та ін. Одні з них склалися в практиці взаємодії профспілок з державними,

господарськими органами, працівниками, і формально не закріплені. Інші -

передбачені актами профспілкових органів. Треті містяться в нормативних

правових актах.

Діяльність профспілок регулюється в основному ними самими, як самостійними

громадськими організаціями за допомогою внутрішніх профспілкових норм.

прийнятих керівними профспілковими органами. Такі норми не носять правового

характеру (хоча багато з них мають правовий наслідок) і містяться в статутах

профспілок і їхніх об'єднань, інших профспілкових актах. З кола суспільних

відносин, у котрі вступають профспілки, правовому впливу піддаються тільки

ті, регулювання яких об’єктивно можливо, економічно, соціально і політично

необхідно. Право сприяє здійсненню поставлених перед профспілками завдань,

виконанню їхніх захисних функцій.

Суспільні відносини за участю профспілок регулюються правом у тій мері, у

який це необхідно для забезпечення представництва і захисту інтересів

працюючих, успішного функціонування профспілок і подальшого розвитку

суспільства.

1.3.Принципи діяльності профспілок.

Незалежність профспілок - перший з основних

принципів положення і діяльності профспілок, забезпечується

- прямою забороною усякого втручання органів державної влади і посадових осіб

у діяльність профспілок,

- майновою самостійністю;

- правом самостійно розробляти і затверджувати свої статути, визначати

структуру, обирати керівні органи, організовувати свою діяльність ст. 14 ЗУ

”Про професійні спілки їх права і гарантії їх діяльності”;

- забороною контролю за діяльністю профспілок з

боку органів юстиції, що реєструють профспілки в якості юридичної особи

Другий принцип - самоврядування передбачене

Законом “Про громадські об'єднання” і рівною мірою відноситься до всіх

громадських об'єднань. Стосовно до профспілок він виражений у згадуваному

вище їхньому праві самостійно приймати свої статути і регулювати свою

внутрішню діяльність.

Третій принцип - добровільність об'єднання в профспілки закріплений як

законодавством про профспілки ст.7 закону, так і Законом “Про громадські

об'єднання”.

Четвертий принцип - рівноправність профспілок ст.10 ЗУ ”Про професійні

спілки їх права і гарантії їх діяльності” ; означає, що усі профспілки і їхні

органи одного рівня мають однакові права незалежно від чисельності,і

яких-небудь інших ознак. Тим самим у законодавстві знайшов відображення і

профспілковий плюралізм - наявність не одного, а декількох профспілок.

П'ятий принцип - законність створення і діяльності випливає із

законодавства про профспілки і прямо закріплений Законом “Про громадські

об'єднання”.

Варто мати на увазі, що в правову основу діяльності профспілок входить як

власне законодавство про них, права і гарантії їх діяльності, так і трудове

законодавство в цілому, оскільки воно використовується профспілками для

захисту прав і інтересів працівників.

Визначальну правову основу діяльності профспілок складає законодавство яке

міняється, удосконалюється в залежності від розвитку суспільних відносин, у

яких вони беруть участь, від основних економічних відносин - від відносин

власності, соціально-політичної обстановки в країні.

У зв'язку з цим відбувається перегляд прав профспілок.

Таким чином, основні тенденції розвитку законодавства про профспілки, їх

прав і гарантій містяться в наступному:

по-перше, що воно проводиться у відповідність з існуючими суспільними

відносинами;

по-друге, у відмові від невластивих профспілкам, як громадській організації

повноважень;

по-третє, у збереженні, зміцненні і розширенні прав, дозволяючих профспілкам

надійно відстоювати соціально-трудові права й інтереси працівників

[3]

1.4.Правове положення профспілок у сфері праці

У сферу трудового права входять зв'язані з працею відносини профспілок з

роботодавцями, їхніми об'єднаннями і представниками, а також з державними

органами місцевого самоврядування. Ці відносини входять у предмет трудового

права як тісно зв'язані з трудовими відносинами.

Права профспілок у сфері праці - основна частина їх правового статусу, тобто

сукупності прав і обов'язків в усіх областях.

Крім прав у сфері праці профспілки наділені значними правами в сфері дії

інших галузей права: правами юридичної особи, правом власності, участі в

правотворчому процесі ( стосовно норм трудового права)

Наявність у профспілок правового статусу не суперечить їх суспільній природі.

Зберігаючи цю якість, профспілки користуються визначеними правами,

встановленими державою.

Законодавчо закріплене положення профспілок у сфері праці (трудо-правовий

органів в указаній сфері діяльності, служить джерелом суб'єктивних прав і

обов’язків профспілкових органів у правовідносинах. Як базова категорія вона

характеризує межі юридичної важливості діяльності профспілок у цій області,

служить еталоном правомірності дій профспілкових органів, повноти здійснення

наданим їм юридичних повноважень.

Створення трудо-правового статусу профспілок характеризується обсягом

закріплених за ними юридичних можливостей. Статус профспілок у сфері праці як

частина їх загального статусу на сучасному етапі містить у собі стабільні

риси їхнього правового положення з особливими, характерними саме для даного

етапу. Стабільність, наступність змісту трудо-правового статусу профспілок

обумовлені самим існуванням трудових відносин між працівниками і

роботодавцями, необхідністю захисту прав і інтересів працівників у цих

відносинах.

Найбільш стабільна частина статусу - права профспілок по представництву

інтересів працюючих, участі в регулюванні трудових відносин, контролю за

дотриманням законодавства про працю й охороні праці ст.19,20,21 ЗУ “Про

професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”.

Динаміка статусу, його розвиток відбувається за рахунок реалізації наданих

профспілкам прав, залучення у статус прав, яких раніш не було, у зв'язку з

розвитком економічних і соціальних відносин, виключення з нього деяких прав,

що не відповідають сучасним умовам. Радикальні зміни у статусі профспілок

відбуваються в зв'язку з переходом на нові економічні рейки, упровадженням

нових принципів управління економікою в умовах різноманіття видів власності й

організаційно-правових форм підприємств.

У статус суб'єктів права, у тому числі профспілок, крім прав входять і

юридичні обов'язки.

Права й обов'язки профспілок у сфері праці мають особливості:

по-перше, юридичні обов'язки прямо не покладаються державою на профспілки,

вони випливають із захисної функції цієї громадської організації, спираються

на її статути і зв'язані з правами. У результаті надані профспілкам права

одночасно означають і їх обов'язок. Це - особлива юридична категорія права-

обов'язку, де право і зобов'язання знаходяться в нерозривній єдності;

по-друге, це обов'язок не перед державою, а перед працівниками, чиї інтереси

профспілки повинні представляти і захищати;

по-третє, юридичні обов'язки профспілок полягають у необхідності реалізації

наданих їм прав. Інакше вони не зможуть захистити працівників;

по-четверте, виконання такого роду обов'язків забезпечується, насамперед,

силою суспільного, морального (внутрішньопрофспілкового) впливу.

Профспілки як громадська організація не відповідають перед державою за

реалізацію своїх прав і обов'язків (Виключенням є майнова відповідальність в

суді за проведення страйку, визнаного судом незаконним.) Але тут юридична

відповідальність, випливає з порушення норм трудового законодавства, носить

усе-таки цивільно-правовий характер). Держава впливає на здійснення

профспілками їх прав та обов'язків шляхом сприяння реалізації наданих їм

прав, створення гарантій для їхньої успішної діяльності.

До юридичної (дисциплінарної) відповідальності можуть бути притягнуті

звільнені від основної роботи в організації працівники профспілкових органів,

винні в тім, що права профспілок не здійснюються. Юридична відповідальність

таких осіб настає за поданням профспілкових органів як роботодавців.

Права і обов'язки профспілок ,як особлива категорія містять одночасно

юридичну можливість і зобов’язання. У нормативних правових актах містяться

права, а не вимоги до профспілок. Права здобувають ознаки обов'язків у силу

потреби в їх здійсненні. У них закладена соціальна необхідність. Тому що без

надання права не може бути зобов'язання для його реалізації, виправдане

використання терміна “права профспілок”, припускаючи під цим як власне права,

так і єдину категорію прав-обов'язків.

Концепція нерозривності прав і обов'язків профспілок має практичне значення:

якщо здійснення прав залежить від волі суб'єкта, то юридичні обов'язки треба

завжди виконувати. Отже, при наявності відповідної ситуації профспілки повинні

використовувати надані їм права.[4]

2. Особливості діяльності профспілок в умовах

перехідного періоду до ринкової економіки.

Як показує досвід світової історії періоди економічних спадів і потрясінь

приводили до кризи профспілкового руху . Криза профруху в перехідний період

неминуча. У країнах СНД, зокрема -в Україні, вона виявляється у формі відриву

профспілок від мас, падінні ефективності їхніх дій, скорочення чисельності їх

членів. Як показує практика, система соціально-трудового захисту у нашій

країні знаходиться поки в зародковому стані. У період тривалого і

хворобливого становлення нової системи трудових відносин працівники більшості

підприємств країни виявилися зовсім незахищеними. Це підтверджують дані

соціологічного обстеження ринку праці в 2002 році.

У ході обстеження працівниками 246 підприємств п'яти регіонів України було

задане питання про те, хто їх захищає. Більш 13 відсотків опитаних відповіли,

що ніхто, а 16 - що захищають самі себе. Таким чином, понад чверть

працівників не розраховують на захист, а змушені самі шукати шляхи для

вирішення своїх проблем і конфліктів.

Досвід країн з розвинутою соціально - орієнтованою ринковою економікою

показує, що для успішного соціального захисту трудящих в сфері трудових

відносин встановлення співпраці між роботодавцями і найманими робітниками -

потрібно, щоб трудові ,соціально-трудові питання на підприємствах вирішували

рівноправно і уповноважені представники інтересів працівників, так і

роботодавців.

Поряд з іншими громадськими організаціями профспілки в нашій країні

претендують на те, щоб бути захисниками інтересів найманих працівників. Разом

з тим, судячи з результата обстеження, самі працівники не часто знаходять

захист від сваволі адміністрації в особі цих профспілок. Тільки 13 процентів

опитаних указали, що їх захищає профспілка, а 41 працівників сподіваються на

захист зі сторони адміністрації підприємства.

Здавалося би, ситуація повинна розвиватися в протилежному напрямку, адже

звичайно роботодавець зацікавлений не в захисті, а в обмеженні прав найманих

працівників - він скорочує їх, затримує видачу зарплати, часом і зменшуючи її

і т.д. А працівники як і раніше шукають у нього захисту! Що стосується

професійних союзів, що для того вони і створені, щоб допомагати трудящим у

кризових ситуаціях, та в даній ролі вони рідко виступають.

Утім, керівники думають по-іншому. Більш третини профспілкових лідерів і дві

третини директорів вважають себе захисниками працівників. У даному випадку в

наявності переоцінка своєї ролі в сфері соціально-трудового захисту

працівників як першої, так і другої категорій опитаних. Відповіді

(опитування) працівників на аналогічні питання сильно відрізняються від

відповідей адміністрації і профспілкових керівників.

Цікаво й інше. Також більш третини голів профспілкових організацій з числа

опитаних вважають, що працівників захищає адміністрація. Ще залишилися 25

відсотків які указали, що або працюючі самі себе захищають, або їх ніхто не

захищає, або їх захищає мікроколектив (найближчі колеги по роботі).

З одного боку, такий розподіл відповідей означає, що профспілки усвідомлюють

свій незначний вплив на підприємствах, що вони не мають належний авторитет. У

даному випадку зрозуміло, чому майже половина опитаних працівників

сподівається на захист керівника й адміністрації підприємства, оскільки за

ними залишається пріоритет у прийнятті остаточних рішень у трудових

суперечках.

З іншого боку, відповіді профлидерів говорять як про пасивність і небажання

Страницы: 1, 2, 3