Більшість природних амінокислот і всі амінокислоти, виділені з білків тканин тваринних і вищих рослин, по типу будови ставляться до L-ряду (конфігурація, форма). З 20 амінокислот - складових частин білків корму й тканин - для птахів 12 вважаються незамінними. Вони або не синтезуються в організмі птиці, або синтезуються в дуже невеликій кількості, недостатньому для організму.

При відсутності або недоліку в кормі однієї або декількох незамінних амінокислот неможливий синтез повноцінних білків в організмі, порушується обмін речовин, знижується продуктивність, уповільнюється ріст молодняку. Високу продуктивність птиці можна підтримувати, лише збалансувавши раціони за амінокислотним складом. Для птиці незамінними є такі амінокислоти: метіонін, лізин, гістидин, цистін, триптофан, аргінін лейцин, ізолейцин, фенілаланін, треонін, валін, а для молодняку - ще й гліцин. При регулюванні амінокислотного складу кормів для птиці необхідно знати її потребу в амінокислотах і амінокислотний склад кормів.

Експерименти останніх років показали, що не можна очікувати високих показників продуктивності птиці, якщо вона не одержує з кормом однієї або декількох незамінних амінокислот.

Недостатність окремих незамінних амінокислот звичайно приводить до тих же наслідків, що й білкова недостатність. Крім того, можлива поява додаткових симптомів, характерних для певних амінокислот. Наприклад, недолік лізина викликає дегенерацію пера на крилах молодняку. Дерматит з утворенням подушечок на ногах у молодняку птиці спостерігали при недоліку метіоніну.

Птиці, як правило, бракує метіоніну. Він є моноамінокарбоновою сірковмісною амінокислотою, що має метильну групу (-СН3), здатну в процесі обміну речовин зв'язуватися з іншими з'єднаннями.

При недоліку метіоніну різко порушується процес заміни пера й пуху, тому що метіонін і цистін необхідний для формування цих шкірних утворень. Потрібно відзначити, що введення в раціон лецитину й холіну запобігає відкладенню жиру в печінці й сприяє видаленню з її відкладеного жиру, але порушення шкірного покриву залишаються. Роль метіоніну полягає в тому, що він є донором метильних груп, здатних брати участь в утворенні багатьох з'єднань.

Цистін відіграє істотну роль у вуглеводному обміні, в окислювально-відновних процесах, обміні жовчних кислот, сприяє утворенню речовин, що знежирюють отрути вмісту кишечника. По даним деяких авторів, цистін є важливим структурним елементом білків, що входять до складу опорних і захисних тканин.

Спеціальними експериментами доведено, що такі амінокислоти, як метіонін, лізин, триптофан, ізолейцин і валін відіграють головну роль у споживанні корму. Тому існує кореляція між вмістом вільних амінокислот у крові, вмістом їх у раціоні і яєчній продуктивності.

Незамінними амінокислотами найбільш багаті корми тваринного походження, тому вони вважаються більше повноцінними в порівнянні з рослинними. Наприклад, при 16% протеїну в раціоні, з 6% корму тваринного походження, забезпечується потреба курей у всіх незамінних амінокислотах. Незначний дефіцит цистіну покривається метіоніном.

У комбікормах без компонентів тваринного походження й ферментних препаратів норми лізину, метіоніну й цистіну, а також обмінної енергії повинні бути збільшені на 10-15% у порівнянні з існуючими нормами.

Добова потреба в лізині становить приблизно 0,82 г і регулюється витратою корму (0,78% при споживанні комбікорму 105 г з поступовим зниженням до 0,66% - при 125 г/гол у добу). На тлі надлишку в раціонах лізину в організмі птиці розвивається дефіцит аргініну, порушуються обмінні процеси.

Норми добової потреби в незамінних амінокислотах залежать від рівнів продуктивності птиці. Так, при яйценосності 90% і вище потреби в лізині доходить до 0,90 г, а метіоніну із цистіном - до 0,74 г/гол у добу; при яйценосності 80-90% - відповідно 0,79 і 0,68 г/гол у добу. Якщо яйценосність 80-85%, то потреба в лізині знижується до 0,75 г, а сірковмісних амінокислот - до 0,64 г/гол у добу.

При недоліку однієї з амінокислот, що лімітують, продуктивність дорослої птиці й швидкість росту молодняку визначають саме цією амінокислотою, а не загальним рівнем протеїну в раціоні, при підвищенні якого вона росте, а при зниженні, навпаки, знижується. Поправлення в норми амінокислотного живлення вносять за такою формулою: Х=А х В: С, де Х - кількість амінокислоти при підвищеному або зниженому в порівнянні з нормами рівнем протеїну в раціоні, %; А - фактичний рівень протеїну в раціоні, В - кількість амінокислоти відповідно до норм, %; С - рівень протеїну відповідно до норм, %.

Балансування амінокислотного складу раціону рекомендується проводити такими способами: 1) збільшенням кількості основного білкового корму до необхідного рівня; 2) підбором і комбінуванням корму з урахуванням амінокислотного складу; 3) додаванням незамінних амінокислот.

Донедавна при організації годівлі птиці основна увага приділялась білковому живленню. У той же час недолік у раціонах обмінної енергії часто буває причиною низької продуктивності птиці в порівнянні з дефіцитом амінокислот, вітамінів, макро- і мікроелементів. Чим більша концентрація енергії в кормі, тим менше його споживає птиця. Отже, вміст обмінної енергії в раціонах є основним чинником, що визначає витрату кормів. Тому енергетичному живленню птиці потрібно надавати не менше значення, чим білковому.

Перетравлення корму - лише перший етап його взаємодії з живим організмом, тому оцінка кормів за даними про їх перетравність буде недостатньою. Доповнюють її оцінкою кормів по так званій загальній поживності, під якою розуміють сумарну корисну дію поживних речовин, які є у кормі. Потрібно мати на увазі, що загальна поживність відображає лише енергетичну цінність корму, тому в цей час вона заміняється поняттям «енергетична поживність корму».

Проектом ДОСТу за одиницю енергетичної поживності прийнято 10 МДж обмінної енергії.

Здатність корму забезпечувати організм енергією має дуже важливе значення для характеристики його поживної цінності. Енергія, необхідна для забезпечення процесів життєдіяльності організму, звільняється при окислюванні продуктів розщеплення вуглеводів, жирів і білків корму. Цей процес пов'язаний з використанням кисню й закінчується утворенням вуглекислого газу й води.

Процеси розщеплення поживних речовин в організмі можна розділити на три етапи. На першому етапі вуглеводи розщеплюються до моносахаридів, білки - до амінокислот, а жири - до вільних жирних кислот і гліцерину. При цьому звільняється приблизно 0,6-1% енергії й тільки у вигляді тепла. Це відбувається в шлунково-кишковому тракті. На другому етапі, засвоєні речовини продовжують розщеплюватись, і при цьому звільняється близько 30% всієї енергії кормів. На третьому етапі поживні речовини окисляються до вуглекислого газу й води, у результаті чого звільняється близько 70% всієї енергії поживних речовин.

У цей час для оцінки кормів, що характеризують їх енергетичну цінність, застосовуються, в основному, два показники: перший - обмінна енергія, яка «здається» і другий - таж сама обмінна енергія, скоректована на нульовий баланс азоту. Для їх визначення застосовують, як правило, прямій або розрахунковий методи.

Основним критерієм цінності якого-небудь компонента для його використання в складі комбікормів є концентрація обмінної енергії. Вона служить узагальнюючим показником всієї поживної цінності кормосуміші для птиці.

Розподіл споживаної енергії кормів - процес складний, але його необхідно вивчати для того, щоб більш ефективно використовувати кормові засоби.

Існує кілька шляхів ефективного використання енергії корму. Якщо кормова суміш добре збалансована й містить всі поживні речовини в потрібних співвідношеннях, то перетравність такої суміші буде висока й втрати енергії з послідом будуть найменшими. Отже, перший шлях ефективного використання енергії - зниження втрат енергії, виділеної з послідом. Другий шлях - зниження втрат енергії на теплопродукцію, втрат енергії, пов'язаної із засвоєнням поживних речовин.

Загальна кількість тепла, що виділяється при повнім згорянні корму, становить валову енергію даного корму.

Обмінна енергія за мінусом енергії, яка використана для засвоєння поживних речовин, є чистою енергією, або нетто-енергією.

Частина нетто-енергії витрачається на підтримку життя. Енергія, що залишилася в організмі, іде на утворення продукції всіх видів і становить продуктивну енергію корму.

У птахівництві для визначення кількості обмінної енергії в кормах крім рівнянь регресії використовують енергетичні еквіваленти, запропоновані Тітусом Х.У. При цьому перетравні поживні речовини множать на відповідний енергетичний еквівалент, потім підраховують дані про енергію всіх поживних речовин, вносять виправлення на неперетравну клітковину й знаходять кількість обмінної енергії.

При нормованій годівлі птиці враховують не тільки загальний вміст енергії й протеїну в раціоні, але і їх співвідношення між собою. Енергопротеїнове відношення (ЕПВ) - це кількість кілокалорій або мегаджоулей (кілоджоулів) обмінної енергії в 1 кг корму, що доводиться на 1% сирого протеїну. ЕПВ в раціоні впливає на яйценосність, масу яйця, в основі яких лежать зміни у використанні енергії й протеїну в організмі птиці. При дефіциті обмінної енергії сирий протеїн витрачається організмом нераціонально, а при його надлишку починається інтенсивне відкладення жиру, продуктивність птиці знижується. Оптимальний рівень обмінної енергії дозволяє досягати високої продуктивності птиці при менших витратах кормів і протеїну. Так, для максимальної яйценосності курей-несучок оптимальне енегропротеїнове відношення буде дорівнює 159-162.

Балансування енергії й протеїну - один з основних способів ощадливої витрати кормів. Співвідношення енергії й протеїну змінюється залежно від виду, віку, напрямку продуктивності птиці, фізіологічного стану, умов утримання. На практиці в комбікормах для сільськогосподарської птиці найчастіше не витримується або рівень протеїну, або обмінної енергії. Для зменшення навантаження на обмін речовин у птиці й зниження витрати комбікормів на одиницю продукції рекомендується витримувати не стільки ЕПВ, скільки норму вмісту амінокислот на одиницю обмінної енергії.

Раціони сучасних курей-несучок яєчних кросів протягом усього продуктивного періоду повинні містити 270-280 ккал ОЕ в 100 г кормосуміші, з коливанням від 280 ккал (17-40 тижнів життя) до 277 ккал (40-60 тижнів), і до 275 ккал після 60 тижнів життя.

Норми вмісту ОЕ в комбікормі розраховані для температури навколишнього середовища 20-21?C. Наприклад, для курей кросу Хайсекс білий добова потреба в ОЕ становить: при 16?C - 330 ккал, при 20?C - 315 ккал, а при 24?C - 300 ккал гол/добу. При зниженні або підвищенні температури навколишнього середовища потрібно контролювати споживання птицею корму й, виходячи із цього, коректувати концентрацію енергії в раціоні.

В наш час рекомендовано оцінювати корм у величинах обмінної енергії, що представляє частина енергії корму, який організм тварини використовує для забезпечення життєдіяльності й утворення продукції. Для визначення кількості енергії, що знаходиться в кормі й виділеннях тварини, використовують калориметри, у яких речовину спалюють в атмосфері чистого кисню. Теплову енергію, яка виділилася при згорянні, перераховують на 1 кг чи на 1 г речовини й виражають у мегаджоулях (МДж) або кілокалоріях (ккал.).

Відповідно до ДЕРЖСТАНДАРТУ 9867-61 1 кілокалорія дорівнює 4,1868 джоулі, а один джоуль - 0,2388 калорії. Енергія 1 кілоджоуля (кДж) дорівнює 1000 джоулів; 1 мегаджоуль (МДж) - 1000 кілоджоулів [19].

2.4 Мінеральна годівля курей

Хоча більшість хімічних елементів представлено металами, природа використовує головним чином у якості матеріалів для будування живих організмів неметали. На протязі багатьох десятиріч було ствердження про те, що з металів головні біохімічні функції виконують лише натрій, калій, магній, кальцій, які у сукупності складають 99% усіх металів у організмі.

Контроль за мінеральним живленням тварин повинен здійснюватися не тільки по надходженню окремих мікроелементів з кормами, але і по мірі їх використання і відкладення запасу в організмі. Знаючи прийняті норми згодовування тих або інших мінеральних елементів і фактичний вміст їх в кормах, визначають величину надходження їх, у разі нестачі або надлишку балансують раціони.

Висока продуктивність сучасних кросів сільськогосподарської птиці досягається тільки при використанні повноцінних кормів. Як недолік, так і надлишок мінеральних речовин негативно відображаються на обміні речовин, приводять до зниження продуктивності, погіршенню якості продукції, їхній дефіцит послабляє імунний захист організму птиці. І хоча абсолютного дефіциту якого-небудь елемента в раціонах для птиці фактично не спостерігається, практики-птахівники не повинні загострювати увагу тільки на таких факторах харчування, як обмінна енергія, сирий і перетравний протеїн, незамінні амінокислоти й вітаміни.

У групі мінеральних речовин виділяють воду, макро- і мікро - і ультрамікроелементи. До макроелементів відносять речовини, які в організмі знаходяться в значних кількостях - від десятих до тисячних часткою маси тварини. Це кальцій, фосфор, калій, натрій, магній, сірка і хлор. До мікроелементів прираховують речовини, які в організмі містяться від тисячних до стотисячних часткою маси організму. У цю групу входять кобальт, мідь, марганець, цинк, залізо, молібден, йод і ін. Ці елементи в більшості своїй беруть участь в побудові гормонів, ферментів, вітамінів і інших біологічно активних речовин [5].

Недооцінка значення мінерального балансу як з боку виробників комбікормів, так і з боку самих фахівців галузі завжди приводить до негативних наслідків.

Мінеральний обмін у птиці - напружений, особливо кальцію. З кожним яйцем курка виділяє 2-2,5 г кальцію. Товщина шкаралупи хоча і є спадкоємним чинником, але залежить також від наявності в раціоні кальцію й інших мінеральних елементів (магнію, цинку, фосфору), вітаміну А. У побудові шкаралупи яйця до 70% використовується кальцій кістяку. Є дані авторів, що з інтенсивністю, з якою несеться птиця, вона може багаторазово обновляти кістяк протягом року, а з підвищенням температури в пташнику потреба в мінеральних речовинах зростає на 10-15%.

З'єднання елементів, що всмокталися беруть участь в регуляції обміну, входячи до складу ферментів, гормонів, вітамінів або впливаючи на їх дію, а також збуджуючи або гальмуючи нервову діяльність (Са, Со, Nа). Мінеральні речовини діють на відтворювальну здатність (Mn, Zn), кровотворення (Fe, Cu, Mn, Co), активізують реактивність з'єднань вуглеводу, беруть участь в обміні енергії (Р) і виконують багато які інші функції: наприклад, утворення кісткової тканини, осмотичний тиск, іонна рівновага рідин, антагоністична і противоотруйна дія і т.д.

На практиці в птахівницьких господарствах іноді припускаються помилки в нормуванні кальцію, надаючи птиці можливість вільно споживати ракушняк з годівниць. Використовуючи його у великій кількості, кури недоодержують більш важливі поживні речовини - протеїн, вуглеводи, жири. Як результат знижується продуктивність птиці, вона завчасно починає линяти, з'являється слабка шкаралупа, знижується кількість протеїну в жовтку.

Засвоюваність кальцію з раціону становить оптимально близько 50%, коливання досягають від 60-70%, у молодих курей і до 40% у курей наприкінці продуктивного періоду. Включення кальцію в комбікорм залежить від кількості щодоби споживаного птицею корму.

Оптимальним вмістом кальцію в комбікормах, що забезпечує високу яйценосність і високу якість шкаралупи, є 3,5-3,7%. В умовах спеки, крім зменшення апетиту й меншого надходження кальцію, в організмі птиці відбуваються фізіологічні зміни, що істотно впливають на якість шкаралупи яєць через зниження засвоєння в організмі спожитого кальцію.

Серед інших мікроелементів життєво важливе значення має марганець. Він активізує окисні процеси, володіє специфічною ліпотропною дією, антиоксидантними властивостями, підвищує утилізацію жирів, протидіючи дегенерації печінки, бере участь у функціонуванні залоз внутрішньої секреції, сприяє кровотворенню.

Цей мікроелемент входить до складу ферментів піруваткарбоксилази й орнітинази, необхідних для синтезу гліканів хрящової тканини, поліпшує стан ембріонів, робить шкаралупу яєць міцною. Антагоністом марганцю є молібден.

У звичайному раціоні концентрація марганцю невелика й вона не забезпечує повністю потребу птиці в цьому мікроелементі. Ось чому як кормову добавку стали додавати неорганічні джерела марганцю [14].

Значення багатьох вітамінів і мікроелементів багато в чому обумовлено тим, що вони входять до складу ряду ферментів, які каталізують важливі біохімічні процеси в організмі, як птиці, так і тварин. Вітаміни зв'язуються з білковою молекулою ферменту за участю іонів магнію, марганцю, цинку, заліза, молібдену, кобальту. Крім того, мікроелементи можуть безпосередньо входити до складу коферментів. Саме сполученість вітамінів і мікроелементів визначає спрямованість обміну речовин, і надалі рівня продуктивності.

Такі мікроелементи, як мідь, цинк, марганець, регулюють активність металовмісних ферментів-каталізаторів реакцій асиміляції кальцію й фосфору. На відміну від цих металів підвищений вміст в організмі молібдену негативно впливає на обмін кальцію й фосфору, приводить до порушення формування кісткової тканини. Іони ж міді перешкоджають цьому. Важливу роль відіграє співвідношення окремих мікроелементів. Існують метали антагоністи й синергісти. Мідь і цинк, молібден і вольфрам знижують дію один одного, а марганець, залізо, кобальт, нікель і мідь підсилюють взаємну дію.

Залізо входить у склад дихальних пігментів, у тому числі гемоглобіну, бере участь у процесах зв'язування та переносу кисню до тканин; стимулює функцію кровотворних органів; застосовується у якості лікарського засобу при анеміях і деяких інших патологічних станах. Амінокислоти (цистеїн, метіонін) стимулюють всмоктування заліза. Ефект цистеїну пояснюється його високою комплексоутворюючою здатністю і міцністю комплексу цистеїн-залізо.

Іони заліза присутні в таких ферментах, як каталаза й пероксидаза, а також у цитохромах, завдяки яким здійснюється перенос електронів у клітинах і утвориться енергія. Близько 70% іонів заліза знаходиться в гемоглобіні крові, що здійснює перенос кисню й бере участь у клітинному диханні.

Мідь являється незамінним мікроелементом, необхідним для нормальної життєдіяльності тварин. Вона - важлива складова частина металопротеїдів, які регулюють окисно-відновлювальні реакції клітинного дихання, фотосинтезу, засвоєння молекулярного азоту. Входячи до складу гормонів, мідь впливає на ріст, розвиток, відтворення, обмін, процеси гемоглобінутворення, фагоцитарну активність лейкоцитів.

Мідьвмісними є ферменти ортодифенолоксидаза, ксантиноксидаза, уратоксидаза, цитохромоксидаза, ряд інших. Тому мідь бере участь у тканинному диханні, кровотворенні, пігментації й кератинізації пір'яного покриву, остеогенезі, формуванні міеліну, відтворювальній функції та інших процесах.

Цинк присутній у карбоангідразі, пептидазах, деяких дегідрогеназах. Іони цинку пов'язані з гормонами, зокрема з інсуліном. Цинк приймає участь в обміні нуклеїнових кислот та синтезу білків. При недоліку цинку у тварин затримується ріст, змінюється формування костей, кістяка в цілому, знижується яйценосність, виникають порушення ряду ферментативних і гормональних процесів. Виявлені різкі вікові відмінності у всмоктуванні цинку. Так, у однодобових курчат всмоктується 34,6%, у курчат віком 3 тижня - 27,0%, та у віці 18 тижнів - 15,4%. Доза цинку 10-30 мг/кг сухої речовини корму у раціонах птиці підвищує вміст цукру у крові та оказує вплив на вуглеводний обмін.

Марганець входить до складу аргінази печінки, піруватдекарбоксилази, іони марганцю утворять комплекси з білками. Марганець впливає на ліпідний і вуглеводний обмін, розвиток кістяка, відтворну функцію. Кобальт входить в склад молекул цианокобаламіну (вітамін В12) і позитивно діє на процеси кровотворення й травлення. Йод присутній у молекулі гормону щитовидної залози тироксину. При дефіциті йоду порушується загальний обмін речовин, наприклад, білків, знижується засвоєння вітамінів і т.д. в останні роки стали велику увагу приділяти селену, що є важливим антиоксидантом. Його введення в кормосуміші перешкоджає появі некрозів печінки у несучок та ексудативні діатези у курчат, які спровоковані відповідними факторами як годівлі, так і утримання [1].

3. Матеріал, мета і методики виконання роботи

3.1 Матеріал, умови і методика досліджень

Матеріалом для роботи були дані обліку по промисловому стаду курей-несучок кросу «Шевер-579» Краснопільської птахофабрики приватної виробничої фірми «Агроцентр».

Яєчний крос «Шевер-579» був створений на основі породи яєчного напряму Хайсекс білий. Особливості кросу такі: високі показники продуктивності курей, маси яєць на початку несучості та живої маси дорослих курей при забої, стійкий коричневий колір та міцність шкаралупи яєць.

Зернові корми в структурі раціонів птиці займають біля 70%, і більша їх частина доводиться на кукурудзу та пшеницю. Оскільки основними джерелами енергії для птиці є зернові корми, потрібно враховувати, що вуглеводи в них неоднорідні по своєму складу.

В травному тракті птиці некрохмалисті полісахариди знижують перетравність кормів. Для підвищення перетравності поживних речовин у раціонах курей-несучок потрібні ферментні препарати, тому що завдяки їхній дії ефективніше використовуються місцеві дешеві зернові культури, збільшується яєчна продуктивність.

Нами було вивчено ефективність використання ферментного препарату МЕК на перетравність корму у курей-несучок з подальшою їх яєчною продуктивністю.

З цією метою було проведено науково-господарський дослід на поголівї курей яєчного напрямку продуктивності кросу «Шевер-579». Відбір курей-несучок для досліду проводили за методикою ВНДІТІП. Птицю утримували в триярусних батареях типу БКН-3А. Було створено дві групи несучих курей-аналогів породи по 50 голів у кожній. Параметри мікроклімату та освітлення відповідали нормативам. Починаючи з 240-денного віку, контрольна група курей отримувала впродовж дослідного періоду (150 днів), повноцінний комбікорм.

Всі групи впродовж досліду отримували повнораціонний комбікорм такого складу: зерно пшениці (50%), соняшниковий шрот (35%), а також соєва олія (1,7%), премікс, знефторений фосфат, лізин. Комбікорм був збалансований за основними поживними речовинами згідно з нормами. Проте в комбікормі було підвищення на 28,7% кількості клітковина та незначне зниження рівня обмінної енергії, сирого протеїну, кальцію, фосфору.

Під час досліду проводили облік збереженост, фізіологічного стану птиці та живої маси, продуктивності,споживання комбікорму, витрати корму а 10 яєць та 1 кг яйцемаси; середню масу яєць, якість яєць (маса білка та жовтка, індекс жовтка і білка, одиниці Хау, товщина шкаралупи).

Балансові досліди проводили згідно з методикою ВНДІТІП, де визначали кількість спожитого корму і виділеного посліду птицею. Для балансвого досліду з кожної групи відбирали по 5 голів птиці.

Вологу в посліді визначали висушуванням за температури 65?C; кількість сирої клітковини - за методом Штома і Генеберга; сирого жиру - за методом Рушковського; сирого протеїну - за методом К'єльдаля; золи - методом сухого озоління в муфельній печі за температури 500-550?C; кальцію - об'ємним методом за Де Ваарду; фосфору - після мокрого озоління калориметричним методом.

Для визначення перетравності протеїну кормових сумішей обов'язково звільняли послід від сечової кислоти та її солей, використовуючи метод М.І. Д'якова. Для цього наважку (1 г) сухого посліду обробляли в стакані киплячої дистильованої води (500 мл) з додаванням 3 мл 0,1 н їдкого натрію, доводили до кипіння; одержану масу фільтрували і переносили на фільтр. Відфільтрований осад 2-3 рази промивали гарячою водою, підсушували і спалювали в колбі К'єльдаля для визначення азоту.

Страницы: 1, 2, 3