-витрати", на якому для кожного структурного підрозділу відкривають окремий

субрахунок. Для обліку другої групи - рахунок № 92 "адміністративні

витрати".

На дебеті рахунка № 91 "Загальновиробничі витрати" відображають такі

витрати звітного періоду: на утримання апарату управління цехом

(підрозділом тощо); ремонт будівель, споруд, інвентарю, що обліковуються у

складі основних засобів цеху; вартість матеріалів та виробів, використаних

на проведення дослідів, заробітна плата і відрахування на соціальне

страхування робітників, зайнятих на цих роботах; витрати на охорону праці;

вартість малоцінного та швидкозношуваного інвентарю терміном експлуатації

до 1 року, інші витрати; збитки від простоїв; збитки від псування

матеріальних цінностей при зберіганні в цехах; збитки від недовикористання

деталей, вузлів та технологічної оснастки; нестачі матеріальних цінностей;

інші непродуктивні витрати (наприклад, допомога з непрацездатності, що

виникла внаслідок виробничої травми і виплачується на підставі судових

рішень), витрати майбутніх періодів, довгострокові і короткострокові

позики, витрати рахунків № 80, 81, 82, 83, 84 класу 8.

На дебеті рахунка № 92 "Адміністративні витрати" відображають

загальногосподарські витрати звітного періоду, пов'язані з управлінням та

обслуговуванням підприємства, тобто: заробітна плата апарату управління

підприємством; витрати на всі види відряджень працівників управління;

позавідомча пожежна охорона (суми витрат на підставі укладених договорів);

інші витрати по управлінню (канцелярські, типографські, поштово-телефонні

витрати заводоуправління) цехів основного та допоміжного виробництв;

витрати на утримання телефонних станцій, комутаторів тощо; амортизаційні

відрахування від вартості основних засобів загальногосподарського

призначення, в т.ч. відрахування амортизації будівель і приміщень,

використовуваних управлінням підприємства, а також для ведення культурно-

просвітньої, оздоровчої, фізкультурної та спортивної роботи серед

працівників підприємства та членів їхніх сімей; амортизаційні відрахування

від вартості основних засобів, наданих підприємствам громадського

харчування, утримання і ремонт будівель, споруд та інвентарю

загальногосподарського призначення, витрати рахунків класу 8.

Методика та техніка обліку всіх видів витрат на управління єдина,

тобто витрати формуються у межах кожного підрозділу, кожного субрахунку в

розрізі елементів витрат та номенклатури статей кошторису. Але наприкінці

місяця розподіл, перерозподіл та списання витрат на управління по кожному з

рівнів управління мають свої особливості.

Витрати на рівні бригади усередині (дільниці або цеху) розподіляють та

списують простим методом, тобто тільки за видами продукції.

Нормативний метод обліку витрат на управління структурними

підрозділами здійснюється аналогічно витратам на утримання та експлуатацію

машин і обладнання, тобто зібрані на дебеті рахунка витрати у розрізі

елементів витрат та статей кошторису за загальною схемою наприкінці місяця

списуються на основі первинного їх розподілу за напрямками та

відображаються на рахунках обліку виробництва № 23 "Виробництво",

субрахунку рахунка № 23 "Допоміжні виробництва", № 39 "Витрати майбутніх

періодів".

Обліковані витрати, відображені на дебеті рахунка № 92

"Адміністративні витрати", за Інструкцію "Про застосування Плану рахунків

бухгалтерського обліку" № 291 від 30.11.99 р. списуються в дебет рахунка №

79 "Фінансові результати".

Брак - це непродуктивні витрати матеріальних цінностей та праці,

навіть у тих випадках, коли є можливість переробити забраковану продукцію у

новий продукт праці або виправити недоліки.

Облік всіх витрат і результатів виробничої діяльності підприємства

здійснюється у журналі-ордері № 10.

Журнал-ордер № 10 має 3 розділи: І - "Витрати виробництва", II -

"Розрахунок витрат за економічними елементами", "Собівартість товарної

продукції".

Розділ І заповнюється за даними відомостей № 12 і № 15 в розрізі

кореспондуючих рахунків. Тут визначається вся сума витрат звітного місяця.

У розділі II здійснюється розрахунок витрат на виробництво за

економічними елементами з коригуванням внутрішньозаводського обігу.

У розділі III здійснюється розрахунок собівартості товарної продукції

за статтями калькуляції. Тут показуються залишки незавершеного виробництва

на початок і кінець місяця, окремо фактична собівартість продукції

основного та допоміжного виробництв, а також фактична собівартість всієї

товарної продукції.

Випуск продукції з виробництва та передача її на склад оформляється

накладними відомостями, приймально-здавальними документами, актами

приймання в яких вказується: дата, шифр цеху і складу, найменування

продукції, номенклатурний номер, одиниці виміру, кількість, ціна за

одиницю. Вони випускаються в двох примірниках, один з яких призначений для

здавальника, а інший залишається на складі.

Кількість виробників, що оприбутковуються на склад, їх вага та обсяг

вимірюється, підраховується і при необхідності зважується.

Для обліку випуску готових виробів з виробництва бухгалтерія складає

відомість випуску готової продукції, зданої на склади підприємства, в

натуральному і вартісному вимірниках. Дані цієї відомості використовуються

для контролю за виконанням завдання по обсягу виробництва і для

бухгалтерських записів на рахунках синтетичного обліку.

Накопичувальні відомості випуску господарської продукції (в

натуральному і вартісному вираженні) і накопичувальні відомості

відвантаженої продукції заповнюються на підставі первинних документів

протягом місяця.

Ціна проставляється на підставі номенклатури-цінника, наявність якого

є однією з важливих умов організації обліку господарської продукції. В

ньому вказується вид кожного виробу, його відмінні ознаки (модель, артикул,

марка, фасон тощо) привласнений йому код, сукупний номенклатурний номер, що

закріплюється на весь час виробництва і збуту продукції наданому

підприємству, та облікові ціни.

При використанні ЕОМ в бухгалтерському обліку, крім номенклатури

цінника, розробляється комплекс довідників продукції, яка оподатковується

різними видами податків, довідників середньоквартальної та середньорічної

собівартості, платників та вантажоодержувачів. У вигляді довідників

формалізуються і способи визначення суми рахунку за продукцією відвантажену

на внутрішній ринок та на експорт.

В довідниках зазначається найменування виробу, коли видів товарної

продукції вироби та змінні параметру (ціна, собівартість, ставки податків

тощо). Всі ці дані записуються на магнітний носій інформації та

використовується для оперативного управління записом продукції і для

складанні відповідної внутрішньої звітності.

В залежності від виду, випуск готової продукції з виробництва

оформляється та відображається в обліку по різному. Якщо продукція має

речовий характер (виріб), то це означає, що її потрібно передати на склад.

В такому разі оформлюються первинні документи і виконуються бухгалтерські

проводки.

Відпуск (собівартість) продукції покупцю оформлюються видатковими

накладними, приймально-здавальними актами із зазначеними номерами накладної

і дати оформлення, номера і дати договору з замовниками, назви та

реквізитів замовника, одиниць виміру, кількості, оптової ціни і вартості.

4. Особливості обліку випуску готової продукції та формування її

собівартості в умовах використання комп’ютерної техніки

Основний прибуток виробничі підприємства отримують від реалізації

продукції, що виготовляється. Тому визначення собівартості продукції має

велике значення для керування витратами, для встановлення нижніх меж цін на

кожному підприємстві.

Згідно з п. 6 П(С)БО 9 "Запаси", готова продукція з метою

бухгалтерського обліку включається до запасів. Одиницею бухгалтерського

обліку готової продукції є її найменування або однорідна група (вид).

Собівартість виробництва готової продукції визначається на підставі П(С)БО

16 "Витрати", в п. 11 якого дано визначення двох понять собівартості

готової продукції: собівартості реалізованої продукції та виробничої

собівартості продукції. Перелік і склад статей калькулювання виробничої

собівартості продукції встановлює підприємство. У виробничу собівартість

продукції входять:

1. прямі матеріальні витрати;

2. прямі витрати на оплату праці;

3. інші прямі витрати;

4. загальновиробничі витрати.

У собівартість реалізованої продукції, крім виробничої собівартості,

включаються нерозподілені постійні загальновиробничі витрати та

наднормативні виробничі витрати.

Схеми визначення виробничої собівартості продукції показано на мал. 1

(а, б, в). Відображати витрати підприємства на виробництво продукції можна

трьома способами - з допомогою рахунків класів 8 і 9 (мал. 1а), тільки 8

(мал. 1б) або тільки 9 (мал. 1в). Спосіб обліку витрат визначається

константою Использовать счета расходов (меню Операции/Константы).

[pic]

Малюнок 4.1а

[pic]

Малюнок 4.1б

[pic]

Малюнок 4.1в

У варіанті 1а протягом звітного періоду (місяця) витрати на

виробництво відносяться в дебет рахунків класу 8 з кредиту рахунків

матеріальних, трудових та грошових ресурсів. Витрати, накопичені протягом

місяця на цих рахунках, закриваються документом "Финансовые результаты" в

режимі Закрытие элементов затрат (счета класса 8). При цьому прямі

виробничі витрати відносяться в дебет рахунка 23 "Виробництво".

Загальновиробничі витрати відносяться в дебет рахунка 91.

У варіанті 1б протягом звітного періоду витрати на виробництво

відносяться в дебет рахунків класу 8 з кредиту рахунків матеріальних,

трудових і грошових ресурсів. При цьому використовуються ті самі документи

конфігурації (таблиця 4.1).

Таблиця 4.1

|Документ конфігурації |Вид витрат |

|"Калькуляция" |Прямі матеріальні витрати |

|"Начисление зарплаты" |Прямі витрати на оплату праці |

|"Начисление износа" |Амортизація |

|"Услуги сторонних организаций" |Інші прямі витрати |

Накопичені витрати на рахунках класу 8 закриваються документом

"Финансовые результаты" в режимі Закрытие элементов затрат на рахунок 23

"Виробництво". При цьому окремо накопичення загальновиробничих витрат у

програмі не передбачено. Оскільки П(С)БО 16 передбачає такий розподіл, його

можна організувати вручну, виділивши для цього спеціальний субрахунок,

наприклад 841 "Загальновиробничі витрати".

У варіанті 1в витрати виробництва протягом звітного періоду

відносяться в дебет рахунка 23 "Виробництво" безпосередньо з кредиту

рахунків матеріальних, трудових і грошових ресурсів. Загальновиробничі

витрати відносяться в дебет рахунка 91 також безпосередньо з кредиту

рахунків матеріальних, трудових і грошових ресурсів. Для цього

використовуються ті самі документи конфігурації. Далі ці три схеми

аналогічні:

Після закінчення періоду загальновиробничі витрати розподіляються між

рахунками виробництва і собівартості готової продукції (за субконто Виды

затрат) згідно з П(С)БО 16. Розподілені витрати відображаються за дебетом

рахунка 23 (відповідний вид діяльності) і за кредитом рахунка 91.

Нерозподілені витрати відображаються за дебетом рахунка 901 "Собівартість

реалізованої продукції". Для цього в програмі використовується документ

"Финансовые результаты" в режимі Закрытие общепроизводственных затрат (счет

91).

Проводиться оцінка незавершеного виробництва. інформація про це

вводиться у програму документом "Незавершенное производство".

Протягом звітного періоду випуск готової продукції відображається за

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7