Світові ринки зброї та військового спорядження

УКООПСПІЛКА

ЛЬВІВСЬКА КОМЕРЦІЙНА АКАДЕМІЯ

кафедра маркетингу

РЕФЕРАТ

на тему:

“Світовий ринок зброї та військового

спорядження”

Виконала:

студентка 381 групи

факультету МЕВ

Данкова Н.О.

Перевірив:

Яхвак Д.М.

ЛЬВІВ - 2004

ЗМІСТ

1. Характерні риси світового ринку зброї

2. Аналіз попиту і пропозиції на світовому ринку зброї

3. Основні фактори, що впливають на світовий ринок зброї

Список використаної літератури

ХАРАКТЕРНІ РИСИ СВІТОВОГО РИНКУ ЗБРОЇ

Торгівля зброєю е широко визнаним чинником міжнародних відносин. Будучи

одним з аспектів зовнішньої діяльності держави, ця сфера завжди привертала

підвищену увагу світового співтовариства, потенційних конкурентів і

покупців, експертів-політологів, підприємців і приватних осіб. Частка

експорту озброєнь і послуг військового призначення у світовому експорті, за

різними оцінками, становить від 1,5% до 2 %. Тільки за останні 10 років,

згідно з даними Стокгольмського міжнародного інституту досліджень проблем

миру (SIPRI), через світовий ринок озброєння та військової техніки (ОВТ)

пройшло продукції на загальну суму 296 млрд. дол. Цим видом діяльності

займаються близько 50 країн-експортерів і 120 імпортерів. При цьому слід

зазначити, що левова частка світової торгівлі зброєю концентрується в руках

вузького кола експортерів і покупців. Так, на 10 основних країн-експортерів

припадає близько 90% усіх продажів, а на 30 основних країн-імпортерів —

близько 85% закупівель озброєння і військової техніки у світі.

Особливістю сучасного світового ринку озброєння є те, що, на відміну

від попереднього десятиріччя, він характеризується не стратегічною, а

більшою мірою комерційною конкуренцією. Політичні фактори, які домінували

на ринку озброєння а 70— 80-і роки, поступаються місцем ринковим,

змінюються традиційні уявлення про торгівлю зброєю як про міждержавний

імпорт (експорт) в основному великих систем ОВТ. Ця форма торгівлі вже не

домінує, вона дедалі частіше витісняється новими.

На відміну від багатьох критичних груп товарів, виробництво яких може й

не розгортатися в самій країні, національне військове виробництво

організовується завжди. Зброя ж є й залишатиметься в доступній для огляду

перспективі матеріальною запорукою національної безпеки держав за наявності

потенційно конфліктного міжнародного оточення.

Контроль за рухом товарів і технологій військового призначення, а також

реєстрація експортно-імпортних операцій є досить складними. Це, у першу

чергу, пов'язано з переданням озброєнь, яке сторони з політичних інтересів

та міркувань далеко не завжди бажають афішувати. Особливо це стосується

відносин з так званими "проблемними" країнами або учасниками збройних

конфліктів, до яких світовим співтовариством вжито обмежувальних санкцій чи

ембарго.

Політичні наміри доповнюються й чисто меркантильними міркуваннями:

торгівля зброєю — справа досить прибуткова, а її постачання всупереч

заборонам дає ще більший зиск. Внаслідок цього існують легальний "білий"

ринок озброєнь, "чорний" нелегальний та ринок "сірої" торгівлі, коли

офіційних міжнародних заборон не існує, але країна-експортер з певних

міркувань не бажає здійснювати торговельні операції за схемою "поставщик -

кінцевий користувач" або декларувати їх на державному рівні.

Розробка нових зразків озброєння, шо задовольняють запити покупців з одного

боку, обмежується інтересами власної безпеки, а з іншого - високий рівень

складнощів, значна частка унікальних зразків викликають необхідність

встановлення тісних контактів заздалегідь, до початку виробництва товару,

тобто вже на стадії проектування та розробки техніко-економічних

параметрів. Постачання складних видів техніки вимагає встановлення між

продавцем та покупцем тривалих відносин, які не припиняються й після

поставки виробів у зв'язку з монтажем, налагодженням та введенням в

експлуатацій, а також технічним обслуговуванням у процесі експлуатації

(навчання персоналу тощо).

Важливою особливістю безпосередніх зв'язків при поставках складних видів

техніки е те, що вони, не обмежуючись відносинами між експортером-

виробником та імпортером-покупцем, тягнуть за собою запровадження цілої

системи зв'язків між фірмами, що беруть участь у комплектації таких

поставок, тобто між субпоставщиками. При цьому генеральний підрядчик

організовує комплектації і несе відповідальність перед покупцем за її

своєчасність та якість. Таким чином, між усіма фірмами, що беруть участь у

цьому процесі, повинні встановлюватися тісні, постійні й тривалі

коопераційні зв'язки, причому ще на стадії науково-дослідних та проектних

робіт.

Наявність прямих зв'язків між різними фірмами дозволяє одночасно

налагодити тісніші контакти з ринком, краще вивчати попит покупців, скоріше

пристосовувати власні виробничі програми до вимог конкретного споживача за

умов гострої конкуренції. На ринку зброї не існує будь-яких квот і

незважаючи на величезну відмінність у цінах виробників, ніким і ніколи не

запроваджувалися антидемпінгові заходи, що є усталеною практикою ГАТТ/СОТ

на ринках звичайних товарів. Провідна роль держави у воєнній сфері вносить

специфіку в механізм ціноутворення. Існує монополія — єдиним споживачем

виступає держава. Йде боротьба за весь ринок певного товару, або

конкуренція відсутня зовсім, тому ціни тут монополістичні та

олігополістичні. Вони зростають при скороченні попиту. Вартість виробів

постійно підвищується.

АНАЛІЗ ПОПИТУ І ПРОПОЗИЦІЇ НА СВІТОВОМУ РИНКУ ЗБРОЇ

Ринок продукції військово технічного призначення (озброєння, військова

техніка та майно, технології військового та подвійного призначення, послуги

військово-технічного призначення) є складовою частиною світового ринку

товарів і послуг. Цей ринок, як і цивільний, може існувати за умови

взаємодії попиту і пропозиції. Результатом сукупного військового попиту та

сукупної військової пропозиції є створення та підтримка воєнної могутності

держави. Необхідність її самозахисту та існування була і залишається

першопричиною виробництво зброї у великих розмірах. Значний вплив на цей

ринок має науково-технічний прогрес, який створює, з одного боку, нові

воєнні потреби, а з іншого – нові можливості їх задоволення.

Нині цей ринок практично поділений між США та європейськими країнами

(Англія, Франція, ФРН, та ін.), Росією, Китаєм. Але починають з’являтися

нові військово-промислові держави – Ізраїль, Індія, Тайвань, Туреччина,

Бразилія, Аргентина, Іран. Власні проекти окремих бойових засобів і

незначне виробництво налагодили Єгипет, Південна Корея, Пакистан.

Експортери основних видів звичайного озброєння, млн. дол. США в постійних

цінах 1990 року (8, с. 30(

Таблиця 1

|Ранг |Постачальники|1995 |1996 |1997 |1998 |1999 |1995-1|

| | | | | | | |999 |

|1995-|1994-1| | | | | | | |

|1999 |998 | | | | | | | |

|1 |1 |США |9188 |9307 |11433 |13073 |10442 |53443 |

|2 |2 |Росія |3339 |3581 |2831 |1752 |3125 |14628 |

|3 |3 |Франція |812 |1989 |3389 |3840 |1701 |11731 |

|4 |4 |Великобритані|1206 |1520 |2460 |1079 |1078 |7343 |

| | |я | | | | | | |

|5 |5 |Німеччина |1465 |1413 |682 |1191 |1334 |6085 |

|6 |7 |Нідерланди |365 |397 |559 |589 |329 |2239 |

|7 |6 |Китай |837 |730 |347 |219 |79 |2212 |

|8 |8 |Україна |176 |218 |618 |607 |429 |2048 |

|9 |9 |Італія |305 |384 |408 |335 |533 |1965 |

|10 |11 |Канада |426 |189 |172 |140 |168 |1095 |

|11 |12 |Ізраїль |212 |274 |266 |162 |144 |1058 |

|12 |10 |Іспанія |96 |83 |624 |185 |43 |1031 |

|13 |14 |Білорусь |24 |129 |508 |58 |38 |757 |

|14 |15 |Швеція |186 |150 |42 |117 |157 |652 |

|15 |19 |Австралія |20 |14 |317 |3 |298 |652 |

|16 |16 |Бельгія |298 |145 |89 |23 |28 |583 |

|17 |13 |Чеська |187 |161 |28 |21 |124 |521 |

| | |Республіка | | | | | | |

|18 |17 |Молдова |- |- |378 |- |- |378 |

|19 |20 |Швейцарія |76 |125 |65 |31 |58 |355 |

|20 |18 |Польща |187 |49 |20 |1 |51 |308 |

|21 |23 |Словаччина |85 |48 |49 |8 |- |190 |

|22 |46 |Казахстан |24 |9 |- |2 |155 |190 |

|23 |31 |Болгарія |2 |17 |3 |40 |89 |151 |

|24 |21 |Норвегія |54 |9 |58 |2 |- |123 |

|25 |25 |Сінгапур |2 |- |76 |42 |1 |121 |

|26 |38 |Індонезія |32 |- |11 |- |66 |109 |

|27 |29 |Південна |18 |33 |9 |31 |14 |105 |

| | |Африка | | | | | | |

|28 |26 |Греція |- |30 |52 |21 |1 |104 |

|29 |28 |Південна |25 |20 |27 |30 |- |102 |

| | |Корея | | | | | | |

|30 |24 |Бразилія |40 |28 |28 |3 |- |99 |

|Всього |19994 |21292 |25715 |23718 |20606 |111325|

Найбільш активними у пошуках постачальників зброї виявилися країни

Азіатсько-Тихоокеанського регіону, в якому складається новий баланс сил.

Сучасна ситуація на світовому ринку озброєнь значною мірою визначається

діями США і Росії, а також активними діями Європейського військово-

промислового комплексу.

США контролюють 50% – 60% світового ринку озброєнь, а на Близькому

Сході – до 70%. США ще з початку 90-х років вдалося помітно розширити свою

присутність на всіх регіональних ринках озброєння і військової техніки

(ОВТ). Їх питома вага в поставках зброї державам Центральної, Південної,

Південно-Східної Азії і Далекого Сходу досягла приблизно 34%. На

латиноамериканському ринку озброєнь частка США склала 25%. На ринках

Близького та Середнього Сходу частка зросла до 47%. На африканському

військовому ринку часта США також зросла і на даний момент становить 3,7%.

Серед головних об’єктивних причин посилення впливу США можна вважати

розпад СРСР та ліквідацію Організації Варшавського Договору, що послабили

експортний потенціал цих держав переважно через порушення колишніх зв’язків

і роботу на загальний ринок озброєнь: відповідно до санкції ООН, закриття

для пострадянських країн-постачальників ОВТ ринків зброї Лівії, Іраку та

Югославії, а також складне фінансово-економічне становище ряду держав, що

орієнтувалися на радянську зброю.

Імпортери основних видів звичайного озброєння, млн. дол. США в постійних

цінах 1990 року (8, с.32(

Таблиця 2

| Ранг |Імпортери |1995 |1996 |1997 |1998 |1999 |1995-1|

| | | | | | | |999 |

|1995|1994-| | | | | | | |

|-199|1998 | | | | | | | |

|9 | | | | | | | | |

Страницы: 1, 2