Волокуша - це невід без матні. Бредень бродник, бредешок, бродец, волок, - короткі волокуші довжиною 5-20 м тягнуть убрід за шкапи без урізів. Назва знарядь лову неводного типу не залежить від розмірів.

Характерною ознакою закідних берегових неводів озерного типу є їхня симетричність. Невід цього типу має матню в середній частині його довжини, тому праве й ліве крило по довжині й висоті завжди однакові. Обидва урізи неводів також роблять рівної довжини.

1.1.2 Ставні сітки

Провідне місце у видобутку риби на водоймищах належить ставним сітками. Обсяг улову ставних сіток істотно залежить від їх конструкції, що досить різноманітна. Широко застосовують ромові, ромборамові, сторожкові (з пожилинами), з підв'язкою й без підв'язки полотна по висоті, трьохстінні (ріжові), одностінні (плахові), а також комбіновані сітки.

Рамові й ромборамові сітки ефективно застосовувати для лову крупнорозмірних риб, таких як сом, сазан, щука, білизна, судак, лящ, язь і ін. Сітки з кроком вічка менше за 50 мм будувати рамовими не доцільно. Основною перевагою рамових сіток є можливість вилову риб, які по своїх розмірах не можуть надійно обвічковуватися в полотні сітки. За нашим даними, вловистість рамових сіток вище одностінних в 2,0-3,5 рази. Цей показник зростає зі збільшенням розміру вічка [11].

Сітки з пожилинами найбільш доцільно застосовувати при кроці вічка 40-70 мм, рівномірному підв'язуванні полотна до сіток у двох-трьох місцях по висоті. Сітки з пожилинами простіше будувати, а по вливистості вони незначно менше рамових сіток при лові риб більших розмірів [12, 13].

Трьохстінні сітки відрізняються доброю вловистостю риб різного розміру. Такі сітки незамінні при організації спеціалізованого лову лина й золотого карася, однак застосування трьохстінних сіток на багатьох водоймах заборонено правилами регулювання рибальства у зв'язку з великим приловом маломірних риб видів, що охороняються. До недоліків трьохстінних сіток треба віднести високу трудомісткість виплутування улову із сітних мішків, а також нерівномірність вловистості сітки по висоті полотна. Слабина середнього полотна трьохстіної сітки осідає по підборі, тому більша частина улову виявляється в нижній частині сітки, а середня й верхня частини полотна ловлять рибу гірше. Найчастіше трьохстінні сітки застосовують на ділянках водойми, що заросли травою, а також при ботальному лові.

Одностінні сітка застосовують при кроці вічка 40 мм і менше. Це найбільш прості по конструкції знаряддя винятково ефективні при лові плітки, тарані й чехоні [14].

1.1.3 Ятір

На водосховищах найпоширеніші три типи пасток: малі ятері, ятері середніх розмірів (курляндки, заколи) і ставні неводи.

Ятері малих розмірів мають бочку-камеру циліндричної форми, розтягнуту на п'ятьох дерев'яних обручах. У бочку вставляють дві конусоподібних усинка (лійки, горло). Перший усинок має вхідний отвір круглої або квадратної форми, другий - щелевидний або круглий [18, 19].

Усинки не повинні бути дуже тупими, щоб не ускладнювати вхід риби в камеру, або надмірно подовженими, щоб не затемнювався вхід, тому що це відлякує рибу. Залежно від глибини в місцях лову діаметр обруча приймають рівним від 0,4 до 1,0 м, рідше 1,5 м. Всі обручі в одному ятері частіше виготовляють однакового розміру. У ятерях перший обруч роблять круглої (для лову в трав'янистих місцях, при наявності пнів і балок) або дугоподібної форми (для лову на ділянках із чистим і рівним дном) [15, 16, 17].

Висота крила ятера дорівнює діаметру бочки. Як правило, ятері будують із капронової делі із кроком вічка в бочці 30-36, у крилах - 40 мм. Для полегшення нормального розкриття напрямного крила по висоті в трьох-чотирьох місцях його розпирають тонкими дерев'яними ціпками. Без цих розпірок нижня підбора крила не буде торкатися дна й риба піде. Кожний ятір установлюють на двох колах. В одному порядку розташовують по 2-5 ятері. Середній час, витрачений на первинне встановлення 10 ятерів, становить від 1,5 до 2 годин. Повне навантаження на човен, у якій перебувають два рибалки, становить 70 ятерів.

На підйом, виливання риби й перестановку цих ятерів витрачається 6,0-7,5 годин [20, 21].

1.1.4 Ставний невід

Ставні неводи, незважаючи на велику ефективність, дуже трудомісткі при установці або знятті (вимагають великої кількості дроту й жердин). Їх установлюють на твердій основі, у штормову погоду вони часто зриваються хвилею й рвуться разом з рамою. Тому варто застосовувати штормостійкі неводи, раму яких утримують на поплавцях і якорях. На встановлення основи й підвішування самого невода витрачають три-чотири дня. Набагато полегшується й прискорюється установка основи невода, якщо гундері (палі) забивати в ґрунт за допомогою струменя води, що б'є з металевого патрубка.

Забивання малих розтяжних колів (чипчиків) здійснюють за допомогою спеціальної шестовой набійки. Для глибини 5-6 м довжину казана 14 м, ширину - 7 м, открилків - 20-25 м, а центрального крила - 150-300 м. Верх пастки відкритий, тому її стінки піднімають над рівнем води на 0,4-0,6 м. У казані роблять один-два щілинних або воронкоподібних входу [22, 23].

Уловистість пасток всіх розмірів і конструкцій залежить від правильності їхньої установки, набивання й від відповідності діаметра першого обруча, або ширини першого входу, прозорості води в районі лову. Спостереженнями встановлено, що за інших рівних умов, якщо діаметр першого обруча, або ширина першого входу, менше прозорості води, риба погано або зовсім не ловиться. Тому дрібні пастки зовсім не ловлять рибу в прозорій воді. В умовах підвищеної прозорості води необхідно застосовувати великі пастки, у яких можна зробити вхід досить широким і його стінкою не будуть відлякувати рибу.

Пастки всіх конструкцій доцільно виготовляти з полотна дзеркального розкрою, у результаті істотно полегшується кройка, посадка, оснащення, остропка й робота з ними. Підвищити уловистість пасток можна шляхом відтягнення заднього горла пучком монониток, виготовлення перших усинков з капронової жилки, що особливо важливо при використанні пасток у водоймах з підвищеною прозорістю води [24]. Для установки пасток на водоймищах необхідно розчищати ділянки дна так, щоб нижня підбора центрального крила, открилків і бочка щільно прилягали до дна. У трав'янистих місцях варто робити прокоси, а в затоплених чагарниках - просіки. Ці заходи краще виконувати взимку, коли рівень води найменший і дно не покрите льодом [26].

1.2 Організація та регулювання промислового рибальства на внутрішніх водоймах України

Відовідно до Закону України „Про тваринний світ” промислове рибальство відноситься до спеціального використання водних живих ресурсів [26]. Спеціальне використання об'єктів тваринного світу в порядку ведення мисливського і рибного господарства здійснюється з наданням відповідно до закону підприємствам, установам, організаціям і громадянам права користування мисливськими угіддями та рибогосподарськими водними об'єктами. Спеціально уповноваженими органами виконавчої влади, що здійснюють управління у галузі охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів, є Держкомрибгосп, Мінекобезпеки та їх органи на місцях [27]. На водоймах, де ведеться промислове рибальства науково-дослідними організаціями проводиться науково-дослідні лови з метою встановлення лімітів вилучення водних живих ресурсів на наступний рік. Ліміти встановлюються на види (групи видів) риби та інших водних живих ресурсів, стосовно яких здійснюється промисел на відповідних водних об'єктах, за винятком об'єктів промислу, запаси яких формуються виключно шляхом їх штучного розведення. Ліміти на групу видів (інші риби, інший дрібний частик, інші види частикових, інші безхребетні, інші водні живі ресурси) установлюються за сумою обсягів можливого допустимого вилучення окремих видів, які не є основними об'єктами промислу в даній водоймі [28]. Ліміти розраховуються щорічно. Промислове рибальство входить до переліку форм діяльності, що підлягають ліцензуванню [29]. Таким чином кожна юридична особа та фізична особа - підприємець мають отримати в Держкомрибгоспі ліцензію встановленного зразка. Для здійснення промислового лову на певній водоймі підприємство має отримати квоту (частку ліміту) вилову за видами та зареєструватися в територіальному органі рибоохорони [28, 30]. Для отримання квоти та реєстрації підприємство має надати перелік документів, у тому числі довідку щодо наявності рибоприймального пункту, промислових суден, знарядь лову. дозволених правилами рибальства, тощо. За рибу та інші водні живі ресурси які виловлюється користувач має вносити плату до держбюджету України (плата за ресурс). Обсяги плати за ресурс визначено Кабінетом міністрів. [30].

Охорона рибних ресурсів та регулювання промислового рибальства здійснюється через систему заборон та обмежень. По-перше, через обмеження вилову того чи іншого виду водного живого ресурсу на водоймі - реалізується шляхом встановлення лімітів вилову та їх розподілу між користувачами на квоти. По-друге, через обмеження розмірно-вікового складу уловів певного виду водного живого ресурсу - реалізується шляхом заборони на використання знарядь лову з певним розміром вічкам (наприклад, заборона на використання дрібновічкових сіток з розміром кроком вічка 30-36 мм.) та встановлення мінімальних припустимих розмірів водних живих ресурсів (промислової міри) та мінімального припустимого відсотку вилову особин, що не досягли промислової міри. Стратегія цього заходу полягає в тому, щоб надати можливість особині певного виду водного живого ресурсу віднереститися хоча б один раз, перед тим як її буде вилучено з водойми промислом. По-третє, через регулювання риболовного навантаження на водойми, тобто встановлення оптимальної кількості знарядь лову певного виду, що можуть одночасно використовуватися на водоймі [31].

1.3 Загальна характеристика водосховищ Дніпровського каскаду

Принципи сталого використання ресурсів Дніпра формуються, виходячи з факту зарегулювання його шістьма водосховищами на ділянці від гирла р. Прип'яті до Чорного моря: Каховським, Дніпровським, Дніпро- дзержинським, Кременчуцьким, Канівським та Київським. Режим експлуатації водосховищ має забезпечувати належне функціонування екосистем водосховищ та нижнього Дніпра, що є чинником відтворення біоресурсів, підтримання самоочищувальної здатності та забезпечення якості води певного рівня.

Основними водокористувачами на Дніпрі є: промисловість та комунальне господарство, енергетика, водний транспорт, сільське господарство (зрошення), рибне господарство, лікувальні та профілактичні заклади охорони здоров'я. Всі галузі висувають до режимів роботи водосховищ та річки в цілому численні й часто протилежні вимоги. Тому для визначення експлуатаційного режиму роботи каскаду в основу покладено принцип досягнення оптимального комплексного ефекту [32].

Режим дніпровських водосховищ визначається з урахуванням потреб усіх галузей економіки у практично можливих межах. Гідроелектростанції каскаду, беручи участь у покритті графіка навантажень енергосистеми України, мають працювати на верхню частину графіка, знімаючи піки добових навантажень як у зимовий, так і в літній період. Максимальна віддача енергії та потужності забезпечується у грудні-січні, коли спостерігається найбільше навантаження енергосистеми. З метою най- повнішого використання встановленої потужності гідроелектростанцій, особливо Кременчуцької, у покритті добових графіків навантажень і найбільшого вирівнювання режиму теплових електростанцій системи регулювання стоку і попуски води з водосховищ необхідно здійснювати не тільки у зимовий період з найбільшою потребою в енергії, а й улітку.

Місткість Київського водосховища при позначці нормального підпірного рівню 103 м становить 3,73 км3, що є достатнім для обмеженого сезонного регулювання з метою вирівнювання припливності річки в осінньо-зимовий період року. Літнє спрацювання водосховища за умовами судноплавства дозволено не нижче позначки 102 м. Проектний режим водосховища заплановано такий: наповнення весняною повінню до позначки 103 м; спрацювання водосховища здійснюється тільки в осінньо-зимові місяці для вирівнювання різких провалів припливності річки. Спрацювання водосховища може виконуватися перед початком весняної повені у роки з очікуваною значною, тобто за об'ємом вищою за середньобагаторічну, повінню з метою зменшення холостих скидів води [33].

Канівське водосховище з позначкою нормального підпірного рівню 91,5 м має незначний об'єм у 2,6 км3, недостатній для істотного регулювання припливу річки. Водосховище працює на частково зарегульованих Київським водосховищем витратах води й на незарегульованому припливі р. Десни. Не передбачено планового спрацювання водосховища - воно припустиме тільки в аварійних випадках взимку не більш як 0,5 м. Канівською ГЕС здійснюється тижневе та добове регулювання. Кременчуцьке водосховище є основним регулятором дніпровського стоку. З позначкою норамльного підпірного рівню 81 м та має робочий об'єм 9,07 км3, що становить 18,6 % середнього річного припливу річки. Правила використання Кременчуцького водосховища складено з урахуванням таких основних положень. Для забезпечення судноплавних глибин у верхньому б'єфі водосховища спрацювання його у нормальних умовах дозволено до закінчення навігації (1 грудня) не нижче, ніж до позначки 79 м; для визначення режиму Кременчуцького водосховища у весняний період икористовується гідропрогноз об'єму повені, який подає Гідрометцентр України (на 1 березня); для визначення умов наповнення водосховища велике значення має припливність річки за березень, що визначається переходом від низької зимової межені до періоду весняної повені. З урахуванням наведених вище положень слід планувати такий режим Кременчуцького водосховища у межах річного періоду. Рік розбивають на три періоди: літньо-осінній (червень-жовтень), осінньо-зимовий (листопад-лютий), весняний період наповнення водосховища (березень-травень). Літньо-осінній період (червень-жовтень) характеризується невеликими припливними витратами річки: так, у липні та серпні витрати на випаровування з Кременчуцького, Дніпродзержинського, Дніпровського та Каховського водосховищ у маловодні роки становлять 400 м3/с. В умовах маловодних років залишок припливу річки є недостатнім для мінімальної участі гідростанцій та покриття графіка навантажень енергосистеми. Тому в літньо-зимові місяці на Кременчуцькому водосховищі мають здійснюватися попуски, достатні для вирівнювання стоку та забезпечення значних заборів води на зрошення з Каховського водосховища. Підрахунки показали, що для цього періоду можна гарантувати з Кременчуцького водосховища середньодобову витрату води, що скидається у нижній б'єф, близько 700-750 м/с (із забезпеченням близько 90-75 %). Такі витрати гарантують напрацювання енергії гідростанціями та необхідні забори води для зрошення. У разі таких гарантованих витрат навіть в умовах маловодних років (90-95 % -ної забезпеченості) спрацювання водосховища до закінчення навігації не перевищує 2 м, що задовольняє вимоги судноплавства. У другий період (листопад-лютий) з найбільшими навантаженнями енергосистеми передбачено інтенсивне спрацювання Кременчуцького водосховища. Якщо в умовах маловодних років водосховище за літньо- осінній період буде спрацьовано до позначки 79 м, залишок робочого об'єму на 1 грудня становитиме 5 км3. Спрацювання цього об'єму протягом грудня-лютого збільшить побутові критичні витрати річки на 500-600 м3/с й гарантовані витрати через ГЕС дорівнюватимуть 1000 м3/с.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5