Контрольная: Охорона праці 1

підрозділах галузі.

Організаційно-методичну роботу по управлінню охороною праці, підготовку

управлінських рішень і контроль за їх реалізацією здійснює служба охорони

праці, безпосередньо підпорядкована керівнику.

Спеціалісти з охорони праці мають право видавати керівникам структурних

підрозділів обов’язкові для виконання приписи шодо усунення наявних

недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з

питань охорони праці. Тобто керівництво організацією робіт з охорони праці в

структурних підрозділах підпорядковується службі охорони праці. В обов’язки

керівництва входить перевіряти і передавати інформацію службі охорони праці

про кількість працівників, які пройшли медичний огляд, навчання, перевірку

знань і мають допуск до відповідних робіт і виконують нормативи з охорони

праці. Керівництво також несе відповідальність за створення безпечних умов

праці на кожному робочому місці в підрозділах.

Нормативною основою є кодекс законів про працю, система стандартів з безпеки

праці, норми, правила, положення, вказівки. До основних організаційних

документів належать:

- Положення про відділ, в якому повинні бути відображені питання охорони

праці за які несе відповідальність цей відділ;

- Посадові інструкції керівників та інженерно-технічних працівників;

- Інструкції з охорони праці для робітників по професіях;

- Накази, постанови і розпорядження з охорони праці та інші інформаційні

документи (матеріали).

Особи, які порушують вимоги щодо охорони праці притягуються до

відповідальності. Керівництво організацією робіт з охорони праці в

структурних підрозділах надсилає керівникові підприємства подання про

притягнення до відповідальності таких осіб.

17. Вимоги атестації і переатестації робітників.

Атестація робочих місць за умовами праці, проводиться в установах, де

технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є

джерелами шкідливих і небезпечних факторів, що несприятливо впливають на стан

здоров’я робітників.

Основна мета атестації – регулювання відносин між керівником і працівниками у

галузі реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне

забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація проводиться атестаційною комісією в строк не рідше одного разу на

5 років. Відповідальність за своєчасне і якісне проведення атестації несе

керівник установи. Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни

умов і характеру праці. До проведення атестації можуть залучатися проектні і

науково-дослідні організації, технічні інспекції. Атестація передбачає:

установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці,

санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості і

напруженості виробничого процесу на робочому місці, виробничого середовища і

на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці будівельним та

санітарним нормам, встановлення ступеня шкідливості і небезпечності праці та

її характери за гігієнічною класифікацією; обьгрунтування віднесеного

робочого місця до категорії із шкідливими, важкимим умовами праці; визначення

(підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу

у несприятливих умовах; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів,

спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці. Перелік

робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним

забезпеченням працівників зберігається протягом 50 років і затверджується

наказом по установі.

27. Права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у

несприятливих умовах праці.

1. Право на пенсію по старості на пільгових умовах – підтверджується при

наявності наробочому місці шкідливих і небезпечних виробничих факторів.

3 - го класу умов і характеру праці:

1. Не менше двох факторів 3 – го ступеня відхилення від норм або

2. Одного фактора 3 – го ступеня і трьох факторів 1 – го чи 2 – го ступеня

відхилення від норм або

3. Чотирьох факторів 2 – го ступеня, або

4. Наявність в повітрі робочої зони хімічних речовин гостронаправ-леної

дії 1 – го чи 2 – го класу небезпеки.

За списком № 2:

1. Одного фактора 3 – го ступеня відхилення від норм, або

2. Трьох факторів 1 – го чи 2 – го ступеня, або

2 – го класу. Орієнтовані показники можуть бути використані при встановленні

дострокових пенсій за рахунок коштів установи.

Перелік посад працівників, які мають право на пільгове забезпечення,

передбачене законодавством, підписується головою комісії і затверджується

наказом по підприємству, витяги з якого додаються до трудової книжки такого

працівника.

37. Санітарно-технічні заходи покращення стану умов праці

в галузі.

Виробнича санітарія – система організаційних заходів і технічних засобів, що

запобігають або зменшують дію шкідливих виробничих чинників. До

організаційних заходів належать: правильна організація праці на робочих

місцях, дотримання режиму праці, організація і проведення навчання та

інструктажів з питань правильного застосування різних речовин, що можуть

забруднювати навколишнє середовище, організація постійного контролю за

дотриманням санітарних норм, і правил при зберіганні і застосуванні речовин і

матеріалів, суворе дотримання спеціальних правил при будівництві виробничих

споруд і організації робочих місць. До технічних належать засоби, що

застосовуються для боротьби з шкідливими виробничими чинниками, включаючи

розробку спеціальних колективних та індивідуальних засобів захисту населення.

Гігієнічний норматив – це визначений діапазон виробничого середовища, який

безпечний з точки зору збереження нормальної життєдіяльності і здоров’я

людини. Шляхом гігієнічного нормування встановлюються гранично-допустимі

концентрації (ГДК) шкідливих хімічних домішок в повітрі робочої зони

гранично-допустимого рівня (ГДР) і гранично-допустимої дози (ГДЗ) шкідливо

діючих на людину чинників.

Гранично допустимі норми, дози, рівні, концентрації при щоденній роботі

протягом 8 годин або іншої тривалості, але не більше 41 години на тиждень,

протягом усього робочого стажу не можуть викликати змін у стані здоров’я

працівників та їх нащадків.

Допустимі норми, дози, рівні, концентрації шкідливих виробничих чинників

встановлюються гігієнічним нормуванням і зводяться в спеціальні документи, що

називаються санітарними нормами. Санітарні норми використовуються при

проектуванні та організації виробництва, контролі стану охорони праці на

виробничих місцях для розробки конкретних заходів щодо нормалізації умов

праці тощо.

47. Оцінка умов праці за показниками мікроклімату для відкритих територій

в холодну і теплу пору року.

Трудова діяьність людини проходить у відповідних метеорологічних умовах, які

прямо чи побічно можуть несприятливо діяти на організм. Метеорологічні умови

на виробництві залежать від характеру технологічних процесів, часу дня і

року, кліматичних умов. Якщо робота виконується на відкритих територіях,

метеорологічні умови визначаються кліматичним поясом і порою року, однак і в

цих випадках в робочій зоні створюється відповідний мікроклімат. Залежно від

виробничих умов домінують окремі елементи мікроклімту або їх комплекс. В

одному випадку це може бути висока температура повітря, в другому –

інтенсивна інфрачервона радіація, в третьому – різноманітне їх поєднання.

В процесі трудової діяльності людина перебуває у постійній тепловій взаємодії з

виробничим середовищем. За нормальних мікрокліматичних умов в організмі,

завдяки терморегуляції, підтримується постійна температура тіла (36,6о

С). Кількісне співвідношення виробленої людиною теплоти, завдячуючи хімічній

терморегуляції і загубленні теплоти в результаті терморегуляції визначає стан

теплового балансу. Коли людина виконує роботу в умовах теплого мікроклімату, а

тепловіддача мала, тоді спостерігається позитивний баланс теплоти, в результаті

якого може настати перегрів організму. Різне перегрівання може призвести до

сонячного удару при роботі на відкритому повітрі.

Крім високих температур повітря людина часто піддається впливу низьких його

температур. При роботі в умовах охолоджуючого мікроклімату, в організмі

людини тимчасово збільшується теплоутоврення і зменшується тепловитрата. Це

може призвести до переохолодження. Вологість повітря істотно впливає на

віддачу тепла випаровуванням. Через високу вологість випаровування

утруднюється і віддача тепла зменшується. Зниження вологості покращує процес

тепловіддачі випаровуванням. Однак надто низька вологість викликає висихання

слизових оболонок дихальних шляхів.

Особливе значення для створення у виробничих умовах відповідного

мікрокліматичного режиму має рухомість повітря. При роботі на відкритих

просторах зменшується ступінь дії на організм людини сонячних променів.

Залежно від температури швидкість руху повітря по-різному впливає на людину.

В жаркий період вітер сприяє звільненню організму від надлишків теплоти, а за

низьких температур – може бути переохолодження організму.

Можливості організму пристосуватись до метеорологічних умов не безмежні.

Верхньою межею терморегуляції людини, що знаходиться у стані спокою, прийнято

вважати 30-31о С при відносній вологості 85% чи 40о С при

відносній вологості 30%. При виконанні фізичної роботи ця межа нижча. Період

року визначається за середньодобовою температурою зовнішнього середовища t

сд. При tсд < +10о С – холодний період, tсд

=> +10о С – теплий.

Під оптимальними мікрокліматичними умовами розуміють комплекс чинників, які в

умовах тривалої дії на людину створюють комфортні теплові відчуття та

збереження нормального теплового стану організму без напруження механізмів

терморегуляції. Допустимі умови – комплекс чинників, які в умовах тривалої і

систематичної дії на людину можуть викликати дискомфортне відчуття та зміни

теплового стану організму. Однак вони швидко минають і нормалізуються за

рахунок напруження механізмів терморегуляції в межах фізіологічних

пристосувальних можливостей.

57. Оцінка характерних видів діяльності в умовах галузі, що

супроводжується пилоутворенням.

Виробничий пил досить розповсюджений небезпечний та шкідливий фактор. З пилом

стикаються робітники гірничодобувної промисловості, машинобудування,

металургії, текстильної промисловості, сільського господарства. Пил може

здійснювати на людину фіброгенну дію, при якій в легенях відбувається

розростання сполучних тканин, що порушує нормальну будову та функцію органу.

Уражаюча дія пилу дисперсністю (розміром частинок пилу), їх формою,

твердістю, волокнистістю, питомою поверхнею.

Шкідливість виробничого пилу обумовлена його здатністю викликати професійне

захворювання легень, в першу чергу пневмоконіози, також можливе пошкодження

органів зору. Запиленість повітря робочого середовища залежить від характеру

виробництва, стану обладнання, стану технічних засобів боротьби з пилом тощо.

Для замірювання вагової концентрації пилу на робочих місцях касети для добору

проб на фільтри, а також прилад для вимірювання забрудненості ЗВ-1.

Індивідуальні засоби захисту – респіратори, захисний спецодяг, окуляри тощо.

Є кілька методів визначення якості повітря на робочому місці – ваговий,

розрахунковий, седиментаційний та ультра-мікроскопічний.

87. Які загальні вимоги безпеки ставляться до машин

в умовах галузі?

В тупикових частинах доріг передбачаються об'їзди або майданчики для

розворотів. Проїзна частина території підприємства повинна мати розмітку.

Дороги повинні постійно утримуватись у справному стані, очищатись від льоду і

снігу. Під час ожеледиці дорожні покриття слід посипати піском. На видних

місцях на території підприємства встановлюються схеми руху машин і дорожні

знаки. Швидкість руху на території підприємства залежить від виду та стану

доріг, інтенсивності транспортних і людських потоків, специфіки транспортних

засобів.

Ширина воріт для автотранспорту повинна бути на 1.5 м ширшою, ніж ширина

автомобіля, але не менша 4.5 м. Максимальна висота вантажу, котрий

навантажується на автомобіль, повинна бути не більше 3.8 м над рівнем дороги,

а ширина – не більше 2.5 м.

Освітленість проїздів повинна бути не менше 0.5 лк, а біля воріт і

майданчиків відкритого паркування машин – не менше 1 лк на майданчиках і не

менше 0.2 лк на відкритих територіях. Місця проведення ремонтних робіт, ями

повинні бути огородженні і позначені знаками, а вночі – цілодобовою

сигналізацією.

З метою забезпечення безпеки влаштовуються окремі в'їзди і виїзди для машин,

входи і виходи для людей. Швидкість руху машин на території підприємства не

повинна перевищувати 5км\год.

Проїжджа частина бути розміченою. Межі проїжджої частини повинні бути

встановлені з врахуванням розмірів машин разом з вантажами. Відстань від межі

проїжджої частини до елементів конструкції будівель та обладнання повинна

бути не менше 0.5 м, а при русі людей – не менше 0.8 м.

97. Система організаційно-режимних заходів з пожежної безпеки у галузі.

Забезпечення пожежної безпеки – невід'ємна частина державної діяльності щодо

охорони життя здоров'я людини, національного багатства та навколишнього

середовища. Згідно з діючим законодавством відповідальність за утримання

підприємства у налезному протипожежному стані покладається на керівника, який

зобов'язаний: розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної

безпеки, затверджувати інструкції, положення, здійснювати контроль за їх

дотриманням; забезпечувати дотримання протипожежних вимог, норм, правил,

стандартів, а також виконання вимог приписів і постанов органів пожежного

нагляду; організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки;

утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту, пожежну техніку

та інше.

На підприємствах здійснюється державний пожежний нагляд, посадовими особами

якого є державні інспектори. З метою проведення заходів щодо запобігання

пожежам та організації їх гасіння створюються добровільні пожежні команди.

Усі працівники при прийнятті на роботу і щорічно проходять інструктажі.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, забороняється.

У разі виявлення пожежі (ознак горіння) кожний громадянин зобов'язаний:

негайно повідомити про це пожежну охорону, назвати адресу об'єкта, вказати

кількість поверхів будівлі, місце, обстановку на пожежі, наявність людей і

своє прізвище; вжити по можливості заходів у евакуації людей, гасіння пожежі

та збереження матеріальних цінностей; повідомити керівника, чи відповідну

компетентну особу, або чергового по об'єкту про пожежу; у разі необхідності

викликати інші аварійно-рятувальні служби (медичну, газорятувальну тощо).

Список використаної літератури:

1. Закон України “Про охорону праці” від 14.10.1992 року. № 2694-ХІІ.

2. Ярошевська В.М., Дубінський П.М., Прокопчук Н.М. Охорона праці. - Київ 1993р.

3. Ярошевська В.М., Чабан В.Й., Охорона праці в галузі.