lx = Ln - ln = 18.8-0.5 = 18.3см

lx = Lз - lз = 7.0 + 3.8 = 3.2 см

Координатну сітку будують з боками квадратів 10 см. За допомогою лінійки Дробишева . Точність побудови координатної сітки перевіряють за допомогою вимірника за діагоналями квадратів. Якщо відхилення від теоретичної довжини діагоналі /14,14см/ перевищує ± 0,2мм, то координатна сітка повинна бути побудована заново. Точність побудови координатної сітки перевіряється студентом і викладачам.

3.2. Складання плану.

Складання проектного плану розпочинають з накладення за координатами вершин кутів межі користування і діагональних теодолітних ходів, прокладених вздовж смуг відведення шосейних доріг, залізниць та інших об'єктів. Положення координатних дочок на плані контролюють за довжинами ліній між ними горизонтальним проложенням. Розходження при цьому не повинно перевищувати ± 0,2мм на плані.

Ситуацію переносять на проектний план з плану оригіналу за допомогою світлокопіювального столу або іншими способами.

При наявності значної деформації паперу - ситуацію переносять на проектний план окремими частинами або по квадратах координатної сітки .

3.3. Креслення і оформлення плану.

Складений в олівці проектний план викреслюють тушшю в умовних знаках, прийнятих в землевпорядкуванні для відповідних масштабів. Положення координатних точок на плані по межі землекористування викреслюють колами діаметром 1,2мм; з'єднують їх суцільними лініями, які викреслюють товщиною 0,2 мм , а магістрального ходу - лінійним пунктиром.

На проектному плані допускається розріджене розміщення умовних знаків угідь на невеликих ділянках в два рази, а на великих - в три-чотири рази у порівнянні з планом оригіналом.

По зовнішній межі землекористування виписують довжини ліній між координатними точками /виміряне в натурі значення і в дужках - горизонтальне проложення на віддалі 5-6мм від межі землекористування. Координатну сітку викреслюють синьою тушшю. Для меншого загромадження плану, координатну сітку викреслюють тільки в місцях перетину ліній радіусом 5 мм і в основному в межах фігури земельної ділянки.

Зовнішню рамку викреслюють суцільною лінією товщиною 0,2-0,4 мм, а внутрішню - суцільною товщиною 0,5-1,0мм.

Проектний план оформляють основними надписами, які розміщують в штампі. Нижня і права рамки штампу співпадають з внутрішньою рамкою аркуша. Товщина рамки штампа повинна відповідати товщині лінії внутрішньої рамки плану. Внутрішні лінії штампа викреслюють товщиною 0,3-0,4 мм. Взірець компаніровки плану з розшифровкою змісту штампа наведений в додатку 2.

В рядках штампа номери рядків в додатку показані в колах вказують:

· в рядку 1 - назва документа; проект внутрігосподарського землевпорядкування, проект роздержавлення і приватизації земель або інше;

· в рядку 2 - назва землекористувача, сільської Ради, району, області;

· в рядку 3 - призначення графічного матеріалу - генеральний план організації території, робоче креслення перенесення проекту в натуру, калька контурів ;

· в рядку 4 - вид роботи - лабораторна курсова робота;

· в рядку 5 - підписи виконавця - прізвище та ініціали, академгрупа, підпис;

· в рядку 6 - прізвище та ініціали викладача - керівника;

· в рядку 7 - назва організації, де виконувалась робота 1УПР, кафедра природокористування. та кадастру ;

· в рядку 8 - місце розташування організації і рік виконання роботи.

Написи цифр, літер і позначень на плані повинні бути ясними і чіткими . їх пишуть основним стандартним шрифтом з нахилом близько 75° або без нахилу та архітектурними шрифтами.

4. Обчислення площі землекористування.

4.1 Обчислення загальної площі землекористування;

Загальну площу землекористування обчислюють такими способами:

· аналітичним -- за лінійними та кутовими величинами, що виміряні на місцевості, або за їх функціями координатами, координатами і приростками координат, в тому числі за графічними координатами;

· графічним - за лінійними вимірами на плані, а також палетками;

· механічним - за допомогою планіметра.

Обчислення площ землекористувань проводять за принципом "від загального до часткового"; визначають загальну площу землекористування; контур землекористування на плані ділять на секції, обчислюють їх площу і ув'язують до загальної площі землекористування. Обчислюють площу контурів ділянок угідь окремо в кожній секції і ув'язують до площі секції, складають контурну відомість, розшифровку земель в межах сіл і зведену експлікацію за категоріями земель, землекористувачами і землевласниками.

Обчислення загальної площі землекористування аналітичним способом.

Загальну площу землекористування обчислюють аналітичним способом за параметрами фігур, що виміряні на місцевості або за координатами, координатами і приростками координат вершин кутів в, меж.

Обчислення площі ділянок за вимірами параметрів фігур на місцевості.

Для обчислення площі ділянок застосовують формули геометрії, тригонометрії. При цьому ділянки складних геометричних фігур ділять на місцевості на трикутники бажано рівносторонні, трапеції, прямокутники і загальну площу ділянки визначають як суму площ окремих фігур. Далі наведені основні формули, що часто використовуються для обчислення площ простих геометричних фігур.

Вихідні дані для визначення площі заносять в спеціальну відомість заповнюють чорнилом всі цифри повинні бути чітко записані.

Для зручності обчислень після координат останньої точки у вільний рядок виписують ще раз координати першої точки, а перед координатами останньої точки.

Загальну площу земельної ділянки обчислюють за такими формулами:

4.2 Обчислення площі секцій.

План землекористування ділять на секції площею 100 - 300см2. Границі секцій намічають по дорогах, ріках, струмках, каналах, границях угідь. Секції нумерують римськими цифрами, починаючи з Пн-Зх кута плану продовжуючи з ліва на право і зверху - вниз. Праці вираховують при 2 положеннях планіметра 2 рази. Різниця 2-3 і 3-4 ділення. Допустиме розходження зональної площі до площі секцій визначають по формулі:

f доп = + 0.05 * М / 10000 *

f доп - нев'язка;

М - знаменник масштабу;

Р - загальна площа.

4.3Обчислення площі контурів.

Вирахування площ контурів угідь.

Після ув'язки секцій приступають до вирахування площ угідь. Контури нумеруються арабськими цифрами в порядку розміщення в секції і виписуються в відомість. Площі контурів вираховуються різними способами: планіметром при одному положенні, палеткою. При вираховуванні площ менше 2 см2 кілька раз обводять і ділять на кількість обводів. Площі 1см 2 визначають палеткою.

Площі немасштабних лінійних контурів включають в площі угідь, як вкраплені контури.

Допустиме розходження площі угідь до площі секцій визначають по формулі:

f доп = + 0.08 * М / 10000 *

Складання контурної відомості.

В контурну відомість виписують з плану і відомості вирахування площ всі контури в послідовності зростання номерів по виду угідь в стовпчик, підбивають їх суму і записують під загальною рискою.

5. Складання по контурної відомості.

В контурну відомість виписують з плану і відомості вирахування площ всі контури в послідовності зростання номерів по виду угідь в стовпчик, підбивають їх суму і записують під загальною рискою.

6. Складання експлікації земель.

Під час складання експлікації земель виписують з по контурної відомості площі угідь (окремо сільськогосподарських і не сільськогосподарських ), підбивають їх суму і записують під загальною рискою.

7.Організація системи угідь і сівозмін

Використання землі , як головного засобу виробництва в сільському господарстві здійснюється у формі різних угідь і системи сівозмін. Правильна організація угідь і системи сівозмін у господарстві визначає господарське призначення і характер використання кожної земельної ділянки. Організація угідь і системи сівозмін тісно пов'язана з організацією всього виробництва конкретного сільськогосподарського підприємства, оскільки воно відображає спеціалізацію господарства, рівень інтенсивності, технічні процеси в окремих його галузях, а також весь комплекс виробничих зв'язків, які існують і розвиваються в господарстві.

Завданням організації вгідь і системи сівозмін є створенням максимуму зручності для раціонального співвідношення і розвитку галузей рослинництва і тваринництва, підвищення продуктивності праці, збереження та підвищення продуктивності землі . В ринкових умовах організація угідь і системи сівозмін вирішується на основі потенційної можливості землі, можливості отримання максимального прибутку при відповідних затратах. Структура посівів має основний вплив на економічну та екологічну ситуацію в господарстві. Так, високодохідні культури, наприклад цукрові буряки, виносять з ґрунту велику частину органічної речовини. Водночас багаторічні трави, що використовуються на сінокосіння, значну частину органічної речовини залишають у ґрунті.

Таким чином, завдання полягає в тому, щоб знайти таке співвідношення культур, при якому вміст органічної речовини (гумусу) залишався б незмінним або збільшувався, а господарство отримувало високі прибутки. Розв'язання цієї проблеми можливе при використанні перспективних сільськогосподарських культур, які будуть вирощуватись в господарстві , знанні проектної урожайності , балансу органічної речовини (гумусу) в ґрунті. Товарними культурами в господарстві передбачено озиму пшеницю, ярий ячмінь, цукровий буряк, гречка. Основними кормовими культурами будуть: для концентрованих кормів - ярий ячмінь, овес, горох; для соковитих - кормові буряки, кукурудза на силос; для зелених - кукурудза на зелений корм, однорічні і багаторічні трави; для грубих кормів - однорічні та багаторічні трави.