З метою визначення цього поняття доцільно застосувати термін адміністративний проступок, а не користуватися двома термінами, як це має місце в чинному Кодексі України про адміністративні правопорушення. Зважаючи на це, необхідно перейменувати зазначений нормативний акт у Кодекс України про адміністративні проступки.

Потребує обговорення необхідність введення в адміністративне законодавство термінів "фізичні особи" і "юридичні особи" як суб'єктів адміністративного проступку.

Потрібно уніфікувати законодавство про адміністративну відповідальність.

Адже майже в кожній статті Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка встановлює відповідальність за те чи інше адміністративне правопорушення, передбачається міра стягнення для громадян, а за межами вимог статті залишаються іноземці та особи без громадянства. Тому замість терміну "громадянин" треба передбачити в новому адміністративно-деліктному законодавстві термін "фізична особа".

Оскільки суб'єктами адміністративно-правових відносин поряд з фізичними особами є юридичні особи і вони також вчиняють порушення норм права, є необхідність введення юридичної особи як суб'єкта адміністративного проступку.

Особливі труднощі викликає визначення суб'єктивного боку адміністративного проступку.

У порушеннях обов'язків юридичними особами їх провина виступає як складне соціально-психологічне явище. Вона не ототожнюється з виною посадових осіб. Визначаючи суб'єктивний бік адміністративного проступку за участю юридичної особи, слід зважати на те, що ця провина не може розглядатися так, як це передбачено статтею 44 Цивільного кодексу України (відповідальність організації за шкоду, заподіяну з вини її працівників), оскільки рішення може прийматися загальними зборами членів господарського товариства, які можуть не бути працівниками товариства. Таким чином, адміністративну відповідальність юридичної особи не можна розглядати ні як відповідальність посадової особи, ні як відповідальність адміністрації, ні як відповідальність колективу організації. Це - нове явище в адміністративному праві, породжене соціально-економічними перетвореннями в українському суспільстві, яке потребує визначення в Кодексі України про адміністративні проступки.

Оскільки зараз склад одних і тих самих правопорушень у різних законодавчих актах викладений по-різному (наприклад, в Кодексі України про адміністративні правопорушення і Митному кодексі України), доцільно привести у відповідність з нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення всі інші законодавчі акти, які встановлюють адміністративну відповідальність (Митний кодекс України, Закон України "Про Державну податкову службу в Україні" та інші).

Потребують перегляду передбачені в Кодексі України про адміністративні правопорушення види адміністративних стягнень. Поряд з такими адміністративними стягненнями, як виправні роботи, треба запровадити примусові громадські роботи. Адже виправні роботи відбуваються за місцем постійної роботи особи, яка вчинила адміністративний проступок. Таким чином, це стягнення застосовується тільки до осіб, які постійно працюють.

В умовах економічної кризи багато людей працюють сезонно або тимчасово, інші взагалі не мають роботи. Тому доцільно разом з виправними роботами запровадити застосування громадських робіт до осіб, які вчинили адміністративний проступок, але не мають постійного місця роботи.

Потрібно внести зміни у відповідні норми Кодексу України про адміністративні правопорушення з метою уточнення диспозицій відповідно до змісту сучасних правовідносин, що захищаються тією чи іншою нормою права.

Треба визначитися з правовим статусом органів, правомочних розглядати справи про адміністративні проступки.

У зв'язку з необхідністю забезпечення надійного захисту прав і свобод фізичних осіб під час провадження у справах про адміністративні проступки у проекті нового Кодексу України про адміністративні проступки доцільно максимально скоротити кількість органів, що мають право притягати осіб до адміністративної відповідальності.

У Кодексі України про адміністративні правопорушення виділено два розділи (розділи IV і V), які передбачають норми щодо провадження у справах про адміністративні проступки. З огляду на це, статті розділів IV і V треба об'єднати в один розділ, який регламентував би порядок провадження у справах про адміністративні проступки, враховуючи всі стадії цього провадження.

У новому Кодексі України про адміністративні проступки слід посилити гарантії законності під час провадження у справах про адміністративні проступки. Зокрема, в ньому доцільно передбачити обов'язки правопорушника з'являтися на виклик для участі у розгляді справи про адміністративний проступок, давати свідчення щодо справи, встановлення порядку відводу посадової особи, що розглядає справу про адміністративний проступок, перекладача, експерта. Крім того, в цьому Кодексі необхідно встановити порядок роз'яснення свідкам і потерпілим їх прав, порядок опитування свідка (у тому числі неповнолітнього), дослідження письмових та речових доказів і висновку експерта, обставин, що підлягають з'ясуванню під час розгляду справи про адміністративний проступок.

Необхідно також у Кодексі конкретизувати вимоги щодо оскарження постанови по справі про адміністративний проступок. Зокрема, передбачити вимоги до скарги, порядок розгляду скарги, розгляду скарги у відсутності особи, яка її подала, вимоги до протоколу судового засідання, підстави для зміни або скасування постанови органу (посадової особи) тощо.

Додаток 2

Проект Кодексу України про адміністративні проступки Підготовлений робочою групою при Верховному Суді України

(Витяг)

Загальна частина

Глава 1

Стаття 1. Завдання Кодексу України про адміністративні проступки

Кодекс України про адміністративні проступки має завданням охорону соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод людини і громадянина, конституційного ладу України, а також прав і законних інтересів юридичних осіб всіх форм власності, встановленого порядку управління, громадського порядку, зміцнення законності, запобігання протиправним діянням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Стаття 2. Законодавство України про адміністративні проступки

Відповідальність за адміністративні проступки встановлюється цим Кодексом.

При прийнятті нових законів, що регулюють відносини, які потребують адміністративно-правової охорони, до цього Кодексу вносяться відповідні зміни.

Стаття 3. Запобігання адміністративним проступкам

Державні органи, об`єднання громадян, підприємства, установи, організації, їх трудові колективи розробляють і здійснюють заходи, спрямовані на запобігання адміністративним проступкам, виявлення і усунення причин та умов, які сприяють їх вчиненню, на виховання громадян у дусі високої свідомості і дисципліни, суворого додержання законів України.

Стаття 4. Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо прийняття рішень, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність

Сільські, селищні, міські ради мають право приймати в межах, визначених законом, рішення з питань боротьби зі стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Сільські, селищні, міські ради мають право встановлювати відповідно до законодавства правила, за порушення яких статтями 293, 304, 368 цього Кодексу встановлена адміністративна відповідальність, а також встановлювати переліки та види громадських робіт.

Стаття 5. Забезпечення законності при застосуванні заходів примусу за адміністративні проступки

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним проступком інакше як на підставах і в порядку, встановленому чинним законодавством.

Провадження в справах про адміністративні проступки здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законодавством та з повагою до громадян.

Додержання вимог законодавства при застосуванні заходів впливу за адміністративні проступки забезпечується систематичним контролем з боку уповноважених органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими, встановленими законодавством, засобами.

Стаття 6. Доступність законодавства про відповідальність за адміністративні проступки

Державні органи зобов`язані своєчасно оприлюднювати та роз`яснювати законодавчі акти, що встановлюють адміністративну відповідальність.

Незнання норм цього Кодексу не звільняє від відповідальності.

Стаття 7. Дія законодавства про відповідальність за адміністративні проступки в часі

Особа, яка вчинила адміністративний проступок, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час вчинення проступку.

Акти, що пом`якшують відповідальність за адміністративний проступок, мають зворотну силу, тобто поширюються і на проступки, вчинені до видання цих актів.

Акти, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні проступки, зворотної сили не мають.

Особа, що притягнута до адміністративної відповідальності за діяння, що вже не є заборонене законом, підлягає звільненню від накладеного органом (посадовою особою) адміністративного стягнення.

Стаття 8. Дія Кодексу про адміністративні проступки в просторі

Усі особи, які вчинили адміністративні проступки на території України, підлягають відповідальності на підставі цього Кодексу.

У випадку вчинення адміністративного проступку на повітряному, морському або річковому судні, яке знаходиться за межами України, але не на території іноземної держави, відповідальність настає за нормами цього Кодексу, якщо дане судно зареєстроване в Україні.

Стаття 9. Принцип рівності перед законом

Особи, що вчинили адміністративний проступок, є рівними перед законом. Фізичні особи підлягають адміністративній відповідальності незалежно від раси, національності, статі, мови, походження, майнового і посадового стану, місця проживання, політичних, релігійних та інших переконань, а юридичні особи - незалежно від місця знаходження, організаційно-правової форми, підпорядкованості та інших обставин.

Стаття 10. Презумпція невинуватості

Особа підлягає адміністративній відповідальності за порушення, щодо яких встановлена її вина.

Особа, стосовно якої провадиться провадження у справі про адміністративні проступки, вважається невинною, доки її вина не буде доведена в порядку, передбаченому цим Кодексом і визначена постановою судді, органу (посадової особи), уповноваженої розглядати справи про адміністративні проступки, що набрала чинності.

Особа, що притягається до адміністративної відповідальності, не зобов'язана доказувати свою невинуватість.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь.

Глава 2 Адміністративний проступок і адміністративна відповідальність

Стаття 11. Поняття адміністративного проступку

Адміністративним проступком визнається протиправне діяння, яке посягає на права та свободи людини і громадянина, права юридичних осіб, конституційний лад України, громадський порядок, власність, встановлений порядок управління і за яке передбачена адміністративна відповідальність.

Адміністративна відповідальність за проступки, передбачені цим Кодексом, настає, якщо за ці діяння чинним законодавством України не встановлена кримінальна відповідальність.

Стаття 12. Вчинення адміністративного проступку умисно

Адміністративний проступок визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Умисна вина юридичної особи визначається завідомо незаконністю вчиненого нею.

Стаття 13. Вчинення адміністративного проступку з необережності

Адміністративний проступок визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити.

Стаття 14. Суб`єкти адміністративного проступку

Суб`єктами адміністративного проступку є фізичні особи, що досягли шістнадцятирічного віку на момент його вчинення, а також посадові та юридичні особи, що вчинили протиправні діяння.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14