проводить відповідне розслідування в порядку, що визначається

Кабінетом Міністрів України.

Матеріали такого розслідування розглядаються Міжвідомчою

комісією з міжнародної торгівлі, яка дає рекомендації відповідним

державним органам щодо застосування відповідних заходів. На

підставі матеріалів розслідування Міністерство зовнішніх

економічних зв'язків і торгівлі України разом з Міністерством

закордонних справ України звертається до відповідних державних

та/або компетентних органів інших держав або митних союзів чи

економічних угруповань з пропозицією про врегулювання спірної

ситуації.

У разі одержання позитивної відповіді від зазначених органів

Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України

формує делегацію для проведення відповідних переговорів та

підготовки відповідних міжнародних договорів міжвідомчого

характеру.

У разі, коли відповідні державні та/або компетентні органи

інших держав або митних союзів чи економічних угруповань не дали

офіційної згоди на застосування міжнародно-правових засобів

врегулювання міжнародних спорів та/або коли дискримінаційні та/або

недружні дії цих органів безпосередньо або опосередковано

порушують міжнародні договори України з цими державами, митними

союзами або економічними угрупованнями, Міністерство зовнішніх

економічних зв'язків і торгівлі України, у межах своєї

компетенції, відповідно до рекомендацій Міжвідомчої комісії з

міжнародної торгівлі самостійно застосовує відповідні заходи чи

передає матеріали Кабінету Міністрів України для прийняття

відповідних рішень про застосування необхідних заходів.

Застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/або

недружні дії інших держав, митних союзів або економічних

угруповань припиняється у разі припинення відповідними державами,

митними союзами або економічними угрупованнями таких дій щодо

України, підписання відповідної угоди та/або відшкодування шкоди.

Акти Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі

України про врегулювання спору та застосування заходів у відповідь

на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів

або економічних угруповань є обов'язковими для виконання органами

виконавчої влади в Україні, суб'єктами зовнішньоекономічної

діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності.

Рішення про застосування відповідних заходів, зазначених у

цій статті, може бути оскаржено в судовому порядку протягом місяця

від дати запровадження таких заходів у порядку, встановленому

законами України.

( Стаття 29 в редакції Закону N 335-XIV ( 335-14 ) від 22.12.98 )

Стаття 30. Обмеження реекспорту

Забороняється реекспорт товарів, імпортованих за рахунок

Державного валютного фонду України та валютних фондів місцевих Рад

народних депутатів України.

Орган, який є розпорядником Державного валютного фонду

України або валютного фонду місцевої Ради народних депутатів

України, може дозволити реекспорт в разі неможливості використання

імпортного товару на території України за його призначенням.

Стаття 31. Заходи проти недобросовісної конкуренції та

зростаючого імпорту при здійсненні

зовнішньоекономічної діяльності

Під недобросовісною конкуренцією при здійсненні

зовнішньоекономічної діяльності розуміється:

здійснення демпінгового імпорту, до якого застосовуються

антидемпінгові заходи;

здійснення субсидованого імпорту, до якого застосовуються

компенсаційні заходи;

здійснення інших дій, що законами України визнаються

недобросовісною конкуренцією.

Під зростаючим імпортом розуміється здійснення імпорту в

обсягах та/або за умов, що заподіюють значну шкоду або створюють

загрозу заподіяння значної шкоди українським виробникам

відповідних товарів.

За результатами антидемпінгового, антисубсидиційного або

спеціального розслідування відповідно до законів України

приймається рішення про застосування антидемпінгових,

компенсаційних або спеціальних заходів, яке може бути оскаржено в

судовому порядку протягом місяця від дати запровадження

відповідних заходів у порядку, встановленому законами України.

Застосування режимів вільної торгівлі, преференцій,

спеціальних пільгових режимів (прикордонної (прибережної)

торгівлі, спеціальних (вільних) економічних зон та інших,

передбачених законами України), а також податкових, митних та

інших пільг, що діють при імпорті в Україну товарів, щодо яких

застосовуються антидемпінгові, компенсаційні або спеціальні

заходи, зупиняється на строк до закінчення застосування зазначених

заходів.

( Стаття 31 в редакції Законів N 82/95-ВР від 02.03.95,

N 335-XIV ( 335-14 ) від 22.12.98 )

Р о з д і л VI

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 32. Загальні засади відповідальності суб'єктів зовнішньоекономічної

діяльності

Україна як держава і всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та

іноземні суб'єкти господарської діяльності несуть відповідальність за

порушення цього або пов'язаних з ним законів України та/або своїх

зобов'язань, які випливають з договорів (контрактів), тільки на умовах і в

порядку, визначених законами України.

Україна як держава не несе відповідальності за дії

суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності не несуть

відповідальності за дії України як держави.

Якщо Україна бере участь у зовнішньоекономічній

діяльності як суб'єкт такої діяльності згідно з статтею 3 цього

Закону, вона несе відповідальність на загальних та рівноправних

засадах з іншими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Всі справи та питання щодо визначення відповідальності, які

виникають при застосуванні цього та пов'язаних з ним законів

України, підсудні судовим органам України. Суб'єкти

зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської

діяльності мають право на судовий розгляд зазначених справ

та питань.

Стаття 33. Види та форми відповідальності у

зовнішньоекономічній діяльності

У сфері зовнішньоекономічної діяльності, що визначається цим

та пов'язаними з ним законами України, можуть застосовуватися такі

види відповідальності:

- майнова відповідальність;

- кримінальна відповідальність.

Майнова відповідальність застосовується у формі матеріального

відшкодування прямих, побічних збитків, упущеної вигоди,

матеріального відшкодування моральної шкоди, а також майнових

санкцій.

Якщо порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або

іноземними суб'єктами господарської діяльності цього або

пов'язаних з ним законів України призвели до виникнення

збитків, втрати вигоди та/або моральної шкоди у інших таких

суб'єктів або держави, суб'єкти, що порушили закон, несуть

матеріальну відповідальність у повному обсязі.

Кримінальна відповідальність у зовнішньоекономічній

діяльності запроваджується тільки у випадках, передбачених

кримінальним законодавством України.

Стаття 34. Відповідальність України як держави

Україна як держава несе майнову відповідальність у

повному обсязі перед суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та

іноземними суб'єктами господарської діяльності за всі свої дії, що

суперечать чинним законам України і спричиняють збитки

(прямі, побічні), моральну шкоду цим суб'єктам та призводять до

втрати ними вигоди, а також за інші свої дії, в тому числі й ті,

які регулюють зовнішньоекономічну діяльність і прямо не

передбачені в цьому Законі, що спричиняють зазначені збитки

(шкоду) та призводять до втрати вигоди, крім випадків, коли такі

дії зумовлені неправомірними діями зазначених суб'єктів

зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів

господарської діяльності.

Україна як держава відповідає за дії, зазначені в цій

статті, всім своїм майном.

Дії державних органів та офіційних службових осіб цих органів

вважаються діями України як держави в цілому. Держава несе

за них відповідальність, як зазначено у цій статті.

Будь-який суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності або

іноземний суб'єкт господарської діяльності має право подати позов

до України як держави. Зазначені позови підсудні судам

України відповідно до статті 39 цього Закону.

Зазначений позов подається суб'єктами зовнішньоекономічної

діяльності за місцем їх постійного знаходження або проживання,

іноземними суб'єктами господарської діяльності - за

місцезнаходженням державного органу та/або службової особи, що

вчинили дії, зазначені у цій статті.

Позов подається у загальному порядку, визначеному

цивільно-процесуальним законодавством України. Від імені

України як держави в процесі виступають державний орган

та/або службова особа, вказані у позові, та/або один з прокурорів

України.

Україна як держава має право на регресне відшкодування

своїх збитків, що виникли у результаті задоволення зазначеного

позову з боку державних органів та/або службових осіб за рахунок

їх майна (відповідно балансового або власного).

Стаття 35. Відповідальність суб'єктів

зовнішньоекономічної діяльності

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть

відповідальність у видах та формах, передбачених статтями 33 і 37

цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними

договорами (контрактами).

Стаття 36. Порядок здійснення відповідальності

Порядок притягнення до відповідальності, здійснення

відповідальності та звільнення від відповідальності визначається

процесуальними законами України.

Порядок притягнення до цивільно-правової відповідальності,

здійснення такої відповідальності та звільнення від неї може

визначатися зовнішньоекономічними договорами (контрактами), якщо

це не суперечить чинним законам України.

Стаття 37. Спеціальні санкції за порушення цього або

пов'язаних з ним законів України

За порушення цього або пов'язаних з ним законів України

до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних

суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі

спеціальні санкції:

- накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або

невиконання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та

іноземними суб'єктами господарської діяльності своїх обов'язків

згідно з цим або пов'язаних з ним законів України. Розмір

таких штрафів визначається відповідними положеннями законів

України та/або рішеннями судових органів України;

( Абзац третій частини першої статті 37 виключено на підставі

Закону N 335-XIV ( 335-14 ) від 22.12.98 ) - застосування

антидемпінгових процедур у випадках здійснення суб'єктами

зовнішньоекономічної діяльності демпінгу;

- застосування до конкретних суб'єктів зовнішньоекономічної

діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності

індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими

суб'єктами положень цього Закону стосовно зазначених в ньому

положень, що встановлюють певні заборони, обмеження або режими

здійснення зовнішньоекономічних операцій з дозволу держави;

( Абзац четвертий частини першої статті 37 із змінами, внесеними

згідно із Законом N 335-XIV ( 335-14 ) від 22.12.98 )

- тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у

випадках порушення цього Закону або пов'язаних з ним законів

України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам

національної економічної безпеки.

Санкції, зазначені у цій статті, застосовуються Міністерством

зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України за рішенням

судових органів України або за поданням органів

державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних,

правоохоронних органів, комісії з питань повернення в Україну

валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами, та

Національного банку України. Санкції, зазначені в цій статті, які

застосовуються Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і

торгівлі України, діють до моменту застосування практичних

заходів, що гарантують виконання Закону. ( Частина друга статті 37

із змінами, внесеними згідно із Законом N 335-XIV ( 335-14 ) від

22.12.98 )

Застосування зазначених санкцій може бути оскаржено в

судовому порядку.

( Частину четверту статті 37 виключено на підставі Закону

N 335-XIV ( 335-14 ) від 22.12.98 ) Якщо Міністерство

зовнішньоекономічних зв'язків Української РСР вважає за необхідне

подовжити строк дії зазначених санкцій, воно має звернутися з

відповідним позовом до судових або арбітражних органів Української

РСР.

Р о з д і л VII

ПОРЯДОК РОЗГЛЯДУ СПОРІВ У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 38. Розгляд спорів, що виникають у процесі

зовнішньоекономічної діяльності

Спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної

діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у

процесі такої діяльності можуть розглядатися судами та

арбітражними судами України, а також за згодою сторін спору

Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною

комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими

органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам

України або передбачено міжнародними договорами України.

( Стаття 38 із змінами, внесеними згідно із Законом N 68/95-ВР

від 15.02.95 )

Стаття 39. Спори, що виникають при застосуванні цього Закону

Будь-які спори щодо застосування положень цього Закону та законів,

прийнятих на виконання цього Закону, можуть бути предметом розгляду:

- в органах суду України, якщо одна із сторін у справі - фізична особа

та/або держава;

- в арбітражних судах, якщо сторонами у справі виступають юридичні особи.

Міждержавні спори, які можуть виникнути в результаті дій України при

застосуванні цього Закону, вирішуються у погодженому сторонами порядку

згідно з нормами міжнародного права.

Голова Верховної Ради України Л. КРАВЧУК

м. Київ, 16 квітня 1991 року

N 959-XII

Запорожская ТПП | Юридический клуб | Новости | О Палате | Запорожский

регион

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9