p align="left">Серед фінансових документів, які велися в редакції, особливо цікавими є два рахунки, які демонструють витрати і прибутки газети за 1911 рік. З витратного рахунку виходить, що набір і друк газети коштували 2500 руб. (50 номерів по 50 руб.), папір 600 руб., пересилка поштою 2461 (2461 адресат, по 2 копійки 50 номерів). Далі йдуть витрати на утримання редакції і контори: квартира 550 руб., світло - 72 руб., опалення - 27 руб., канцелярські витрати - близько 1200 руб., заробітна плата - 1010 руб. Річні витрати, таким чином, складали 7340 руб.
1911 року «Наша ніва» друкувалася тиражем 300 екземплярів. А авторський колектив налічував 427 чоловік. При цьому прибуток за рік складав лише 3052 руб. Тобто понад 4000 руб. Треба було докласти, щоб звести кінці з кінцями. Проте матеріальне становище покращувалось з кожним роком.Нові випробування пов*язані з початком першої світової війни. В умовах воєнного стану і жорсткої цензури «Наша ніва» хоч і зайняла стосовно війни ворожу позицію, але вимушена була відмовитись від пропаганди ідеї білоруської державності. За публікацію антиурядових матеріалів деякі номери газети вилучалися. На неї заборонили підписуватися вчителям і учням Віленських вишів, поштовим, військовим і іншим чинам. Багато білорусів було мобілізовано до армії, серед них і працівники «Нашої ніви». Головного редактора газети, А. Уласава, також забрали до війська, тому він передав свої обов*язки Янку Купалу(16 травня 1914). Але більшість підписчиків виявились відрізані фронтом і видання газети в таких умовах стало неможливим. 7 серпня 1915 року вийшов останній номер тижневика за підписом Янки Купала, якому погрожувало покарання. Відновила своє функціонування «Наша ніва» лише в 1997 році. І ситуація через майже століття - ідентична. Хоча газета зареєстрована і видавалась легально, але подає критичний, більш менш об*активний погляд на політику держави, тому знову неодноразово вилучались наклади, були спроби закрити газету. За іронією, це єдина офіційна загально-політична газета, яка видавалась білоруською мовою. Врешті, у 2004 році її, як і ше цілий ряд газет, вилучили з підписного каталогу Республіки Білорусь. Нині газета видається і поширюється напівлегально - в друкованій і електронній версіях. На період передвиборної кампанії 2006 оновлення сайту «Нашої ніви» та видання газети було заборонено. 3. Електронні ЗМІ В ролі пріоритетних напрямів у сфері електронних ЗМІ, Міністерство інформації визначило: збільшення телерадіомовними каналами кількості програм власного виробництва, скорочення ретрансляції телерадіопрограм, розвиток супутникового телебачення, цифрового телерадіомовлення. При Міністерстві інформації Білорусі функціонує Республіканська комісія з телебачення і радіомовлення (РКТР). В 2005 році до неї надійшло сім прохань про надання права наземного ефірного телерадіомовлення. Проведено шість конкурсів, після яких задоволено п*ять прохань. РКТР прийнято 26 рішень про надання права наземного ефірного мовлення, в 19 випадках щодо трансляції теле-, в 28 - радіопрограм. У випадку невідповідності творчої концепції РКТР може призупинити дію рішення на право мовлення на строк до одного місяця. Якщо порушення не буде усунене - повністю анулювати дозвіл. Протягом 2005 року Міністерством інформації за недотримання норм законодавства в сфері кабельного телебачення було винесено попередження трьом кабельним операторам. Згодом всі порушення були усунені у вказаний строк. 3.1 Телебачення Найвагомішим джерелом інформації в Білорусі є телебачення. За станом на 1.02.2006 зареєстровано 208 теле- і радіопрограм : 154 канали радіомовлення, з яких лише 19 недержавної форми власності і 54 канали телебачення, з яких недержавних - 33. В Білорусі немає незалежного національного каналу. Є два національних канали( БТ 1 - перший національний телеканал, ОНТ), ще два телеканали з широким охопленням аудиторії( телеканали «Лад» і СТВ) і новий супутниковий телеканал( Беларусь-ТВ), які перебувають у цілком державній власності або контролюються державою. Регулярна трансляція білоруського супутникового телеканалу «Бєларусь-ТВ» Бєлтелерадіокомпанії, почалася з 1 лютого 2005 року, з метою інтеграції Білорусі в міжнародний інформаційний простір. Канал призначено для закордонних телеглядачів і, перш за все, російсько- і білорусько мовних жителів пострадянського простору. У відповідності до концепції ефір цього каналу складається з кращих зразків теле- і кінопродукції, створеної в Білорусі. Телеканал призначений для пропаганди певних національно-культурних традицій, а також формування позитивного іміджу Білорусі закордоном. 3.2 Кабельне телебачення За станом на 1 січня 2006 року надання послуг кабельного телебачення здійснює 121 суб*єкт господарської діяльності(з них 97 недержавних). Всі вони мають відповідні ліцензії Міністерства зв*язку і інформатизації (Брестська область - 22, Вітебська - 15, Гомельська - 11, Гродненська - 26, Мінська - 20, Могильовська - 16, Мінськ - 11). Міністерством інформації Білорусі затверджений соціальний пакет програм, в який разом з вітчизняними телеканалами («Перший національний телеканал», телеканали «Лад», «Загальнонаціональне телебачення», «Столичне телебачення») йдуть телеканали «НТВ» і «Росія» (Російська Федерація). Даний пакет телепрограм доводиться операторами до всіх абонентів за тарифами, що регулюються у відповідності з законодавством Білорусі. Доведення до абонентів інших телеканалів відносять до розширеного переліку послуг(розширений пакет). Сьогодні в цей пакет входять від 7 до 42 закордонних телеканалів, з них 25 - російських. В роботі з населенням оператори застосовують такі соціальні стандарти як поступовий розрахунок при підключенні до кабельної мережі, 50% знижки для ветеранів війни, безкоштовне підключення до кабельної мережі лікарень, комунальних служб а також в деяких районах шкіл - до Інтернету. 3.3 Регіональне телерадіомовлення Розширюють своє мовлення і регіональні телерадіокомпанії, творчі концепції яких передбачають збільшення кількості продукції власного виробництва - як регіональних інформаційних, публіцистичних програм, так і продуктів культурно-пізнавальної, спортивної, розважальної тематики. Сьогодні власне мовлення регіональних телеканалів складає від 25 до 45% від загального обсягу ефіру. В інший час на виділеній телекомпанії частоті йде ретрансляція програм російських телеканалів («Ren TV», «НТВ», «ТВ Центр»). В Білорусі відсутнє радіо- і телеканали, які відповідали б трьом критеріям незалежності, тобто мали б організаційну, фінансову і редакційну автономність. Хоча в країні і існує велика кількість приватних радіостанцій, всі вони мають розважальну направленість і не висвітлюють державних політичних колізій. Хоча в Білорусі доступні російські телеканали НТВ і РТР, однак вони не висвітлюють достатньою мірою політичні події Білорусі і вцілому аудиторія російських телеканалів постійно зменшується. Державні канали висвітлюють політичні події з єдиної позиції. Міністерство інформації розробляє теми, які рекомендує засобам масової інформації. Наприклад, воно запрошує прийняти участь в тендері на підготовку телепрограм за такими темами: «Здоровий спосіб життя», «Духовне відродження Білорусі», «Обдаровані діти Білорусі», «Роковини звільнення Білорусі від німецько-фашистських загарбників». Другий національний телеканал ОНТ на 51% акцій належить Міністерству інформації. Керівництво каналу стверджує, що він є комерційною структурою і не фінансується державою. Телеканал не висвітлює політичні події і дискусії в державі, і декларує свою діяльність, як роботу в стабільній країні - тому керівництво вважає за потрібне подавати «те, що цікаво більшості, а не те, що стосується значної меншості населення». 3.4 FM-радіомовлення Перший національний радіоканал БР 1 також контролюють з президентської адміністрації й Міністерства інформації. В FM-діапазоні Білорусі здійснюють мовлення 30 радіостанцій, з них 15 - в Мінську. Міністерство інформації здійснює постійний контроль за дотриманням усіма станціям як державної, комунальної, так і недержавної власності, статутних творчих концепцій і бере участь в оперативному вирішенні проблемних питань, які виникають в процесі їх діяльності. Протягом 2005 року за недотримання творчої концепції ефірного наземного телерадіомовлення було винесено 18 попреджень. 3.5 Інтернет Кількість користувачів Інтернету в Білорусі зросла в десятки разів у порівнянні з 2001 роком і складає близько 200 тисяч абонентів. В Білорусі є лише один центральний провайдер послуг Інтернет, підприємство Белтелеком, підконтрольне Міністерству зв*язку та інформатизації. Хоча Міністерство зв*язку і працює в цьому напрямку, але на нинішньому етапі є маса проблем. Наприклад для отримання доступу в мережу Інтернет в Інтернет-кафе необхідно показати документ, що засвідчує особу. А щоб приміром підключити Інтернет-кафе(навіть на три комп*ютери) до мережі інтернет, треба отримати ліцензію на рівні Міністерства зв*язку. При цьому оформлення самих лише паперів коштує офіційно 100 євро. За даними видання "Digital Media News for Europe" Белтелеком блокує доступ до низки білоруських і російських сайтів. Міністр зв*язку Гончаренко заявив, що йому про це нічого невідомо, він повідомив також що державний провайдер не планує вводити жодних механізмів фільтрації. У листопаді 2005 року авторитетна польська газета «Gazeta Wyborcza» повідомила, що Білорусь планує або вже закупила у Китаї пристрої для фільтрації Інтернет-трафіку. Повідомлялось також, що застосувати нову систему контролю білоруська влада зможе весною 2006, напередодні президентських виборів.Китай є світовим лідером у розробці й використанні Інтернет-фільтрів. Цю інформацію неодноразово підтверджували користувачі Інтернету в Білорусі. Є приміром скарги на те, що на території Білорусі блокується доступ до таких незалежних і опозиційних сайтів видань та організацій, як Радіо “Свабода”, газети “Хартія-97”, правозахисної організації “Вясна”, об*єднання “Зубр”, Об*єднаної Громадянської Партії. Під час останніх президентських виборів у березні 2006 року було відфільтровано більшість опозиційних сайтів і Інтернет-ЗМІ, заборонено оновлення сайтів деяких газет з так званого «чорного списку». В період виборів всередині Білорусі не працював навіть поштовий сервер gmail.com.4. Законодавство Білорусі щодо свободи слова та діяльності ЗМІДіючий закон «Про пресу та інші засоби масової інформації» від 13 січня 1995 р. дозволяє довільно втручатися в діяльність ЗМІ. Міністерство інформації, наділене широкими повноваженнями з застосування санкцій, почало зловживати цими повноваженнями особливо сильно протягом двох років.
Цей закон, маючи численні обмежувально норми дозволяє здійснювати значний тиск на засоби масової інформації. Він також змушує ЗМІ вдаватися до самоцензури.Відповідно до статті 1 Міністерство інформації уповноважене регулювати діяльність ЗМІ. Стаття 16 дозволяє Міністерству виносити попередження, призупиняти діяльність ЗМІ на строк від одного до трьох місяців чи навіть закривати їх за порушення інших статей закону. Окрім попереджень за різноманітні адміністративні і технічні порушення, відповідно до статті 5 («Неприпустимість зловживання свободою масової інформації») попередження також може стосуватись змісту матеріалів. Наприклад, ця стаття дозволяє виносити попередження засобу масової інформації за «образу честі та гідності президента». Це порушення може спричинити навіть закриттся засоба масової інформації, а відповідальність за нього передбачена не лише законом про пресу, а і кримінальним кодексом Білорусі.В останній період Міністерство інформації застосовувало ці міри у великій кількості випадків. За офіційними даними, спостерігається стрімке зменшення кількості нових зареєстрованих газет:2000 р. - 132; 2001 р. - 199; 2002 р. - 200; 2003 р. - 230; 2004 р. - 51.Протягом цього ж періоду значно зросла кількість редакцій, яким було винесено попередження:2000 р. - 60; 2001 р. - 27; 2002 р. - 19; 2003 р. - 52; 2004 р. - 81(160 попереджень).Особливо ж гостро ситуацію демонструє статистика призупинення діяльності газет: якщо до 2003 року така санкція взагалі не застосовувалась, то в 2003 р. було вже 9 випадків, а у 2004 - 25. Теоретично, всі рішення про попередження можна оскаржити в суді, але реальний стан речей свідчить, що бодай довести до суду таку справу - неможливо: суд відхиляє всі апеляційні скарги, подані газетами на рішення міністерства інформації.При цьому, як відмітив представник ОБСЄ під час моніторингу, повноваження попереджень і призупинення діяльності застосовувалися лише щодо недержавних засобів масової інформації (видань «Белорусская деловая газета», «Згода», «Народна воля», «Вечерний Столин», «Новая газета Сморгони» і т.д.).За інформацією Білоруської Асоціації Журналістів, за останні два роки не було зареєстровано жодного нового незалежного громадсько-політичного друкованого видання.4.1 Положення про наклеп, образу і ув*язненняВ Білорусі діють жорсткі законодавчі норми, що передбачають відповідальність за наклеп і образу. Вони застосовуються регулярно. Це чи не єдина країна, двоє громадян якої відбувають строк в місцях позбавлення волі за образу честі й гідності глави держави.
Страницы: 1, 2, 3
|
