Обґрунтовується системна класифікація ризиків за підставами їх виникнення у вигляді таких груп: 1) законні (в силу закону чи рішення суду); 2) з односторонніх правочинів; 3) договірні; 4) позадоговірні (деліктні тощо), які поділяються на : а) загальні деліктні та б) алеаторні (спеціальні) деліктні.

Алеаторний (спеціальний) ризик притаманний зобов'язанням, пов'язаним із настанням випадкових негативних наслідків, зокрема, з відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки.

Неризиковим деліктним зобов'язанням, пов'язаним із заподіянням шкоди об'єктом, що не є джерелом підвищеної небезпеки (ст. 1166 ЦК України) та іншим спеціальним деліктам (зокрема, делікт із заподіяння шкоди недоліками товарів, робіт (послуг), делікт із заподіяння шкоди правоохоронними органами тощо), не властивий алеаторний ризик, однак вони мають загальний деліктний ризик, обумовлений їх юридичною природою.

Підрозділ 2.2. „Відповідальність незалежно від вини за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки” присвячений дослідженню відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, набуття якої обумовлене юридичним ризиком.

Юридичне значення категорії ризику в ризикових деліктних зобов'язаннях полягає у визнанні його самостійною (додатковою) умовою безвинної деліктної відповідальності поряд із шкодою, причинним зв'язком та протиправністю.

Обґрунтовується висновок про доцільність використання в деліктних зобов'язаннях з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки концепції “відповідальності за ризик”, замість концепції “відповідальності без вини”. В цьому випадку дійсною умовою притягнення до відповідальності є дія випадку як зворотної сторони юридичного ризику (тобто випадок є реалізованим ризиком).

Встановлено, що визначальну базу теорії відповідальності за ризик становить настання випадкової шкоди (алеаторний ризик).

Досліджуються теорії відповідальності незалежно від вини, зокрема теорії „вини з виключенням” (рос. „вины с исключением”), „двох начал”(рос. „двух начал”), „вини і закону”, „вини і ризику” („виняткового винуватого начала”, рос. „исключительно виновного начала”).

Розділ 3 „Цивільно-правова відповідальність за заподіяння шкоди окремими видами джерел підвищеної небезпеки” складається з трьох підрозділів, в яких досліджено поняття особливих джерел підвищеної небезпеки, аналізуються особливості відповідальності за шкоду, заподіяну токсичними, ядерними, авто- та іншими суспільно небезпечними деліктами.

У підрозділі 3.1. „Цивільно-правове регулювання та поняття особливих джерел підвищеної небезпеки” обґрунтовано правову природу категорії особливих джерел підвищеної небезпеки.

Встановлено, що вирішальний вплив на розуміння компенсаційного характеру деліктних зобов'язань відіграють “звичайні” та “особливі” джерела підвищеної небезпеки, класифікація яких зумовлена обсягом передбачуваної / непередбачуваної небезпеки.

Обґрунтовано висновок про те, що до категорії “особливих” джерел підвищеної небезпеки відносяться, зокрема, джерела підвищеної ядерної небезпеки, особливості юридичної природи яких зумовлені поширенням на них положень про професійний ризик.

У підрозділі 3.2. „Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної ядерної небезпеки” встановлено співвідношення відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки та спеціального режиму цивільно-правової відповідальності за ядерну шкоду шляхом використання конструкції “операція перетинання класів”. Виявлено правову категорію джерела підвищеної ядерної небезпеки як певного матеріального об'єкту, здатного створювати в результаті професійної ризикової діяльності небезпеку заподіяння шкоди (зокрема опромінювання), характерною своєю неконтрольованістю, масштабністю, непередбачуваністю та негативними наслідками для оточення, майбутніх поколінь, навколишнього середовища.

Встановлюються особливості деліктних зобов'язань з відшкодування шкоди, заподіяної токсичними, ядерними та іншими суспільно небезпечними деліктами шляхом проведення порівняльної характеристики положень законодавства та цивільно-правової доктрини вітчизняної та зарубіжних правових систем.

Підрозділ 3.3. „Відповідальність за шкоду, заподіяну автотранспортними засобами як джерелами підвищеної небезпеки” присвячений дослідженню особливостей застосування відповідальності за шкоду, заподіяну під час використання автотранспорту як джерела підвищеної небезпеки.

Обґрунтовується висновок про доцільність, з огляду на розповсюдженість даного делікту, введення у класифікацію деліктів щодо джерел підвищеної небезпеки, поняття “автоделікту” як окремого виду спеціального делікту.

Автоделікт слід розглядати непоіменованим деліктом, що виникає між учасниками дорожнього руху, з властивими йому особливостями правової природи спеціального делікту, відображеними в спеціальному законодавстві.

У Висновках викладені найважливіші теоретичні та науково-практичні підсумки, отримані в дисертації, сформульовані конкретні пропозиції з удосконалення регулювання деліктної відповідальності в цивільному праві, зокрема спеціального делікту, пов'язаного з використанням джерела підвищеної небезпеки (ст. 1187 ЦК України), та внесення змін до законодавства України.

В дисертації вперше визначена та проаналізована конструкція деліктного ризикового зобов'язання, обов'язковою складовою якої є юридичний ризик. В досліджені дістало подальший розвиток концепція деліктної відповідальності незалежно від вини за шкоду, завдану особливим об'єктом підвищеної небезпеки, вперше визначена категорія джерела підвищеної ядерної небезпеки, обґрунтовано доцільність відмежування категорії джерела підвищеної ядерної небезпеки від інших правових конструкцій. У дисертації вперше досліджена правова категорія контролю як особлива ознака поняття джерела підвищеної небезпеки.

Дисертаційне дослідження узагальнює результати, теоретичні положення та науково-практичні пропозиції, зокрема щодо:

- обґрунтування “ризику” та “вини” як суміжних за суб'єктивним критерієм категорій, які відображають психічне ставлення суб'єкта до настання негативних наслідків в результаті використання джерел підвищеної небезпеки;

- визначення правової категорії джерела підвищеної небезпеки, надається власне поняття зазначеної категорії;

- визнання самостійного юридичного значення ризику в ризикових деліктних зобов?язаннях, що проявляються в визнанні ризику самостійною (додатковою) умовою безвинної деліктної відповідальності поряд з шкодою, причинним зв'язком та протиправністю;

- встановлення загальних та алеаторних (спеціальних) ризиків, притаманних деліктним зобов'язанням, зокрема, з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки;

- виокремлення контролю як класифікуючої ознаки поняття джерела підвищеної небезпеки;

- зазначення класифікаційної схеми джерел підвищеної небезпеки;

- обґрунтування удосконалення класифікації юридичних ризиків, зокрема за підставами виникнення останніх;

- формування нового концептуального підходу щодо відносини, пов'язаних з відшкодуванням ядерної шкоди, зокрема щодо двох правових режимів відшкодування даної шкоди. Перший режим, встановлений спеціальним законодавством щодо конкретних випадків відшкодування ядерної шкоди, зокрема, нормою ст. 1189 ЦК України, Віденською Конвенцією про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, Законом України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” від 8 лютого 1995 р, Законом України “Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення” від 13 грудня 2001 р. Другий правовий режим встановлюється щодо шкоди, заподіяної особливими джерелами підвищеної небезпеки, а саме ядерними, на які поширюється регулювання спеціального делікту, передбаченого ст. 1187 ЦК України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Пендяга Г.Л. Особливості регулювання цивільно-правової відповідальності в окремих системах права // Підприємство, господарство і право. - 2006. - № 10. - С. 11-15.

2. Пендяга Г.Л. Сувора відповідальність // Підприємство, господарство і право. - 2006. - № 9. - С. 20-24.

3. Пендяга Г.Л. Співвідношення відповідальності за шкоду заподіяну джерелом підвищеної ядерної небезпеки та спеціального режиму цивільно-правової відповідальності за ядерну шкоду // Підприємство, господарство і право. - 2006. - № 5. - С. 88-91.

4. Пендяга Г.Л. Правова категорія контролю як особлива умова визначення джерела підвищеної небезпеки // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2006. - № 5. - С. 139-143.

5. Пендяга Г.Л. Обґрунтування в юридичній літературі відповідальності незалежно від вини, за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки // Підприємство, господарство і право. - 2006. - № 4. - С. 22-24.

6. Пендяга Г.Л. Особливості цивільно-правової відповідальності за окремими видами джерел підвищеної небезпеки // Економіка, фінанси, право.- 2006. - № 4. - С. 30-33.

7. Пендяга Г.Л. Шкода, заподіяна джерелом підвищеної ядерної небезпеки: особливості відповідальності // Збірних тез доповідей учасників Міжнародної науково-практичної конференції “Розвиток цивільного законодавства України: шляхи подолання кодифікаційних протиріч”. - Київ.: В-во КНУ ім. Т. Шевченка, 2006. - С. 379-382.

8. Пендяга Г.Л. Контроль чи безконтрольність // Правові засади державотворення України: Матеріали VI міжнародної науково - технічної конференції “АВІА- 2004”. - Т. 6. - К.: НАУ, 2004. - С. 6.41- 6.44.

9. Пендяга Г.Л. Ядерна шкода: поняття та особливості відшкодування за цивільним правом // Повітряне та космічне право: Матеріали V Міжнародної науково-технічної конференції “АВІА - 2003”. - Т. 8. - К.: НАУ, 2003. - С. 8.23-8.26.

10. Пендяга Г.Л. Юридична відповідальність: поняття, сутність проблеми та тлумачення // Наука і молодь: Збірних наукових праць міжнародної наукової конференції. - К.: НАУ, 2003 - С. 781-784.

АНОТАЦІЯ

Пендяга Г.Л. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Київський національний університет імені Тараса Шевченко, Київ, 2007.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню особливостей інституту деліктних зобов'язань, зокрема, з відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки. Досліджено поняття та ознаки джерел підвищеної небезпеки, підстави відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. У дисертаційному дослідженні розглянуто правову категорію контролю як особливу ознаку джерела підвищеної небезпеки. Досліджено особливості цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди окремими видами джерел підвищеної небезпеки, зокрема, ядерні делікти (nuclear torts), токсичні делікти (toxic torts) та автоделікти, в тому числі в окремих системах права.

На підставі встановлення та аналізу особливостей відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної ядерної небезпеки, внесені пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства.

Ключові слова: зобов'язання внаслідок заподіяння шкоди, делікт, ризик, деліктний ризик, джерело підвищеної небезпеки, контроль, джерело підвищеної ядерної небезпеки, володілець джерела підвищеної небезпеки, оператор ядерної установки, сувора (абсолютна) відповідальність, відшкодування шкоди.

АННОТАЦИЯ

Пендяга А.Л. Ответственность за вред, причиненный источником повышенной опасности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2007.

Диссертация посвящена исследованию особенностей института возмещения вреда, причиненного источником повышенной опасности и изучению направлений его правового обеспечения.

В научной работе рассмотрены понятие и признаки источника повышенной опасности. Проанализировано законодательство, регулирующее отношения, связанные с возложением гражданско-правовой ответственности за причинение вреда таковым источником.

В диссертации рассматриваются теории толкования понятия источника повышенной опасности, его признаки, на основе чего предлагается свое определение источника повышенной опасности. Также в работе рассмотрена правовая категория контроля в качестве особенного признака понятия источника повышенной опасности.

Особое внимание уделено анализу правовой природы обязательства по возмещению вреда, причиненного источником повышенной опасности как рискового обязательства. Также проанализировано обоснование в юридической литературе ответственности независимо от вины, исследованы условия возложения ответственности за причинение вреда источником повышенной опасности, как-то: противоправность, наличие вреда, причинная связь, вина, риск.

Дополнена соответствующая классификация юридических рисков по критерию правового основания возникновения. По указанному критерию выделено следующие риски: 1) законные (в силу закона или решения суда); 2) из односторонних сделок; 3) договорные; 4) деликтные (внедоговорные), которые делятся на: а) общие деликтные и б) алеаторные (специальные) деликтные.

В диссертации особое внимание уделяется исследованию особенных источников повышенной опасности. В частности, проанализирована ответственность за вред, причиненный источником повышенной ядерной опасности, дается определение данного понятия. Исследуется соотношение специального режима за ядерный вред и ответственности за вред, причиненный источником повышенной опасности. Исследованы особенности правового применения обязательства по возмещению причиненного вреда, основанные на автоделикте.

В выводах диссертации изложены основные результаты научного исследования, сформулированы и предложены рекомендации по внесению изменений в действующее законодательство Украины.

Ключевые слова: обязательства из причинения вреда, деликт, риск, деликтный риск, контроль, источник повышенной опасности, источник повышенной ядерной опасности, владелец источника повышенной опасности, оператор ядерной установки, строгая (абсолютная) ответственность, возмещение вреда.

SUMMARY

Pendyaga A.L. The liability for damage, caused by source of increased danger. - Manuscript.

Thesis for a Candidate of Sciences degree in Law, speciality 12.00.03 - civil law and civil procedure; family law; international private law. - Kyiv Taras Shevchenko National University. - Kyiv, 2007.

The dissertation is devoted to the complex research of the peculiarities of the institution of reparation of damage, caused by source of increased danger. The notions and characteristics of the source of increased danger, grounds of liability for damage, caused by the source of increased danger are investigated. The legal category of control as a special characteristic of the source of increased danger is considered in the research paper. The peculiarities of civil liability for particular types of sources of increased danger according to legislation of Ukraine and certain systems of law, mainly nuclear and toxic tort are investigated.

On the ground of determination and analysis of the peculiarities of liability for damage, caused by the source of increased danger the suggestions as to improving the legislation are introduced.

Key words: liability as the result of caused damage; tort; risk, risk of tort, tort the source of increased danger; control; the source of increased nuclear danger; owner of the source of increased danger; operator of nuclear unit; strict liability; reparation of damage.

Страницы: 1, 2, 3