Методи збору журналістської інформац

19

Курсова робота на тему:

«Методи збору інформації»

Зміст

Вступ

Документальні джерела інформації

Предметно-речова галузь як джерело інформації

Людина як джерело журналістської інформації

Державні організації як джерела інформації

Інформаційні агенції

Інтернет як джерело журналістської інформації

Спеціалізовані сайти для журналістів

Жанр інтерв'ю як джерело інформації

Масове опитування і анкетування

Спілкування журналістів між собою

Спостереження і експеримент

Висновки

Вступ

Метою цієї роботи є аналіз методів збору інформації у журналістській діяльності, їх класифікація і визначення, особливості, плюси і мінуси такої діяльності. Також в своїй роботі я спробую визначити всі можливі джерела інформації, розклавши їх як то кажучи «по поличкам», а також нестандартні джерела і методи збору інформації. Об'єктом дослідження в моїй курсовій роботі спочатку постають найпопулярніші джерела інформації, правила використання цієї інформації, а також корисні поради для успішної журналістської діяльності. Перед початком реалізації будь-якого журналістського задуму потрібно перш за все визначити об'єкт дослідження. Ним можуть виступити різні суспільні проблеми і процеси або окремо взята людина чи Ії діяльність. На цьому етапі необхідно володіти початковими навичками збору та обробки інформації. Тому дуже важливо вміти отримувати тільки необхідну інформацію. Необхідна інформація повинна відповідати ряду вимог. Основними вимогами є об'єктивність, достовірність, свіжість, завершеність і т.д. В основі інформації повинен бути реальний факт, знайдений і оброблений журналістом. Як то кажуть, факт-король будь-якого журналістського матеріалу. Саме тому сбір інформаційного матеріалу такий важливий. Але і до факта існують певні вимоги. Він повинен представляти суспільний інтерес, мати інформаційну цінність, бути достовірним, оперативним і повним. В оточуючому нас світі мільйони фактів, які часто не існують окремо один від одного. Тому для журналіста дуже важливо знайти і визначити факт. Потрібну інформацію можна знайти де завгодно, навіть в найнеочікуванішому місці. Зазвичай інформацію можна черпати із різних сфер життя, наприклад політики, економіки, культури, спорту, побуту та ін.. Факт в свою чергу можна знайти в документах, доповідях, об'явах, статтях, в рекламі. Крім відомих джерел збору інформації існують також інші, нестандартні джерела. Наприклад, можна дізнатися про майбутні заходи заздалегідь. Зазвичай це нестандартні, неочікувані місця. Наприклад, здача якогось об'єкта в експлуатацію і т.д. На мій погляд, журналіст може досягти найвищої майстерності у підготовці свого матеріалу тоді, коли він шукає нетрадиційні джерела і теми і трохи виходить за рамки традиційного сюжетного одноманіття. «Всё новое, необычное и интересное для ваших читателей и есть сюжет, - по крайней мере, в зародыше.»[3]Також при використанні журналістом інформації із різних джерел дуже важлива уважність, адже будь-яка помилка чи фактична неточність можуть дискредитувати журналіста. А його помилки при пошукі інформації можуть ввести в оману цілу громаду, яка може втратити довіру до журналіста. Займаючись пошуком інформації, журналіст проробляє свою власний стиль роботи з джерелами інформації, тому йому необхідно об'єктивно представляти різні джерела інформації і володіти їхніми координатами. Загалом, можна виділити три основних джерела інформації: документ, людина і предметно - речева галузь. У моїй роботі я спробую якнайповніше розкрити ці джерела інформації, дослідити їх. Я спробую дослідити типи документів, з якими може стикатися журналіст при пошуку інформації, і принципи роботи з ними, предметно-речову галузь, принципи збору інформації через людину, специфічні джерела інформацій та ін.

Документальні джерела інформації

Інформація, яку журналіст використовую в своїй діяльності, може бути знайдена у документах. Документи бувають матеріальними носіями інформації, яка може бути передана в часі і просторі. Також бувають юридичні документи, які підтверджують власність особи на що-небудь. Для журналістики обидва значення слова «документ» важливі, адже «діловий документ» є нічим іншим, як різновид документальних джерел інформації, який так само важливий для діяльності журналіста. Із різного роду документів можна отримати інформацію різного характеру, від законів, рішень і постанов влади, до характеристики місць, людей, подій. Використання документальних джерел інформації починається з їх пошуку. У наш час це не повинно бути занадто складним завданням. Робота з документами потребує від журналіста спеціальних навичок і знань, наприклад високої грамотності, знання про типи документів і т.д.

Документи можна класифікувати за типом діяльності:

· Державно-адміністративні

· Суспільно-політичні

· Наукові

· Виробничо-адміністративні

· Нормативно-технічні

· Художні

· Довідково-інформаційні

Також документи можна класифікувати за сферами їх обороту:

· Виробничі-різні тексти, які забезпечують інформаційне обслуговування виробничого життя трудових колективів, потреби управлінь в державній та виробничій сфері. Такі документи завжди повинні реєструватися. Але не існує ніяких нормативів про доступ до таких документів журналіста. Тому дістати необхідну інформацію часто буває справою не з легких, потрібно йти на різні нестандартні ходи аби заволодіти потрібною інформацією, а також заручитися допомогою людей, маючих відношення до потрібних документів;

· Документи суспільних організацій-як і виробничі, забезпечують інформаційне обслуговування партій, різного роду організацій, суспільних рухів, різних об'єднань. Дістати таку інформацію також нелегко, адже часто трапляється так, що офіційної інформації, наданої прес-службами виявляється недостатньо, і журналіст вимушений діставати інформацію навіть незаконним шляхом;

· Побутові документи можуть вміщувати в собі як офіційні так і особисті матеріали. Вони забезпечують інформаційне обслуговування людей в побуті. Знайти такі документі-найважче, адже вони в більшості своїй є приватною власністю людини, яку вона може показати тільки за власним бажанням. Це можуть бути особисті листи, розписки, щоденники та ін. І звичайно, використовування таких матеріалів може бути здійснено тільки із згоди власника.

Також існує іще одна класифікація документів:

· За способом фіксування інформації. Це може бути рукописні і друковані папери, фото і кіно плівки, аудіо записи, магнітні стрічки, цифрові носії інформації;

· За типом авторства. Це можуть бути особисті або суспільні документи, розписки, протоколи та ін.;

· За статусом. Наприклад, офіційні і неофіційні документи, постанова влади, пояснювальні записки;

· За ступенем близькості до емпіричного матеріалу. Наприклад, анкети, а потім зроблена за їхніми результатами доповідь;

· За способом отримання документу;

Метод аналізу документа обирається в залежності від цілі журналіста і характеру документа. Це можуть бути загальні методи або спеціальні, які потребують особливих знань. Для того щоб добре освоїти документ треба отримати дані з нього, потім їх інтерпретувати і в кінці зафіксувати.

Отримання даних розуміє під собою швидкість і глибоку обробку знакової інформації, яка полягає у аналізі, оцінці і поясненні отриманих даних. Дуже важлива точна фіксація отриманих даних, адже можна сказати, що журналіст створює вже новий документ-опрацьовані записи журналіста, які за певних умов можуть мати юридичну силу. При використанні достатній кількості документальної інформації журналіст може сформувати новий документ або повідомлення. Документи, з якими працює журналіст розуміють під собою правдиві, достовірні, надійні дані. Якщо виникають сумніви в справжності документу, необхідно спеціальним чином перевірити його. Цей аналіз містить в собі велику увагу до будь-яких, навіть найменших деталей документа і до його вигляду, метою якого є пошук і виявлення ознак справжності або несправжньості документа. Іноді зробити це буває досить складно, тоді потребується допомога інших спеціалістів. При цьому важливо розрізняти між собою документально затверджені факти і такі факти, як наприклад просто стали відомі із достовірних джерел. Використання такої інформації потребує спеціальних поміток. Все це робиться для того, аби журналіст не ввів в оману читачів недостовірною інформацією і не втратив своєї репутації через таку помилку.

Для того щоб перевірити достовірність інформації яка міститься в якомусь джерелі потрібно дотримуватись спеціальних правил:

· Розрізняти між собою реальний опис подій і їх інтерпретацію, тобто дійсні факти і думку щодо них;

· Визначати, якими джерелами інформації користувався автор документу;

· Виявляти наміри автора документа при його створюванні;

· Враховувати, якщо це можливо, атмосферу, у якій створювався документ, і чи могла вона якимось чином впливати на його якість;

Перевірка джерела також може бути здійснена шляхом порівняння його з іншими фактами, а якщо документ є інформаційною основою для серйозних висновків журналіст повинен проконсультуватися із експертом тій чи іншій області, досліджуваній журналістом.

Предметно-речова галузь як джерело

Предметно-речова галузь-це те, що оточує нас. Це предмети, речі, об'єкти, які можуть слугувати для журналіста носієм різної інформації. Дуже важливо для журналіста правильно визначити ці джерела інформації. Для журналіста дуже важлива інформаційна підтримка, яка може полегшити діяльність журналіста і правильне визначення об'єктів з цього джерела. Для інформування журналістів використовують спеціальні системи, а саме:

· Брифінги-коротка за часом нарада журналістів, на якій вони ознайомлюються з позицією органів влади щодо різних питань;

· Презентації-світські заходи, призначені для зустрічі різних політичних, суспільних або приватних структур з громадськістю і з журналістами, для ознайомлення з їхніми новими планами та результатами їх діяльності;

· Прес-конференції-зустрічі політичних або суспільних діячів, представників науки, культури, спорту за представниками ЗМІ у зв'язку з подіями, пов'язаними з ними і для подання запитань і отримання відповідей на них;

· Прес-релізи-спеціально дібрані повідомлення для ЗМІ про важливі факти, підготовані спеціальними прес-службами;

· Інформаційні картки про наявні події з різних сфер діяльності, які створюються корпоративними інформаційними агенціями;

· Екстрені повідомлення, передані через швидкісні джерела, які надсилають в органи ЗМІ прес-секретарі і прес-служби;

Ці служби надсилають ЗМІ різного рода корисну інформацію, яку потім журналісти використовують у підготовці статей і телевізійних ефірів. Найбільшого успіху інформаційні канали досягають тоді, коли вони обмінюються між собою планами, інформацією, коли вони є елементами однієї системи. Адже суспільство знаходиться під впливом декількох джерел інформації, і її споживачі повинні отримувати якісну, достовірну, і головне, цікаву інформацію. Адже коли ЗМІ повторюють одне одного, або навпаки, розміщують взагалі протилежну один одному інформацію, споживач може відчувати різного роду дискомфорт, нудьгу або розчарування. Тому тільки від компетентності журналістів залежить, чи буде задоволений споживач створюваної ними інформації.

Людина як джерело журналістської інформації

Людина є найголовнішим із джерел інформації. Це живе джерело, яке є суб'єктом діяльності, яке приймає участь у багатьох природних і соціальних процесах, має багату кількість зв'язків і є найпродуктивнішим, невичерпним джерелом інформації. Людина-це свідок подій і змін у навколишньому світі або його учасник. Вона виступає найзмістовнішим носієм інформації про навколишній світ, а також про себе, про свій внутрішній світ. І звичайно, вона слугує розповсюджувачем інформації, отриманої від інших людей. З точки зору журналіста, людина є дуже особливим джерелом інформації, адже у відмінності від документальних і предметно-речових джерел людина може бути неочікуваною, може розкритися або не розкритися, може сказати правду або неправду і т.д. Тому журналіст, який працює з людиною, повинен враховувати основні особливості людської психіки, щоб не образити людину і дістати потрібну, достовірну інформацію.

Державні організації як джерела інформації

Журналіст сьогодні має право отримувати інформацію від державних органів і організацій, суспільних об'єднань і посадових особо. Але дістати інформацію з цього джерела, яка є дуже важливою для аудиторії, є найбільшою проблемою для засобів масової комунікації. Для початку потрібно визначити всі можливі джерела інформації. Якщо потрібно знайти якомога більше інформації про негативні події, то найкращими носіями цієї інформації будуть перші люди, які дізналися про ці події-працівники міліції, охорони здоров'я, державної автоінспекції, рятувальники, пожежники, а також перші свідки. Нема нічого дивного, що вищезазначені люди краще знають про те, що трапилось, і тому журналістами ці джерела інформації освоєні краще. Якщо говорити про добрі події, то інформація про них періодично фіксується спеціальними службами муніципальних округів. На жаль, це здійснюється не так оперативно, як хотілося б. Тому дуже важливо добре уявляти собі структуру органів управління країни, міста, області. На сьогоднішній день є багато різних періодичних довідників, які публікують інформацію такого роду. Такий довідник може дуже допомогти журналісту в пошуку інформації.

Страницы: 1, 2