Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям допускається, якщо: 1) особа вчинила злочин уперше; 2) діяння належить до злочинів невеликої тяжкості; 3) встановлено позитивну посткримінальну поведінку винного, яка виражається у щирому каятті особи, активному сприянні розкриттю злочину, повному відшкодуванні завданих збитків або усуненні заподіяної шкоди.

Під вчиненням злочину вперше у ст. 45 КК потрібно розуміти те, що: 1) у особи немає непогашеної або не знятої судимості за раніше вчинений злочин будь-якої тяжкості; 2) відсутня кримінальна справа, порушена у зв'язку із вчиненням особою злочину будь-якої тяжкості. Особою, яка вперше вчинила злочин, з юридичної точки зору слід також визнавати того, кого за раніше пред'явленим обвинуваченням судом було виправдано, а також того, хто раніше, хоч і вчинив кримінально каране діяння, проте у встановленому законом порядку був звільнений від кримінальної відповідальності.

Щире каяття означає, що особа визнає свою вину, щиро шкодує про вчинене, негативно оцінює злочин, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання

Активне сприяння розкриттю злочину може полягати, наприклад, у повідомленні про всі відомі епізоди й обставини злочинної діяльності, викритті інших співучасників, визначенні ролі кожного з них у вчиненні злочину, наданні допомоги у встановленні їх місцезнаходження та затриманні, в активній особистій участі у слідчих та оперативно-розшукових заходах, у видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом, або повідомленні про місцезнаходження таких предметів тощо.

Відшкодування завданих збитків та усунення заподіяної шкоди - це дії, які фактично усувають негативні наслідки вчиненого злочину. Зокрема, це може бути повернення майна, або надання потерпілому рівноцінного майна, компенсація у грошовій формі його вартості, надання допомоги у лікуванні потерпілої особи, у тому числі оплату його вартості, внесення належної суми аліментів особою, яка обвинувачується в злісному ухиленні від їх сплати, усунення моральної шкоди у тій формі, яка задовольняє потерпілого (вибачення у публічній формі, грошова компенсація тощо).

Отже, якщо особа вчинила злочин невеликої тяжкості, щиро покаялась у скоєному, активно сприяла розкриттю злочину та повністю усунула, завдану нею шкоду, вона може бути звільнена від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 ККУ.

2.2 Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із примиренням винного з потерпілим

Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Цей вид звільнення від кримінальної відповідальності є новим для вітчизняного кримінального законодавства.

Ст. 46 КК України певною мірою нагадує відомий зарубіжному законодавству інститут медіації як альтернативного способу врегулювання кримінально-правових конфліктів, в основу якого покладено посередництво у примиренні сторін.

Підставами звільнення за ст. 46 є дві умови:

а) особа вперше вчинила злочин невеликої тяжкості і примирилась з потерпілим;

б) особа відшкодувала завдані нею збитки, тобто усунула негативні наслідки свого діяння.

Відшкодування завданих збитків та усунення, завданої шкоди за ст. 46 ККУ має бути повним і, на думку потерпілого, достатнім, тобто таким, яке б його задовольнило.

Поняття злочин невеликої тяжкості і відшкодування збитків у ст. 46 ККУ мають те саме значення, як і в ст. 45 ККУ.

Під примиренням потрібно розуміти відмову потерпілого від поданої ним заяви про притягнення до кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, або прохання закрити, вже порушену щодо винного, кримінальну справу. У разі наявності декількох потерпілих винний у злочині, який претендує на звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 46 КК, повинен досягти примирення з кожним із них і кожному з потерпілих відшкодувати завдані збитки або усунути заподіяну шкоду. Для застосування ст. 46 КК не мають значення мотиви, якими керується потерпілий, погоджуючись на примирення (жалість, релігійні переконання, сподівання на дружбу, бажання поліпшити своє майнове становище тощо), а також те, хто виступив ініціатором примирення (винний, потерпілий, їх знайомі, родичі, працівники правоохоронних органів).

За наявності декількох потерпілих винний у злочині, який претендує на звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 46 КК, повинен примиритися з кожним із них і кожному з потерпілих відшкодувати завдані збитки або усунути заподіяну шкоду, в достатній, для кожного з них, мірі.

Важливим є те, що за ст. 46 ККУ, на відміну від ст. 45, не вимагається, щоб винний у злочині покаявся та активно сприяв розкриттю злочину.

Отже, цей вид звільнення є умовним, тобто його можна застосувати лише при наявності конкретних, передбачених у ст. 46 ККУ, умов.

2.3 Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки

Особа, що вперше вчинила злочин невеликої чи середньої тяжкості та щиро покаялась, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням.

Щире каяття означає, що особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро шкодує про вчинене, негативно оцінює злочин, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання. Питання про те, наскільки покаяння є щирим, а не вимушеним, вирішується у кожному конкретному випадку. Без щирого каяття, без справжнього бажання особи відмовитись у подальшому від вчинення злочинів успіх заходів виховного характеру з боку колективу-поручителя є проблематичним, а доцільність звільнення особи від кримінальної відповідальності - сумнівною.

Необхідною умовою є наявність клопотання. За своїм змістом дане клопотання повинно містити:

1) мотивоване прохання відповідного колективу звільнити від кримінальної відповідальності особу, яка вчинила заборонене ККУ діяння, і передати її йому на поруки;

2) зобов'язання колективу здійснювати заходи виховного характеру, спрямовані на недопущення вчинення особою, взятою на поруки, нових злочинів.

Клопотання має виходити саме від колективу підприємства, установи чи організації і відображати волевиявлення його більшості. Клопотання про передачу особи на поруки приймається на загальних зборах колективу. Клопотання, порушене не колективом, а керівними органами підприємства, установи чи організації, не визнається матеріально-правовою і процесуальною передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 47 КК. Не має жодного значення, колектив якого саме підприємства, установи чи організації має право звернутись із клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності і передачу особи йому на поруки.

Такий вид звільнення від кримінальної відповідальності є умовним. Особа звільняється від відповідальності на підставі ст. 47 ККУ за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру, не порушуватиме умов передачі на поруки (порушення трудової дисципліни, усталених правил співжиття на роботі, в побуті і сім'ї, ігнорування заходів виховного характеру) та громадського порядку. Порушеннями громадського порядку необхідно визнавати, зокрема, адміністративні правопорушення, які посягають на громадський порядок, громадську безпеку та встановлений порядок управління (дрібне хуліганство, розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і поява у громадських місцях у нетверезому стані, порушення тиші у громадських місцях тощо). Остаточне відпадання загрози бути притягненим до кримінальної відповідальності за раніше вчинений злочин відбувається лише після того, як сплив однорічний строк поручительства колективу підприємства, установи чи організації.

У разі порушення умов передачі на поруки особа, згідно з ч. 2 ст. 47 КК, притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин.

КК 2001 р., на відміну від ст. 51 попереднього КК, прямо не забороняє передавати на поруки особу, щодо якої раніше вже застосовувався даний вид звільнення від кримінальної відповідальності. На відміну від КК 1960 p., звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки у новому ККУ прямо не ставиться у залежність від визнання того, що виправлення і перевиховання особи можливе без застосування кримінального покарання.

2.4 Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки

Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої чи середньої тяжкості може бути звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 48, у зв'язку із зміною обстановки, внаслідок чого, вчинене нею діяння, втратило суспільну небезпечність або якщо ця особа перестала бути суспільно небезпечною. Тут потрібно зауважити дві, необхідні для звільнення від кримінальної відповідальності, умови:

1) сфера можливого застосування ст. 48 КК обмежується лише злочинами невеликої або середньої тяжкості;

2) по-друге, особа повинна вчинити злочин вперше.

У цьому значенні зміна обстановки означає передусім істотну зміну соціально-економічних, політичних або духовних засад життєдіяльності суспільства, яка відбувається незалежно від волі винної особи і внаслідок чого втрачається суспільна небезпечність не лише конкретного злочину, а й подібних йому діянь (наприклад, скасування надзвичайного стану, перехід країни від воєнного часу до мирного або від однієї системи господарювання до іншої). Зміна обстановки може стосуватись як всієї країни, так і окремих територій, населених пунктів

Щодо втрати особою суспільної небезпечності, то це - об'єктивні зміни умов життєдіяльності конкретного суб'єкта, які позитивно і ефективно впливають на нього і свідчать про те, що він не вчинятиме суспільно небезпечних діянь у майбутньому.

Цей вид звільнення від кримінальної відповідальності потрібно відрізняти від декриміналізації, коли на час розслідування або розгляду справи у суді те чи інше кримінально каране діяння вже виключено законодавцем із кола злочинів. У таких випадках підлягає застосуванню правило про зворотну дію в часі закону про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння (ч. 1 ст. 5 КК). Ст. 48 КК, не заперечуючи типову законодавчу оцінку діяння як злочинного, виходить з того, що кримінальна протиправність повинна бути наявною на момент не лише вчинення діяння, а й розслідування і розгляду справи у суді. Під час вчинення діяння воно містило склад конкретного злочину, і ця підстава кримінальної відповідальності на момент вирішення питання про звільнення особи від відповідальності за ст. 48 КК не усувається, оскільки кримінальний закон залишається незмінним.

У ст. 48 КК йдеться про зміну обстановки - про об'єктивні та суб'єктивні умови, під впливом, яких особа, що вчинила злочин, перестала бути суспільно небезпечною, або, вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність.

Цей вид звільнення не є винятком, так як він також є умовним: лише та особа, яка вчинила злочин вперше і цей злочин відноситься до категорії злочинів невеликої та середньої тяжкості, може бути звільнена від кримінальної відповідальності за ст. 48 ККУ.

2.5 Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності

Особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, за ст. 49 ККУ.

Правовою підставою застосування інституту давності в кримінальному праві вважається істотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого злочину внаслідок того, що сплив значний період часу. Враховується також презумпція про втрату суспільної небезпечності особи, яка тривалою законослухняною поведінкою після вчинення злочину демонструє своє виправлення. З точки зору багатьох науковців, кримінальна відповідальність може бути ефективною лише у тому разі, коли притягнення до неї відбувається невдовзі після вчинення злочину. Покарання, призначене після того, як сплив тривалий строк, є актом, що суперечить принципу гуманізму та набуває якостей необґрунтованої помсти з боку держави.

Існування такої галузі звільнення від кримінальної відповідальності, як закінчення строків давності пояснюється непотрібністю й безцільністю призначення у таких випадках покарання, а також процесуальними труднощами відновлення подій минулого.

Ст. 49 ККУ передбачає три, необхідних для звільнення, умови: а) закінчення, зазначених у законі, строків; б) невчинення протягом цих строків нового злочину середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину; в) неухилення особи від слідства або суду.

Згідно із ч. 1 ст. 49 ККУ особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

Страницы: 1, 2, 3