інститут аудиту зі своєю правовою і організаційною інфраструктурою.

Професійні організації бухгалтерів-аудиторів створені:

у Великобританії — Інститут присяжних бухгалтерів Англії і Уельсу (1880

р.); США — Інститут дипломованих бухгалтерів (1887 р.); ФРН — Інститут

аудиторів (1932 р.) і Палата аудиторів; Франції — Палата експертів-

бухгалтерів і повірених бухгалтерів, Товариство комісарів по рахунках.

У розвинених країнах незалежний аудит є провідною формою фінансового

контролю. Порівнюючи законодавство різних країн у галузі організації

аудиту, можна виявити певну подібність, яка полягає у тому, що скрізь є

нормативні акти про обов'язковий аудит річної фінансової звітності певних

суб'єктів підприємництва, встановлені кваліфікаційні вимоги до аудиторів

на право зайняття аудиторською діяльністю.

Розвиток аудиторської справи сприяв створенню великих транснаціональних,

аудиторсько-консультативних фірм, які мають свої філії і представництва у

багатьох країнах ("Артур Андерсен", "Делойт енд Туш" та ін.).

Аудиторська діяльність у країнах СНД — в Україні, Російській Федерації,

Білорусі, Казахстані, Вірменії, Узбекистані та інших — розвивається у міру

формування ринкової економіки, урізноманітнення форм власності капіталу.

Аудиторська діяльність у цих країнах регулюється спеціальним законодавством

та нормативно-правовими актами з аудиту. Позитивним у розвитку аудиту у

країнах СНД є те, що створено Координаційний центр з аудиту за участю

певних структур 00Н, Асоціації бухгалтерів і аудиторів СНД, Асоціації

бухгалтерів і аудиторів України та інших країн СНД. Координаційний центр

сприяє розробці методичного забезпечення аудиту, створенню підручників для

підготовки бухгалтерів-аудиторів у вузах, уніфікації навчальних планів для

підготовки бакалаврів і магістрів за фахом "економіст з бухгалтерського

обліку і аудиту".

Спеціалістів із аудиту у різних країнах називають по-різному: у США —

громадськими бухгалтерами; в Англії і англосаксонських країнах — ревізорами

або присяжними бухгалтерами; ФРН — контролерами господарства, контролерами

книг; країнах СНД — аудиторами, економістами з обліку й аудиту. Незважаючи

на різне найменування фахівців із аудиту, всі вони виконують одну функцію:

провадять незалежний фінансовий контроль соціальних і економічних програм

на стадії їх проектування та виконання; перевіряють діяльність

господарюючих суб'єктів та відображення її у обліку і звітності з метою

запобігання зловживанням і помилкам у сплаті податків до державного і

місцевого бюджетів, громадських та державних фінансових фондів; складають

об'єктивні (незалежні) висновки про результати перевірки, а також надають

консультативні послуги з питань маркетингу, менеджменту, бухгалтерського

обліку, звітності тощо.

Отже, виникнення і розвиток аудиту у системі фінансово-господарського

контролю пов'язані з урізноманітненням форм власності капіталу в різних

суспільно-економічних формаціях та потребою його раціонального

використання.

Зміст і функції аудиторського контролю

Фінансово-господарський контроль діяльності підприємств при ринкових

відносинах і різних формах власності наповнюється іншим змістом. Виникла

нова форма фінансово-господарського контролю — аудиторський контроль. Це

незалежний контроль, який здійснюють аудиторські організації (фірми) за

договорами з підприємствами і підприємцями. Виконують його аудитори (від

лат. аиаііог — слухач-учень, якого призначив вчитель для вислуховування

уроків інших учнів, перевіряючий).

Державна податкова адміністрація та її органи на місцях мають право

вимагати від підприємств і підприємців при поданні річних звітів про

фінансово-господарську діяльність представляти висновки (акти) про

перевірку аудиторами (аудиторськими організаціями) достовірності

бухгалтерського обліку і звітності. Аудиторські висновки відповідно до

законодавства України мають право вимагати від підприємств і підприємців

установи Національного банку України при наданні кредитів, використанні

державного фінансування в їх діяльності. Цим же правом користуються

комерційні банки, органи державної статистики з питань їх компетенції.

Аудит у сучасному розумінні існує багато років. Зародився він тоді, коли

вперше виникло розмежування інтересів між особами, які безпосередньо

займаються управлінням підприємством (менеджерами) і вкладниками коштів у

його діяльність (власниками). Разом з тим почали зароджуватися акціонерні

товариства, і аудитор зайняв центральне місце громадського контролера

зовнішньої звітності правління компанії, обстоюючи інтереси сторін

(передусім акціонерів), заінтересованих у об'єктивних бухгалтерських

показниках. Таким чином формується в основному зміст сучасного аудиту, який

набув широкого застосування у країнах із розвиненою ринковою економікою.

Аудит у країнах із розвиненою ринковою економікою пройшов у своєму

розвитку певний еволюційний шлях.

Спочатку аудит був лише знаряддям перевірки і підтвердження достовірності

бухгалтерських документів і звітів, потім він стає системно-орієнтованим на

активізацію економічної діяльності. При цьому з метою запобігання помилкам

основні зусилля було спрямовано на підвищення ефективності системи

управління підприємством і передусім системи його внутрішнього контролю, що

позитивно вплинуло на точність обліку і достовірність звітних даних. Таким

чином, системний підхід зумовив нові якості аудиту, його консультативну

діяльність. За умови системного підходу здійснюється формалізація

аудиторських процедур, що дає змогу оптимізувати проведення перевірок,

починаючи з підготовчої стадії і закінчуючи складанням аудиторського

висновку. Третій етап розвитку аудиту — це його орієнтація на запобігання

можливому ризику під час проведення перевірок або консультацій, уникнення

ризику. Особливе значення ризику аудитора пояснюється не лише можливістю

втрати репутації аудитором або аудиторською фірмою і втрати клієнта, а й

великими штрафами, коли через непорядність і неправильний висновок аудитора

замовнику-клієнту завдано матеріального збитку.

Заявляючи про помилки та інші виявлені порушення, аудитор повинен

додержувати конфіденційності, оскільки порушення його може завдати збитків

замовнику. Аудитор може частину роботи не виконувати, якщо він довіряє

системі внутрішнього контролю, що діє на підприємстві. Наприклад, він може

використати дані інвентаризацій товарно-матеріальних цінностей, проведених

ревізорами підприємства-замовника, якщо упевнений, що перевірки проведені

правильно. Крім того, аудитор виявляє довіру висновкам інших аудиторів, які

перевіряли організації і дочірні філії компанії, при аудиті зведеного

(консолідованого) фінансового звіту материнського підприємства.

Аудиторська перевірка провадиться з використанням аудиторських стандартів

(норм аудиту), розроблених практикою у країнах із розвиненою вільною

економікою. Аудиторські стандарти — це основні принципи виконання

аудиторських процедур. Вони мають виконуватися незалежно від умов, в яких

проводиться аудит. До аудиторських стандартів включають пояснення і норми

аудиту, що є керівництвом до виконання аудиторських процедур, застосування

їх до окремих об'єктів перевірки, підготовки аудиторських звітів.

В аудиторській практиці виділилися два основних напрями діяльності:

приватний аудит і аудит за законом. Під терміном "приватний аудит"

розуміють аудит, який здійснюється за замовленням заінтересованої сторони

(партнерів по компанії), приватне за домовленістю, незалежно від того, чи

передбачена така перевірка законом. Аудит за законом (обов'язковий) є

необхідною мірою захисту інтересів засновників (акціонерів, учасників

капіталу) і держави від навмисного викривлення у звітності показників

підприємницької діяльності. Кожна компанія з обмеженою відповідальністю

за законом зобов'язана щороку запрошувати кваліфікованого аудитора для

перевірки своїх бухгалтерських рахунків. Характер і масштаби приватного

аудиту залежать в основному від заінтересованості клієнта. Масштаби аудиту

за законом чітко визначені і змінювати їх ні директори, ні акціонери, ні

навіть самі аудитори компанії-клієнта не мають права.

Аудит є моральним стимулом для чесної роботи службовців фірми. Розуміння

того, що всі записи і звіти будуть проаналізовані незаінтересованими

особами, змушує службовців акуратно і чітко вести облік і складати

звітність про господарську діяльність підприємств і підприємців.

Провадять аудит здебільшого після завершення звітного періоду і

відображення діяльності підприємця у бухгалтерському обліку і звітності. На

практиці таке чітке розмежування аудиторської і бухгалтерської роботи не

завжди можливе, особливо при приватному аудиті в невеликих компаніях. Малі

фірми часто не завантажують себе веденням бухгалтерських книг і складанням

звітів, покладають це на аудиторів. Слід зазначити, що в таких ситуаціях

підготовка або складання бухгалтерських звітів не є складовою аудиту.

Скоріше навпаки, для об'єктивної перевірки цьому аудитору не слід

виконувати контрольні функції.

Зміст аудиторського контролю як однієї з форм фінансово-господарського

контролю складається з експертної оцінки фінансово-господарської діяльності

підприємства за даними бухгалтерського обліку, балансу і звітності, а також

аудиторських послуг з питань обліку, звітності, внутрішнього аудиту.

Поширена думка про те, що аудит необхідний лише для великих підприємств

із складною структурою або компаній, в яких акціонери потребують захисту

своїх інтересів. Проте дуже часто проведення аудиторської перевірки має

переваги навіть у тих випадках, коли з погляду закону вона не обов'язкова.

Відомо, що власник неохоче сприймає контроль його фінансово-господарської

діяльності, але в проведенні аудиту він заінтересований, оскільки це

забезпечує можливості для правильного розподілу прибутків між державою і

підприємством у формі податків, що підлягають сплаті у бюджет;

обгрунтований розподіл прибутку за акціями і позиками у вигляді дивідендів

та інших форм між членами колективу підприємства, інвесторами тощо;

залучення капіталу нового партнера у діяльність підприємства і забезпечення

його частки прибутку; зміни умов партнерства та відображення їх у

бухгалтерському обліку (вартість основних засобів, переоцінка їх). Така

переоцінка прямо впливає на частку власності кожного з партнерів, тому їм

доцільно провести аудиторську перевірку бухгалтерських рахунків після цих

змін. Крім того, одержання кредитів банків в умовах ринкових відносин

грунтується на висновках аудитора, який перевірив бухгалтерські рахунки

підприємства. Аудиторської перевірки потребує і вирішення спорів, які

розглядаються в арбітражних і народних судах, між підприємствами, банками,

податковими органами та іншими суб'єктами права.

Отже, в сучасних умовах розвитку ринкових відносин функцією незалежного

аудиторського контролю є сприяння встановленню економічних зв'язків між

виробничими підприємствами і торгівлею, розвитку маркетингу.

Ринкові відносини, конкурентність у господарюванні у високорозвинених

країнах зумовили виникнення внутрішнього аудиту, організованого власниками

внутрішньоакціонер-них товариств, концернів, корпорацій. Після досягнення

високого рівня якості товарів і послуг у компаніях відбувається постійна

боротьба не лише за просування їх до споживача, а й за подальше нарощування

товарної маси для задоволення попиту покупців. У конкурентній боротьбі

важливим засобом є внутрішній аудит, який допомагає утриматися на ринку. На

підприємствах створюються відділи, що відповідають за формування,

координацію і виконання планів внутрішнього аудиту. Його здійснюють

співробітники спеціального відділу і суміжних з ним служб (бізнесу,

маркетингу).

Якість товарів, робіт і послуг установлює не аудит, а стандарти і попит на

них клієнтів. Тому першочерговим завданням внутрішнього аудиту є визначення

клієнта, якому потрібні послуги аудиту. Такими клієнтами можуть бути ради

директорів компанії, головний інженер (технолог), головний бухгалтер та ін.

Клієнт, обираючи внутрішній аудит, має бути впевнений, що він вирішує

важливі для нього питання найбільш ефективним способом, а результати

корисні для корпорації.

Внутрішній аудит вирішує для клієнта такі завдання:

вивчає систему контролю за активами; перевіряє відповідність діючого

контролю політиці компанії; аналізує ситуації ризику і запобігання від

банкрутства; використовує ноу-хау для збільшення прибутку і ефективності

нової технології та вживає інших заходів, що сприяють розвитку компанії у

фінансовому бізнесі. Внутрішній аудит здійснюється на попередній стадії

виконання комерційної, технологічної або фінансової угоди, у процесі її

Страницы: 1, 2, 3