труктура ґрунтів здебільшого брилиста, щільність їх змінюється в межах об'ємної ваги - близько 1,38 - 1,52 г./см3. Повітроємкість у зв'язку з цим не вища 5,6 - 8,9%. Фізична стиглість ґрунту настає при вологості 15 - 18% і залежить від механічного складу.З агрономічної точки зору більш сприятливі агрофізичні властивості в порівнянні з світло-сірими і сірими є в темно-сірих опідзолених ґрунтах, а також опідзолених чорноземах. Ці ґрунти структурніші (водостійких агрегатів 25 - 30%), об'ємна вага їх 1,30 - 1,40 г./см3. Фізична стиглість ґрунту настає при вологості 20 - 30%. На реградованих темно-сірих опідзолених ґрунтах і чорноземах опідзолених агровиробничі показники ще більше виражені порівняно до таких же ґрунтів, але без реградації. Наприклад, кількість водостійких структурних агрегатів досягає в цих ґрунтах 60% (а в середньому за механічним складом - 4,5 - 52%). Питома вага становить 1,20 - 1,30 г./см3, а фізична стиглість настає при вологості 27 - 33%. Згадані ґрунти також багатші і на поживні речовини. Всі ці ознаки зумовлюють у реградованих ґрунтах високу родючість і значне підвищення врожайності сільськогосподарських культур.Але найбільша потенціальна можливість щодо родючості ґрунтів є в глибоких малогумусних i вилугуваних чорноземах. Їх агровиробничі показники характеризуються найбільшою кількістю гумусу - 3,5 - 6% і більше, кількість водостійких агрегатів здебільшого на окультурених ґрунтах досягає 55 - 60%, а об'ємна вага 1,15 - 1,25 г./см3.Болотні ґрунтиБудова профілю болотних ґрунтів і їх хімічні та фізичні властивості. Болотні ґрунти будовою профілю значно. відрізняються від інших типів ґрунту.Поїдаємо морфологічний опис профілю торфово-болотного ґрунту середньої товщини.0 - 6 см - слаборозкладений торф, густо пронизаний відмерлим корінням болотних рослин.6 - 25 cм - середньорозкладений торф бурувато-чорного (кольору, ущільнений. У масі торфу помітне напіврозкладене коріння осок, хвоща, очерету й інших рослин.26 - 68 см - ущільнений торфовий шар, бурувато-чорний, багато напіврозкладених рослинних решток.68 - 285 см - добре розкладений очеретяно-осоковий торф коричнево-чорного кольору. Його маса густо пронизана напіврозкладеними рештками осок, хвоща і зрідка берези, вільхи, сосни. Товщина торфового горизонту 285 см; нижче його - глейовий супіщаний горизонт.Таблиця 5.4. Хімічний склад і фізичні властивості торфу (за У.С. Лупіновичем та Т.Ф. Голубом)|
Показники | Типи і види торфовищ | | | заплавні | вільшаникові | трав'яні | перехідні | верхові | | Ступінь розкладення, % | 30 - 60 | 40 - 60 | 25 - 40 | 20 - 45 | 5 - 50 | | Зольність, % | 8 - 60 | 15 - 25 | 7 - 20 | 5 - 10 | 2 - 5 | | Азот загальний, % | 2,8 - 3,8 | 3,0 - 3,7 | 2,0 - 4,0 | 1,7 - 4,2 | 1,0 - 2,0 | | Р2О5, % | 0,2 - 0,7 | 0,15 - 0,4 | 0,15-0,45 | 0,15 - 0,35 | 0,1 - 0,25 | | К2О, %. | 0,1 - 0,3 | 0,1 - 0,2 | 0,02 - 0,3 | 0,05 - 0,2 | 0,04 - 0,8 | | СаО, % | 3,5 - 4,0 | 4,0 - 4,5 | 2,0 - 3,9 | 0,6 - 2,3 | 0,30 - 0,48 | | рН водної витяжки | - | 5,9-6,2 | 5,5 - 6,0 | 3,5 - 5,8 | 3,2 - 4,2 | | Об'ємна вага | 0,17 - 0,26 | 0,14 - 0,23 | 0,11 - 0,16 | 0,11 - 0,16 | 0,04 - 0,08 | | Вологоємкість, % | 360 - 420 | 460 - 550 | 640 - 870 | 550-950 | 600 - 1200 | | |
Торфово-болотний ґрунт. Хімічний склад і фізичні властивості торфу різних типів і видів боліт досить відмінні. З даних таблиці 5.4 видно велику різницю у вмісті зольних речовин (особливо кальцію і азоту). Дуже різняться види і типи торфу між, собою за вологоємкістю та (реакцією водної витяжки (рН). Особливо різко відрізняється за цими показниками торф низинний від верхового.Ця зона характеризується різними видами заболочених і болотних ґрунтів. До групи болотних ґрунтів, за даними Н.Б. Вернандер, належить (більше двадцяти різних видів. Залежно від глибини торфового горизонту ці ґрунти поділяють на болотні, які не мають торфового горизонту, торф'янисто-болотні, торфово-болотні і торфовища.Останні залежно від характеру; водного режиму і живлення поділяють на верхові сфагнові, перехідні гіпново-торф'янисті, осокові і низинні осоково-трав'янисті та вільхові болотні.З найбільш поширених видів болотних ґрунтів у цій зоні є ґрунти, які мають гумусний або торфово-гумусний горизонт від 15 - 20 до 40 - 50 см, а нижче - оглеєний горизонт з вохристими плямами і конкреціями. В цьому горизонті часто зустрічається вівіаніт.При анаеробних умовах (у болотних ґрунтах) відбувається відновний процес окисних сполук заліза і перехід в закисні форми, в результаті чого змінюється забарвлення ґрунту і породи. З'являються сизувато-зеленуваті плями, а при значних анаеробних процесах весь горизонт набуває сизувато-зеленуватого кольору.Цей процес називається оглеєнням, а горизонт глейовим. На оглеєному профілі часто можна спостерігати вохристо-іржаві і сизі плями. Це говорить про те, що в такому ґрунті проходило чергування процесів окислення і відновлення.Зустрічаються такі основні види болотних ґрунтів: болотні содово-солончакові (реакція лужна, скипають від НС1); торф'янисто-болотні, торфово-болотні, содово-солончакуваті (з сильнорозкладеним торфом і бікарбонатом натрію, реакція лужна); торфово-болотні залізисті; торфовища верхові (глибина торфу від 50 до 150 см); торфовища перехідні (сильнокислі, глибина торфу до 150 см); торфовища низинні глибокі (торфу понад 150 см); торфовища низинні содово-солончакові та ін.Крім згаданих ґрунтів, також поширені лучно-болотні ґрунти з горизонтом (Н), в якому є багато нерозкладених рослинних решток. Це можуть бути ґрунти карбонатні, содово-солончакові, лучно-болотні солончакові, хлоридно-сульфатні.5.2 Аналіз врожайності озимої пшениці в залежності від внесення мінеральних добривДля аналізу були використані відділу статистики Управління сільського господарства Новгород-Сіверського району.Зроблена вибірка врожайності культури озимої пшениці та кількості внесених добрив за період з 1975 по 2005 роки з інтервалом у 5 років.Таблиця 5.5. Залежність врожайності озимої пшениця від внесення мінеральних добрив за 1975-2005 роки|
Культура | Роки | Врожайність, ц/га | Внесення різних добрив | | | | | Мінеральні | Калійні | Фосфорні | Азотні | | Озима пшениця | 1975 | 31,9 | 125 | 53,0 | 22 | 50 | | | 1980 | 27,7 | 113 | 46,6 | 20 | 47 | | | 1985 | 26,9 | 135 | 58,4 | 27 | 53 | | | 1990 | 34,2 | 164 | 70,6 | 35 | 59 | | | 1995 | 27,5 | 74 | 26,6 | 14 | 32 | | | 2000 | 18,18 | 12 | 1,0 | 2 | 9 | | | 2005 | 28,2 | 27 | 2,0 | 2 | 23 | | |
Побудуємо графік залежності врожайності від внесення мінеральних добрив.1975 1980 1985 1990 1995 2000 2005 рокиРис. 5.1. Залежність врожайності озимої пшениці від внесення мінеральних добрив Отже, можемо зробити висновок, що кількість внесення мінеральних добрив не завжди позитивно впливає на врожайність озимої пшениці, причиною цьому можуть бути погодні умови. ВисновкиЗначну роль мінеральні добрива відіграють для забезпечення мінерального живлення рослин та покращення структури ґрунту. Важливою характеристикою добрив є вміст у них поживного елемента. Чим більший вміст елемента, тим добриво краще, в ньому міститься менше баласту. Добрива з малим вмістом баласту економічно вигідніші: їх дешевше перевозити (в розрахунку на одиницю елементів живлення), дешевше і легше вносити в ґрунт.Останніми десятиріччями помітно зросли рівень застосування мінеральних добрив і ступінь інтенсифікації сільського господарства, що значно впливає на кругообіг азотовмісних та фосфоровмісних сполук у природі. Внаслідок цього різко загострилась проблема забруднення води, продуктів харчування, кормів.Щоб запобігти забрудненню, в ряді випадків забороняється використання одного з мінеральних добрив для певного виду ґрунту, наприклад використання азотних добрив на сильнокислих ґрунтах (рН = 4); на території першого поясу зони санітарної охорони джерел централізованого водопостачання; на мерзлий або вкритий снігом ґрунт. Для дотримання еколого-токсикологічної безпеки застосування гранично допустимих (максимальних) доз добрив необхідно створити такі умови: збалансованість мінерального живлення рослин; роздрібнене внесення елементу; високий рівень агротехніки, який забезпечує одержання запланованого врожаю; застосування інтегральної системи захисту рослин від хвороб та шкідників.Порівняно із звичайною агротехнікою система застосування добрив при інтенсивній технології має характерні особливості, зумовлені насамперед ідеєю розподілу всього життєвого циклу озимої пшениці на дванадцять етапів органогенезу і виділенням з них головних, при проходженні яких закладаються й формуються основні елементи продуктивності, що визначають величину майбутнього врожаю.Використання мінеральних добрив в системах сучасного землеробства створює якісні умови для одержання високих врожаїв озимої пшениці. Список використаної літератури1. Агрохімія. / За ред. М.М. Городнього. - К.: ТОВ Алеора, 2003.2. Алексеев А.М., Гусев Н.А. Влияние корневого питания на водный режим. - М., 1957. - 220 с.3. Артюшин А.М., Державин Л.М. Краткий справочник по удобрениям. - М.: Колос, 1984. - 208 с. 4. Бугай С.М. Растенееводство. - К.: Вища школа, 1975. - 375 с. 5. Бука А.Я. Влияние осенней и весенней подкормки на урожай и качество зерна озимой пшеницы в юго-восточной части левобережной Лесостепи УССР // Агрохимия. - 1970. - №3. - С. 21-27. 6. Власюк П.А., Козлов Н.В. Особенности питания озимой пшеницы азотом мочевины // Тр. ВАСХНИЛ. - 1968. - №7. - С. 2-5. 7. Власюк П.А., Зражевский М.Н., Козлов Н.В. Влияние удобрений на урожай и качество зерна озимой пшеницы // Тр. УСХА. - К., 1974.-Вып. 13.-С. 3-12. 8. Вахмистров Д.Б. Питание растений. - М.: Знание, 1979. - 64 с. 9. Верещак М.В. Минеральное питание в интенсивных технологиях // Химизация сел. хоз-ва. - 1989. - №6. - С. 72 - 75. 10. Воробьев С.А. и др. Земледелие. - М.: Колос, 1977. 11. Гордієнко В.П.та ін. Землеробство. - К.: Вища школа, 1991. - 268 с. 12. Годулян I. С, Жемела Г.П., Іваненко В.П. Якість зерна сортів озимої пшениці залежно від попередників та обробітку ґрунту в Степу України. // Вісн. с.-г. науки. - 1970. - №3. - С. 33 - 37. 13. Дегодюк Є. Г., Мамонтов В.Т., Гамалей В. І. Екологічні основи використання добрив. - К.: Урожай, 1988. - 232 с. 14. Довідник по удобренню сільськогосподарських культур. - К.: Урожай, 1987. - 208 с. 15. Дуда Г.Г., Жемела Г.П. Значение соотношения основных элементов питания растений в повышении урожая и качества зерна озимой пшеницы // Агрохимия. - 1970. - №8. - С. 23 - 28. 16. Кореньков Д.А. Агроэкологические аспекты применения азотных удобрений // Химизация сел. хоз-ва. - 1989. - №8. - С. 2 - 6. 17. Кореньков Д.А. Продуктивное использование минеральных удобрений. - М.: Россельхозиздат, 1985. - 221 с. 18. Крищенко В.П. Интенсивная технология возделывания озимой и яровой пшеницы. - М.: Высш. шк., 1986. - 80 с. 19. Круть В. М., Жемела Г.П., Выблов Б.Р. Продуктивность и качество зерна озимой пшеницы. // Зерн. и маслич. культуры. - 1971. - №10. - С. 17 - 19. 20. Лапко П.Г. Влияние минеральных удобрений на урожайность и качество зерна озимой пшейицы на фоне противоэрозионной обработки почвы в условиях Северной степи УССР: Автореф. дис. канд. с.-х. наук - К., 1983. - 20 с. 21. Лісовал А.П. Система використання добрив. - К.: Вид-во АПК, 2002. 22. Ломницкий Я.Е., Готин А.Ю. Урожай и качество зерна озимой пшеницы при интенсивной технологии. // Химизация сел. хоз-ва. - 1990. - №5. - С. 40 - 44. 23. Мусиенко Н.Н., Терневский А.И. Корневое питание растений: Учебное пособие. - К.: Высшая школа, 1989. - 203 с. 24. Мусієнко М.М. Фізіологія рослин. - К.: Либідь, 2005. - 808 с. 25. Муха Д.В. Интенсивные технологии возделывания зерновых и технических культур. - К.: Выща шк., 1988. - 327 с. 26. Оголенко Н.А., Козлов Н.В. Интенсивная технология возделывания озимой пшеницы. - К., 1986. - 50 с. 27. Павленко М.К. Загальне землеробство. - К.: Вища школа, 1977. 28. Петербургский А.В. Удобрение и урожайность зерновых в мире // Химизация сел. хоз-ва. - 1988. - №11. - С. 77 - 78.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7
|
