відображається за чистою вартістю. Чиста вартість дебіторської

заборгованості — це сума дебіторської заборгованості після вирахування

сумнівних та безнадійних боргів. Сумнівний борг — це дебіторська

заборгованість, відносно якої існує ймовірність її неповернення боржником.

Безнадійна дебіторська заборгованість (безнадійний борг) — це

заборгованість, відносно якої існує впевненість у її неповерненні

боржником, або позовний термін якої минув.

ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ ЗА РОЗРАХУНКАМИ

Дебіторська заборгованість за розрахунками виникає по переплачених

податках, зборах та інших платежах до бюджету, виданих авансах, нарахованих

дивідендах, процентах, роялті тощо, які очікуються до надходження. По цій

статті також вказується заборгованість фінансових і податкових органів,

пов'язаних сторін, заборгованість із внутрішньовідомчих розрахунків, яка

відображається у складі оборотних активів і не може бути включена до інших

статей.

ІНША ПОТОЧНА ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ

До іншої поточної дебіторської заборгованості відносяться всі види

дебіторської заборгованості, які не входять до складу дебіторської

заборгованості за товари, роботи, послуги та дебіторської заборгованості по

розрахунках. Зокрема це заборгованість працівників підприємства по інших

операціях, наприклад, за товари, придбані в кредит, або за отриманими від

підприємства позиками.

ПОТОЧНІ ФІНАНСОВІ ІНВЕСТИЦІЇ

Згідно з МСБО 25 "Облік інвестицій" та відповідним П(С)БО 12.

"Фінансові інвестиції": поточна фінансова інвестиція - це інвестиція, що

легко реалізується та призначається для утримання протягом терміну, що не

перевищує один рік.

До числа поточних фінансових інвестицій відносяться:

• короткострокові комерційні ринкові папери;

• казначейські векселі;

• короткострокові боргові папери;

• депозитні сертифікати;

• інші ринкові цінні папери, придбані з метою перепродажу протягом

терміну, що не перевищує один рік.

В українській обліковій практиці під короткостроковими фінансовими

вкладеннями розуміють короткострокові цінні папери та інші дохідні активи,

що придбані (вкладені) підприємством для одержання прибутку на строк не

більше одного року: • акції; • облігації; • сертифікати; • казначейські

зобов'язання.

Як бачимо, складові поточних інвестицій практично не відрізняються.

Однак, суттєво відрізняються критерії віднесення фінансових інвестицій до

поточних: за чинним вітчизняним законодавством — це термін їх утримання, що

не перевищує одного року з дати балансу, а за МСБО 25 та П(С)БО 12 - їх

вільна конвертація на фондовому ринку. Тому, якщо фінансову інвестицію

передбачається утримувати на підприємстві протягом терміну, що не перевищує

12 місяців з дати балансу, але вона не може бути легко реалізована, її слід

класифікувати як довгострокову та відобразити у складі необоротних активів

балансу. Первісна оцінка поточної інвестиції здійснюється за собівартістю.

ГРОШОВІ КОШТИ ТА ЇХ ЕКВІВАЛЕНТИ

У цій статті відображаються суми грошей, що на дату балансу

знаходяться: • в касі; • на банківських рахунках; • в дорозі; • у формі

грошових документів; • у формі виставлених акредитивів.

Складовою облікової політики підприємства є критерій віднесення

інвестицій до грошових еквівалентів. Як правило, до грошових еквівалентів

відносять поточні інвестиції, початковий строк погашення яких не перевищує

3 місяці і відносно яких існує впевненість у тому, що вони не зменшать свою

вартість протягом періоду їхньої чинності.

До складу грошових коштів не відносяться гроші на банківських

рахунках, обмежені для поточного використання протягом терміну, що

перевищує один рік. Їх слід відображати у складі необоротних активів як

інші фінансові інвестиції.

Суми грошових коштів та їх еквівалентів, наведені у балансі, повинні

узгоджуватись із відповідними сумами звіту про рух грошових коштів.

Згідно з П(С)БО 21 "Вплив змін валютних курсів," суми грошових коштів

в іноземних валютах слід відображати з використанням відповідних валютних

курсів на дату балансу.

Курсові різниці, що виникають при перерахунку сум грошових коштів в

інвалютах, визнаються як доходи або витрати того періоду, у якому вони

виникли, та відображаються у звіті про фінансові результати у складі інших

фінансових доходів (витрат).

Порядок розкриття інформації про грошові кошти у примітках до

фінансової звітності наведено далі у роботі.

ІНШІ ОБОРОТНІ АКТИВИ

Ця стаття балансу містить вартість оборотних активів, які не увійшли

до складу статей "Запаси", "Векселі одержані", "Дебіторська заборгованість

за товари, роботи, послуги", "Дебіторська заборгованість по розрахунках",

"Інша дебіторська заборгованість", "Поточні фінансові інвестиції", "Грошові

кошти та їх еквіваленти".

ВИТРАТИ МАЙБУТНІХ ПЕРІОДІВ

Цей розділ балансу містить витрати, оплачені у звітному періоді, які

відносяться до наступного (наступних) облікових періодів. Наприклад,

наперед сплачена орендна плата, наперед сплачена страховка, наперед

сплачені рекламні послуги тощо. Окремі статті таких витрат необхідно

розкривати у балансі підприємства, враховуючи їхню суттєвість та доречність

такого розкриття для користувачів фінансової звітності. Слід зазначити, що

по статті "Витрати майбутніх періодів" можуть відображатися як оборотні,

так і необоротні активи, а саме: витрати, які стосуються наступного

облікового періоду, та ті, що будуть віднесені на більш пізні періоди. Якщо

підприємство здійснило у звітному періоді і ті, і інші витрати, то у

балансі їх слід відображати окремо, якщо їх величина є суттєвою.

2.3. Пасив балансу. Загальна характеристика пасиву балансу

В процесі реформування системи бухгалтерського обліку та порядку

складання і подання фінансової звітності відповідно до вимог МСБО, згідно з

П(С)БО 2 "Баланс," значних змін зазнав і пасив балансу. Зокрема нова форма

балансу містить такі розділи як "Власний капітал", "Забезпечення наступних

витрат і платежів", "Довгострокові зобов'язання", "Поточні зобов'язання" та

"Доходи майбутніх періодів ", а форма №1 складається лише з трьох розділів:

"Капітал, фонди і резерви", "Довгострокові пасиви" та "Розрахунки та інші

короткострокові пасиви".

"Нова" форма балансу є більш структуризованою, але і в ній

спостерігається певна невідповідність у відображенні зобов'язань. Так,

розділ II "Забезпечення наступних витрат і платежів " містить поточні

зобов'язання (наприклад, забезпечення виплат персоналу). Однак, серед

зобов'язань щодо цільового фінансування чи інших забезпечень можуть бути як

поточні, так і довгострокові. Такий же висновок можна зробити і відносно

статей розділу V." Доходи майбутніх періодів". В цілому ж структура пасиву

нової форми балансу не суперечить вимогам МСБО, хоча і є більш

деталізованою. А вказані її особливості слід додатково розкривати у

примітках до фінансової звітності.

Характеристика складників власного капіталу та порядок їх відображення

у фінансовій звітності розглядається у розділі "Звіт про власний капітал".

ЗОБОВ'ЯЗАННЯ (згідно з П(С)БО 2) – це заборгованість підприємства, що

виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе

до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Зобов'язання — це обов'язок чи відповідальність діяти певним чином.

Воно виникає тільки тоді, коли актив отримано, або коли підприємство

укладає невідмовну угоду придбати актив.

Зобов'язання відображається у балансі, якщо його оцінка може бути

достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у

майбутньому внаслідок його погашення.

Зобов'язання містять у собі ймовірність майбутнього вилучення коштів

підприємства і втрати економічної вигоди внаслідок прийнятих у минулому

обов'язків. Разом з тим, підприємство може мати обов'язок діяти певним

чином, але це необов'язково призводить до виникнення і відображення у його

балансі певного зобов'язання.

Погашаючи зобов'язання, підприємство, як правило, віддає ресурси, що

втілюють у собі економічні вигоди, з метою задоволення претензій іншої

сторони. Погашення існуючого зобов'язання може здійснюватись: • сплатою

грошових коштів; • передаванням інших активів; • наданням послуг; • заміною

даного зобов'язання іншим; • перетворенням зобов'язання на капітал.

Значна частина зобов'язань підприємства регулярно (щомісячно)

нараховується з відображенням в обліку по дебету рахунків активів або

витрат, а по кредиту — нарахованих зобов'язань. В таких випадках визнання

зобов'язань (кредиторської заборгованості) безпосередньо залежить від

визнання відповідних активів або витрат.

Другою умовою визнання зобов'язання у балансі є можливість його

достовірної оцінки. Як правило, сума зобов'язання визначається однозначно і

прямо вказується у відповідних документах. Проте, існують ситуації, коли

сума платежу залежить від подальших подій. Зобов'язання визнається у таких

випадках, якщо його можна оцінити з певною мірою достовірності.

Зобов'язання, що виникли внаслідок авансової оплати покупцем товарів

чи послуг за визначеними цінами, асортиментом, кількістю і якістю можуть

змінювати свою грошову оцінку в часі, але незмінним лишиться обумовлена

кількість та якість товару.

Класифікація зобов'язань

В залежності від терміну погашення зобов'язання поділяються на поточні

та довгострокові. Згідно з П(С)БО 2 "Баланс" зобов'язання класифікується як

поточне, якщо воно буде погашене протягом:

• операційного циклу підприємства або

• дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. Усі інші зобов'язання

є довгостроковими.

До поточних зобов'язань звичайно належать:

• заборгованість по розрахунках з бюджетом по податках та інших

платежах;

• кредиторська заборгованість постачальникам і підрядчикам за отримані

від них товари, роботи, послуги;

• заборгованість з оплати праці;

• заборгованість зі страхування;

• авансові платежі замовників;

• короткострокові кредити банку;

• нараховані до сплати дивіденди, відсотки тощо.

При віднесенні заборгованості до складу поточних зобов'язань

застосовують підхід, аналогічний визначенню поточних активів.

Зобов'язання, що пов'язані з витратами, які виникають у ході

нормального операційного циклу (в результаті придбання сировини,

нарахування комунальних послуг, заробітної плати персоналу тощо), є

поточними навіть тоді, коли термін їх погашення настає після 12 місяців від

дати балансу.

Зобов'язання, що прямо не пов'язані з операційною діяльністю

підприємства (кредити банку, оголошені дивіденди, податок на прибуток, що

підлягає сплаті), вважають поточними лише за умови, що їх потрібно погасити

протягом 12 місяців з дати балансу.

Поточне зобов'язання може бути перекласифіковане у довгострокове якщо:

• первісний строк погашення зобов'язання перевищував 12 міс.;

• підприємство має намір рефінансувати зобов'язання на довгостроковій

основі;

• цей намір підкріплений відповідною угодою про рефінансування або

переглянутим графіком платежів, який буде погоджено до затвердження

фінансових звітів.

Суму такого зобов'язання та пояснювальну інформацію про причину його

виключення зі складу поточних зобов'язань слід наводити у примітках до

балансу.

У тих випадках, коли кредитна угода передбачає погашення зобов'язання

на вимогу позикодавця, в разі порушення певних умов, пов'язаних з

фінансовим становищем позичальника, зобов'язання розглядається як непоточне

лише тоді, коли:

• позикодавець погодився до затвердження фінансових звітів не вимагати

сплати, яка обумовлена порушенням відповідних умов;

• немає свідчень про можливість виникнення подальших порушень протягом

12 міс. від дати балансу.

ДОВГОСТРОКОВІ КРЕДИТИ БАНКІВ

По цій статті відображається сума заборгованості підприємства банкам

за отриманими від них позиками, яка не є поточним зобов'язанням.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9