Ці дані кримінологічних досліджень свідчать про те, що необережна злочинність є проявом специфічних дефектів соціальної культури громадян. Порівняльні дослідження необережної злочинності в різних країнах свідчать про існування наступної закономірності: чим нижча соціальна культура громадян в країні, тим вищий рівень необережної злочинності.

Ще в 1989 році СРСР по рівню аварійності вийшов на перше місце у світі. Вірогідність попасти в дорожньо-транспортну пригоду із смертельними наслідками вже тоді в СРСР була в 5 разів вища, ніж у розвинутих країнах. Сьогодні в Україні ситуація набагато гірша.

Питання 2. Причини і умови, що породжують необережні злочини

Причиною необережних злочинів є дефекти соціальної культури людей, що проявляються у намірі задовольнити свої потреби таким чином, що це небезпечно випадковим нанесенням шкоди життю, здоров'ю чи інтересам інших осіб. Ця причина формує відповідну мотивацію необережних суспільне небезпечних діянь, для якої властиве егоїстично-споживацьке або легковажно - безвідповідальне відношення до правил безпеки.

Дефекти соціальної культури є ґрунтом для формування: кар'єризму, авантюризму та інших форм переважання власних інтересів над соціальними; недисциплінованості, спотворене ставлення до принципів і законів цивілізованої організації суспільного життя.

Умовами, що сприяють необережній злочинності, є: недоліки і порушення встановленого безпечного порядку відповідної діяльності; недоліки і упущення в контролі за виконанням правил безпеки, в підборі, навчанні, вихованні кадрів; порушення принципу невідворотності відповідальності за порушення правил безпеки; технічні і технологічні недоліки виробництва і експлуатації машин і механізмів і таке інше.

Питання 3. Протидія необережній злочинності

Основним напрямом протидії необережній злочинності є здійснення заходів по усуненню тих дефектів соціальної культури громадян, котрі породжують необережні злочини. Зокрема такими є заходи, що сприяють формуванню у людей так званого здорового глузду. Особливу роль у формуванні здорового глузду громадян і усуненні дефектів соціальної культури відіграють цивілізовані ринкові відносини. Як свідчить досвід зарубіжних країн, зокрема Німеччини, Японії, Англії, чим вищий рівень розвитку ринкових відносин, тим нижчий рівень необережної злочинності.

Для усунення умов, що сприяють необережній злочинності, доцільним є здійснення наступних заходів: розробка і впровадження нових, найбільш ефективних засобів і правил техніки безпеки і охорони природи; вдосконалення законодавства щодо відповідальності за порушення правил безпеки; вдосконалення правоохоронної діяльності; виховна робота з особами, схильними до необережних злочинів; підвищення професійного рівня кадрів та інші заходи.

ТЕМА 13. ЗЛОЧИННІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ

План

1. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх.

2. Причини і умови, що породжують злочинність неповнолітніх.

3. Основні напрями протидії злочинності неповнолітніх.

Література

1. Криминология. Учебник. Под ред. В.Г.Лихолоба и В.П.Филонова. - Киев, 1997.

2. А.Ф.Зелинский. Криминология: Курс лекций. - Харьков, 1996.

3. Г.И.Шнайдер. Криминология. - М., 1994.

Питання 1. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх

Серед осіб, що вчинили злочини, неповнолітні становлять близько 13%. Щорічний приріст дитячої злочинності майже вдвічі перевищує приріст ус. злочинності. Кожен п'ятий злочин вчинений підлітками, відноситься до категорії тяжких.

Особливістю злочинності неповнолітніх є те, що структурна характеристика інша, ніж у дорослих, тому, що деякі види злочинів неповнолітні взагалі вчиняють - наприклад, посадові злочини, господарські злочини, транспортні деякі інші.

В кримінологічній літературі відзначається також особливість мотивації злочинів, що вчиняються неповнолітніми. Зокрема, ступінь прояву в мотивації "дитинності" - тобто, легковажне ставлення до кримінально-правових заборон відрізняє злочинність неповнолітніх від злочинності дорослих. Деякі мотивації звичайні для злочинів дорослих, є відсутніми в дитячій злочинності (користолюбство, ревнощі).

В той же час значно частіше, ніж у злочинах дорослих, зустрічаються мотивації солідарності, самоствердження у своїй групі, наслідування поведінки. Які є майже єдиним мотивом для крадіжок, вчинюваних дорослими (крадіжки вчиняються як прояв паразитизму), то стосовно крадіжок, вчинювані дітьми, корисливі мотиви мають місце лише в кожному третьому випадку, а решті - мотиви солідарності, самоствердження, заздрості в поєднанні з вікове легковажністю. Значна доля мотивів у підлітків припадає на підмовництво з бо дорослих, а також старших неповнолітніх.

Ситуативність притаманна більшості злочинів неповнолітніх. Злочинність неповнолітніх має переважно груповий характер. Доля групових злочинів неповнолітніх приблизно в 2 рази вища аналогічних показників дорослої злочинності і складає біля 70% в структурі усієї злочинності неповнолітніх.

Дослідження вказують на те, що певну роль в генезисі злочинної поведінки неповнолітніх правопорушників відіграють психічні аналогії (відхилення), хоч в різних джерелах ця роль оцінюється по різному. Польський кримінолог Б.Xолс вважає, що 46% неповнолітніх правопорушників є розумово відсталими. Інший дослідник А.Є.Личко виявив відхилення у поведінці в 49% психопатичних осіб підліткового віку.

Злочинність неповнолітніх більш значним чином ніж у дорослих визначається атмосферою сім'ї, в якій вони живуть. У сім'ях правопорушників, у порівнянні контрольними групами, дослідники частіше фіксують неузгодженість дій батьків у питаннях виховання дітей; непродуманість виховних заходів; ухилення від виховання; використання досить обмеженого набору виховних заходів впливу (бесіда, уговори або заходи фізичного покарання).

Питання 2. Причини і умови, що породжують злочинність неповнолітніх

Основною причиною злочинності неповнолітніх є утруднення формування соціальної культури у них, зумовлені особливостями, що властиві їх віку.

Умовами, що сприяють злочинності неповнолітніх, зокрема є: недоліки сімейного виховання, неефективна діяльність держави і недержавним інструкцій у сфері виховання підростаючого покоління; неналежний стан психічного здоров'я неповнолітніх; пропаганда насилля, а також сумніви: стереотипів поведінки і цінностей у засобах масової інформації.

Найважливішим каналом, через який відбувається формування у людині соціальної культури є посильна участь її в господарській діяльності, узгодженій законами економіки. Це підтверджується зокрема усім педагогічним досвідом А.С.Макаренка.

Неприлучення неповнолітніх до цього каналу соціального окультурення: (через їх вікові особливості) має своїм наслідком формування у них комплекс) сваволі і ілюзій, котрий і проявляється зокрема у вигляді кримінальної поведінки Цей комплекс сваволі і ілюзій був помічений у безпритульних неповнолітніх А.С.Макаренком. Вказаний комплекс А.С.Макаренко описує наступним чином "Таким чином ми отримуємо дітей, в яких є правові емоції, рефлекси, згідно якими хлопчик впевнений, що всі зобов'язані його годувати, одягати і т.д., а він жодних обов'язків щодо суспільства не має. Це звичайний тип безпритульника. У деяких хлопчиків переживання потреби переходять у правові: якщо він не має чобіт, то він це переживає як право вкрасти чоботи". Саме тому А.С.Макареню дійшов висновку, який має надзвичайно важливе кримінологічне значення: господарська діяльність сім'ї є важливішою ареною виховної роботи.

Питання 3. Протидія злочинності неповнолітніх

Основним у протидії злочинності неповнолітніх є заходи, на формування у них соціальної культури. Серед цих заходів найважливішим є залучення неповнолітніх (з урахуванням їх вікових особливостей) до господарської діяльності в умовах сім'ї і суспільства в цілому. Цей захід має здатність безпосередньо усувати причину злочинності неповнолітніх. Досвід застосувань його видатним українським педагогом А.С.Макаренком, а також використання цього заходу у США, Японії та інших країнах свідчить про його незамінні антикримінологічні властивості.

Крім усунення причини злочинності неповнолітніх важливе значення має також усунення умов, що сприяють їй. Це зокрема - вдосконалення сімейної виховання; підвищення ефективності діяльності держави у сфері виховання підросткового покоління; покращання психічного і фізичного здоров'я неповнолітніх; протидія пропаганді в засобах масової інформації культу насиллю сумнівних соціальних цінностей, здеформованих стереотипів поведінки і так інше.

Для вдосконалення діяльності державних органів і служб у протидії злочинності велике значення може мати Закон України "Про органи і служби справах неповнолітніх і спеціальні установи для неповнолітніх" від 21 січня 199_ року.

Законом передбачені наступні спеціальні суб'єкти попередження злочинності неповнолітніх:

1) Комітет у справах неповнолітніх при Кабінеті Міністрів, служби у справа неповнолітніх уряду Республіки Крим та виконкомів обласних та районних Рад.

2) Загальноосвітні школи та професійні училища соціальної реабілітації неповнолітніх органів освіти.

3) Центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх органів охорони здоров'я.

4) Притулки для неповнолітніх служб у справах неповнолітніх.

5) Суди.

6) Кримінальна міліція у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ.

7) Приймальники-розподільники органів внутрішніх справ.

8) Виховно-трудові колонії МВС.

Комітет у справах неповнолітніх при Кабміні України здійснює керівництво, консультування і контрольні функції відносно служб у справа неповнолітніх всіх рівнів. Окремо передбачено право Комітету і служби входити з поданням про застосування санкцій за продаж порнографічна продукції і пропаганду насильства, жорстокості, розпусти. Комітет і служби справах неповнолітніх контролюють додержання законодавства відносно неповнолітніх, їх утримання у ВТК, школах і професійних училищах соціальної реабілітації, в центрах медико-соціальної реабілітації.

Законом створено підрозділ кримінальної міліції -- кримінальна міліція у справах неповнолітніх, на неї покладені обов'язки:

- проводити роботу по попередженню правопорушень неповнолітніх;

- виявляти, зупиняти, розкривати злочини неповнолітніх;

- проводити дізнання і виявляти криміногенні обставини по кримінальним справам;

- розшукувати неповнолітніх, що залишили свої сім'ї і учбово-виховні заклади;

- виявляти дорослих, що втягують підлітків у злочинну діяльність, проституцію пияцтво, наркоманію, жебрацтво;

- виявляти джерела поширення порнографії, видань, що пропагують жорстокість, насилля, розпусту;

- вести профілактичний облік делінквентів;

- відвідувати неповнолітніх правопорушників і бесідувати з ними, їх батькам і опікунами;

- затримувати і тримати в спеціальних, виділених для цього приміщення неповнолітніх у віці до 15 років, що залишились без опіки, на період до передачі їх законним представникам чи влаштування.

Цим законом також передбачається обов'язок кримінальної міліції вносити подання про необхідність усунення причин і умов, що сприяють правопорушенням неповнолітніх.

Законом передбачається також утворення спеціальних судів або визначені окремих судів для розгляду кримінальних і адміністративних справ про неповнолітніх.

Згідно з законом в школи і училища спеціальної реабілітації можуть бути направлені особи, що скоїли злочини у віці до 18 років, або вчинили передбачене кримінальним законом дії до досягнення віку кримінальної відповідальності, але не молодші 11 років. В школу соціальної реабілітації направляються за рішення суду неповнолітні у віці від 11 до 14 років, а в профучилища - у віці від 14 років. Терміни перебування визначає суд, але не більше, ніж на 3 роки.

Притулки для неповнолітніх служб у справах неповнолітніх призначені для тимчасового, до 30 діб, розміщення неповнолітніх віком від 3 до 18 років, які: потребують захисту держави (покинуті, сироти, вилучені судом із сім'ї, самі звернулись у притулок). Завданням притулків є створення умов для життя подальшого влаштування, навчання і виховання бездоглядних підлітків.

Вказаний закон має велике значення для забезпечення протидії злочинності неповнолітніх.

ТЕМА 14. ЗЛОЧИНИ, ПОВ'ЯЗАНІ З НАРКОТИЗМОМ

План

1. Кримінологічна характеристика злочинів пов'язаних з наркотизмом.

2. Причини і умови, що сприяють злочинам, пов'язані з наркотизмом.

3. Протидія злочинам, пов'язаним з наркотизмом.

Література

1. Криминология: Учебник. Под ред. Лихолоба и Филонова. - Киев, 1997.

2. Наркотизм и преступность. - Киев, 1994.

Питання 1. Кримінологічна характеристика злочинів, пов'язаних з наркотизмом

Наркоманія - це не тільки тяжке захворювання, а й надзвичайно небезпечне соціальне явище, яке поширюється у всьому світі в тому числі в Україні. До вживання наркотиків залучаються переважно особи молодого віку. Зловживання наркотиками підриває здоров'я людини, викликає деградацію особи, втрату нею соціального статусу.

У зв'язку з цим, в усьому світі, в тому числі і в Україні, ведеться боротьба з незаконним обігом наркотиків. Зокрема, 15 лютого 1995 року в Україні прийнято Закон "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними".

Незаконний обіг наркотиків зумовлює формування у людей наркотичної залежності, що має наступні суспільно-небезпечні наслідки:

1) руйнує здоров'я людини і її соціальний статус;

2) зумовлює вчинення наркозалежними особами злочинів та інших правопорушень.

Терміном "злочини, пов'язані з наркотизмом" охоплюються 2 групи злочинів:

1 група - злочини, які спричиняються станом наркотичної залежності. Це переважно майнові злочини та насильницькі злочини проти особи.

2 група - злочини, що сприяють утворенню стану наркотичної залежності у людей. Це діяння, пов'язані з незаконним обігом наркотиків, зокрема, так званий "наркобізнес".

За підрахунками експертів в Україні на даний час близько 700 тис. осіб, що зловживають наркотиками.

Дані соціологічних досліджень свідчать, що основними мотивами вживання наркотиків, переважно у молоді, є: цікавість, бажання перевірити на собі їх ейфорійну дію. У подальшому наркотичні засоби вживаються для підняття настрою.

За даними МВС, рівень злочинності, пов'язаної з незаконним обігом наркотиків, становить понад 80 випадків на 100 тис. населення. Це кожен десятий злочин по лінії карного розшуку.

За даними МВС, наркоманами та особами в стані сп'янінь у 1992 році вчинено 2 тис. злочинів, а в 1996 році - вже 16 тис. злочинів, тобто - зріст у 8 разів.

Найпоширенішим злочином у сфері незаконного обігу наркотиків є незаконне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів (ст.2296 КК України). За ці діяння, вчинені без мети збуту наркотичних засобів чи психотропних речовин, у 1996 році засуджено 85,7% осіб від загального числа засуджених за злочини у сфері незаконного обігу наркотиків.

Незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів являє собою діяння, пов'язані з культивуванням рослин, що містять наркотичні речовини, виробленням, виготовленням, зберіганням, розподілом, торгівлею, використанням, переміщенням на території України та за її межі цих засобів і речовин, які здійснюються з порушенням вимог Закону "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" .

Злочинність, пов'язану з наркотизмом характеризує наступне:

1. З початку 60 років в Україні відмічається невпинний ріст наркоманії і злочинів, пов'язаних з наркотизмом .

2. Причина розквіту наркобізнесу полягає в його виключній прибутковості.

3. Прогнозується зростання наркоманії і злочинів, пов'язаних з наркотизмом.

4. Злочинний наркобізнес в Україні набирає все більш розвинутих організованих форм.

Від інших організованих груп, групи, що займаються наркобізнесом, відрізняються наступним:

-- більш висока ступінь організованості;

-- суворою ієрархією і чітким розподілом ролей (функціональних обов'язків);

-- відокремленістю від інших злочинних угрупувань;

-- регіональним розподілом сфери діяльності;

-- суворою конспіративністю;

-- добре налагодженою охоронно-контррозвідувальною діяльністю;

-- мають великі грошові і валютні ресурси;

-- відрізняються високим рівнем забезпеченості вогнепальною зброєю, засобами зв'язку і транспортом;

-- при прийомі нових членів здійснюється суворий відбір кандидатів, їх перевірка.

Кримінально-правова характеристика особистості наркомана полягає в наступному: більше половини 58,3% наркоманів із числа тих, хто є на обліку - судимі, 18,7% із них пов'язують вчинення злочинів безпосередньо з наркоманією.

Види злочинів, що вчиняються наркоманами:

І. Насильницькі злочини :

-- умисні вбивства - 1,6%

-- тяжкі тілесні ушкодження - 5,2%

-- погроза вбивством - 1,1%

-- зґвалтування - 1,8%

-- хуліганство - 16,6%

інші - 4,1 %

Всього: 30,4%

II. Корисливі і корисливо-насильницькі злочини :

-- крадіжка державного і особистого - 21,7% майна

-- грабежі - 7,9%

-- розбій - 3,6%

-- спекуляція і шахрайство - 3,2%

вимогательство - 20 %

Всього: 63%

ПІ. Інші злочини :

- зберігання зброї - 13%

- утримання притонів розпусти і - 3,6% алкогольно-наркотичних притонів.

Відповідно до чого і мають розроблятися заходи протидії наркоманії і пов'язаних з нею злочинів.

Питання 3. Протидія злочинам, пов'язаним з наркоманією

Основним напрямом протидії злочинам, пов'язаним з наркотизмом, є заходи по усуненню дефектів соціальної культури осіб, котрі детермінують вибір саме ілюзорного досягнення насолоди з допомогою наркотиків.

Крім цього, необхідно також здійснювати заходи по усуненню умов, що сприяють наркоманії і злочинам, пов'язаним з нею.

Зокрема, це :

-- заходи, спрямовані на боротьбу з незаконним обігом наркотиків;

-- виправлення і зміна середовища, що сприяє вживанню наркотиків;

-- спеціальна робота з особами, схильними до вживання наркотиків та інше.

Оригінальну методику боротьби з наркоманією розробив лауреат Нобелівської премії 1992 року американський вчений-економіст Гарі С. Бекер. Наркоманію він пропонує "ліквідувати" економічними засобами. Якщо економічна заінтересованість переважить "переваги" ілюзорної насолоди від наркотиків, то, на його думку, з проблемою наркоманії буде покінчено без примусових заходів.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9