Економічне управління характеризується пріоритетом економічних засобів

над іншими, у тому числі й адміністративними. Для здійснення такого

управління необхідна спеціальна підготовка менеджерів, що знають економіку

і розуміють економічні процеси.

Як показує світова практика, людський фактор у сучасному виробництві грає

дуже важливу роль.

Управління повинне опиратися на людський фактор у комплексному

розумінні його прояву, а також враховувати повний набір динамічних

інтересів особистості. Таке управління можна назвати соціально-

психологічним. Це управління, у центі якого – людина, його інтереси,

потреби і цінності. (7(

Таблиця 2.

|1. Методи одержання інформації: інтерв'ю, анкети, метод вибіркових |

|спостережень |

|2. Методи аналізу: системний аналіз, створення сценарію, метод |

|мережного плану, система показників, метод контрольного списку, |

|вартісний аналіз |

|3. Творчі методи: мозковий штурм, синектика, морфологічний метод |

|4. Методи прогнозування: Дельфи, статистичної екстраполяції, аналогії,|

|поперечний аналіз, економічні моделі, аналіз вхід/вихід, моделювання |

|5. Методи оцінки: аналіз статусу продукту, моделі з підрахунком |

|пунктів, шаблон, аналіз витрати (корисність), розрахунок |

|прибутковості, аналіз рівних інтервалів, аналіз ризиків, калькуляція |

|ризиків і шансів. |

|6. Методи прийняття рішень: математичні моделі, правила прийняття |

|рішень при невизначеності, таблиця рішень, "дерево рішень". |

|7. Методи представлення: функціональні діаграми, частковий опис, що |

|течуть таблиці. |

|8. Методи аргументації: презентації, переговорів. |

3.2. Сучасні проблеми управління.

Сучасний менеджмент, враховуючи досягнення всіх шкіл і

напрямів, інтегрує їх в процесі управління.

Сучасний менеджмент характеризують наступні положення:

- відмова від пріоритету класичних принципів шкіл менеджменту,

згідно з якими успіх підприємства визначається передусім раціональною

організацією виробництва продукції, зниженням витрат, розвитком

спеціалізації, тобто впливом управління на внутрішні чинники

виробництва. Замість цього першорядною стає проблема гнучкості і

адаптованості до постійних змін зовнішньої середи. Значення

чинників зовнішнього середовища різко підвищується в зв'язку з

ускладненням всієї системи суспільних відносин ( в тому числі

політичних, соціальних, економічних), що складають середовище

менеджменту організації.

- використання в управлінні теорії систем, що полегшує задачу

розгляду організації в єдності її складових частин, які

нерозривно пов'язані із зовнішнім світом. Головні передумови

успіху підприємства знаходяться у зовнішньому середовищі, причому

кордони з нею є відкритими, тобто підприємство залежить в своїй

діяльності від енергії, інформації і інших ресурсів, що

поступає ззовні. Щоб функціонувати, система повинна

пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі .

- застосування до управління ситуаційного підходу, згідно з яким

функціонування підприємства обумовлюється реакціями на різні за

своїй природою впливи ззовні. Центральний момент тут -- ситуація,

тобто конкретний набір обставин, які впливають істотний чином

на роботу організації в даний період часу. Звідси випливає

визнання важливості специфічних прийомів виділення найбільш значущих

чинників, впливаючи на які, можна ефективно досягати мети.

- нова управлінська парадигма приділяє величезну увагу таким

чинникам, як лідерство і стиль керівництва, кваліфікацію і

культуру працюючих, мотивація поведінки, взаємовідношення в

колективі і реакція людей на зміни.

Орієнтація на нові умови і чинники розвитку знайшла

відображення в принципах менеджменту, формулювання яких показує

роль людини, що зросла, його професіоналізму, особистих

якостей, а також всієї системи взаємовідносин людей в

організаціях. Наприклад, в складі найважливіших принципів,

якими рекомендується користуватися менеджерам в останньому

десятиріччі потокового віку, нерідко називаються наступні:

- доброзичливе відношення менеджерів до всіх працюючих в

організації;

- відповідальність менеджерів всіх рівнів за успішну діяльність

організації;

- комунікації ( горизонтальні і вертикальні) як всередині, так і

за межами організації;

- створення атмосфери відвертості, чесності, довір'я людям;

- сприяння реалізації їх талантів і прагнення до постійного

вдосконалення, як особистої роботи, так і роботи організації.

Практичне втілення нових принципів управління вельми складне і

вимагає радикального перегляду всієї філософії бізнесу, зміни

психології працюючих ( в тому числі менеджерів ), підвищення їх

кваліфікації і зростання особистого потенціалу. (26(

3.3. Наукові підходи до менеджменту.

Ефективність менеджменту визначається, передусім,

обґрунтованістю підходів і методів.

Аналіз теорії і практики управління різними об'єктами дозволяє

встановити необхідність застосування до менеджменту 13 наукових

підходів (таблиця 3):

Таблиця 3.

|НАЗВА |КОРОТКИЙ ЗМІСТ |

|Адміністративний |При адміністративному підході регламентуються |

| |функції, права, обов'язки, елементи системи |

| |менеджменту в нормативних актах. |

|Відтворюваль |Відтворювальній підхід орієнтований на |

|ний |постійне поновлення виробництва товару для |

| |задоволення потреб ринку з меншими |

| |витратами. |

|Динамічний |При динамічному підході об'єкт управління |

| |розглядається в діалектичному розвитку, в |

| |причинно - слідчих зв'язках. |

|Інтеграційний |При інтеграційному підході встановлюються |

| |взаємозв'язки між окремими підсистемами і |

| |елементами системи менеджменту, рівнями, |

| |суб'єктами управління. |

|Кількісний |Суть кількісного підходу полягає у |

| |використанні кількісних оцінок при допомозі |

| |математичних, статистичних, інженерних |

| |розрахунках і т.д. |

|Комплексний |При комплексному підході враховуються |

| |технічні, економічні, соціальні і інші |

| |аспекти менеджменту. |

|Маркетинговий |Маркетинговий підхід передбачає орієнтацію |

| |керуючої підсистеми на споживача |

|Нормативний |При нормативному підході встановлюються |

| |нормативи в управлінні |

|Поведінковий |Поведінковий підхід полягає в тому, щоб |

| |допомогти працівнику усвідомити власні |

| |можливості. |

|Процесний |При процесному підході управління |

| |розглядається як сукупність |

| |взаємопов'язаних функцій. |

|Системний |При системному підході будь-яка система |

| |розглядається як сукупність |

| |взаємопов'язаних елементів. |

|Ситуаційний |Ситуаційній підхід передбачає, що |

| |застосування різних методів управління |

| |визначається конкретною ситуацією. |

|Функціональний |Суть функціонального підходу полягає в |

| |тому, що потреба розглядається як |

| |сукупність функцій, які треба виконувати|

| |для її задоволення. |

Дані підходи потрібно віднести до головних принципів

управління. Уперше термін « принципи управління» ввів інженер -

технолог Ф.Тейлор, який в 1911 році опублікував роботу під

назвою « Принципи наукового менеджменту». (15(

3.4. Нові види менеджменту.

Менеджмент пронизує всю організацію, торкається практично всі

сфери її діяльності. Однак при всьому різноманітті взаємодії

менеджменту і організації можна досить чітко визначити кордони

діяльності, яка складає зміст менеджменту, а також виділити

його окремі види:

Виробничий менеджмент -- це комплексна система забезпечення

конкурентноздатності товару, що випускається на конкурентному ринку.

Вона включає питання побудови виробничих і організаційних структур,

вибору організаційно правової форми управління виробництвом,

збуту і фірмового обслуговування товару відповідно до попередніх

стадій життєвого циклу.

Фінансовій менеджмент - це комплексна система стійкості,

надійності і ефективності управління фінансами. Вона включає

формування і планування фінансових показників з дотриманням наукових

підходів і принципів менеджменту, балансу прибутків і витрат,

показників ефективності використання ресурсів, рентабельності

роботи і товарів.

Інноваційний менеджмент -- це комплексна система управління

інвестиціями, що вкладаються власниками в розвиток всіх видів

інновацій. Вона включає побудову організаційних структур, вибір

напрямів інновацій, оптимізацію інвестицій, різні аспекти

управління персоналом.

Крім приведених видів спеціального менеджменту в наш час

розробляються інші види:

- менеджмент соціальної сфери;

- банківський менеджмент;

- податковий менеджмент;

- організаційний менеджмент;

- міжнародний менеджмент та інші.

Менеджмент як сукупність принципів, методів, функцій і

форм управління фірмами на Заході відомий в нашій країні давно.

Однак ще десять років назад наші фахівці вважали, що його

основними цілями є отримання високого прибутку і постійне

випередження країн соціалізму по продуктивності праці в інтересах

зміцнення позицій імперіалізму. (17(

Демократизація суспільного життя країни дозволила широким

верствам населення, практичним працівникам ознайомитися з

накопиченим багатим світовим досвідом теорії і практики менеджменту,

а орієнтація української економіки на ринкові відносини зробила

просто необхідними вивчення і використання досвіду передових

держав.

У зв'язку з цим відношення до менеджменту в Україні в

останні роки значно змінилося. Опубліковані труди видних

теоретиків і практиків менеджменту. Почалася активна підготовка

керуючих менеджерів.

4. Сучасні технології менеджменту.

Велика частина компаній перебудовує свої системи управління з

традиційної виробничої і ринковий на технологічну орієнтацію. Передова

технологія є сьогодні ключем до успіху на будь-якому ринку, що з

нетерпінням чекає продукцію з новими характеристиками і готовий платити за

це високу ціну. Найважливішим фактором успіху кожної компанії стає

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6