Таблиця 2. Рух кримінальних справ за статтею 209 Кримінального кодексу України (легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом)

За зазначений період судами розглянуто та винесено вироки по 106 кримінальних справах за ст. 209 КК України. Крім того, органами внутрішніх справ завершено слідство та передано до суду 102 кримінальні справи, що порушені за ст.306 КК України (використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів). Судами розглянуто та винесено вироки по 50 таких справах.

Також, Генеральною прокуратурою України порушено одну кримінальну справу за ст. 2091 КК України (умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом).

Отже, як переконують наведені дані, проведена протягом 2009 р. величезна організаційна та нормативно-правова робота мала досить скромний процесуальний результат. З одного боку, це обґрунтовує необхідність подальшого підвищення ефективності координації діяльності правоохоронних органів у даній сфері; з іншого - підтверджує думку про те, що в Україні значно більш поширеними, ніж відмивання грошей, є інші види економічних злочинів (насамперед, ухилення від сплати податків).

4 Проблеми організації протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом

Важливо, що система протидії відмиванню грошей в Україні передбачає наявність адміністративної відповідальності, встановленою, зокрема, статтею 166-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом». Кримінальний кодекс України передбачає кримінальну відповідальність за діяльність, пов'язану з відмиванням грошей, у вигляді позбавлення волі на строк три і більше років.

Державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом з 2005 р. здійснює Державний комітет фінансового моніторингу України.

Однією з проблем ефективного проведення фінансового моніторингу по попередженню, виявленню легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, є недосконала організація взаємодії з цього питання між органами загального державного фінансового контролю та спеціальними органами, які його здійснюють.

Науковці подають різні трактування поняття «фінансовий моніторинг», та відбита в них сутність істотно не різниться. Так, А. Клименко вважає, що фінансовим моніторингом є особлива форма фінансового контролю, який здійснюється уповноваженими державними органами та суб'єктами первинного фінансового моніторингу та спрямований на виявлення операцій, пов'язаних з легалізацією доходів, здобутих злочинним шляхом.

Не можна не погодитись із Д. Охрімовським, який зазначає, що державне регулювання фінансового контролю в Україні власне виражається лише наданням різним органам (міністерствам, відомствам та установам) значного обсягу прав (завдань, функцій) щодо здійснення ними контрольної діяльності. Тобто, значна кількість законодавчих і правових актів не тільки не забезпечують системності державного фінансового контролю, а навпаки, неефективні дублювання і паралелізм.

Таким чином, дослідження вчених та практиків показують, що в організації протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, мають місце ряд недоліків. Існують складнощі щодо правильної юридичної кваліфікації злочинів цього типу; немає широкої вітчизняної практики щодо виявлення і розслідування таких злочинів та притягнення до відповідальності за їх скоєння; відсутня ефективна стабільна система підготовки спеціалістів, які володіють технологіями розслідування злочинів, пов'язаних з легалізацією незаконних доходів, включаючи навички пошуку та ідентифікації грошей, розміщених в офшорних зонах; немає єдиного науково обґрунтованого підходу до аналізу та оцінки обсягів незаконного обігу валютних коштів; бракує відкритої і доступної статистики злочинів з відмивання грошей, без чого дуже важко виробити адекватні заходи реагування.

Також одним із негативних суспільних явищ, що заважає ефективно здійснювати організацію фінансового моніторингу в державі є корупція.

Висновки

Проблемні питання щодо виявлення злочинів, пов'язаних з легалізацією грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, їх розслідування потребує подальшого удосконалення законодавства.

Можливо потрібно було б врахувати досвід США з призначення покарання за ці злочини, де встановлені тривалі терміни ув'язнення (від 10 до 20 років) та великі суми штрафів (наприклад, сума штрафу в тричі перевищує вартість майна, що є об'єктом кримінальної операції).

Враховуючи викладене вище, зазначимо, що в Україні нейтралізація процесів відмивання доходів є вкрай необхідною з таких основних причин:

- такі заходи дають можливість виявити злочини не тільки у сфері безпосереднього відмивання доходів, а й корупцію, шахрайство, ухилення від сплати податків та інші форми організованої злочинності;

- відмивання доходів сприяє розвитку міжнародної корупції, що підриває зусилля України, спрямовані на становлення демократичних політичних інститутів і стабільної національної економічної системи;

- боротьба з цим економічним злочином дозволяє захистити цілісність української фінансової системи від негативного впливу «кримінального капіталу».

Отже, на підставі вищевикладеного, можна зробити висновки, що легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, в Україні є однією з серйозних загроз національній безпеці держави та одним з найпоширеніших правопорушень у сфері економіки вчинюваних організованими злочинними формуваннями.

Організація та проведення фінансового моніторингу щодо легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, має ряд недоліків. Серед них: не удосконалено нормативно-правове забезпечення та державне регулювання; слабка взаємодія між державними та спеціальними органами в вирішенні цього питання, корумпованість чиновників різних рівнів тощо.

З метою поліпшення ефективності функціонування системи запобігання та боротьби з відмиванням грошей в Україні потрібно використовувати при розробці законодавчих основ протидії легалізації незаконних доходів в Україні визнаних на міжнародному рівні норм і процедур; запровадити практику міжвідомчої розробки пропозицій щодо удосконалення чи зміни законодавчих або нормативних актів, які забезпечують боротьбу з відмиванням брудних грошей; створити єдиний державний інформаційно-аналітичний центр зі збирання та обробки даних про підозрілі фінансові операції; запобігати надходженню «брудних» грошей із-за кордону під виглядом великих інвестицій.

Також доцільно використовувати дієві заходи боротьби з корупцією та організованою злочинністю в органах управління; поєднати зусилля правоохоронних і контролюючих органів у протидії відмиванню грошей; укласти угоди із провідними країнами, в яких регламентовано процедуру повернення коштів, здобутих незаконним шляхом і переказаних за кордон.

Необхідно також запровадити практику навчання (стажування) співробітників українських правоохоронних органів у країнах, які мають адекватне законодавство й досвід слідчої та судової практики у сфері боротьби з відмиванням грошей; поліпшити аудит коштів, що надходять до статутних фондів різних суб'єктів господарювання тощо.

Усунення визначених вище недоліків стане запорукою успішної боротьби з «відмиванням» грошей, одержаних незаконним шляхом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кримінальний кодекс України, від 05.04.2001, № 2341-III.

2. Кодексу України про адміністративні правопорушення, від 07.12.1984, № 8073-X.

3. Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», від 28.11. 2002, № 249-ІV.

4. Закон України «Про боротьбу з корупцією», від 05.10.1995, № 356/95-ВР.

5. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», від 12.07.2001, № 2664-III.

6. Закону України «Про банки і банківську діяльність», від 07.12.2000, № 2121-III.

7. Указ Президента України «Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією», від 06.11.2003, № 84/2003.

8. Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом», від 19.07.2001, № 532.

9. Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму», від 22.07.2003, № 740.

10. Віденська конвенція ООН від 19 грудня 1988 р. / Парламентське видавництво. - 2002. - С. 8-25.

11. Про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів одержаних злочинним шляхом. Страсбурзька конвенція Ради Європи від 8 листопада 1990 р. / Міжнародні договори України про правову допомогу. - Ужгород, 2000. - С. 415-433.

12. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гаврик та ін.; За заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. - К.: Концерн «Видавничий дім «Ін Юре», 2004. - 1196 с.

13. Лисенко В. Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом. // Прокуратура, людина, держава. - № 2 (44). - лютий. - 2005. - С. 62-70.

14. Литвин Ю.А. Фінансовий моніторинг як особлива форма державного фінансового контролю // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 32. - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. - 688 с.

15. Клименко А. Фінансовий моніторинг - особлива форма фінансового контролю // Підприємництво, господарство і право . - 2005.- № 4. - С.101-105.

16. Охрімовський Д. Проблеми застосування ст. 209 Кримінального кодексу України // Вісник податкової служби України.

17. Боголюбова Н. Проведення судово-економічних експертиз у справах, пов'язаних з легалізацією (відмиванням) грошових коштів та майна, отриманих злочинним шляхом // Право України. - 2005. - №8. - С. 63.

Страницы: 1, 2, 3