майже 1346,4 млн. дол. США. Основна частина експорту України припадає на

Європу (49,4%), друге місце посідає Азія (38%), на третьому місці Америка

(8,3%), далі йдуть Африка (4%) та Австралія та Океанія (0,3%). Імпортні

поставки за цей самий період надходили в Україну тільки з чотирьох

континентів. Найбільша частка українського імпорту припадає на Європу

(68,5%), менша - на Азію (17,3%), Америку (10,2%) і Африку (4%). Експорт

за останні роки постійно скорочується. Вивозяться гостродефіцитні ресурси і

продаються світовому ринку за демпінговими цінами. У світовий економічний

простір Україна інтегрувала у ролі сировинного придатка. Доказом цього є

те, що протягом кількох останніх років експорт машинно-технічних товарів

загальному балансі становить 10-20%, а рівень експорту готової продукції у

світі понад 50%. Усі ці дані вказують на те, що зовнішньоекономічна

діяльність України потребує докорінної перебудови — йдеться про зміну

сировинного спрямування експорту, підвищення в ньому частки продукції

обробних галузей, удосконалення структури імпорту. Нагальним є

переорієнтування експорту з первинної сировини на нову техніку й

технологію, товари високого рівня переробки, різні послуги.

Україна отримує з різних країн світу промислове устаткування, медичне

обладнання, різні прилади, хімічні товари, джут, цитрусові, каву, продукцію

хімічної промисловості та легкої промисловості. Проте необхідно створювати

економічні бар’єри (високе мито тощо) для таких товарів, як жувальна гумка,

напої, тютюнові вироби, радіотовари інші товари широкого вжитку. Це

зменьшить дефіцит платіжного балансу і підніме попит на аналогічну

вітчизняну продукцію, стабілізуючи виробництво.

Держава повинна забезпечити експортерам продукції з високим рівнем

обробки юридично-правовий (законодавчі акти, положення, митні бар’єри),

міжнародно-політичний (сприятливі умови для українських експортерів на

міждержавних переговорах; у міжнародних організаціях) та рекламно-

пропагандистський захист. Необхідно також організовувати кредитування і

підтримку експортерів конкурентних на світовому ринку товарів. А разом з

тим захистити нашу економіку, виробництво від низькоякісних товарів, які

надходять з інших країн, для чого впроваджуються свідоцтва та сертифікати,

створюються різні нетарифні бар’єри.

3. Основні засади взаємовідносин з іншими державами

Економічні відносини України з іншими державами регулюються

відповідними міжнародними договорами та нормами міжнародного права.

Правовий статус суб’єктів господарської діяльності інших держав на

території України визначається цими договорами.

України, згідно з Законом "Про зовнішньоекономічну діяльність", може

укладати, виконувати і денонсувати міжнародні договори з питань

зовнішньоекономічної діяльності, а також договори, які стосуються таких

питань.

України може самостійно набувати членства в міжнародних міжурядових

економічних організаціях, вступати у відносини з міжнародними міжурядовими

економічними організаціями на основі відповідних міжнародних договорів

та/або установчих актів зазначених організацій.

На сучасному етапі дуже актуальним є питання взаємовідносин України з

ЄС. В результаті очікуваного найближчими роками розширення ЄС - вступу до

ЄС Польщі та Угорщини - Україна межуватиме з ЄС, що створить принципово

нову геополітичну ситуацію. З метою реалізації стратегічного курсу України

на інтеграцію до Європейського Союзу, забезпечення всебічного входження

України у європейський політичний, економічний і правовий простір та

створення передумов для набуття Україною членства у Європейському Союзі,

була розроблена та 11 червня 1998 року прийнята Стратегія інтеграції

України до Європейського Союзу, яка визначає основні напрями

співробітництва України з Європейським Союзом. Можна стверджувати, що цей

документ визначає основні засади та пріоритети діяльності органів

виконавчої влади на період до 2007 року, протягом якого мають бути створені

передумови, необхідні для набуття Україною повноправного членства в

Європейському Союзі. Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу

має забезпечити входження держави до європейського політичного,

економічного і правового простору і отримання на цій основі статусу

асоційованого члена ЄС, що є головним зовнішньополітичним пріоритетом

України у середньостроковому вимірі.

4. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності

З метою забезпечення збалансованості економіки та рівноваги

внутрішнього ринку України, стимулювання прогресивних структурних змін в

економіці, створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки

України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових

структур розвинутих зарубіжних країн, наша країна здійснює регулювання

зовнішньоекономічної діяльності.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в України здійснюється за

допомогою:

законів України;

передбачених в законах України актів тарифного і нетарифного регулювання,

які видаються державними органами України в межах їх компетенції;

економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового,

кредитного та іншого);

рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх

статутними документами в межах законів України;

угод, що укладаються між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності і які

не суперечать законам України.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в України може

здійснюватися як державними органами, так і недержавними органами

управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами,

торговельними палатами, асоціаціями, спілками та іншими організаціями

координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів, а

також самими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі

відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.

Держава та її органи в процесі регулювання зовнішньоекономічної

діяльності не мають права безпосередньо втручатися в зовнішньоекономічну

діяльність суб’єктів цієї діяльності, за винятком випадків, коли таке

втручання здійснюється згідно з законами України. Державне регулювання

зовнішньоекономічної діяльності здійснюється для того, щоб забезпечити:

1) захист економічних інтересів України та законних інтересів

суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;

2) створення рівних можливостей для суб’єктів зовнішньоекономічної

діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм

власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій;

3) заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері

зовнішньоекономічної діяльності.

Систему органів регулювання зовнішньоекономічної діяльності очолює

Верховна Рада України.

Кабінет Міністрів України вживає заходів до здійснення

зовнішньоекономічної політики України відповідно до законів України;

координує роботу торговельних представництв України в іноземних державах;

проводить переговори і укладає міжурядові договори України з питань

зовнішньоекономічної діяльності, забезпечує виконання міжнародних договорів

України з питань зовнішньоекономічної діяльності всіма державними органами

управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів України; забезпечує

складання платіжного балансу, зведеного валютного плану України.

Одним із органів регулювання зовнішньоекономічної діяльності є також

Національний банк України. Він представляє інтереси держави у відносинах з

центральними банками інших держав, міжнародними банками та іншими фінансово-

кредитними установами та укладає відповідні міжбанківські угоди; здійснює

облік і розрахунки по наданих і одержаних державних кредитах і позиках,

проводить операції з централізованими валютними ресурсами, які виділяються

з Державного валютного фонду України у розпорядження Національного банку

України; - виступає гарантом кредитів, що надаються суб’єктам

зовнішньоекономічної діяльності іноземними банками, фінансовими та іншими

міжнародними організаціями під заставу Державного валютного фонду та іншого

державного майна України;

Іншими важливими органами регулювання зовнішньоекономічної діяльності

є Міністерство зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України (деякими

функціями якого є здійснення заходів нетарифного регулювання зовнішньо-

економічної діяльності, зокрема реєстрації учасників зовнішньоекономічної

діяльності та окремих видів контрактів, проведення антидемпінгових та

антисубсидійних розслідувань), Державна митна служба України,

Антимонопольний комітет України, Міжвідомча комісія з міжнародної

торгівлі, органи місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю.

Висновки

Формування зовнішньоекономічних зв’язків тягне за собою виникнення

багаточисельних проблем, пов’язаних з цим процесом, преодоління яких

потрібно для подальшого успішного функціонування зовнішніх зв’язків.

В даному аспекті можна виділити слідуючі ключеві проблеми розвитку

українськи зовнішніх зв’язків, які потребують першочергового рішення:

подолання зовнішніх факторів, що мають негативний вплив, тобто

господарського кризису, політичної та соціальної нестабільності;

поліпшення якісних характеристик вітчизняних товарів;

підвищення ролі держави, для чого потрібно:

створення державної довгострокової концепції та політики дій в галузі

відновлення зовнішніх зв’язків та його регулювання;

формування согласованої системи державного регулювання, прискорене создання

регулятивної інфраструктури та правової бази;

підвищення якості продукції та надання товарного виду;

зниження рівня інфляції в українській економіці;

знаходження нових ринків збуту для українських товарів.

Світові зв’язки України виконують різні функції. Вони потрібні для

органічного інтегрування у всесвітні структури з метою закріплення миру та

безпеки ефективного розвитку економіки, науки, освіти та культури,

формуванню єдиного екологічно чистого простору Землі, задоволення особстих

потреб громадян. Тому вкрай необхідним є створення монументальних, стійких

засад зовнішньоекономічної діяльності, які були б фундаментом, базисом

всього подальшого правового та економічного будування країни як у

національному, так і у міжнародному розрізі.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91

2. Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу

/Урядовий кур’єр, 18 червня 1998/

3. Все про зовнішньоекономічну діяльність . Діло 1-2.1998

4. Спецвыпуск. Внешняя торговля. Бизнес №15. 20 апреля 1998 года.

1. Міжнародні валютно-кредитні відносини: підручник / Под ред. Филипенко А.

С. -К.: Либідь, 1997

-----------------------

Австра-

лія та

Океанія

Африка

Америка

Азія

Європа

Епізодичні

Постійні

З низькорозви-

нутими

З середнім

розвитком

З високорозви-

нутими країнами

Зовнішні зв’зки України

Туристичні

Кредитно-

фінансові

Науково-

технічні

Інвестиційні

Торгові

За спеціаліза-

цією та коопе-руванням

Гуманітарні

Військові

Екологічні

Інформаційні

Релігійні

Культурні

Наукові

Економічні

Політичні

Страницы: 1, 2