захворювань опорно-рухового апарату. Його переваги тут настільки очевидні,

що уже ніхто не насмілюється їх заперечувати. Досвід лікування тяжких

недугів, пов’язаних із патологією опорно-рухового апарату, свідчить про

можливість повного відновлення втрачених функцій у хворих, які були надовго

приковані до ліжка.

Зупинимося детальніше на лікуванні дегенеративно-дистрофічних

захворювань опорно-рухового апарату, серед яких чільне місце посідає

остеохондроз. Для його лікування масаж є практично універсальним

лікувальним засобом за дотримання певних умов.

Як відомо, остеохондроз — це дегенеративно-дистрофічний процес, що

характеризується ураженням хрящової тканини зв’язкового апарату хребта.

Схильність до такого захворювання може передаватися у спадок. З цієї

причини число тих, які страждають від остеохондрозу, і тих, які хворіли ним

лише недавно, постійно зростає. На превеликий жаль, хвороба ця дуже

помолодішала, однак хворі певний час можуть і не підозрювати про її

присутність у себе. І тільки тоді, коли резервні можливості організму

починають зменшуватися, а патологічні процеси поглиблюватися, з’являються

перші симптоми захворювання.

Під впливом дегенеративно-дистрофічного процесу хрящова тканина хребта

втрачає свою еластичність і “вапнякується”. Настає так звана

нейроортопедична стадія, коли під дією ваги власного тіла хребці

вклинюються один в одного. Найменша деформація посилює цей процес:

здавлюються нервові корінці, порушується мікроциркуляція у хребцях,

наростає лімфостаз, нагромаджуються недоокислені продукти. Так виникають

передумови неврологічного етапу остеохондрозу.

Хвороба не примушує себе довго чекати: різке піднімання вантажу,

нахиляння чи випрямлення тулуба можуть призвести до защемлення нервового

корінця. Гострий біль пронизує усе тіло. Він буває таким, що не знімається

навіть за допомогою сильних знеболюючих препаратів. Застосування звичайного

масажу у таких випадках є малоефективним. Полегшити або усунути гострий

біль може лише вчасна ліквідація деформації зміщених хребців. Однак за

допомогою простого знеболювання позбутися її неможливо. У ділянці корінця

виникають явища набрякання. Потім настає повторне здавлювання ураженого

корінця. Біль стає мінливим, характеризується відчуттям оніміння, “повзання

мурашок” і т.п. Такий хворий потребує допомоги мануального терапевта, тобто

спеціаліста, який може руками вправити зміщені хребці.

Як наука мануальна терапія існує відносно недавно, з середини ХІХ

століття. Цей термін означає “лікування руками”. Стародавні лікарі вміли

добре вправляти вивихи і зіставляти зламані кістки. Старовинні індійські,

персидські, китацські фрески переконують нас у тому, що прийоми мануальної

терапії були відомі давно, але в ті часи вона вважалася різновидом масажу.

Нині мануальна терапія визнана лікувальною дисципліною. Нею займаються

професійно підготовлені лікарі по техніці виконання маніпуляцій руками, яка

вимагає від них підготовки, швидкої реакції, високої точності та швидкості

рухів. Це, на жаль, вдається далеко не всім. Виражений синдром болю не

дозволяє хворому розслабитися. Техніці застосування мануальної терапії

лікарі навчаються на спеціальних курсах у Києві, Харкові, Запоріжжі та

інших містах України. На думку багатьох спеціалістів мануальна терапія у

поєднанні з масажем може дати чудові результати одужання.

Прикро, що порушується зв’язок між поколіннями. Дослідження

вітчизняних медиків щодо питання поліпшення лікувальної дії масажу не

підтримуються молоддю. Так відходять у небуття здобуті за життя знання, які

позбавили б від страждань багатьох хворих.

Розумний — наслідок передбачає.

Почавши щось, кінець охопить зором...

Румі

Точковий масаж

У східній медицині точковий масаж входить до системи лікування як

рівноправний метод поряд з голковколюванням, припіканням полиновою

сигаретою, а також іншими різновидами масажу. Поглажування, розтирання,

розминання, постукування вдало доповнюються прийомами натискування пальцем

і обертання його в ділянках так званих “точок життя”. Всього їх описано

майже 700. Китайською академією народної медицини налічується майже 1000

точок, але такими, на які впливають найчастіше, є 150.

“Точки життя” називаються біологічно активними, або точками

акупунктури і припікання, але це не має принципового значення. В основі їх

застосування лежить метод складної рефлекторної багатокомпонентної дії на

патологічний процес. Спосіб впливу може бути різним — від натискування

пальцем до припікання сигаретою. Його вибирає той, хто лікує. Він визначає

силу впливу, послідовність, періодичність, вибір місця і часу, виконання

маніпуляцій, враховує фактори, які сприяють одужанню, і фактори, які є

причиною захворювання.

У давнину лікарі опиралися на медичні та філософсько-етичні концепції

того часу. Вони виробили і сформулювали основні положення, методи і засоби

лікування стародавньої східної медицини. Вважалося, наприклад, що лікування

повинне бути комплексним і поєднувати односпрямовані дії. Воно не повинне

бути поспішним за винятком особливих випадків, коли для врятування життя

людини дорога кожна хвилина. Лікування має бути індивідуальним для кожної

людини та її хвороби.

Такий підхід не тільки дає знання у боротьбі з хворобою, він формує

начебто “бачення” боротьби сил дії і протидії в організмі, який бореться.

“Точки життя” — це своєрідна клавіатура, з якої звучить музика одужання,

створена тим, хто лікує. Без знання законів розвитку хвороби і одужання,

законів синтезу і розладу, утворення холоду і тепла, напрямків течії

венозної та артеріальної крові, процесів, які відбуваються у темний і

світлий період доби, вплив на “точки життя” може бути не тільки

неефективним, а й недоцільним. Дуже важливою особливістю, на наш погляд, є

дивовижна здатність стародавніх цілителів відчувати гармонію одужання, їх

незвичайне відчуття міри часу і міри впливу, а також видима легкість

застосування методів і способів лікування, за якою криється цінний досвід і

дуже висока інтуїція.

Відзначаючи переваги точкового масажу порівняно з іншими методами,

хочется вказати на його простоту, швидкість і ефективність. Короткочасність

ефекту, у якому “звинувачують” цей метод, може стати незаперечною перевагою

тоді, коли під рукою немає необхідних інструментів і медикаментів. Крім

того, він не вносить в організм інфекцію із зовнішнього середовища.

Східні мудреці твердять: “Знати — значить вміти”. Це якнайкраще

характеризує істинність знань у цьому розділі східної медицини. Мистецтво

лікування натискуванням певної точки вимагає знань топографії біологічно

активних точок, сили і глибини впливу певного режиму, повторюваності впливу

до зникнення патологічних реакцій. Правила маніпуляцій з “точками життя”

основані на уявленнях східних медиків про “енергію життя” — Чі, а також про

рух цієї енергії по її невидимих “каналах” — життєвих “меридіанах”.

Налічується 12 парних і 2 непарних основних канали.

Протипоказаннями до застосування точкового масажу є: злоякісні та

доброякісні новоутворення будь-якої локалізації, у тому числі мастопатія,

аденома, гострі гарячкові захворювання, активні форми туберкульозу,

виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки, різке виснаження, глибоке

ураження внутрішніх органів з тяжким розладом їх функцій, захворюваня

крові, стан психічного напруження, вагітність тощо.

Забороняється виконувати точковий масаж у стані навіть легкого

сп’яніння, при високій температурі, під час менструації, при різких

перепадах атмосферного тиску. Протягом проходження курсу точкового масажу

не можна пити каву, міцний чай, алкоголь, а також вживати гострі приправи.

Не рекомендується приймати ванну. Слід окремо мити руки, ноги, обличчя,

тулуб. Можна рекомендувати теплий душ. Якщо людина має декілька хвороб, то

починають лікування з тієї, яка турбує найменше. Несистематичне масажування

дає мінімальні результати.

Точковий масаж не єдиний спосіб впливу на “точки життя”.

Голкорефлексотерапія — найбільш випробуваний із усіх відомих для нашої

медицини нетрадиційних методів лвкування. Корисність її визначається у

багатьох країнах. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я майже

70 хвороб лікують лише одним голковколюванням і ще приблизно 200 —

поєднанням голковколювання і фітотерапії.

Вважається, що найбільш корисними ефектами акупунктури є знеболювання,

розслаблення спазмів м’язів, поліпшення кровообігу у тканинах, зниження

високої концентрації ліпідів у крові, зменшення впливу надмірних емоцій і

психічної депресії, посилення імунних реакції і збільшення опірності до

інфекцій.

Відомо, що введення голки у шкіру передпліччя у сім разів збільшує

швидкість течії крові і що цей ефект триває у середньому 20 хвилин.

Названий результат якісно переважає дію такого препарату, як гістомін. З

великим успіхом застосовують голковколювання для лікування бронхіальної

астми, виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, нічному

нетриманні сечі, екземі, радикуліті, гіпертонії. У Китаї, наприклад,

переривання вагітності на ранніх строках виконують шляхом голковколювання і

навіть гострий апендицит лікують цим же методом.

Жодна з теорій не здатна відобразити численні аспекти фізіологічного,

біохімічного, імунологічного та інших впливів голковколюванння на людський

організм, а також задовольнити дослідників. Можливо, що тут діють не відомі

нам механізми адаптації, які настільки різняться своїми індивідуальними

реакціями, що ми можемо лише констатувати: в організмі під дією

голковколювання підвищується рівень деяких гормонів, простагландидів, Т- і

В-лімфоцитів і т.п. Напевно, що пізнання людської природи не така вже й

проста справа. Якщо уявити всесвіт як макрокосм, а людину як мікрокосм,

стане зрозумілою актуальність проблеми пізнання себе, яку поставив перед

людством давньогрецький філософ Платон (427-347 рр. до н.е.).

Сфера застосування голковколювання розширюється. Анастезіологія,

хірургія, акушерство і гінекологія, дерматологія, неврологія,

гастроентерологія, педіатрія, урологія, отоларингологія успішно

використовують його методи. Поряд з ними існують також інші способи

активного адапогенного впливу на організм людини.

(( (((( (((( ((

Нетрадиційні методи лікування у найближчому майбутньому мають стати

відомими і доступними для кожного хворого. Разом з тим багато із них на

жаль, не дочекавшись щасливого оновлення, втрачено назавжди.

Нетрадиційні методи лікування потребують такого ж бережного ставлення,

як і фольклорні традиції кожного народу нашої планети. Вони мають стати

тією втраченою ланкою між минулим і сьогоденням в ім’я майбутнього, в ім’я

здоров’я і щастя тих, кому ми залишимо нашу Землю, нашу цивілізацію.

Крізь кожний нетрадиційний метод лікування червоною ниткою проходять

почуття справжньої любові до ближнього, почуття жалості і милосердя.

Науково переосмислюючи пошуки і здобутки минулих поколінь, ми покликані

зберегти й використати їх дорогоцінні паростки досвіду на користь людства.

Список використаної літератури

1. Ибрагимова В.С. Точка... Точка? Точка! -М., 1988.

2. Вельховер Е., Никифоров В, Радыш Б. Локаторы здоровья. -М., 1986.

3. Касьян Н.А. Мануальная терапия при остеохондрозе позвоночника. -М.,

1986.

4. Курченко М.І. Нетрадиційні методи лікування. -К., 1989.

5. Мачерет Е.А., Самосюк И.З. Руководство по рефлексотерапии. -К., 1982.

Страницы: 1, 2