реферат
реферат

Меню

реферат
реферат реферат реферат
реферат

Застосування технологій електронної комерції в держав

реферат

Застосування технологій електронної комерції в держав

Реферат з теми:

Застосування технологій електронної комерції в державі

1. Поняття «електронна комерція», та її напрями, пов'язані з органами державного управління

Під електронною комерцією на сьогодні розуміють надання товарів і послуг за допомогою електронних каналів зв'язку (зазвичай, Internet). При цьому може забезпечуватися в режимі «on-line» виконання таких функцій:

надання інформації про товари та послуги;

оформлення замовлення і видача рахунку;

оплата та оброблення трансакцій.

Вирізняють чотири основні групи суб'єктів електронної комерції:

1) споживачі (consumer) - фізичні особи;

2) бізнесові організації (business);

3) державні органи (government);

4) фінансові установи, що забезпечують розрахунки між іншими суб'єктами електронної комерції.

Відповідно до того, яким чином здійснюється взаємодія суб'єктів, виділяють різні напрями електронної комерції (рис. 1.1), найбільш відомими і поширеними з яких є:

В2С (business-to-consumer) - передбачає надання компаніями товарів і послуг кінцевим споживачам. Яскравий приклад реалізації цього напряму - електронні магазини в Internet;

В2В (business-to-business) - продаж товарів і послуг через Internet між компаніями. Прикладом є різноманітні товарні біржі, торгові майданчики в Internet.

Рис. 1.1 - Напрями електронної комерції

Менш відомими є напрями електронної комерції, що реалізуються за участю державних органів та установ:

G2G (government-to-government) - автоматизація відносин і документообігу між державними відомствами. Для взаємодії та інформаційного обміну між відомствами необхідним є використання загальнонаціональних стандартів. У ряді країн такі стандарти існують. У Великобританії, зокрема, це стандарт e-Gі (e-Government Іnteroperabіlіty Framework), заснований на XML. Взаємодії типу G2G можуть проходити в електронній формі не тільки між відомствами однієї держави, але й між відомствами різних держав. Деякі міжнародні організації вже займаються стандартизацією форматів документів для різних форм міждержавної взаємодії. Наприклад, UN ECE (Unіted Natіons Economіc Commіssіon for Europe - Європейська економічна комісія ООН) розробила стандарт документів для міжнародної торгівлі - UNeDocs (EN), що також базується на XML. Учасниками взаємообміну за UNeDocs можуть бути, зокрема, митні служби різних держав (хоча цим застосування стандарту не обмежується).

В2G (business-to-government) - надання комерційними компаніями товарів і послуг державним установам. Цей напрям реалізується останнім часом у використанні урядами розвинених країн мережі Internet для проведення закупівель (від публікації оголошень до опублікування результатів угод). Так, за прогнозами деяких аналітиків, у США держзакупівлі через Internet у 2003 р. становитимуть 70 млрд дол., при цьому обсяг дрібних контрактів без проведення тендера - 18 млрд дол. Реалізація цього напряму може здійснюватися за допомогою B2G-торговельних майданчиків, на яких проводяться тендери чи аукціони.

G2В (government-to-business) - напрям передбачає надання послуг державними органами бізнес-організаціям і включає: автоматизацію розрахунків з податків, сертифікацію, надання інформації з питань законодавства і права та ін.

G2C (government-to-consumer) - напрям передбачає надання урядовими установами послуг кінцевим споживачам через Internet. Особливістю такого напряму електронної комерції є те, що оплату послуг урядових установ ми здійснюємо наперед (сплачуючи податки). На сьогоднішній день цей напрям найменш розвинений, однак має досить високий потенціал, особливо в соціальній та податковій сферах. Серед послуг, які можуть надаватися державою громадянам через Internet можна назвати такі:

заповнення податкових декларацій та збирання податків;

реєстрація транспорту;

оплата квитанцій за комунальні послуги та штрафів;

надання інформації з питань законодавства і права (правові бази даних) та ін.;

C2G (consumer-to-government) - напрям, який передбачає надання громадянами послуг державі. Прикладами можуть слугувати:

електронне голосування;

опитування громадської думки та ін.

Реалізація більшості з цих напрямів здійснюється на основі аутсорсингу, тобто передання стороннім організаціям, які спеціалізуються на цих видах послуг.

2. Концепція «електронного уряду»

На сьогодні під терміном «електронний уряд» розуміють державні інформаційні комп'ютерні системи, призначені для взаємодії з окремими громадянами, а також структурами, що не входять в уряд (бізнесовими, громадськими організаціями, регіональними і муніципальними органами влади тощо) за допомогою електронних каналів зв'язку (зазвичай, Internet).

Усі системи, що діють усередині уряду (бухгалтерська система чи система обліку кадрів), є частиною урядових інформаційних систем, але не є частиною «електронного уряду».

Тобто поняття «електронний уряд» охоплює всі системи, призначені для реалізації взаємодій G2C, C2G, G2B, B2G, G2G.

Можна виокремити п'ять основних послідовних стадій розвитку «електронного уряду»:

1) 
присутність - на цій стадії створюються сайти різних міністерств і відомств, що містять інформацію про їхнє призначення і напрями діяльності, постійно оновлювані новини про діяльність державних органів та т. ін. При цьому сайти, як правило, не підтримуються централізовано і не поєднуються в єдиний портал;

2) інтерактивна взаємодія - користувачам надається можливість завантаження типових форм різних офіційних документів, отримання офіційної електронної пошти, організації взаємодії через веб-сайт - уведення питань і одержання відповідей громадян за допомогою e-mail та ін.;

3) проведення транзакцій - користувачі можуть реально здійснювати різні угоди (транзакції) з держустановами в режимі «on-line». Для цього передбачається створення спеціальних сайтів (наприклад, для сплати штрафів, замовлення паспортів, подовження терміну дії ліцензій і патентів) для підтримки відповідних сервісів не тільки для центральних, а й для міських і навіть районних органів влади;

4) Об'єднані портали - передбачається створення об'єднаних порталів різних відомств і служб, через які можна здійснювати будь-які види транзакцій, для яких раніше потрібно було звертатися безпосередньо в даний державний орган. Через регіональні портали стає можливою реєстрація підприємств, оформлення фінансових документів, легалізація іноземних документів і т. ін. З'являються регіональні портали, що поєднують у собі як весь спектр державних послуг, так і послуги недержавного сектору - приєднуються системи електронної комерції, Internet-банкінгу;

5) безшовна взаємодія - повна інтеграція електронних послуг у межах країни. Передбачається створення електронної системи державного управління на основі єдиних стандартів, урядовий портал стає єдиною точкою доступу до всіх послуг - і для громадян, і для бізнесу.

За допомогою реалізації концепції електронного уряду можна досягнути:

1. підвищення ефективності взаємодії органів державної влади як у внутрішньому (апаратному) середовищі, так і з громадянами та бізнес-структурами;

2. підвищення «прозорості» влади за рахунок переходу на новий рівень зворотного зв'язку як із громадянами, так і з бізнесом;

3. антикорупційності уряду - «електронний уряд» дає змогу працювати без безпосереднього контакту, що знижує ризик корупції, а також зводить до мінімуму дискримінацію за національною ознакою, статтю, економічним статусом;

4. скорочення державного апарату, а отже, й зниження витрат на його утримання та ін.

У подальшому «електронний уряд» може перетворитися на систему державного керування на основі електронних засобів оброблення та передавання інформації. Проте на сьогодні існують три ключових моменти для досягнення успіху в проектах створення «електронного уряду» у будь-якій країні світу. Це:

прийняття відповідного законодавства, яким чітко визначалися б права та обов'язки людини в «електронному суспільстві» (гарантії нерозповсюдження персональної інформації, електронний підпис і т. ін.);

створення розгалуженої телекомунікаційної інфраструктури, що сприятиме активному розвитку різних сфер соціально-економічного життя суспільства;

надання можливості доступу до нових технологій самим широким верствам населення шляхом: зменшення вартості доступу до Internet, організації навчання використанню нових технологій; встановлення Internet-кіосків і т.д.

Робота над створенням «електронних урядів» ведеться в усіх розвинених країнах світу, але лідерами є Великобританія і США. Шлюз державних служб Великобританії є частиною нової ініціативи Британського уряду, що передбачає до 2005 р. організувати електронний зв'язок 200 центральних і 482 місцевих державних установ з 60 млн громадян і 3 млн комерційних організацій у рамках усієї Співдружності. Серед найуспішніших прикладів урядових порталів США - проект FіrstGov - єдиний Internet-портал, що з'єднує близько 20 тис. існуючих державних веб-вузлів та ін. Проект створення «електронного уряду» існує і в Росії.

Широке впровадження урядових порталів пов'язане з вирішенням цілого комплексу політичних, правових, організаційних і технологічних питань, які потребують значних фінансових витрат і адміністративних зусиль. Успіх у цій справі залежить не тільки від раціональної організації всього процесу, а й від правильного вибору програмних продуктів, які використовуватимуться для реалізації проекту.

3. Архітектура internet-порталів органів державного управління

Залежно від необхідної складності сервісів і масштабу рішення Internet-портали органів державного управління можуть включати компоненти різного призначення. Але в усіх випадках вони розміщуються на комп'ютері чи навіть кластері комп'ютерів, які мають постійне швидкісне з'єднання з Internet.

Для роботи порталу необхідна серверна операційна система, що забезпечує надійність роботи, можливість одночасного виконання багатьох задач, підтримку транзакційності (перевірки виконання послідовності взаємозалежних операцій і відновлення вихідного стану у разі помилки на одній з проміжних стадій).

Для роботи Internet-порталу необхідний також веб-сервер. Це може бути просто програмний сервер для доставки користувачам сторінок за протоколом HTTP, але якщо потрібні висока адаптованість до пікових навантажень, можливість персоналізації сторінок, забезпечення складних ділових операцій (наприклад, тендерів), то краще вибрати спеціальний сервер додатків із вбудованими елементами бізнес-логіки.

Більшість документів порталу зберігається в базі даних під керуванням СУБД (системи управління базами даних). Це забезпечує зручність збереження і модифікації, а також пошуку і подання матеріалів. Крім того, необхідна певна система керування контентом. Вона дає змогу нефахівцям у сфері інформаційних технологій публікувати документи швидко і якісно, а також підтримувати їхню актуальність. Звичайний зміст (контент) і спосіб подання (шаблони) документів зберігаються окремо й зв'язуються за допомогою описів, заснованих на стандарті XML. Це дає змогу за необхідності виводити інформацію не тільки на персональні комп'ютери, а й, наприклад, на стільникові телефони.

У випадку, якщо через портал йде великий обсяг запитів, які потребують оброблення кількома службовцями чи відділами, а також контролю виконання; або якщо портал представляє в мережі Internet кілька державних установ, необхідно використовувати сервер інтеграції додатків
- комунікаційний «міст» («шлюз») між багатьма інформаційними джерелами. Зазвичай сервер інтеграції підтримує перетворення документів через проміжні XML-формати.

Конкретні вимоги до цих програмних модулів визначаються точним переліком задач, які повинен вирішувати Internet-портал. Можна виокремити такі основні типи порталів органів державного управління:

1. простий муніципальний портал;

2. портал місцевого відділення органу керування;

3. портал для здійснення закупівель і конкурсного розподілу ресурсів;

4. портал міністерства/відомства чи їхнього відділення, що не має територіальних підрозділів;

5. портал міністерства, відомства чи їхнього територіального відділення, інтегрований з документообігом;

6. портал великого міністерства/відомства;

7. портал, орієнтований на оброблення складних запитів;

8. портал уряду.

Розглянемо загальні вимоги до порталів кожного з зазначених типів.

Простий муніципальний портал. Як правило, це портал органу місцевої влади. Він має включати в себе: веб-сервер, стандартну систему керування базою даних та, можливо, найпростішу систему керування контентом. Цей портал не орієнтований на публікування значних обсягів інформації. Засоби колективної роботи та електронної пошти на ньому не обов'язкові.

Портал місцевого відділення органу керування. Багато відомств мають розгалужену мережу територіальних відділень по всій країні. Як правило, на їхніх центральних порталах публікується значний обсяг актуальної інформації. Проте більшість громадян зацікавлена в послугах найближчого територіального відділення даного відомства (податкової адміністрації, відділення внутрішніх справ і т.п.). Інформаційну систему обслуговування громадян центральним відомством з розподіленою мережею регіональних/місцевих відділень можна побудувати в два основних способи:

Страницы: 1, 2


реферат реферат реферат
реферат

НОВОСТИ

реферат
реферат реферат реферат
реферат
Вход
реферат
реферат
© 2000-2013
Рефераты, доклады, курсовые работы, рефераты релиния, рефераты анатомия, рефераты маркетинг, рефераты бесплатно, реферат, рефераты скачать, научные работы, рефераты литература, рефераты кулинария, рефераты медицина, рефераты биология, рефераты социология, большая бибилиотека рефератов, реферат бесплатно, рефераты право, рефераты авиация, рефераты психология, рефераты математика, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты, рефераты скачать, рефераты на тему, сочинения, курсовые, рефераты логистика, дипломы, рефераты менеджемент и многое другое.
Все права защищены.