варіантів господарських процесів і вибору з них оптимальних.

Важливим засобом сучасних методів управління виробництвом є

математичне моделювання господарської діяльності і знаходження такої

структури зв'язків, при якій досягаються високі економічні показники.

В основі багатьох економіко-математичних методів визначення

оптимальних варіантів господарювання лежить математичне програмування.

Найбільшого застосування в галузі економіки і управління виробництвом в

окремих господарствах набуло так зване лінійне програмування, яке успішно

використовується при визначенні раціонального співвідношення різних галузей

у господарстві, ефективної структури посівних площ, оптимальних раціонів

годівлі худоби, раціональної структури стада, оптимальних складу і

структури машинно-тракторного парку, при розподілі виконання окремих робіт

за марками тракторів тощо.

До економіко-математичних методів узагальнення належать також способи

множинної кореляції, які дають можливість, наприклад, програмувати

урожайність сільськогосподарських культур, обгрунтовувати у планах інші

показники з урахуванням намічених заходів поліпшення діяльності

підприємства.

Розглянуті способи та прийоми економічного аналізу, не вичерпують усіх

можливих для застосування. При вивченні економіки підприємств і об'єднань

широко використовують також індекси і групування, середні величини, графіки

і діаграми, аналітичні таблиці та інше.

За своїм змістом та задачами аналіз господарської діяльності в АПК

майже не відрізняється від аналізу в інших галузях народного господарства,

але він має деякі особливості в методиці його проведення, що є закономірні,

оскільки є специфічною галуззю виробництва.

I. Результати господарської діяльності сільськогосподарських підприємств

багато в чому залежить від природно-кліматичних умов. Оскільки останні

можуть значно зменшити урожайність, продуктивність праці та інші

показники. Тому це необхідно враховувати – умови кожного року та

кожного господарства. Для отримання максимально можливих правильних

висновків про результати господарської діяльності, показники звітного

року повинні порівнюватися не з минулорічними, як це робиться в

промисловості, із середніми даними за 3-5 років.

II. На протязі року в сільськогосподарських підприємствах неритмічно

використовуються трудові ресурси, техніка, матеріали, нерівномірно

реалізується продукція, надходить виручка, що є наслідком сезонності

даного виду виробництва.

III. В сільському господарстві процес виробництва дуже довгий і не

співпадає з робочим періодом. Багато показників можна розраховувати

тільки в кінці року. В зв'язку з цим найбільш повний аналіз можна

зробити за результатами року. На протязі року аналізується виконання

плану агротехнічних заходів по періодам сільськогосподарських робіт.

IV. Сільськогосподарське виробництво має справу з живими організмами. Тому

на рівень його розвитку складають великий вплив не тільки економічні,

а й біологічні, хімічні і фізичні закони, що ускладнює вимірювання

впливу факторів на результати господарської діяльності.

V. Основним засобом виробництва є земля, природні особливості якої

нерозривно пов'язані з кліматичними умовами. На відміну від інших

основних фондів продуктивність землі не піддається точному обліку,

причому земля, як основний засіб виробництва не тільки зношується, а

навпаки, покращується, якщо її правильно використовувати. Тому

економічний аналіз повинен дати допомогу керівництву високоефективно

використовувати цей засіб.

VI. Сільське господарство відрізняється від інших галузей виробництва тим,

що в ньому частина продукції використовується для власних потреб, як

засобів виробництва: насіння, корми, тварини. Через це товарна

продукція, як правило, набагато менша валової у співставних цінах.

VII. Оскільки сільськогосподарське виробництво є специфічним, то для його

оцінки використовується багато специфічних показників (урожайність,

продуктивність тварин, жирність молока та інші). Через це загальні

показники, що застосовуються в інших галузях народного господарства

(собівартість продукції, прибуток, рентабельність, оборотність засобів

та інші), відображають специфіку сільськогосподарського виробництва,

що, в свою чергу обумовлює деякі особливості аналізу.

VIII. Слід зауважити, що в сільському господарстві набагато більше, ніж в

промисловості, однотипних підприємств, які здійснюють виробництво

приблизно в однакових природно-кліматичних умовах. Тому це дозволяє

більш широко застосовувати міжгосподарський порівняльний аналіз, що

дозволяє більш точно оцінювати результати господарської діяльності,

виявляти передовий досвід інших підприємств.

IX. Наявність широкої бази для порівняння як в рамках окремого

господарства, так і в масштабах району, області дозволяє частіше

використовувати в економічному аналізі такі прийоми: співставлення

паралельних та динамічних рядів, аналітичне групування, кореляційний

аналіз, багатовимірний порівняльний аналіз та інші.

Для різних цілей управління аналіз проводиться на різні відрізки часу,

з різним ступенем деталізації і глибокого вивчення показників. З

урахуванням фактору часу економічний аналіз можна підрозділити на такі

види: попередній та поточний (ретроспективний), який ділиться на

оперативний і заключний.

Попереднім вважається аналіз, при якому вивчають господарську

діяльність з метою прогнозування майбутніх господарських процесів і явищ.

Він проводиться до початку здійснення господарських процесів для вибору та

обгрунтування кращих їх варіантів, попередження небажаних результатів.

Поточний аналіз проводиться після господарських актів. Він

використовується для контролю за виконанням плану, виявлення невикористаних

резервів, об'єктивної оцінки результатів діяльності. Якщо планові показники

недостатньо реальні, то поточний аналіз взагалі втрачає зміст.

Як і зазначалося, залежно від використовуваних даних, часу, швидкості

та мети проведення, поточний аналіз поділяється на:

V Оперативний (ситуаційний) аналіз проводиться відразу після завершення

господарської операції або змін ситуації за короткий проміжок часу

(зміну, добу, декаду). Його ціль – оперативно виявляти і діяти на

господарські процеси.

V Заключний аналіз проводиться за звітний період часу (місяць, квартал,

рік). Його цінність в тому, що діяльність підприємства вивчається

комплексно та всесторонньо по звітним даним за відповідний період.

Оперативний та заключний аналіз взаємопов'язані та доповнюють один

одного.

Вищим досягненням у розвитку аналізу господарської діяльності для

потреб управління є функціонально-вартісний та системний аналіз.

Функціонально-вартісний аналіз, або, як його ще називають аналіз

витрат на основі споживчої вартості – це метод вивчення можливостей

скорочення витрат на виробництво продукції, робіт чи послуг, обов'язково

при незмінних або поліпшених якісних властивостях.

Системний аналіз – це таки й аналіз, при якому вивчають складні

управлінські проблеми шляхом уявлення об'єктів, що вивчаються, у вигляді

систем. Тобто як комплекси взаємозв'язаних елементів, що знаходяться у

відповідному русі. У свою чергу кожна така система є підсистемою іншої,

більш великої системи.

При цьому кожна з проблем, що вивчаються, розглядається системно з

урахуванням багатьох аспектів управління і в зв'язку з іншими

взаємозв'язаними проблемами.

У самому процесі системного аналізу можна виділити кілька послідовних

етапів:

1. постановка проблеми;

2. визначення мети і критеріїв, аналіз стану і розвитку об'єктів;

3. аналіз самої проблеми з вивченням можливих варіантів рішень;

4. синтез результатів аналізу;

5. вибір оптимального варіанту рішення.

При проведення комплексного аналізу господарської діяльності виділяють

наступні етапи:

> На першому етапі уточнюються об'єкти , ціль та задачі аналізу,

складається план аналітичної роботи.

> На другому розробляється система синтетичних і аналітичних показників за

допомогою яких характеризується об'єкт аналізу.

> На третьому етапі збирається і підготовлюється до аналізу необхідна

інформація (перевіряють її точність, приводиться в співставний вигляд і

т. д.).

> На четвертому проводиться порівняння фактичних результатів господарювання

з показниками плану звітного року, фактичними даними минулих років, з

досягненнями провідних підприємств і т. ін.

> На п'ятому етапі виконується факторний аналіз: виділяються фактори і

визначається їх вплив на результат.

> На шостому виявляються невикористані і перспективні резерви підвищення

ефективності виробництва.

> На сьомому етапі проходить оцінка результатів господарювання з

врахуванням дії різних факторів та виявлення невикористаних резервів,

розробляються заходи по їх використанню.

Як функція управління економічний аналіз має ту особливість, що він

використовується для виконання його інших функцій при прийнятті будь-яких

управлінських рішень в області планування, регулювання, організації,

стимулювання, контролю за виконанням планів, зобов'язань, збереження

власності, дотримання технологічної дисципліни, договірних зобов'язань.

2. Аналіз використання трудових ресурсів на промислових виробництвах

сільського господарства.

До трудових ресурсів відноситься та частина населення, яка відповідає

необхідними фізичними даними, знаннями і трудовими навичками у відповідній

галузі. Формування трудових ресурсів і їх використання в різних галузях

економіки мають свої особливості. В сільському господарстві, з розвитком

продуктивних сил, науково-технічного прогресу, скорочується чисельність

робітників, найнятих безпосередньо виробництвом продукції, В їх

використанні, спостерігається сезонність і тісний зв’язок з

природнокліматичними умовами.

Достатня забезпеченість сільськогосподарських підприємств необхідними

трудовими ресурсами , їх раціональне використання, високий рівень

продуктивності праці мають велике значення для збільшення об’єму

виробництва продукції, а від підвищення ефективності їх використання

залежить об’єм і своєчасність виконання сільськогосподарських робіт,

ефективність використання техніки і як результат – об’єм виробництва

продукції, її собівартість, прибуток і інші економічні показники.

У зв’язку з тим, що сільському господарстві, з причини сезонності

характеру виробництва, потреба в трудових ресурсах в різні періоди різко

коливається. При більш глибокому аналізі потрібно з’ясувати забезпеченість

господарства трудовими ресурсами в періоди найбільш напружених робіт.

Обсяг виробництва сільськогосподарської продукції великою мірою

залежить від кількості працюючих і продуктивності їхньої праці. Аналізуючи

виконання плану по праці, насамперед визначають кількість працюючих за

категоріями (трудових ресурсів), їх структура та використання.

Відповідно до положення “Про соціалістичне державне виробниче

підприємство” чисельність працюючих і штати інженерно-технічних

працівників, службовців і молодшого обслуговуючого персоналу визначає саме

підприємство за типовими штатами, штатними нормативами, фондом зарплати і

лімітом граничних асигнувань на утримання апарату управління, які

визначають вищестоящі організації. Чисельність робітників з категоріями

працюючих у рослинництві, тваринництві, на підсобних та обслуговуючих

виробництвах визначають залежно від виробничої програми (на основі

технологічних карт), обслугу робіт і норм виробітку.

Для аналізу використання трудових ресурсів фактичну наявність

працівників порівнюють з плановою, типовими штатами та діючими нормами.

Слід мати на увазі, що загальне зменшення кількості працюючих ще не

свідчить про економію праці . Для цього визначають відносне відхилення,

Страницы: 1, 2, 3