розраховуючи планову потребу в робітниках на фактичний обсяг валової

продукції.

Порівнюючи фактичну чисельність працюючих із запланованою, можна

проаналізувати забезпеченість господарства робітниками та інженерно-

технічним персоналом, а також зміни середньорічної кожної категорії

працюючих порівняно з минулим роком.

За даними облікового складу працюючих слід також установити, наскільки

постійним є склад виробничих бригад, механізованих ланок, оскільки

переведення з однієї ланки або бригади в іншу протягом року знижує

зацікавленість робітників у кінцевих результатах своєї праці та їх

відповідальність.

У виробничо-фінансових планах господарств наводяться розрахунки в

потребі робочої сили по галузях і за спеціальностями, що дає змогу

аналізувати забезпеченість їх трудовими ресурсами.

За цими даними можна визначити в яку галузь треба додатково залучити

робітників , за рахунок власних ресурсів (переведення з іншої галузі), чи

потрібно залучити працівників зі сторони.

Напруга в забезпеченні підприємства трудовими ресурсами може бути

частково знята за рахунок більш повного використання існуючої робочої сили,

росту продуктивності праці робітників, інтенсифікації виробництва,

комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів, введення

нової, більш продуктивної техніки, удосконалення технологій і організації

виробництва. В процесі аналізу повинні бути виявлені резерви скорочення

потреб в трудових ресурсах в результаті проведення вище зазначених заходів.

Якщо підприємство розширює свою діяльність, збільшує свої виробничі

можливості, утворюють нові робочі місця, необхідно з’ясувати потребу в

трудових ресурсах по категоріям і професіям і джерелам їх присвоєння.

Аналіз забезпечення підприємства трудовими ресурсами слід проводити в

тісному зв’язку з вивченням виконання плану соціального розвитку

підприємства слідуючим групам показників:

- підвищення кваліфікації робітників

- покращення умов праці і захисту здоров’я робітників

- покращення соціально-культурних і житлово-побутових умов

- соціальна захищеність членів трудового колективу

Виконання та перевиконання плану по підвищенню кваліфікації робітників

сприяє зростанню продуктивності праці і позитивно характеризує роботу

підприємства.

Для оцінки заходів з покращення умов праці та збереженню здоров’я

працівників використовують слідуючи показники:

- забезпечення робочих санітарно-гігієнічними приміщеннями

- рівень санітарно-гігієнічних умов праці

- рівень частоти травмувань (на 100 чоловік)

- відсоток працівників які мають професійні травми (захворювання)

- кількість днів тимчасової непрацездатності на 100 чоловік

- відсоток робітників, покращивших своє самопочуття в санаторіях,

профілакторіях, будинках відпочинку, по туристичним путівкам та інші.

Аналізується також виконання заходів по охороні праці та техніці

безпеки.

Велику увагу приділяють питанням соціальної захищеності членів

трудового колективу, рішення яких, з розвитком ринкових відносин, все в

більшій мірі лягає на підприємство.

В процесі аналізу вимагають колективного договору по всім його

направленням, а також в розрахунку на одного робітника. Для більш повної

оцінки проводять міжгосподарський порівняльний аналіз. В кінці аналізу

розробляють конкретний план заходів, направлених на підвищення рівня

соціальної захищеності робітників підприємства, покращення умов їх праці,

соціально-культурних і житлово-побутових умов, які враховуються розробці

плану соціального розвитку на наступний рік.

При аналізі забезпечення трудовими ресурсами і рівнем їх використання

враховують фондоозброєність і енергоозброєність праці. Чим вищий рівень

озброєності робочої сили основними засобами виробництва і енергетичними

потужностями, тим більші потенціальні можливості підвищення продуктивності

праці, тим менша кількість праці, необхідна для виробництва одного і того

самого обсягу продукції.

Загальний показник фондоозброєності праці визначається вартістю

основних виробничих фондів на одного працівника. Енергоозброєність

відображається сумарною потужністю енергоресурсів у кінських силах на

одного середньорічного працівника.

Рівень використання трудових ресурсів відображається в показниках

продуктивності праці. Зростання продуктивності праці вважають вирішальною

умовою збільшення виробництва продукції. Продуктивність праці вимірюється

співвідношенням між кількістю виробленої продукції та затратами живої

праці. Підвищення продуктивності праці можливе за умови випереджаючого

зменшення продуктивності можливе за умови випереджаючого зменшення

потрібної на виробництво кількості живої праці, порівняно з кількістю

уречевленої праці: таким чином досягається економія всієї суми праці, яка

відображається в собівартості продукції.

Зменшення продукції та зниження собівартості її виробництва за рахунок

зростання продуктивності праці – вважається головним напрямком підвищення

економічної ефективності виробництва. Це положення дуже актуальне зараз в

нових умовах господарювання. Від продуктивності праці залежить також рівень

її оплати і, отже матеріальна зацікавленість працівників у підвищенні

результативності виробництва.

Таким чином, аналіз продуктивності праці відіграє важливу роль у

пошуку резервів зміцнення економіки господарства і підвищення добробуту

зайнятих у ньому працівників.

У сільському господарстві, на відміну від багатьох галузей

промисловості, працівник, як правило, не перетворює безпосередню сировину в

кінцеві продукти. Він просто виконує необхідні операції, що сприяють

виробництву продукції в результаті дії природних процесів. Тому

інтенсифікація праці в цій галузі не завжди супроводжується підвищенням її

продуктивності.

У сільському господарстві рівень продуктивності праці знаходиться під

впливом не лише організаційно-технологічних факторів, але й великою мірою

природних умов. Тому при аналізі важливо підвищення продуктивності праці на

вироблені окремого виду продукції вважати як результат раціонального

співвідношення, з одного боку, збільшення виробництва продукції на одиницю

розміру цієї галузі.

При аналізі вирішуються такі завдання , як проведення оцінки

загального рівня продуктивності праці, використання запасу робочого часу,

виявлення і визначення розміру впливу окремих факторів і шляхів підвищення

ефективності використання праці та коштів на її оплату.

Узагальнюючим показником рівня продуктивності в цілому по господарству

є річний видобуток вартості валової продукції у порівняльних цінах на

одного середньорічного працівника. Річний видобуток одного працівника

залежить від ступеня використання запасу робочого часу, середньої

тривалості праці. Цю залежність можна відобразити формулою:

[pic];

де y – річний видобуток продукції на одного працівника;

x1 – річний запас робочих днів працівника;

x2 – коефіцієнт використання запасу робочого часу;

x3 – середня тривалість відпрацьованого людино-дня в годинах;

x4 – виробіток продукції в розвитку на 1 людино-годину, в грн..

Виходячи з цього взаємозв’язку, при аналізі необхідно дати оцінку

загальному рівню продуктивності праці і факторам, що його зумовили, та

визначити вплив продуктивності праці на обсяг виробництва продукції (табл.

2.1).

1)рівня використання запасу робочого часу

305*0,003*6,7*3,54=21,7

305*(-0,007)*5,9*3,49=-43,96

2) тривалість робочого дня

305*0,852*(-0,5)*3,54=-451

305*0,852*0,3*3,49= 272

3) годинного виробітку

305*0,852*6,2*0,02= 32,2

305*0,852*6,2*0,13= 241,7

Дані показують ,що у порівнянні з середніми даними за попередні чотири

роки річний виробіток одного працівника зменшився за рахунок негативного

впливу другого фактору (тривалість робочого дня). Отже, тривалість робочого

дня повністю не використовувалась, а це значить, що при повному

використанні робочого дня ,робочий виробіток збільшився б на 326 грн ю

Порівнявши дані звінього періоду з планом показують, що річний

виробіток на одного працівника збільшився за рахунок позитивного впливу

“тривалості трудового дня” і годинного виробітку працівника і негативо

вплинув рівень використання запасу робочого часу. Отже, господарство має

резерв збільшення річного виробітку продукції за рахунок підвищеннярівня

використання запасу робочого часу на 255,2 грн.

Виходячи з цього взаємозв”язку можна визначити зміни в продуктивності

праці та середньорічної чисельності працівників.

Однак головна увага при аналізі повинне спрямовуватись на вивення

найважливішого показника годинної продуктивності праці, який в середньому

по господарству складається із показників продуктивності праці в галузях

рослинництва і тваринництва та окремих виробничих підрозділах.

3. Аналіз продуктивності праці в промислових виробництвах сільського

господарства .

Колектив кожного підприємства повинен добиватися підвищення

продуктивності праці для зростання виробництва без збільшення чисельності

працюючих.

Основним завданням аналізу продуктивності парці:

- визначення виконання плану і динаміку продуктивності праці одного

працівника чинним, що вливають на формування її рівня;

- проаналізувати завдання праці на виробництво одиниці основних видів

продукції рослинництва, тваринництва, допоміжних виробництв і виявити

резерви подальшого їх зниження

Продуктивність праці визначають за кількістю продукції, виробленої за

одиницю робочого часу, або за затрати неробочого часу на виробництво

одиниці продукції.

Продуктивність праці залежить від ряду чинників. Аналітичні групування

й аналіз комерційної залежності в економічних дослідженнях показують

наявність тісного зв’язку продуктивності праці з фондоозброєністю

працюючих, фондозабезпечиністю, вартістю оборотних виробничих фондів, що

припадають на одного працівника; рівнем спеціалізації, виробництва та ін.

Аналізуючи діяльність підприємства за звітній період, фактичну

продуктивність праці порівнюють з плановою і визначають, як вона змінилася

порівняно з минулим роком і на скільки відрізняється від її рівня в кращому

господарстві району. Якщо перший показник вищій за другий, то це свідчить

про підвищення продуктивності праці робітників господарства. Далі

визначають вплив окремих чинників на відхилення фактичного рівня

продуктивності праці від планового, або його торічного значення.

Річний виробіток на одного працюючого залежить від співвідношення

чисельності адміністративно-управлінського персоналу і працюючих, зайнятих

безпосередньо на сільскогосподарчих роботах. Математично цю залежність

можна визначити як здобуток від множення виробітку одного працівника на

частину управлінських працівників у загальній чисельності персоналу,

зайнятого в сільськогосподарському виробництві.

Продуктивність праці на виробництві сільськогосподарської продукції

відображається кількістю виробленої продукції на одиницю затрат робочого

часу у людино-годинах. У річних звітах і планах сільськогосподарських

підприємств по окремих галузях і видах продукції відображаються обернені

показники – затрати праці на одиницю продукції в людино-годинах. Чим нижча

трудомісткість виробництва продукції, тим вища продуктивність праці.

Продуктивність праці залежить від багатьох факторів: організації

технології виробництва, механізації робіт, структури посівних площ,

природних умов та ін.. при аналізі продуктивності праці на виробництві

окремих видів сільськогосподарської продукції прийнято вважати за результат

впливу на неї насамперед двох факторів:

- рівняння продуктивності одиниці розміру галузі

- трудомісткість виробництва на одиницю розміру галузі.

Для аналізу впливу на продуктивність праці окремих факторів

користуються умовним показником затрат праці на одиницю продукції при

базисній (плановій) трудомісткості одиниці розміру галузі і при

аналізованими (фактичними) рівні продуктивності. З цією метою розрахунки

можна проводити, користуючись способом абсолютних різниць. Вихідні дані для

такого аналізу наведені у таблиці 3.1.

в) вплив зміни обсягу валової продукції

30,75-28,07=+2,68

30,51-30,51=0

г) вплив зміни середньорічної чисельності працівників

30,75-30,75=0

30,75-30,51=+0,24

Проаналізувавши дані табл.3.1 можна зробити висновок ,що продуктивність

праці порівняно з 1998р збільшилась за рахунок збільшення обсягу валової

продукції . У порівнянні з 1997р продуктивність праці по господарству

зменшилась за рахунок обсягу валової продукції .

4. Аналіз використання фонду оплати праці в промислових сільскогосподарчих

виробництвах.

Вкладена в процесі виробництва праця кожного працюючого оплачується

відповідно до кількості та якості за принципом: за кращу працю і вищі

результати – вища оплата. В умовах розширеного відтворення зростання оплати

праці здійснюється на основі випереджаючого росту її продуктивності.

Результати господарської діяльності та ефективність виробництва значною

мірою залежить від удосконалення оплати праці. Фонд заробітної плати для

господарств встановлює вищестояща організація. Економічне використання його

є однією з основних умов зниження собівартості продукції й підвищення

рентабельності виробництва. Порівнянням фактичного використання фонду

зарплати з плановим виявляють рівень виконання плану і суму економії чи

перевитрат.

Основними завданнями аналізу використання фонду заробітної плати

(оплати праці) у сільскогосподарчих підприємствах є такі:

- визначення суми абсолютної і відносної перевитрати (економії) фонду

заробітної плати та виявлення причин, що їх зумовили;

- вивчення структури фонду заробітної плати (оплати праці), застосування в

господарстві матеріальних стимулів за високі результати праці;

- порівняння розміру оплати праці робітників, зайнятих у різних галузях

виробництва.

Під час використання фонду заробітної плати розрізняють абсолютну і

відносну перевитрату (економію). Абсолютну перевитрату визначають

порівнянням фактичного фонду заробітної плати з плановим як абсолютну суму

його перевищення. Для розрахунку відносної перевитрати фактичний

достатнє підвищення заробітків, цим самим оплата, праці стає важливим

засобом підвищення її продуктивності. Другою необхідною умовою раціональної

оплати праці є не аби-яке збільаен-ня заробітків, а таке, при якому темпи

зростання продуктивності —праці випереджали б підвищення рівня оплати. Лише

за таких умов зменшуються витрати на оплату праці в собівартості продукції,

опда-а праці стає ефективним засобом ведення господарства.

-----------------------

ПІДЛЕГЛА СИСТЕМА (виробництво та інша діяльність)

ПЛАНУВАННЯ

ОБЛІК

АНАЛІЗ

УПРАВЛІНСЬКЕ РІШЕННЯ

Страницы: 1, 2, 3