Суддями та народними засідателями можуть виступати тільки особи, які не підлягають відводу. Суддя не може брати участь у розгляді справи та підлягає відводу (ст. 54 КПК Ук-раїни) у таких випадках:

1) якщо він є потерпілим, цивільним позивачем, цивіль-ним відповідачем або родичем будь-кого з них, а також роди-чем слідчого, особи, яка провадила дізнання, обвинувача або обвинуваченого;

2) якщо він брав участь у даній справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, особа, яка провадила дізнання, слідчий, обвинувач, захисник або представник інтересів по-терпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача або розглядав по цій справі скаргу в порядку ст. 2362, 2364, 2366 КПК України;

3) якщо він особисто або його родичі заінтересовані в ре-зультатах справи;

4) за наявності інших обставин, що викликають сумнів в об'єктивності судді або народного засідателя.

До складу суду, що розглядає кримінальну справу, не мо-жуть входити особи, які є родичами між собою.

Суддя, який брав участь у розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в касаційному порядку або в порядку нагляду, а так само брати участь у новому розгляді справи в суді першої інстанції в разі скасування вироку або ухвали про закриття справи, постановлених з його участю.

Суддя, який брав участь у розгляді справи в касаційному порядку, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої інстанції або в порядку нагляду, а так само в новому розгляді справи в касаційному порядку після скасування ухва-ли, постановленої за його участі (ст. 55 КПК України).

Таким чином, у законодавстві знаходить відбиття турбо-та про те, щоб у всіх випадках була забезпечена участь у ви-рішенні всіх кримінальних справ тільки таких суддів, повна неупередженість яких не викликає жодних сумнівів.

Останніми роками у відповідності з вимогами ст. 236-2366 КПК України до компетенції суду входить розгляд скарг учас-ників процесу на рішення, що приймаються слідчим та прокуро-ром, а саме: на постанову про відмову в порушенні справи; на санкцію прокурора на арешт; на постанову про закриття справи.

Скарги на незаконність вказаних рішень розглядаються суддею одноособово. За результатами розгляду скарги суддя приймає одне з двох рішень: скасовує незаконне рішення слідчого або прокурора; залишає вказані рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суддя, який розглядав зазначені скарги, не може пізніше розглядати відповідну справу по суті та підлягає відводу.

Обвинувачений не вважається винним, доки його винність не буде доведена в передбаченому законом порядку та встановлена вироком суду, що набрав законної сили.

Відстоюючи свої інтереси, обвинувачений має право: зна-ти в чому його обвинувачують; давати показання за пред'яв-леним йому обвинуваченням або відмовитися давати показан-ня та відповідати на запитання; мати захисника та побачення з ним до першого допиту; подавати докази; заявляти клопо-тання; заявляти відводи; подавати скарги на дії та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду; ознайомлюватися після закінчення попереднього слідства або дізнання з усіма матеріалами справи; брати участь у судовому розгляді в суді першої інстанції. Підсудний, поряд з цим, має право на останнє слово.

Реалізація прав обвинуваченого пов'язана з вступом його у правовідносини із слідчим та іншими учасниками процесу і здійснюється в передбаченому законом порядку.

Порядок реалізації зазначених прав обвинува-ченого:

1. Право обвинуваченого знати, в чому його обвинувачу-ють. Винісши мотивовану постанову про притягнення особи як обвинуваченого з викладенням конкретних дій, що став-ляться в вину, та їх юридичної кваліфікації, слідчий не пізніше двох днів з моменту винесення такої постанови зобов'язаний пред'явити її обвинуваченому. Останній у такий самий строк має бути повідомлений про всі зміни обвинувачення. Обвину-вачений має бути допитаний не пізніше однієї доби після вису-нення обвинувачення та мати можливість дати свої пояснення і зробити зауваження. Під час пред'явлення обвинувачення та допиту обвинуваченого обов'язковою є присутність захисни-ка, крім випадків, коли він не бере участі у справі взагалі.

2. Право обвинуваченого давати показання або відмовити-ся давати показання та відповідати на запитання. Допит обви-нуваченого провадиться негайно і в усякому разі не пізніше доби після пред'явлення обвинувачення. На початку допиту слідчий повинен запитати обвинуваченого, чи визнає він себе винним у пред'явленому обвинуваченні, після чого запропо-нувати йому дати показання по суті обвинувачення. Обвину-вачений має право викласти свої показання власноручно, а також скористатися послугами перекладача. Доводи обви-нуваченого мають бути ретельно та всебічно перевірені. Обви-нувачений не несе ніякої відповідальності за відмову від да-вання показань або за давання хибних показань. Давання показань - його право, а не обов'язок.

3. Право обвинуваченого мати захисника та побачення з ним до першого допиту. У відповідності з вимогами ст. 44 КПК України захисник допускається до участі у справі з мо-менту пред'явлення обвинувачення, а в разі затримання особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, або застосування запо-біжного заходу у вигляді взяття під варту - з моменту оголо-шення їй протоколу про затримання або постанови про за-стосування запобіжного заходу, але не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту затримання.

Як захисники допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

У відповідності з приписами ст. 47 КПК України захисни-ка запрошують сам обвинувачений чи підозрюваний, його за-конні представники, родичі або інші особи за дорученням або за проханням обвинуваченого чи підозрюваного. У тих випад-ках, коли явка для участі у справі захисника, обраного обви-нуваченим, неможлива протягом 72 годин, особа, яка прова-дить дізнання, або слідчий відповідно мають право запропонувати обвинуваченому запросити іншого захисника або забезпечують йому захисника. Обов'язок забезпечити участь захисника в такому випадку покладається на керівника адвокатського об'єднання за місцем провадження справи.

Обвинувачений має право на побачення з захисником на-одинці до першого допиту, а після першого допиту - без обме-ження кількості та тривалості.

Замінити одного захисника іншим можна тільки за клопо-танням або за згодою обвинуваченого.

При виконанні даних приписів виникає низка проблем. Наприклад, на підставі ч. З ст. 47 КПК України в тих випадках, коли явка для участі у справі захисника, обраного обви-нуваченим, неможлива протягом 72 годин, слідчий, суд мають право запропонувати обвинуваченому запросити іншого за-хисника або забезпечують йому захисника через керівника ад-вокатського об'єднання.

Проте займатися запрошеннями у слідчого просто немає процесуального часу, оскільки на підставі ст. 133 КПК Украї-ни він зобов'язаний вже протягом 48 годин висунути обвину-вачення, а згідно із ст. 140 КПК України присутність захисни-ка при висуненні обвинувачення обов'язкова. До того ж, де гарантії, що з'явиться захисник з колегії адвокатів, якщо у об-винуваченого немає коштів на оплату його послуг.

Вихід один: суворо додержувати строки пред'явлення обви-нувачення та забезпечувати через адвокатське об'єднання при-сутність при пред'явленні обвинувачення захисника, який вико-нуватиме свої повноваження до прибуття захисника, обраного обвинуваченим. У законі слід розширити перелік осіб, які мо-жуть брати участь у справі як захисники, вказавши, що захисни-ком може виступати будь-яка особа, що має юридичну освіту, якщо немає обставин, які б виключали її участь у справі.

Обвинувачений (підсудний) має право в будь-який мо-мент провадження у справі відмовитися від захисника. Така відмова допускається тільки за ініціативою обвинуваченого або підсудного і не може бути перешкодою для продовження участі у справі прокурора або громадського обвинувача, а та-кож захисників інших підозрюваних, обвинувачених або підсудних.

При відмові від захисника особа, яка провадить дізнання, або слідчий складає протокол, суд виносить ухвалу, а суддя -постанову.

Відмова від захисника не може бути прийнята:

1) у справах про злочини, у вчиненні яких обвинувачу-ються особи у віці до 18 років;

2) у справах про злочини осіб, які внаслідок своїх фізич-них або психічних вад (німі, глухі, сліпі та інші) не можуть самі реалізувати своє право на захист;

3) у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство;

4) коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, пе-редбачає смертну кару;

5) при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру.

Згідно із ст. 46 КПК України участь захисника в судовому розгляді обов'язкова також у справах, в яких бере участь дер-жавний або громадський обвинувач, а також у справах осіб, між інтересами яких є протиріччя, та якщо хоч одна з них має захисника. Ці положення логічно випливають із ст. 261 КПК України, що проголошує рівність прав та можливостей учас-ників судового розгляду щодо надання та дослідження доказів і заявлення клопотань.

Слідчий може звільнити обвинуваченого від оплати по-слуг захисника, якщо останній брав участь у справі за призна-ченням та в разі малозабезпеченості обвинуваченого.

4. Право подавати докази обвинувачений здійснює: безпосе-редньо передаючи особі, у провадженні якої перебуває справа, речові докази, що є в його розпорядженні, сліди злочину, мате-ріали відеозапису, звукозапису, кінозйомки, фотознімки, інші матеріали технічного документування своєї діяльності, комп'ю-терні дискети, факси, телетайпограми, а також письмові доку-менти та інші докази; даючи показання та пояснення у справі; заявляючи клопотання про провадження слідчих дій або про по-ставлення додаткових запитань перед експертами; особисто беру-чи участь у слідчих діях, а також у судовому слідстві та ставлячи запитання свідкам, експертам й іншим учасникам процесу.

Беручи участь у судових дебатах або виступаючи з ос-таннім словом, обвинувачений (підсудний) може піддати до-кази аналізу, дати їм оцінку, звернути увагу на прогалини, сумніви, алібі або недоброякісність тих чи інших доказів.

Подання доказів - право, а не обов'язок обвинуваченого. Органи та особи, які ведуть кримінальний процес, не мають права перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого.

5. Право обвинуваченого заявляти клопотання. Письмові або усні клопотання обвинуваченого приймаються до розгля-ду та підлягають перевірці у строк не більше доби. Обвинува-чений має право заявити клопотання на будь-якій стадії кри-мінального процесу.

Усні клопотання підлягають занесенню до протоколів відповідних слідчих, судових або інших процесуальних дій. Клопотання або задовольняються, або ні. У разі відмови у за-доволенні клопотання слідчий виносить про це мотивовану постанову (ст. 129 КПК України), з якою ознайомлює обвину-ваченого.

6. Право обвинуваченого заявляти відводи. Обвинувачений має право заявити відвід слідчому, особі, яка провадить дізнання, прокурору, судді, захиснику та секретарю судового засідання, якщо за будь-якими обставинами вони будуть заці-кавленими в результаті справи. Заявлений відвід розглядаєть-ся та розв'язується в порядку ст. 54-62 КПК України.

7. Право обвинуваченого подавати скарги. Дії слідчого ос-каржуються прокурору, а в окремих випадках - до суду. По-станова про закриття справи оскаржується прокурору протя-гом семи днів з дня отримання письмового повідомлення або копії постанови про закриття справи. Надалі рішення проку-рора може бути оскаржене обвинуваченим до суду протягом семи днів з дня отримання повідомлення прокурора про зали-шення скарги без задоволення.

Згідно із ст. 110 КПК України дії та постанови органів дізнання оскаржуються прокурору та розглядаються ним про-тягом десяти днів. Скарга, що подана на слідчого, розгля-дається прокурором протягом трьох днів (ст. 235 КПК Украї-ни). Крім того, постанова про припинення справи та санкція прокурора на арешт можуть бути оскаржені обвинуваченим безпосередньо до суду. Санкція прокурора на арешт розгля-дається суддею протягом трьох днів, на постанову про припи-нення справи - протягом п'яти днів, а в разі складності справи - протягом десяти днів (ст. 2366 КПК України). Вирок суду ос-каржується в касаційному порядку протягом семи діб з момен-ту проголошення вироку, а якщо засуджений тримається під вартою, - протягом семи діб з моменту вручення йому копії вироку.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6