Маркетингові комунікації

§ 1.2. Сутність комплексу маркетингових комунікацій та його

роль в системі управління підприємством.

В умовах насиченого ринку недостатньо розробити новий якісний товар,

встановити на нього оптимальну ціну і вибрати ефективні канали розподілу.

Все більшої ваги в управлінні підприємством набуває така складова комплексу

маркетингу, як методи просування товару, під якими розуміють сукупність

маркетингових рішень. Система маркетингових комунікацій фірми спрямована на

інформування, переконання, нагадування споживачам про її товар, підтримку

його збуту, а також створення позитивного іміджу фірми.

Маркетингові комунікації варто розглядати як управління процесом

просування товару на всіх етапах – перед продажем, у момент продажу, під

час споживання, після споживання. Для найбільшої ефективності,

комунікаційні програми необхідно розробляти спеціально для кожного

сегменту, ринкової ніші і навіть окремих клієнтів. При цьому дуже важливий

як прямий, так і зворотній зв’язок між фірмою і клієнтами. Таким чином,

першим етапом комунікаційного процесу є аудит усіх потенційних можливостей

взаємодії компанії і її продукту з клієнтами. Неважливо, що збирається

купувати споживач, але, насамперед йому необхідно вивчити рекламні

проспекти, порадитись з компетентними особами, послухати радіо або

подивитися телевізор.

В соціальному аспекті на рівні організації комунікація виконує

інформаційну, командну, інтеграційну та переконуючу роль. Усередині

підприємства первинну роль відіграє ієрархічний розподіл повноважень між

працівниками, який формує певні потреби у комунікаціях, спільність і

двобічність намірів працівників, особливості правил комунікації. Слушною

видається думка Г.Почепцова про те, що система ієрархічної комунікації, де

раніше панував наказ, повинна змінюватися на систему демократичної

комунікації, основою якої має бути переконання [102].

Слід зауважити, що демократична комунікація може існувати лише за

умов існування демократичної системи суспільства. Завданням автора є

відслідковування формування комунікацій на підприємстві як складової

частини демократичної економічної системи суспільства.

Демократична економічна система ніколи не буває у стані рівноваги,

оскільки постійно бере участь у динамічних процесах.

Політика та економіка досліджуються в даному випадку як процес

керування і координації зусиль щодо досягнення певних цілей [116].

Нормальне функціонування такої системи пов’язане із станом внутрішнього і

зовнішнього до неї середовища, тобто вона постійно залежить від інформації,

яка надходить із зовні, а також від власних субсистем про розвиток самої

системи.

Відтак, якість економічних рішень, передбачення і випередження

залежать від інформації, якою володіє економічна система. Остання може мати

серйозні проблеми через недостовірність або недостатність інформаційних

даних. Нову інформацію вона мусить порівнювати з раніше отриманою, що

відображає її економічний досвід. На підставі отриманої інформації

економічна система має можливість адекватно і оперативно реагувати на

зміни, що відбуваються у зовнішньому та внутрішньому середовищах, а також

прогнозувати власний розвиток у подальшому.

Виходячи з визначення сутності комунікації, її ролі можна зробити

висновок, що в керуванні підприємством діє система комунікацій -

сукупність елементів, яка безпосередньо пов’язана з цілями, функціями і

організаційною структурою підприємства, напрямами інформаційних потоків,

технологією їх передачі, розробкою комунікаційних стратегій в управлінні.

Такою системою буде слугувати маркетингова система комунікацій. За

твердженням В.Бебика [“Політичний менеджмент і маркетинг”], процес передачі

економічної інформації, яка циркулює від однієї частини економічної системи

до іншої, між економічною, політичною і суспільною системами, а також між

суспільними групами та індивідами, називається системою МАРКЕТИНГОВИХ

КОМУНІКАЦІЙ.

Таке твердження-характеристика маркетингових комунікацій розкриває їх

глобальний зміст, але не дає характеристики робочого механізму досягнення

мети. Воно є правильним для дослідження суспільства в цілому, але для

конкретного підприємства як складової частини суспільства пропонуємо

наступне твердження:

Система маркетингових комунікацій являє собою діяльність

підприємства, спрямовану на інформування, переконання і нагадування

споживачам про свої товари, стимулювання їхнього збуту і створення

позитивного іміджу фірми.

Маркетингові комунікації є життєво необхідними джерелами існування

економічної системи взагалі і підприємства конкретно.

Економічний аналіз повинен враховувати проблеми інформації та

маркетингової комунікації з іншими проблемами, як це робиться в межах

функціональної концепції дослідження економічної сфери суспільства.

Кожна економічна система розгортає власну мережу маркетингової

комунікації відповідно до своїх можливостей. Ця мережа розвивається

паралельно з економічними та політичними структурами. Але існує

безпосередній зв’язок між рівнем економічного розвитку суспільства і рівнем

розвитку структур маркетингової комунікації. Останній визначається як

технічним рівнем передачі інформації, так і базовою ідеологією економічної

системи.

Залежно від типів суспільства, маркетингові комунікації можуть

працювати по-різному. Наприклад, у демократичному суспільстві вони

характеризуються ліберальним стилем як у політиці, так і в економіці.

Тести, повідомлення, як правило, розуміють усі пересічні громадяни.

В недемократичній економічній системі маркетингові комунікації

характеризуються диктаторством, нав’язуванням громадянам певних думок та

поглядів і мають диференційований характер залежно від адресата (жителі

міст чи сіл, наукові працівники або урядовці). При авторитарному управлінні

маркетингова інформація часто може підлягати цензурі.

З точки зору мобільності і оперативності роботи маркетингових

комунікацій демократичне і недемократичне суспільство також відрізняються.

Зауважимо, що нормальні ринкові відносини можуть скластися тільки при умові

демократизації суспільства, тому у демократичному суспільстві газети,

журнали, радіо-, телеканали працюють в автономному режимі і намагаються

якомога швидше подати інформацію. Це обумовлено наявністю конкуренції,

необхідністю виживання в умовах ринку.

У недемократичному суспільстві нерідко виникає ситуація затримання

виходу певної інформації через цензуру або, взагалі, її приховування. Крім

того, спостерігається узгодженість подачі певної інформації, її

однобічність серед засобів масової інформації за вказівкою “зверху”.

Нерідко певні факти вимагають освічення з різних боків, що у

недемократичному суспільстві не вітається.

Основними інструментами маркетингових комунікацій слугують реклама,

персональні продажі, комплекс стимулювання збуту, пропаганда, “паблік

рілейшнз”, які є складовими частинами комплексу маркетингових комунікацій

(КМК). Дамо стислі характеристики кожної з них:

Реклама – будь-яка платна неособиста форма поширення інформації про

фірму і її товар.

Персональні продажі – усне уявлення товару в ході бесіди з одним або

декількома потенційними покупцями заради продажу товару.

Комплекс стимулювання збуту – короткочасні примусові заходи

заохочення споживачів до покупки / знижки в ціні, розпродажі, лотереї,

тощо.

Пропаганда – будь-яка безкоштовна особиста форма поширення інформації

про фірму і її товар.

“Паблік рілейшнз” – діяльність людини або групи людей, спрямована на

формування позитивного іміджу фірми у громадськості за допомогою засобів

масової інформації.

Кожна зі складових системи маркетингової комунікації має свої

особливості, але усі вони доповнюють один одного, створюючи єдиний

комплекс. Деякі характеристики складових маркетингових комунікацій подані в

таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Основні характеристики складових маркетингових комунікацій.

|Реклама |Персональні продажі |

|( |( |

|експресивний характер, можливість |особистий характер; |

|ефективно уявити товар, саму фірму; |( |

|( |безпосереднє, живе спілкування з |

|масове охоплення аудиторії; |аудиторією у формі діалогу; |

|( |( |

|можливість багаторазового обертання,|примус до зворотного реагування; |

|спроможність до умовлянь і |( |

|переконань; |найбільша вартість серед усіх |

|( |засобів просування в розрахунку на |

|суспільний характер; |один контакт; |

|( | |

|спроможність вести тільки монолог з | |

|аудиторією споживачів; | |

|( | |

|потреба великих асигнувань. | |

|Пропаганда |

|Інтенсивний характер; |

|Одиничне, немасове охоплення аудиторії, можливість разового обертання; |

|Найбільша ефективність примуса до покупки; |

|Відносно невелика вартість проведення; |

|наявність добровільних пропагандистів із числа споживачів продукції або |

|робітників фірми; |

|достовірність запропонованої інформації. |

|“Паблік рілейшнз” |Стимулювання збуту |

|( |( |

|висока достовірність інформації в |принадність заходів стимулювання |

|очах споживачів, тому що її подають |збуту в очах споживачів; |

|у вигляді новин а не оголошень; |( |

|( |примус до здійснення покупки; |

|широке охоплення аудиторії; |( |

|( |імпульсивний характер; |

|ефект, що довго діє; зміст |( |

|інформації фірма не завжди в стані |короткодіючий ефект, котрий |

|контролювати; дуже часто доповнює |неприйнятний для формування стійкої |

|рекламу, рідко існує самостійно. |відданості одній марці товару; |

| |( |

| |підвищується ефективність при |

| |застосуванні разом із рекламою. |

Спрямовуючи свої комунікаційні зусилля, фірма очікує від адресатів

бажаного для неї зворотного реагування, як-от: від споживачів – покупки

товару фірми; від постачальників і маркетингових посередників –

співробітництва на взаємовигідних умовах; від контактної аудиторії, - якщо

не підтримки, так відсутності протидії; від органів державного управління –

встановлення режиму найбільшого сприяння.

Кожній із названих груп засобів впливу властиві специфічні прийоми

комунікації: виставки, ярмарки, демонстрації товару, експозиції в місцях

продажу і т.д. У цей же час в якості комунікацій виступає і впливає

оформлення товару, упаковування, фасовка, посмішка продавця і його “Дякуємо

за покупку!”.

При формуванні системи маркетингової комунікації фірми, крім

характеристик складової цієї системи, необхідно враховувати багато

чинників, що визначають її ефективність. Роздивимося головні з них:

Тип товару або ринку. Ефективність засобів руху товарів на споживчих

Страницы: 1, 2, 3, 4