Начіс з однієї тварини може бути різним, коливаючись у межах 300--450 г. Линяння кіз чорної пухової породи відбувається досить інтенсивно: за перші 10 днів линяння тварина може втратити до 30--40 % цінного пуху. Середня довжина пуху цапків -- 9--10 см, кіз -- 8--9 см. Молодняк має тонший пух, ніж дорослі тварини.

Козлину від кіз чорної пухової породи одержують міцну, щільну, еластичну і тонку. Переважно з цього матеріалу виготовляють високоякісне шевро.

ВОВНОВІ ПОРОДИ

Вовновий напрям козівництва дуже популярний. Від кіз вовнових порід одержують однорідну напівтонку вовну, специфічну за своїми властивостями. Цей різновид продукції широко використовують для виготовлення високоякісних текстильних і трикотажних виробів. Найбільш поширеними є кілька порід, які дають напівтонку і напівгрубу вовну, однорідну і неоднорідну за складом.

Ангорська порода. Цю породу вважають найкращою з порід вовнового напряму. Вовна кіз ангорської породи має еластичні волокна, шовковиста, блискуча. Вона зібрана у звиті косиці, довжина яких у ділянці лопаток сягає 25см і більше.

Якість вовни тварин різної статі та віку суттєво відрізняється. У цапів вовна звичайно більш груба, ніж у маток. Після 5--6 років волокна вовни поступово стають коротшими і товщими.

Кози ангорської породи добре обростають рунною вовною. Середній настриг вовни з дорослого цапа становить 5--6 кг, з дорослої матки -- 3--3,5 кг, з кізки у 12 місяців -- 1,5--2,5 кг, з цапка того ж віку -- 1,5--3 кг. Якщо стригти двічі, вдається збільшити настриг у середньому на 10--25 %. Линяння кіз ангорської породи відбувається навесні. Запізнюватися зі стриженням тварин небажано.

Жива вага дорослого цапа -- 50кг, матки -- ЗО кг.

Плодючість кіз ангорської породи невисока: від 100 маток одержують у середньому 125 козенят.

М'ясна продуктивність тварин середня: вага тушки сягає 12--20 кг, при цьому одержують 2--4 кг якісного нутряного жиру. Смакові якості м'яса високі.

Кіз ангорської породи не доять. Молочна продуктивність їх 70-- 100л. Період лактації триває 5--6 місяців.

Радянська вовнова порода. Тварини відрізняються досить міцною, сухою конституцією, невеликі. Кози радянської вовнової породи добре пристосовуються до різноманітних умов годівлі та утримання.

Тварини дуже рухливі, легко долають значні відстані.

У кіз цієї породи легка, суха голова, тонка шия. У цапів добре розвинені роги, у кіз -- невеликі, тонкі. Вуха, як правило, великі. Тулуб плаский, помірно довгий.

Довга вовна звисає хвилястими штопороподібними косицями.

Кози цієї породи більші за місцевих грубововних, але дрібніші, ніж ангорські. Жива вага цапа становить звичайно понад 60кг, матки -- близько 40кг.

Вовна кіз радянської вовнової породи однорідна напівгруба, нагадує ангорську еластичністю, міцністю, шовковистим блиском. Вовна досить вирівняна щодо довжини та товщини: різниця довжини вовни на стегні й на боці рідко перевищує 2см. У дорослого представника породи косиця вовни за рік виростає до довжини 18-- 22см. Настриг вовни з чистопородних тварин у середньому стано-вить: з дорослого цапа -- 2,5--3 кг, з дорослої кози -- 1,5--2 кг, з цапка у віці 11--12 місяців -- близько 1кг, з кізочки такого самого віку --0,7--1кг.

Плодючість кіз радянської вовнової породи низька. Від 100 ма-ток одержують у середньому 110--115 козенят.

Період лактації триває 4--5 місяців. За умови доброї годівлі одна матка дає за цей час 100-- 120кг високоякісного молока, вміст жиру в якому 4--5 %.

Місцеві грубововні породи. Виведені у різних регіонах. Мають відносно компактну будову тіла і виражений вовновий покрив. У більшості тварин цих порід великі роги з матовою шорсткою поверхнею. Як правило, у них міцний кістяк, сухі ноги з міцними копитами.

Представники місцевих грубововних порід різняться за розмірами.

Забарвлення волосяного покриву переважно чорне або сіре з остю рівномірного сіро-сивого кольору, який не змінюється від сезону до сезону або з віком тварини. Рідше масть руда або чала з чорними головою й шиєю.

Вовна у кіз місцевих грубововних порід однорідна: довжина ості сягає 8--15 см, пуху -- 5--7 см. Деякі різновиди місцевих грубововних порід перед стриженням потребують причісування.

М'ясо -- другий за значенням продукт, який одержують від кіз місцевих грубововних порід. Від козенят 6--7-місячного віку одержують тушку вагою 8--10 кг; від дорослих кастрованих цапів -- 18-- 22кг, при цьому маса внутрішнього жиру становить не менше 2кг. М'ясо має добрі смакові властивості.

За період лактації від кіз одержують 80-- 150л молока жирністю 4--6 %. Періодлактаціїтриває5--6місяців:'Молочнапродуктивність повновікових кіз приблизно удвічі вища, ніжу молодих козочок.

ВИЗНАЧЕННЯ ВІКУ

Вік кози найзручніше визначати за станом її різців. Для цього необхідно знати анатомо-фізіологічні особливості тварин.

У віці 12 місяців молочні різці починають випадати і поступово змінюються постійними, більшими за розміром. Приблизно у віці 18 місяців виростає перша пара постійних різців, у 24 місяці -- друга пара, у 36 місяців -- третя. До чотирирічного віку всі різці у тварин повинні бути постійними. До шести років постійні різці набувають округлої форми, між ними з'являються проміжки.

Сім років для кози -- це вже літній вік. Через те, що різці почи-нають розхитуватися і випадати, тварини гірше пережовують їжу і поступово втрачають продуктивність.

ВИЗНАЧЕННЯ МОЛОЧНОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ

Оскільки основний продукт, який одержують від кози в умовах присадибного господарства, -- молоко, важливо правильно спрогнозувати молочну продуктивність тварини. Для цього треба звернути увагу на вигляд і форму вим'я. Воно повинне бути об'ємним, добре розвиненим, із дійками середньої величини. Поверхня вим'я вкрита ніжними волосинками. Правильна форма вим'я -- грушоподібна, з вираженим переднім і заднім запасом. У кіз з високою молочною продуктивністю після видоювання вим'я утворює численні тонкі складки. У кіз із низькою молочною продуктивністю вим'я рихле, тістоподібної консистенції. Необхідно також звернути увагу на будову молочних колодязів та молочних вен -- чим вони ширші й товщі, тим вища молочність кози. Якщо у молодої кози ще не розвинене вим'я, то треба оглянути її найближчих родичок.

Вим'я повинне бути добре прикріплене до тулуба, високо розташоване, з достатньо широкою основою, з чітко вираженою і міцною серединною зв'язкою (мал. 1).

Промацуючи вим'я, перевіряють, чи немає в його частинах затвердінь або потовщень, які можуть свідчити про те, що тварина перехворіла на мастит -- запалення молочної залози.

Конституція кози також впливає на молочну продуктивність. Добра молочна коза не буває надмірно вгодованою, м'ясистою, у неї завжди дещо «кутаста» будова тіла.

ВИЗНАЧЕННЯ РОЗВИНЕНОСТІ ТІЛА

Визначаючи розвиненість тіла кози, необхідно враховувати цілу низку ознак: довжина і глибина тулуба, розвиненість грудної клітки, кут, під яким розташовані ребра. Ідеальна форма тіла тварини -- клиноподібна, така, що розширюється від передньої частини до задньої (мал. 4 і 5).

Шия має бути довгою й сухою, плечі--трохи кутастими (мал. 6). Бідні плечі - погана ознака.

Поширена небажана ознака -- перехват грудей за лопатками, що утруднює дихання. Ребра мають бути пласкими, широкими і широко розставленими (мал. 7).

Форма сідничних горбів та їх вираженість -- іще одна важлива ознака конституції тварини (мал. 8). Якщо планують розробляти молочний напрям продуктивності, то вибирають тварину з кутастими сідничними горбами, якщо м'ясний -- з м'ясистими.

Ноги повинні бути добре розвиненими, міцними, прямими, без деформацій і потовщень у ділянці суглобів. Забарвлення копит має відповідати породним особливостям тварини.

Небажані ознаки -- зменшені скакальні та зап'ясткові суглоби, деформовані або пошкоджені копита.

Постава задніх ніг також має велике значення. Зближення задніх кінцівок призводить до постійного здавлювання вим'я, через це у кіз ще у молодому віці виявляються порушення його прикріплення. Зближення задніх кінцівок у дшянні скакальних суглобів спричиняє підштовхування вим'я при пересуванні, через це вим'я може травмуватися. Правильна постава задніх кінцівок кози -- на мал. 9.

Так звана горішня лінія, що проходить від холки до хвоста, впливає на продуктивні показники кози.

Міцна спина дозволяє тварині витримувати значні навантаження, зокрема, при виношуванні козенят. Помічено також, що кози зі слабкою спиною частіше страждають від стресів.

Пряма будова попереку забезпечує достатню ширину заду, тоді краще розвивається міцна сполучна тканина, яка підтримує вим'я.

У тварини з високими продуктивними властивостями, як уже зазначалося, мають бути довгий тулуб, глибокі груди, бочкоподібне черево.

Тварина з невисокими продуктивними якостями, як правило»,має короткий і неглибокий тулуб, впаяє черево; останнє свідчить про недостатній розвиток травної системи.

ОХОТА У КІЗ

Перша охота настає у кіз досить рано -- приблизно у 4-місячному віці. Але допускати тварину до злучки небажано, поки її жива вага не досягне принаймні 32кг. Деякі фахівці не радять допускати до злучки кіз, вага яких не досягла 40кг. Залежно від умов утримання і годівлі, а також породних особливостей, тварина досягає такої ваги у віці 7--9 місяців. Тож кози, яких допускають до злучки, дають приплід у віці 12--14 місяців.

На прояви охоти у кіз впливає тривалість світлового дня: найак-тивніше вона виявляється приблизно на десятому тижні після літнього сонцестояння. Кози можуть приходити в охоту з вересня до березня. Саме у цей час вдається успішно запліднити більшість маток. Приблизно з початку квітня цикл охоти у кіз проходить не-достатньо активно. Цей період триває до вересня.

Якщо поголів'я кіз достатньо велике, то приблизно у 5 % кіз активна охота виявляється протягом 1^2 місяців до і після основної маси стада.

Тривалість статевого циклу від першого дня попередньої охоти до початку наступної може становити від 18 до 24 днів. Слід пам'ятати, що у середині злучного сезону, з жовтня по грудень, охота у кіз виявляється активніше, і злучка у цей час дає максимальну кількість вдалих запліднень.

Розпізнати охоту в кіз, коли вона виявляється активно, не надто складно. Але на початку і в кінці злучного сезону ознаки охоти можуть виявлятися невиразно. Ось основні ознаки охоти:

коза, що входить у цикл, непокоїть інших кіз, провокує їх заплигувати на себе;

коза крутить хвостом, рухає ним з боку в бік;

коза нюхає повітря, бо її дуже приваблює запах цапа;

коза часто неспокійно мекає;

зовнішні статеві органи кози набувають рожевого або черво-ного кольору і помітно набухають.

Про період охоти можна судити за характером виділень із піхви: на початку охоти вони непрозорі, густі; впродовж охоти -- прозорі, дуже рідкі; на кінець охоти -- білі, густі.

У процесі охоти у кози виявляється рефлекс стояння: при підштовхуванні ззаду тварина впирається ногами, залишаючись на місці. У період розпалу охоти коза, як правило, спокійна. Після того, як охота починає спадати, тварина знову стає неспокійною, навіть агресивною.

Те, як у кіз виявляється охота, визначається не лише особливостями породи, умовами утримання і годівлі, але й індивідуальною вдачею.

ВИЗНАЧЕННЯ ВАГІТНОСТІ

Визначити, чи завагітніла коза, звичайно не дуже складно. На ранніх строках це роблять, спостерігаючи поведінку тварини: якщо протягом трьох тижнів у неї не почалася охота, то коза запліднена. Трапляється, що охота настає пізніше, ніж через три тижні після парування. Це може означати, що ембріон з якоїсь причини розсмоктався у матці.

На пізніх строках для визначення вагітності тварину оглядають, промацують частини плода.

ВЕДЕННЯ ПОЛОГІВ

За 6--8 тижнів до очікуваного терміну припиняють доїння (це не стосується кіз молочного напряму).

Припинення доїння сприяє тому, що тканини вимені одержують відпочинок і у ході наступної лактації зможуть виробити більше молока. Крім того, під час припинення доїння поліпшується постачання плода поживними речовинами.

Протягом останніх місяців вагітності плід росте дуже швидко, відбувається остаточне формування усіх органів і систем. У цей період коза потребує великої кількості високопоживних кормів. Сповна задовольнити підвищені вимоги вагітної козоматки можна, постійно збільшуючи частку концентрованих кормів у добовому раціоні.

У ясні погожі дні, незалежно від температури повітря, тварину випускають на прогулянку на 1,5--2 години. Під час прогулянки, особливо на пізніх строках вагітності, козу необхідно оберігати від решти тварин, щоб не спровокувати аборт.

Пологам передують так звані провісники -- ознаки початку родової діяльності. Можлива відмова від їжі, хоча цю ознаку не можна вважати найбільш характерною. Коза поводиться неспокійно, риє підстилку, часто озирається, мекає. Занепокоєння старших кіз часто ледь помітне, але молоді починають тривожитися приблизно за 24 години до пологів, і це легко помітити.

Наповнення вимені - дуже характерна ознака: воно стає пружним, округлим. У первісток вим'я може наповнитися за 3--4 тижні до пологів.

При огляді зовнішніх статевих органів спостерігається їх на-пухлість. Після початку потуг з родового каналу виходить слизова пробка жовтавого кольору. Виділення білого або рожевого кольору можуть свідчити про запалення внутрішніх органів тварини.

Слід мати на увазі, що у всіх випадках патології потрібна допомога досвідченого зоотехніка або ветеринарного лікаря.

Треба уважно спостерігати за станом кози, щоб не пропустити початок пологів: перші потуги можуть пройти майже непомітно. Досвідчені тваринники стверджують, що безпосередньо перед пологами температура тіла кози знижується приблизно на 2°С; це визначають, мацаючи вуха, які здаються холодними. Проте цю ознаку не можна вважати за таку, що безумовно свідчить про початок пологів.

З посиленням потуг коза починає часто задирати хвіст, прогинати спину. Перед початком другої стадії - зганяння плода - тварина звільняється від вмісту сечового міхура та нижніх відділів кишечника. З початком зганяння плода кози, як правило, лягають. Якщо коза не ляже сама, господар має змусити її лягти.

Зганяння плода починається з виштовхування через родові шляхи плодового міхура. У цей час шийка матки відкрита приблизно на три чверті. Пошкодження міхура небезпечне для плода.

Від стискання плодовий міхур незабаром проривається з боку, протилежного шийці матки, а потім плід звільняється повністю. Після цього з родових шляхів стає видно копитця, відчувається специфічний запах.

Не можна тягти козеня за ніжки -- плід має вийти самостійно. Голова плода незабаром проходить шийку матки. Деякий час коза відпочиває, а потім скорочення продовжуються. А дихальна система плода звільняється від рідини та слизу.

Остання стадія пологів -- вихід канатика пуповини (якщо він досі цілий), його слід перерізати приблизно за 10см від тіла козеняти. Після цього козеня починає дихати самостійно (до того воно одержувало кисень та поживні речовини з організму матері).

Завершальний етап пологів -- зганяння посліду. Цей процес триває від кількох годин до (максимум) доби. Якщо за 24 години послід не відділився, треба звернутися до ветеринара.

Ні в якому разі не можна витягати послід самостійно. Послід, який вийшов з родових шляхів, слід негайно прибрати з приміщення, щоб виключити будь-який контакт з ним кіз.

Новонароджених козенят необхідно витерти сухою мішковиною; особливо ретельно очищують мордочку. Пуповину обробляють спиртовою настоянкою йоду (5 %).

У кози вистригають вовну навколо вим'я, обмивають його теплою водою. Солом'яну підстилку замінюють на свіжу й підсаджують козенят.

ВИРОЩУВАННЯ КОЗЕНЯТ

Новонароджених козенят утримують під маткою або випоюють окремо від маток. Перше простіше й ефективніше. Цей спосіб знаходить застосування у господарствах пухового та вовнового напрямів продуктивності. Якщо у кози недостатньо молока, козенят підгодовують спочатку коров'ячим молоком, а потім різноманітними молочними сумішами.

Дуже важливо, щоб козенята одержали молозиво матері. Норми випоювання такі:

1--3-й день -- по 20г 12 разів (усього 240г);

4--8-й день -- по 75г 6 разів (усього 450г);

9-- 13 -й день -- по 100г 7 разів (усього 700г);

14--30-й день -- по 250г 5 разів (усього 1250г).

З 31 по 52-й день норму випоювання поступово зменшують: козенят починають напувати молоком наполовину з кип'яченою водою, додаючи пшеничного або вівсяного борошна.

З місячного віку тварин намагаються привчати до споживання грубих кормів: спочатку дають концентровані корми (суміш макухи і висівок, подрібненого вівса), а потім коренеплоди тощо.

З настанням тепла і появою зеленої трави козенят привчають до пасовиська.

У віці приблизно чотирьох місяців козенят поступово відлучають у маток: цей процес триває в середньому 10 днів.

Протягом 2--3 тижнів після відлучення козеняті дають 0,2-- 0,3кг концентрованих кормів на добу. Випасають козенят окремо від матерів.

Козенят молочних порід, які найчастіше утримуються у приса-дибних господарствах, під маткою не вирощують.

Страницы: 1, 2