| p align="left">Спеціалізовані бригади формуються із робітників однієї професії однакової або різної кваліфікації, зайнятих в однорідних технологічних процесах (механічне оброблення деталей, обслуговування потужного агрегату, конвеєрної і потокової лінії та ін.). Комплексні бригади формуються з робітників різних професій (як основних, так і допоміжних), які виконують технологічно різнорідні, проте взаємопов'язані роботи, що охоплюють повний цикл виготовлення деталей, вузлів тощо. Створення таких бригад ефективніше на дільницях зі складним технологічним устаткуванням, в умовах поточно-конвеєрних, предметно (подетально) спеціалізованих виробництв із замкненим технологічним циклом. Комплексні бригади можуть бути з повним поділом праці, частковим і без поділу праці. У бригаді з повним поділом праці кожний робітник постійно виконує роботу однієї професії і кваліфікації, і ця робота є складовою частиною комплексного завдання бригади. У бригаді з частковім поділом праці, зумовленим певною технологічною послідовністю виробництва, робітник поряд зі своєю певною операцією, в разі необхідності виконує операції зі споріднених спеціальностей. Комплексній бригаді без поділу праці властиве широке суміщення професій і певна взаємозамінність робітників у процесі праці. Кожний робітник може виконувати всі операції, що входять у виробниче завдання бригади. Залежно від режиму роботи комплексні і спеціалізовані бригади можуть бути змінними і наскрізними. До складу змінних бригад входять робітники лише однієї зміни, протягом якої виконується весь комплекс робіт. Наскрізні бригади створюються за таких виробничих умов, коли тривалість циклу оброблення виробів або час виконання певної роботи на дільниці перевищує тривалість зміни. До таких бригад входять робітники двох або трьох змін. За кількісним складом бригади можуть бути нечисленні (5--10 осіб), середні (11--25), великі (25--50 осіб і більше). Ефективність функціонування бригад залежить від рівня їх самостійності. Подальше запровадження бригадного госпрозрахунку, що передбачає організацію роботи на основі поєднання оперативно-виробничої самостійності і бізнес-плану, порівняння витрат і одержуваного ефекту, встановлення прямої залежності оплати праці від кінцевих результатів роботи, підвищення відповідальності бригади й адміністрації за виконання виробничих завдань. Переведення бригади на господарський розрахунок передбачає такі передумови: - створення системи госпрозрахункових показників (обсяги виробництва, матеріальні витрати, якість продукції тощо) для оцінки діяльності бригад різних типів; - закріплення за бригадами конкретної площі, технологічного устаткування; - обгрунтованість, стабільність і своєчасність доведення до бригад планових завдань; - забезпечення бухгалтерського й оперативного обліку діяльності бригади; - організацію зберігання і видачі бригадам матеріальних цінностей; - установлення бригадних норм і розцінок; - наявність системи госпрозрахункових претензій. Найефективніше застосування госпрозрахунку в тих бригадах, які здійснюють повний цикл виготовлення певного виду продукції або конструктивно і технологічно закінченої її частини, що характерно для комплексних бригад. В організації роботи бригад важливе місце має розроблення бізнес-плану і виконання всіх його показників. Переведення бригад на госпрозрахунок викликає потребу регулювання госпрозрахункових відносин між бригадами та іншими підрозділами, з одного боку, і між бригадами й адміністрацією підприємства, з іншого. У тих випадках, коли між цими суб'єктами були порушені правила взаємодії, можуть бути пред'явлені госпрозрахункові претензії, які оформлюються у вигляді актів. Найдосконалішою формою госпрозрахунку бригад є договір, згідно з яким одна із сторін зобов'язується на замовлення іншої сторони виконати певну роботу за відповідну оплату. Залежно від форм організації виробництва підряд може бути індивідуальним і колективним. Колективний підряд поділяється на бригадний, цеховий, сімейний. Умовою впровадження колективного підряду є внутрішньогосподарський розрахунок. У підрядних взаємовідносинах важливим є встановлення відповідальності між адміністрацією і підрядним колективом, а також між суміжними колективами. Основу регулювання цих відносин становить підрядний договір, в якому зазначені обсяги робіт з виготовлення конкретної продукції або надання послуг, умови виконання робіт, основні показники, нормативи та ін. Обов'язками адміністрації (замовника) є: своєчасне забезпечення підрядного колективу необхідними машинами, устаткуванням, пристосуваннями, матеріалами, інструментом, технічною документацією, а також профілактичний огляд і ремонт устаткування. У договорі фіксується взаємна відповідальність сторін у разі виникнення непередбачених обставин або невиконання зобов'язань. 2.2 Організація, оснащення та обслуговування робочих місцьВажливим елементом організації праці на підприємстві є вдосконалення планування, організації і обслуговування робочих місць з метою створення на кожному з них необхідних умов для високопродуктивної праці.Робоче місце -- це зона трудової діяльності робітника, або групи робітників, оснащена всім необхідним для успішного здійснення роботи. Водночас це первинна ланка виробничої структури підприємства, яка може функціонувати відносно самостійно.Організація робочого місця -- це система заходів щодо його планування, оснащення засобами і предметами праці, розміщення в певному порядку, обслуговування й атестації.Планування робочого місця передбачає раціональне розміщення у просторі матеріальних елементів виробництва, зокрема устаткування, технологічного та організаційного оснащення, а також робітника. Робоче місце має робочу, основну і допоміжну зони. В основній зоні, яка обмежена досяжністю рук людини в горизонтальній і вертикальній площинах, розміщуються засоби праці, що постійно використовуються в роботі. У допоміжній зоні розміщуються предмети, котрі застосовуються рідко.Велике значення має раціональне технологічне й організаційне оснащення робочих місць, що передбачає забезпечення їх основним технологічним устаткуванням, технологічним і організаційним оснащенням (інструментом, пристроями, допоміжними матеріалами, запасними частинами та устаткуванням для їх зберігання і розміщення, а також засобами сигналізації, освітлювальною апаратурою, робочими меблями, тарою тощо).Оснащення робочих місць масових професій може здійснюватися за типовими проектами, в яких ураховані необхідні рекомендації щодо оснащення і планування робочих місць даного виду. Використання типових проектів сприяє впровадженню досягнень науки і передового досвіду в процесі організації робочих місць, знижує трудомісткість роботи, дозволяє підвищити рівень організації трудових процесів.Робочі місця класифікують за такими параметрами, як професія та кількість виконавців, ступінь спеціалізації, рівень механізації, кількість устаткування, характер розміщення в просторі.Залежно від кількості виконавців розрізняють індивідуальні та колективні робочі місця. Індивідуальне робоче місце призначене для роботи одного працівника протягом зміни. Колективне робоче місце призначене для здійснення процесу праці одночасно кількома робітниками (бригадою).Залежно від кількості устаткування розрізняють одноверстатні та багатоверстатні робочі місця. Останні характеризуються тим, що робітник у певній послідовності здійснює виробничий процес на кількох одиницях технологічного устаткування.За ступенем спеціалізації розрізняють універсальні та спеціалізовані робочі місця, а за ступенем механізації -- робочі місця з ручними, машинно-ручними, машинними, автоматизованими й апаратурними трудовими процесами.Робочі місця за характером розміщення в просторі бувають стаціонарними (робоче місце токаря, коваля, вагранника) і рухомі (робоче місце водія, машиніста крана).Велике значення в організації праці має обслуговування робочих місць, тобто забезпечення їх протягом робочої зміни сировиною, матеріалами, заготівками, транспортними засобами, послугами ремонтного характеру тощо.Обслуговування робочих місць здійснюється за такими функціями:- енергетична -- забезпечення робочих місць електроенергією, стисненим повітрям, парою, водою, а також опалення виробничих приміщень;- транспортно-складська -- доставка предметів праці до робочого місця, вивезення готової продукції і відходів виробництва, зберігання, облік і видача матеріалів, сировини та інших цінностей;- підготовчо-технологічна -- розподіл робіт за робочими місцями; комплектування технічної документації; підготовка інструменту та допоміжних матеріалів; інструктаж виконавців щодо передових методів праці;- інструментальна -- зберігання, застосування, комплектування і видача на робочі місця всіх видів інструменту, пристроїв, технологічного оснащення;- налагоджувальна -- налагодження і регулювання технологічного устаткування;- міжремонтна -- профілактичне обслуговування; * контрольна -- контроль якості сировини, напівфабрикатів і готових виробів;- облікова -- облік бракованої продукції та аналіз причин браку, профілактичні заходи для підвищення якості продукції та ін.Всі ці функції мають виконуватися безперебійно і в певних організаційних формах, таких як стандартне, планово-попереджувальне, чергове обслуговування робочих місць.Для забезпечення збалансованості між кількістю робочих місць і наявними трудовими ресурсами, раціональнішого використання резервів виробничого потенціалу та підвищення продуктивності праці застосовують атестацію і паспортизацію робочих місць.2.3 Обґрунтування раціональних режимів праці та відпочинку виконавцівРобочий час є загальною мірою кількості праці Загальна тривалість робочого часу визначається, з одного боку, рівнем розвитку виробництва, з іншого -- фізичними і психофізіологічними можливостями людини. Поліпшення використання робочого часу є одним з основних шляхів підвищення продуктивності праці. Воно залежить від співвідношення екстенсивного та інтенсивного факторів розвитку виробництва.Згідно з Кодексом законів про працю України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год. на тиждень. Підприємства й організації, укладаючи колективний договір, можуть установлювати меншу норму тривалості робочого часу. У разі шкідливих умов праці передбачається зменшення загальної норми робочого часу, вона не може перевищувати 36 год. на тиждень. Законодавством також установлюється скорочена тривалість робочого часу для працівників віком від 16 до 18 років -- 36 год. на тиждень, а для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) -- 24 год. на тиждень.Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за рахунок власних коштів підприємств і організацій для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда.Для працівників здебільшого установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. За п'ятиденного робочого тижня тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, організації з додержанням установленої законодавством тривалості робочого тижня.На тих підприємствах і в організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, установлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. За шестиденного робочого тижня тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 год. за тижневої норми 40 год., 6 год. -- за тижневої норми 36 год. і 4 год. -- за тижневої норми 24 год. П'ятиденний або шестиденний робочий тиждень установлюється власником або уповноваженим ним органом спільно з профспілковим комітетом з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з місцевою Радою народних депутатів.Важливим завданням у поліпшенні організації праці є встановлення найдоцільніших режимів праці та відпочинку. Розрізняють змінний, добовий, тижневий та місячний режими праці та відпочинку Змінний режим визначає загальну тривалість робочої зміни, час її початку та закінчення, тривалість обідньої перерви, тривалість праці та частоту регламентованих перерв на відпочинок. Добовий режим праці та відпочинку включає кількість змін за добу, час відновлення працездатності між змінами. Тижневий режим праці та відпочинку передбачає різні графіки роботи, кількість вихідних днів на тиждень, роботу у вихідні та святкові дні. Графіки роботи передбачають порядок чергування змін. Місячний режим праці та відпочинку визначає кількість робочих та неробочих днів у даному місяці, кількість працівників, які йдуть у відпустку, тривалість основних та додаткових відпусток. Режим праці та відпочинку регулюється ст. 50--65 та 66--84 (глави 4 та 5) Кодексу законів про працю України (1995). 3. Розробка норм і нормативів праціМетодика встановлення норм часу залежить насамперед від типу виробництва (масове, серійне, дрібносерійне, індивідуальне), рівня механізації праці робітників, а також від форми організації праці. Для вищого рівня серійності характерні досконаліша техніка, технологія, організація виробництва і праці. Внаслідок цього затрати праці виготовлення тих самих виробів і рівень продуктивності праці будуть різними в умовах масового, серійного та індивідуального виробництва. Розрізняють такі методи нормування: сумарний дослідно-статистичний, розрахунково-аналітичний, укрупнений, мікроелементний.Суть сумарного дослідно-статистичного методу полягає в установленні норми загалом на операцію без розчленування її на складові елементи. За цим методом норми визначають на основі статистичних даних про фактичні затрати часу за минулий період або порівняння якоїсь операції з аналогічними операціями. Норми, установлені таким методом, називаються дослідно-статистичними.За розрахунково-аналітичного методу операцію попередньо розчленовують на елементи. Норму часу в цьому разі розраховують на кожний елемент операції. Цей метод нормування дає значно точніші результати, ніж сумарний дослідно-статистичний. Він є основним методом для масового, крупносерійного і серійного типів виробництва, тобто для тих умов, коли одна операція повторюється багато разів.В умовах індивідуального і дрібносерійного виробництва, коли операція повторюється кілька разів або й зовсім не повторюється, застосування трудомісткого аналітичного методу розрахунку норми часу економічно себе не виправдовує. Тому його застосовують тут тільки для розрахунку норм на дуже складні операції.Складовими аналітичного методу є: аналіз застосовуваного технологічного процесу та існуючих форм організації праці на робочому місці: проектування найраціональнішого складу, послідовності і тривалості виконання елементів операцій, які нормують, розроблення оптимальних режимів роботи устаткування, передових прийомів праці і раціональної організації робочого місця.Суть укрупненого методу полягає у визначенні норми на основі попередньо розроблених укрупнених розрахункових величин затрат робочого часу на типові операції, деталі або види робіт. За цим методом найдоцільніше розраховувати норми на підприємствах з індивідуальним і дрібносерійним типом виробництва.Велике значення має мікроелементний метод нормування праці (для нормування ручних і деяких машинно-ручних процесів). За допомогою цього методу виділяють і вивчають найпростіші елементи, так звані мікроелементи, з яких складаються складні і різноманітні за своїм характером трудові операції. Ці мікроелементи визначають норми затрат часу залежно від найважливіших чинників, які впливають на їхню структуру.Переваги цього методу полягають у тому, що ще до початку трудового процесу можна конструювати ручні прийоми різних трудових процесів на основі створення системи мікроелементів, які визначаються характером і методом виконання роботи, схемою органі зації робочого місця і трудовими навичками робітника. За допомогою цієї системи можна встановити раціональність затрат часу на виконання окремих елементів операції.Затрати часу на окремі найпростіші елементи визначають за так званими мікроелементними нормативами. Ці нормативи є сподіваними величинами часу, знайденими в результаті статистичної обробки.Аналітичним, укрупненим методами і методом мікроелементного нормування визначаються технічно обґрунтовані норми. 4. Оплата праці в рослинництвіМеханізовані роботи займають провідне місце у всіх сільськогосподарських процесах. Тому удосконаленню оплати праці трактористів-машиністів повинна приділятися найбільша увага.Оплата праці трактористів-машиністів здійснюється залежно від системи матеріального стимулювання праці, застосовуваної у господарстві. На сільськогосподарських механізованих роботах оплата праці в Україні здійснюється за виконаний обсяг робіт або відпрацьований час за спеціально встановленими галузевою угодою тарифними ставками.Для всіх механізаторів, які працюють у сільськогосподарському виробництві, встановлюється єдина професія - тракторист-машиніст. Залежно від знань і досвіду, згідно з положенням про атестацію трактористів-машиністів їм надається кваліфікація -тракторист-машиніст І, II, III класу з виплатою надбавок: трактористам-машиністам І класу - 20%; П класу - 10% до заробітку на механізованих роботах, які оплачуються за тарифною сіткою трактористів-машиністів. Окремі технологічні процеси в рослинництві, виконання яких вимагає оптимальних агротехнічних строків і відповідної якості (підготовка грунту і сівба, догляд за посівами, збирання врожаю і заготівля кормів та ін.), у багатьох випадках визначають долю майбутнього врожаю. Це зумовлює необхідність застосування поточного преміювання та інших заохочень до виконання даних робіт. Виходячи з технологічних особливостей, необхідно будувати систему організації та матеріального стимулювання праці в галузях рослинництва. Дані оплати і надбавки слід розглядати як важливу складову частину тарифної системи оплати праці. Одні з них мають компенсаційний, а інші - стимулюючий характер. Компенсаційні доплати і надбавки для сільськогосподарських працівників, які проживають і працюють на радіоактивне забруднених територіях внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС, встановлені централізовано згідно з постановою Кабінету Міністрів України. При складанні колективного договору в кожному господарстві доцільно атестувати весь перелік робіт із шкідливими умовами праці всіх працівників, які беруть участь в їх виконанні і ще в плановому порядку визначити розміри доплат і надбавок згідно із типовим положенням про оплату праці. На вирощуванні окремих сільськогосподарських культур таких, як рис, гречка, просо, соняшник, тютюн, цукрові буряки, насіння цукрових і кормових буряків, льон-довгунець слід встановлювати додаткові матеріальні заохочення, крім тих, які передбачені діючою в господарстві системою оплати праці у рослинництві. В умовах реформи економічних і трудових відносин в сільському господарстві, різноманітних форм власності й господарювання на принципах госпрозрахунку і самофінансування найбільшої актуальності набуває удосконалення оплати праці на основі перегляду багатьох положень, які склалися в механізмі матеріального стимулювання аграрної праці. Основним принципом організації оплати праці в нових умовах господарювання є принцип самозароблення коштів, проведення всіх заходів щодо підвищення заробітної плати тільки за рахунок власних коштів підприємств. Тут оплата праці стає не просто винагородою за працю, а часткою господарського доходу, який відповідає вкладу працівника в загальний результат підрозділу чи підприємства в цілому. Реструктуризація сільськогосподарського виробництва обумовлює створення нових форм сільськогосподарських підприємств, таких, як акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, селянські спілки, фермерські господарства та ін., які у своїй діяльності все більше будуть орієнтуватися на використання ринкових відносин. Цьому в повній мірі буде сприяти перехід на оплату праці від валового, госпрозрахункового доходу та стимулювання з прибутку, підвищення їх господарської та економічної самостійності на основі паювання землі та засобів виробництва. З розвитком госпрозрахункових і ринкових відносин виникає потреба в новій методиці формування єдиного фонду матеріального стимулювання, яка грунтується на нормативному розподілі прибутку. При цьому норматив відрахувань визначають як відношення суми виплачених коштів по сукупності в ньому елементів стимулювання до величини прибутку (чистого доходу) за відрахуванням з неї платежів у бюджет та відсотків за кредит. Однак для всіх госпрозрахункових варіантів формування і розподілу фонду оплати праці, як зазначалося, потрібно створювати паритетні цінові умови на сільськогосподарську і промислову продукцію, щоб вони могли не тільки відшкодувати витрати виробництва, а й забезпечували створення фондів нагромадження. Поліпшити фінансове положення своїх підрозділів, які виробляють продукцію землеробства, можуть і повинні самі підприємства за рахунок перерозподілу прибутку, особливо від комерційної діяльності та створення на її основі необхідних страхових фондів. ВисновокНорми праці є основою системи планування роботи підприємства та його підрозділів, організації оплати праці персоналу, обліку затрат на продукцію, управління соціально-трудовими відносинами тощо.Організовуючи працю, слід визначити, яка її кількість потрібна для виконання кожної конкретної роботи і якою має бути її якість. Норми праці є основою для визначення пропорцій розвитку галузей економіки, складання балансу використання трудових ресурсів, визначення виробничих потужностей.На кожному підприємстві норми праці використовуються під час здійснення планово-організаційних розрахунків, внутрішньозаводського й цехового оперативного планування. За допомогою норм складаються бізнес-плани підприємств, плануються обсяги виробництва цехів і дільниць, розраховується завантаження устаткування й робочих місць. На основі норм праці встановлюють завдання з підвищення продуктивності праці, визначають потребу в кадрах, розробляють календарно-планові нормативи тощо. За допомогою нормування узгоджується взаємодія цехів, бригад і відділів підприємства, досягається синхронізація роботи на різних робочих місцях, виробничих дільницях, забезпечується рівномірність і ритмічність виробничого процесу.Норми трудових затрат потрібні для організації праці не тільки робітників-відрядників, а й робітників-почасовиків, спеціалістів, службовців. Визначають їх для кожної категорії працюючих. Норми праці є складовим елементом організації заробітної плати, оскільки виконання норм є умовою отримання заробітку, відповідного тарифу або окладу, установленого для даного працівника.Норми праці на підприємстві можуть використовуватися для визначення трудомісткості окремих видів продукції і відповідних затрат праці для виконання виробничої програми. Отже, нормування праці є засобом визначення як міри праці для виконання тієї чи іншої конкретної роботи, так і міри винагороди за працю залежно від її кількості та якості. Список використаних літературних джерел1. Рощин С. Ю., Разумова Т. О. Экономика труда. -- М.: Инфра-М, 2000 - 246с.2. Социальные технологии: Толковый словарь. -- Москва--Белгород: Луч,3. Центр социальных технологий, 1995.4. Стан ринку праці України за січень-вересень 2002 р. // Праця і зарплата. -- 2007. -- жовт. -- № 34.5. Статистика: Підручник / С. С. Герасименко та ін. -- К.: КНЕУ, 1998 - 414 с..6. Травин В. В., Дятлов В. А. Менеджмент персонала предприятия. -- М.: Дело, 2000 - 203 с.7. Уманский А. М., Сумцов В. Г. Международные трудовые нормы и рекомендации. -- Луганск: ВУГУ, 1999 - 218 с..8. Хомич О. І. Відтворення трудового потенціалу села і зайнятість (регіональний аспект дослідження). -- Львів, 2006 - 178 с..9. Черенко Л. М. Проблеми бідності в Україні: методи визначення та напрями подолання: Автореф. дис. к. е. н. -- К., 2000 - 25 с..10. Щёкин Г. В. Теория кадровой политики. -- К.: МАУП, 2006 - 168 с.11. Экономика и социология труда / Под. ред. Б. Ю. Сербиновского и В. А. Чуланова. -- Ростов н/Д: Феникс, 1999 - 150 с.
Страницы: 1, 2
|
