Рішення суду першої інстанції в цивільному процес

ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ

АНДРОНОВ Ігор Володимирович

УДК: 347.9513 (477)

РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

Спеціальність: 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес;

сімейне право; міжнародне приватне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Одеса - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеській національній юридичній академії Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник кандидат юридичних наук, професор,

член -- кореспондент Академії правових наук України,

заслужений юрист України

ЧЕРВОНИЙ Юрій Семенович,

завідувач кафедри цивільного процесу Одеської

національної юридичної академії

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, академік

Академії правових наук України

ЛУЦЬ Володимир Васильович,

завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін

Академії муніципального управління Міносвіти

України

кандидат юридичних наук, доцент

ДРІШЛЮК Андрій Ігорович,

суддя Малиновського районного суду м. Одеси

Захист відбудеться 14 квітня 2008 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.086.03 Одеської національної юридичної академії за адресою: 65009, м. Одеса, Фонтанська дорога, 23.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеської національної юридичної академії за адресою: м. Одеса, вул. Піонерська, 2

Автореферат розісланий 12 березня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

П.П. Музиченко

Актуальність теми. Інститут рішення суду вважається одним із центральних в структурі науки цивільного процесуального права України, оскільки саме рішення суду являє собою підсумок судового розгляду конкретної справи і забезпечує реалізацію судової влади в процесі цивільного судочинства.

Чинний Цивільний процесуальний кодекс України, а також інші джерела цивільного процесуального законодавства України містять у собі низку новел, які стосуються у тому числі й інституту рішення суду, зокрема рішення суду першої інстанції. Це стало результатом спроби законодавця, зберігши ті процесуальні форми, що виправдали себе на практиці, які не суперечать Конституції України та чинному законодавству, прийнятому останніми роками, та відповідають традиціям цивільного процесу України, створити таку процедуру розгляду цивільних справ, яка відповідала б європейським та світовим стандартам і забезпечувала б можливість реального захисту судом порушеного, невизнаного або оспорюваного права Такі принципові зміни в законодавстві вимагають комплексного дослідження розвитку всіх аспектів учення про судове рішення в цивільному процесі України в нових умовах.

Над розробкою інституту рішення суду в цивільному процесі або окремих його сторін працювали відомі науковці. Серед них С.Н. Абрамов, М.Г. Авдюков, С.В. Васильєв, В.М. Горшеньов, Л.Є. Гузь, М.А. Гурвіч, П.П. Заворотько, І.М. Зайцев, М.Б. Зейдер, C.O. Іванова, В.В. Комаров, О.В. Кудрявцева, Д.Д. Луспеник, Н.І. Масленнікова, І.К. Піскарьов, Д.І. Полумордвинов, Л.В. Соцуро, Л.О. Терехова, B.I. Тертишніков, Г.В. Фазікош, Н.А. Чечина, Д.М. Чечот, М.Й. Штефан, В.Н. Щеглов, К.С. Юдельсон та інші автори.

Однак переважна більшість досліджень здійснювалася у дещо іншому правовому полі, ніж воно є на сьогоднішній день Стрімкі зміни в українському суспільстві обумовлюють не менш стрімкі зміни в законодавстві України Такі зміни торкнулися і галузі цивільного процесуального законодавства.

Крім того, необхідно зазначити, що розвиток цивільного процесуального законодавства України рухається у руслі його наближення до європейських та світових стандартів. Цивільне судочинство взагалі та рішення суду як його результат, зокрема, повинні на сьогоднішній день відповідати тим вимогам, які визнані світовим співтовариством.

Враховуючи важливість питання, необхідно зазначити, що судовому рішенню на сьогоднішній день в науці цивільного процесуального права приділяється недостатньо уваги. Така ситуація не є виправданою. Сама багатогранність судового рішення обумовлювала й обумовлює необхідність проведення спеціальних досліджень як окремих його сторін, так і інституту в цілому, що повинно сприяти розвитку наукових знань та удосконаленню юридичної практики Такі дослідження дають можливість не тільки виявити сутність усіх специфічних ознак судових актів в цілому та особливостей рішення суду, зокрема, але й розробити оптимальну структуру вимог, яким воно повинно відповідати, визначити механізм впливу судового рішення, що набрало законної сили, на суспільні відносини, правове становище сторін спору, інших учасників процесу, визначити його місце в механізмі захисту й охорони основних прав і свобод громадян, його роль в реалізації основних завдань держави в умовах побудови правової держави та громадянського суспільства.

Комплексне дослідження правового явища, як правило, сприяє його науковому пізнанню в цілому, і, що має особливе значення, дає можливість виявити закономірності його розвитку, діалектичні зв'язки між ним та іншою правовою матерією.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою частиною науково-дослідної теми Одеської національної юридичної академії «Правові проблеми становлення і розвитку сучасної української держави» (державний реєстраційний номер 0101U001195), а також безпосередньо пов'язана з комплексною цільовою темою «Традиції та новації у цивільному процесуальному праві України, нотаріальній практиці та в науці правова статистика», яка розробляється на кафедрі цивільного процесу відповідно до плану науково-дослідної роботи Одеської національної юридичної академії на 2006-2011 роки.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є комплексне дослідження інституту рішення суду першої інстанції в цивільному процесі України. При цьому не розкриваються всі без винятку аспекти судового рішення, оскільки цього не дозволяє зробити сама багатогранність досліджуваного правового явища. Досліджуються лише основні та найбільш актуальні питання, які дозволяють виявити характерні риси цього акта правосуддя.

Для досягнення зазначеної мети було поставлено такі завдання:

визначення сутності рішення суду, виходячи з його специфічних властивостей та ознак, розробка на підставі цього визначення поняття «рішення суду», надання класифікації рішень суду;

розробка оптимального переліку вимог, яким повинне відповідати кожне рішення суду в цивільному процесі України;

детермінізм структури рішення суду,

вивчення повноважень суду з контролю за власними рішеннями;

розкриття деяких питань виконання рішення, які вирішуються судом ще при його ухваленні;

визначення порядку набрання рішенням суду законної сили та його правових наслідків, а також окреслення меж законної сили рішення суду.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають з приводу рішення суду першої інстанції в цивільному процесі України.

Предметом дослідження є рішення суду першої інстанції в цивільному процесі України.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод із системно-функціональним підходом до аналізу досліджуваного явища. Це дозволило дослідити розвиток вчення про рішення суду першої інстанції в цивільному процесі України та визначити його місце серед інших актів правосуддя. У рамках зазначеного методологічного підходу використано також історичний метод, що дозволило дослідити специфіку такого акта правосуддя як рішення суду в конкретних історичних умовах, починаючи з часів Стародавнього Риму і до сьогоднішнього часу, динаміку його розвитку. Поряд із методом історизму використано й порівняльний метод Зазначені методи дослідження дають змогу проаналізувати зміни в цивільному процесуальному законодавстві України стосовно рішення суду першої інстанції та надати порівняльну характеристику правового регулювання цього питання до та після зазначених змін Це дало змогу прослідити збереження традиційних процесуальних форм та їх видозміну під впливом нових віянь у правовій науці та судовій практиці, в результаті чого з'ясувалося, що деякі «нововведення», які стосуються інституту рішення суду, не є новими для цивільного процесу в Україні, а деякі - є запозиченням досвіду інших держав, а також результатом намагання України посісти належне місце у світовому співтоваристві. На цій основі здійснювалися збір, обробка та аналіз емпіричного матеріалу.

Сформульовані в дисертації висновки ґрунтуються на загальних досягненнях юридичної науки, у тому числі на результатах досліджень вітчизняних та зарубіжних процесуалістів, фахівців інших галузей правової науки.

Емпіричною базою дослідження є чинне законодавство України, законодавства зарубіжних країн, судова практика. У ході дослідження опрацьовувалася також монографічна та навчальна література, у тому числі іноземна.

Наукова новизна одержаних результатів у першу чергу полягає в тому, що в дослідженні проведено докладний теоретичний аналіз новел цивільного процесуального законодавства України, які стосуються рішення суду першої інстанції в цивільному процесі України, в результаті чого з'ясовано, що, з одного боку, багато відомих понять наповнено дещо новим змістом, з іншого - розроблено нові, а також доповнено й удосконалено існуючі підходи до різних аспектів об'єкта дослідження.

Основні положення дисертації, яким притаманна наукова новизна, або її елементи, полягають у такому:

уперше:

надано авторське, доктринальне визначення поняття «рішення суду», відмінне від існуючих на сьогоднішній день. Воно полягає в тому, що «рішення суду - це вольовий акт правосуддя в цивільному процесі, ухвалений судом іменем України у встановленому законом порядку в результаті здійснення правозастосовчої діяльності, який містить в собі наказ і підтвердження наявності або відсутності правовідносин, спрямований на охорону та захист прав, свобод і законних інтересів суб'єктів права і який має наслідком виникнення, зміну або припинення процесуальних, а в деяких встановлених законом випадках і матеріальних правовідносин»;

запропоновано нову підставу класифікації рішень суду в позовному провадженні за ступенем реалізації принципу змагальності цивільного процесу, в якій рішення суду поділяються на звичайні та заочні;

розроблено низку нових положень про заочне рішення суду. Зокрема, запропоновано доповнити ч. 2 ст. 224 ЦПК України положенням про те, що у випадку, коли у справі беруть участь декілька відповідачів, частина з яких з'явилася в судове засідання, а частина - не з'явилася, розгляд справи вважається заочним тільки для відповідачів, які не з'явилися, про що суд постановляє ухвалу;

запропоновано нову редакцію ст. 213 ЦПК України щодо визначення вимог законності та обґрунтованості рішення суду:

1. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до розглянутих судом правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад законодавства України.

3. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо з'ясованих обставин, на які сторони та інші особи, що беруть участь у справі, посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні та відповідають вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності»;

запропоновано доповнити перелік зазначених вимог, які пред'являються до рішення суду, вимогою публічності рішення суду, яка тісно пов'язана з принципом гласності цивільного процесу. До змісту вимоги публічності рішення включаються положення про те, що рішення суду має проголошуватися публічно та бути відкритим для ознайомлення як для учасників судового процесу в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством, так і для всіх інших осіб через засоби масової інформації та мережу Інтернет Зазначена вимога, між тим, має певні виключення, пов'язані з вимогами законодавства України про інформацію щодо нерозголошення даних, які містять інформацію з обмеженим доступом;

викладено авторську позицію щодо визначення меж законної сили рішення суду, яка засновується на тому, що кожна з властивостей законної сили рішення суду має свої чітко визначені об'єктивні та суб'єктивні межі дії;

удосконалено:

систему положень інституту контролю суду першої інстанції за власними рішеннями Запропоновано доповнити зміст статті 221 ЦПК України вимогою про те, що роз'яснення судового рішення має здійснюватися судом у тому самому складі, в якому було ухвалено це рішення;

Страницы: 1, 2, 3, 4