стратегічне управління технологічним розвитком, чи, іншими словами,

технологічний менеджмент.

До питань технологічного менеджменту відносяться управління життєвим

циклом продукту й асортиментом продукції, у тому числі управління процесами

заміни застарілих технологій і устаткування, формування інноваційної

культури персоналу, управління якістю продукції, що випускається, стратегія

управління інтелектуальної власності і багато чого іншого.

У цілому ефективний менеджмент технологій повинний поєднувати

перспективи створення нової технології і перспективи попиту на неї.

Технологія розглядається як найважливіший засіб створення і підтримки

конкурентної переваги, що піднімає її до рівня стратегічного капіталу, яким

потрібно грамотно керувати на всіх поверхах компанії. Будь-яка діяльність

фірми, включаючи стратегічне планування, маркетинг, збут, виробництво,

кадри, фінансування може розглядатися, як використання технологій, що

здатні збільшити конкурентноздатність фірми. У цілому, стратегічний

менеджмент технологій не обмежується рамками галузей зі швидким

технологічним розвитком. При широкому погляді на технології і виробництво

ніяких «низьких» технологій не існує. (14(

Зрозуміло, що такі важливі елементи стратегічного

технологічного менеджменту, як прогнозування розвитку технологій, включення

розвитку технологій у бізнес-план фірми актуальні для стратегії управління

підприємством будь-якого масштабу. Відповідні підходи мають цінність для

малої технологічної фірми, великого науково-виробничого підприємства,

наукової установи, інвестиційного заснування, що орієнтується на прямі

інвестиції в економіку. Саме стратегічне управління технологічним

середовищем, що змінюється, повинне стати запорукою тривалого успіху

виробничих фірм, зв'язаних з наукомісткими продуктами, і економіки в

цілому.

Перетворення потенціалу знань у комерційний успіх – проблема

міжнародна, зв'язана з глобалізацією світової економіки. У цьому зіграло

ведучу роль розвиток засобів комунікації, що дозволили компаніям на новому

рівні координувати діяльність своїх вилучених підрозділів, зв'язувати їх з

покупцями і постачальниками. Не менше значення має глобальна масова

культура споживання і розваг, керована засобами комунікації. (24(

Проблема підготовки керівників, що забезпечать технологічно

орієнтований менеджмент компаній в умовах глобалізації світової економіки

теж стала проблемою міжнародної. Пошук нових результатів досліджень і

розробок, використання яких може додати продукції, що випускається, кращі

характеристики, прагнення до максимального скорочення циклу її створення і

просування на ринок викликають необхідність у міжнародних командах

фахівців.

Світ стає одним ринком знань і технологій. Їхня цінність визначається

на основі науково-технічних і кон'юнктурних прогнозів комерціалізації, що

повинні проводити фахівці різних країн по єдиних методиках і на одній мові,

щоб мати порівнянні результати і розуміти один одного. Таке розуміння

полегшує залучення додаткових засобів у науку й інновації, а також

включення фахівців з комерціалізації технологій у наступне управління

інвестиціями. (1(

4.1. Нові інформаційні технології управління.

Головним напрямком перебудови менеджменту і його радикального

удосконалення, пристосування до сучасних умов стало масове використання

новітньої комп'ютерної і телекомунікаційної техніки, формування на її

основі високоефективних інформаційно-управлінських технологій. Засоби

і методи прикладної інформатики використовуються в менеджменті і

маркетингу. Нові технології, засновані на комп'ютерній техніці, вимагають

радикальних змін організаційних структур менеджменту, його регламенту,

кадрового потенціалу, системи документації, фіксування і передачі

інформації. Особливе значення має впровадження інформаційного менеджменту,

значно розширювальної можливості використання компаніями інформаційних

ресурсів. Розвиток інформаційного менеджменту зв'язано з організацією

системи обробки даних і знань, послідовного їхнього розвитку до рівня

інтегрованих автоматизованих систем управління, що охоплюють по вертикалі і

горизонталі всі рівні і ланки виробництва і збуту.

Технологія нерозривно зв'язана з машинізацією виробничого чи

невиробничого, насамперед управлінського процесу. Управлінські технології

ґрунтуються на застосуванні комп'ютерів і телекомунікаційної техніки.

Відповідно до визначення, прийнятому ЮНЕСКО, інформаційна технологія

— це комплекс взаємозалежних, наукових, технологічних, інженерних

дисциплін, що вивчають методи ефективної організації праці людей, зайнятих

обробкою і збереженням інформації; обчислювальну техніку і методи

організації і взаємодії з людьми і виробничим устаткуванням, їхні практичні

додатки, а також зв'язані з усім цим соціальні, економічні і культурні

проблеми. Самі інформаційні технології вимагають складної підготовки,

великих первісних витрат і наукомісткої техніки. Їхнє введення повинне

починатися зі створення математичного забезпечення, формування

інформаційних потоків у системах підготовки фахівців.

Технологічну основу інформатизації менеджменту створюють комп'ютери

останніх поколінь і сучасні засоби зв'язку. На базі цих технічних засобів

формуються інформаційні технології – цілісні системи збору, переробки,

передачі, використання інформації з метою управління. В основному мова йде

про створення інформаційних технологій з використанням штучного інтелекту.

Вважається, що основні напрямки в області створення інформаційних

технологій і штучного інтелекту зв'язані з перебуванням ефективних систем

надання знань і організацією процесу комунікації користувачів з ЕОМ, а

також із плануванням доцільної діяльності, формуванням глобальної структури

нормативної поведінки. Іншими словами, якісно перебудовується саме

управлінське середовище, що пристосовується до вимог сучасних ЕОМ.

В останні десятиліття менеджменти в найбільш розвинутих країнах,

зокрема, у США і Японії, на творчі інформаційні технології так названого

третього (вищого) рівня. Вони охоплюють повний інформаційний цикл —

вироблення інформації (нових знань), їхню передачу, переробку, використання

для перетворення об'єкта, досягнення нових більш вищих цілей.

Інформаційні технології третього рівня означають вищий етап

комп'ютеризації менеджменту, дозволяють задіяти ЕОМ у творчому процесі,

з'єднати силу людського розуму і міць електронної техніки.

Повна інтегрована автоматизація менеджменту припускає охоплення

наступних інформаційно-управлінських процесів: зв'язок, збір, збереження і

доступ до необхідної інформації, аналіз інформації, підготовка тексту,

підтримка індивідуальної діяльності, програмування і рішення спеціальних

завдань.

До сучасних технічних засобів автоматизації інформаційно-

управлінської діяльності відносяться:

1. Персональні комп'ютери, об'єднані в мережі.

2. Електронні друкарські машинки.

3.Змістообробні системи ( проблемно-орієнтовані комп'ютерні системи,

що мають великі функціональні можливості).

4. Копіювальні машини.

5. Комунікаційні засоби, телефонну техніку.

6. Засоби для автоматизації введення архівних документів і пошуку

інформації (до них відносяться нетрадиційні носії інформації: магнітні

диски і стрічки, мікрофільми, диски з оптичними записами).

7. Засоби для обміну інформацією — “електронна пошта”.

8. Відеоінформаційні системи.

9. Локальні комп'ютерні мережі.

10. Інтегровані мережі організацій. (21(

Таким чином, у сучасних умовах винятково важливе значення має

перебудова технічної і технологічної баз управління, що забезпечує процеси

інформатизації. Однак не слід переоцінювати роль інформаційно-управлінської

техніки. Вона виконує насамперед забезпечення функції. Основні напрямки

робіт з інформатизації менеджменту лежать в області організаційної,

соціальної, кадрової перебудови управлінської діяльності.

4.2. Інноваційний менеджмент.

У світовій економічній літературі "інновація" інтерпретується як

перетворення потенційного науково-технічного прогресу в реальний, що

втілюється в нових продуктах і технологіях. Проблематика нововведень у

нашій країні протягом багатьох років розроблялася в рамках економічних

досліджень НТР.

Відповідно до міжнародних стандартів інновація визначається як

кінцевий результат інноваційної діяльності, що одержав втілення у виді

нового чи удосконаленого продукту, впровадженого на ринку, нового або

удосконаленого технологічного процесу, використовуваного в практичній

діяльності, або в новому підході до соціальних послуг. Розробка,

впровадження у виробництво нової продукції мають для фірм важливе значення

як засіб підвищення конкурентноздатності й усунення залежності фірми від

розбіжності життєвих циклів виробленої продукції. У сучасних умовах

відновлення продукції йде досить швидкими темпами.

Інноваційний менеджмент - один з напрямків стратегічного управління,

здійснюваного на вищому рівні компанії. Його метою є визначення основних

напрямків науково-технічної і виробничої діяльності фірми в наступних

областях: розробка і впровадження нової продукції (інноваційна діяльність);

модернізація й удосконалювання продукції, що випускається; подальший

розвиток виробництва традиційних видів продукції; зняття з виробництва

застарілої продукції.

Інноваційний менеджмент порівняно нове поняття для наукової

громадськості і підприємницьких кіл України. Саме в даний час Україна

переживає бум новаторства. На зміну одним формам і методам управління

економікою приходять інші. У цих умовах інноваційною діяльністю буквально

змушені займатися всі організації. Інноваційний менеджмент - управління

науково-технічним прогресом, упровадження досягнень науки і техніки у

виробництві , що характерно для централізовано керованої економіки. У

ринкових умовах господарювання, де комерційні організації мають повну

юридичну й економічну самостійність, ні про яке впровадження чого-небудь не

може бути і мови. Процес введення нововведення на ринок прийнято називати

процесом комерціалізації.

У повсякденній практиці, як правило, ототожнюють поняття нововведення,

новація, нововведення, інновація. Нововведенням може бути новий порядок,

новий метод, винахід. З моменту прийняття до поширення нововведення

здобуває нова якість і стає інновацією.

Будь-які винаходи, нові явища, види або послуг методи тільки тоді

одержують суспільне визнання, коли будуть прийняті до поширення

(комерціалізації), і вже в новій якості вони виступають як нововведення

(інновації).

Під інноваціями в широкому змісті розуміється прибуткове використання

нововведень у виді нових технологій, видів продукції і послуг,

організаційно-технічних і соціально-економічних рішень виробничого,

фінансового, комерційного, адміністративного або іншого характеру.

Науково-технічні розробки і нововведення виступають як проміжний

результат науково-виробничого циклу і в міру практичного застосування

перетворюються в науково-технічні інновації — кінцевий результат. Науково-

технічні розробки і винаходи є додатком нового знання з метою його

практичного застосування, а науково-технічні інновації — це матеріалізація

нових ідей і знань, відкриттів, винаходів і науково-технічних розробок у

процесі виробництва з метою їхньої комерційної реалізації для задоволення

визначених запитів споживачів.

У результаті інноваційної діяльності народжуються нові ідеї, нові й

удосконалені продукти, нові або удосконалені технологічні процеси,

з'являються нові форми організації і управління різними сферами економіки і

її структур.

Результати інноваційної діяльності на внутрішньому і зовнішньому

ринках можуть бути представлені шляхом передачі науково-технічних знань і

досвіду для надання науково-технічних послуг, нових технологій.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6