суперего являється вирішенням Едипова комплексу.

Версія Едипова комплексу в дівчинок називається комплексом Електри.

Вступаючи у фалічну стадію, дівчинка виявляє відсутність пенісу (що може

символізувати відсутність сили), як у брата і батька. На цьому грунті, по

Фрейдові, у дівчинок розвивається заздрість до пенісу, що виражається у

відкритій ворожості до матері, докоряючи, що та родила її без пеніса.

Прагнення до батька формується на уявленні про нього як власника цього

органа. Сексуальне задоволення фокусується на кліторі, і в дівчинок 5-7

років кліторальна мастурбація супроводжується маскулінними фантазіями, у

яких клітор стає пенісом. Вирішення комплексу Електри в дівчинок, по

Фрейдові, йде тим же шляхом що в хлопчиків, тобто ідентифікацією із

матір'ю.

Дорослі чоловіки з фіксацією на фалічній стадії поводяться зухвало,

вони хвалькуваті і необачні, домагаються успіху (символічну перемогу над

батьком), «донжуанський» стиль поводження.

Жінок фалічна фіксація приводить до схильності фліртувати, зваблювати,

до безладних статевих зв'язків, хоча можуть здаватися наївними і

безневинними в сексуальному відношенні.

Недозволені комплекси можуть призводити до невротичних моделей

поводження, що мають відношення до імпотенції і фригідності*.

Латентний період. У проміжку від 6-7 років до початку підліткового віку

розташовується фаза сексуального затишку, латентний період.

Фрейд приділяв мало уваги процесам у цей період, тому що на його думку

сексуальний інстинкт у цей час приблизно дрімає.

Початкова фаза генітальної стадії (періоду, що продовжується від

зрілості до смерті) характеризується біохімічними і фізіологічними змінами

в організмі. Результатом цих змін є характерне для підлітків посилення

збудливості і підвищення сексуальної активності. Інакше кажучи вступу у

генітальну стадію характерне найбільш повне задоволення сексуального

інстинкту. Розвиток у нормі веде до вибору шлюбного партнера і створенню

сім'ї.

Генітальний характер – ідеальний тип особистості в психоаналітичній

теорії. Розрядка лібідо в статевому акті забезпечує можливість

фізіологічного контролю над імпульсами, що надходять від статевих органів.

Фрейд казав, що для того щоб сформувався нормальний генітальний тип

характеру, людина повинна відмовитися від пасивності, властивої дитинству,

коли усі форми задоволень давалися легко.

Грунтуючись на вищесказаному, ми можемо стверджувати, що за умови

послідовного закономірного проходження кожного етапу психосексуального

розвитку, без можливих порушень якого-небудь з етапів, становлення

особистісної сексуальності повинне відповідати нормі.

Частина ІІ: ВПЛИВ ВНУТРІШНЬОГО ІДЕАЛЬНОГО ОБРАЗУ ЧОЛОВІКА НА СЕКСУАЛЬНІ

ВІДНОСИНИ ЖІНКИ І РІВЕНЬ ЗАДОВОЛЕННЯ НИМИ

2.1. ВНУТРІШНІЙ ІДЕАЛЬНИЙ ОБРАЗ ЧОЛОВІКА

Інтимні відношення – частина загальних відношень, і в них, як у лінзі,

фокусуються всі плюси і мінуси взаємовідносин партнерів.

Згідно лікарю Понепоу розірвання шлюбів відбувається звичайно внаслідок

чотирьох причин. Він розташовує їх в наступному порядку:

1. сексуальна дисгармонія

2. розходження у поглядах щодо того, як проводити час дозвілля.

3. фінансові труднощі

4. психічні, фізичні або емоційні порушення.

Примітно те, що сексуальні відносини займають перше місце.

Головною причиною статевої незадоволеності є психологічний, або

емоційний аспект. Тут можуть бути і переживання через фінансові труднощі

партнерів, і сімейні конфлікти, будь що. Але на наш погляд перше місце

займає ідеальний образ чоловіка. Він несвідомий.

Зовсім недавно Мані (1988) для пояснення формування сексуальної

орієнтації запропонував так називану теорію любовної карти. Любовна карта –

це деяка матриця, ідеальний спосіб коханця, любові і сексуально-еротичних

відношень, що формується в мозку й у свідомості людини в ході розвитку. На

думку Мані, любовну карту людини можна розглядати як записану в мозку

програму індивідуальних психологічних і фізіологічних особливостей

любовного почуття й еротизму. Вона складається в дитинстві, у віці від 5 до

8 років. Ушкодження любовної карти в таких травмуючих ситуаціях, як інцест,

фізичний розлад або вкрай негативне відношення батьків до статі дитини,

може зрештою привести до аномалій у статевому поводженні. Він залишається

на позиціях змішаної, біосоціальної природи цього явища, але підкреслює

наступну думку: "У цілому, створюється враження, що найбільше важливим

періодом для формування гомосексуальності, бісексуальності і

гетеросексуальності є пізній дитячий і препубертатний вік". [13, с. 302]

На думку К.Г. Юнга у кожному чоловікові є жіночий початок. У жінці –

чоловічий. Юнг назвав ці архетипи аніма (ідеальний образ жіночого початку,

що знаходиться у чоловікові) і анімус (ідеальний образ чоловічого початку,

що знаходиться у жинці). Вони є несвідомими. Знайомлячись з чоловіком, на

підсвідомому рівні у жінки одразу ж відбувається порівняння її анімуса з

цим чоловіком. Чим більш вони схожі – тим більш жінка симпатизує

чоловікові. І дуже часто при спробах пояснити, що саме їй в ньому

сподобалось, жінка не може знайти відповіді. Якщо ж продовжувати наполягати

– відбувається процес захисту свідомості: раціоналізація. Жінка намагається

свідомо пояснити це, тоді ми можемо почути такі слова: “він такий… ну я не

можу знайти слів” або приводять такі описи, які свідомо вважаються більш

доречними, відповідними реальності: “вродливий, розумний…” і т.д. [15]

На думку Фрейда є два шляхи, за якими обирається партнер: нарцистичний

та едипальний. Тобто людина підсвідомо шукає партнера схожого або на себе

Страницы: 1, 2, 3, 4