Юридична відповідальність у підприємництв
21 Юридична відповідальність у підприємництві. ПЛАН - Вступ 3
- 1. Юридична відповідальність як особливий вид правовідносин 4
- 2. Види юридичної відповідальності 8
- 3. Регламентація юридичної відповідальності у підприємництві 14
- Висновок 19
- Список використаної літератури 20
ВступНорми права і нормативні акти, у яких вони зафіксовані, не принесуть бажаного результату, якщо не будуть діяти. Одним з головних засобів перетворення норм права в життя є правовідносини. Правовідносини дозволяють перевести абстрактні юридичні норми в площину індивідуалізованих зв'язків, тобто в площину суб'єктивних юридичних прав і обов'язків для даних суб'єктів. Правовідносини - це відношення між людьми, урегульоване нормами права. Ставши правовим, суспільні відносини здобувають ряд властивостей. По-перше, конкретизуються суб'єкти, оскільки правовідносини виникають між визначеними особами. По-друге, визначається не тільки склад суб'єктів, але і їхнє взаємне поводження по відношенню один до одного, їхні права й обов'язки. По-третє, виникнувши на основі права (закону чи прецеденту, норми чи звичайного права), суспільні відносини здобувають правове фарбування, що виражається в тім, що тепер уже воно забезпечується можливістю застосування державного примуса. Саме одному з аспектів державного примуса, особливому виду суспільних відносин, а саме юридичній відповідальності у підприємництві, присвячена дана курсова робота.1. Юридична відповідальність як особливий вид правовідносинЮридична відповідальність - одна з форм соціальної відповідальності. Сутність соціальної відповідальності складається в обов'язку індивіда виконувати вимоги, пропоновані до нього суспільством, державою, людьми. Крім юридичної в суспільстві діють і інші форми соціальної відповідальності: моральна, політична, організаційна, суспільна, партійна й інша. Організаційна і політична відповідальності знають такі форми як звіт, відставка, моральна - осуд суспільною думкою, партійна - виключення з партії і т.п. У сукупності всі ці види і призначаються для забезпечення упорядкованості, стабільності суспільних відносин у різних сферах життєдіяльності суспільства. Відношення індивіда до суспільних інтересів, що випливає з правильного розуміння і виконання їм своїх обов'язків, визначених соціальними нормами, представляє суб'єктивну сторону соціальної відповідальності. Соціальна відповідальність як сукупність нормативних вимог, пропонованих до індивіда, є об'єктивна сторона соціальної відповідальності. Цим вимогам відповідають позитивні і негативні санкції. Людина відповідає за свої дії, уже зроблені (ретроспективна відповідальність) чи за дії, що відбуваються, або їм має бути вчинитися (перспективна відповідальність).Під перспективною (позитивної) соціальною відповідальністю, розуміють правильне, активно-свідоме виконання людиною своїх соціальних обов'язків, обумовлених необхідністю дотримання суспільних інтересів. Тобто індивід повинний вибрати активну, творчу лінію поводження, яка б у максимальному ступені відповідала потребам і інтересам розвитку суспільства. Соціальна відповідальність у її позитивному змісті може бути порушена свідомим-вольовим актом антисоціального поводження індивіда, результатом якого є настання ретроспективної відповідальності. Ретроспективна відповідальність - це відповідальність за минуле поводження, що порушує вимоги соціальних норм і волоче за собою суспільний осуд і несприятливі наслідки для порушника.У залежності від сфери соціальної діяльності соціальну відповідальність, як уже було відзначено вище, розділяють на відповідальність політична, юридична, моральну, відповідальність перед громадськими організаціями. Юридична відповідальність традиційно розроблялася в правовій науці як відповідальність ретроспективна, тобто вона прямо зв'язується з протиправним поводженням. Стосовно суб'єктів права юридична відповідальність здобуває державно-примусовий характер. Це відбувається через те, що держава, закріплюючи норми права, визначає юридичну відповідальність незалежно від волі і бажання правопорушників. Державний примус у житті виявляється через різні форми, часом не зв'язані з юридичною відповідальністю. Таким чином, юридичну відповідальність відрізняє не просто державний примус, а лише державний примус до виконання норм права. Останнє виражається в різних видах діяльності правоохоронних органів. По-перше, у контролі за юридично значимим поводженням суб'єктів права. По-друге, у діяльності компетентних органів по розслідуванню і установленню фактів правопорушень. По-третє, у застосуванні до правопорушників передбачених законом санкцій.Державний примус до виконання норм права характеризується також тим, що сама ця діяльність строго регламентована законом, має свої правові рамки.Юридична відповідальність виявляється в процесі здійснення державного примуса, але виникає тільки після установлення факту правопорушення, особливо наявності в ньому складу правопорушення. Таким чином, склад правопорушення є фактична підстава юридичної відповідальності, а норма права - правова підстава, без її юридична відповідальність не існує.Виразно, правопорушення і юридична відповідальність не разрывны, тому що правопорушення завжди і відразу породжує юридичну відповідальність. Реальний зміст і міру юридичної відповідальності за здійснення правопорушником протиправного суспільно небезпечного діяння виражається в застосуванні до нього санкції. Головним у правовому положенні правопорушника є обов'язок відповісти за вчинене, виникаюча внаслідок здійснення їм правопорушення, що полягає в несприятливих наслідках особистого чи майнового характеру, обумовлених санкцією правової норми. Причому законом передбачений не тільки обов'язок відповідати за вчинене, але і володіння обсягом прав.Повернемося до санкції, вона являє собою: несприятливі наслідки правопорушення, зазначені у відповідній нормі права, що застосовуються до правопорушника компетентними органами. Застосування санкції в правовій державі одночасно зв'язано із суспільним осудом правопорушника, що заподіює шкоду суспільним чи особистим інтересам. Хоча не всі санкції носять каральний характер (обмежують права і покладають обов'язку на правопорушника), але усі вони мають на увазі застосування державного примуса через виконання обов'язку під примусом і містять у собі несприятливі для нього наслідку, що і є юридичною відповідальністю. Юридична відповідальність тісно зв'язана із санкцією правової норми і реалізується через застосування цієї норми компетентним державним органом. Таким чином, юридична відповідальність являє собою обов'язок, що примусово виконується, що виникла в зв'язку з правопорушенням і реалізується в конкретному правоотношении. Деякі вчені розглядають юридичну відповідальність як правоотношение між державою і громадянином, при якому держава в особі своїх органів має право покарати правопорушника, а він зобов'язаний перетерпіти це покарання. По цих поглядах, у правопорушника виникає як би обов'язок перетерпіти визначені позбавлення, установлені державно-владним шляхом за правопорушення. Але це все-таки занадто формальне й ідеалізоване розуміння юридичної відповідальності, тому що не всякий правопорушник, особливо злочинець, приймає на себе обов'язок "перетерпіти" покарання, навпроти, він усіляко прагне його уникнути.Підсумовуючи вищесказане, можна визначити, що юридична відповідальність - це встановлені законом заходу впливу на правопорушника, що містять несприятливі для нього наслідку, застосовувані державними органами в порядку, також установленому державою. Юридична відповідальність, будучи однієї з форм соціальної відповідальності, у той же час по цілому спектрі ознак відрізняється від всіх інших видів.Насамперед , вона завжди оцінює минуле: це відповідальність за дію (бездіяльність), що вже мало місце, відбулося, тобто юридична відповідальність - відповідальність ретроспективна. Цим юридична відповідальність відрізняється від організаційної, політичний і інших видів відповідальності, звернених у майбутнє (наприклад, у постанові якої-небудь громадської організації визначається, що "товариш Ім'ярек відповідає за проведення заходу". Тут у наявності або організаційна, або політична відповідальність і мова йде про відповідальність товариша Ім'ярек у майбутньому, якщо цей захід буде зірване".Далі, юридична відповідальність установлюється за порушення правових вимог, а не за їхнє виконання. На жаль, дуже часто можна зустріти штампи , коли "прописують" у законопроектах відповідальність за дотримання правових положень: за достовірну інформацію ( а треба за недостовірну), за виконання договірних зобов'язань (а треба за порушення і т.п.).Про зв'язок юридичної відповідальності з державою вже згадувалося. Але тут важливо підкреслити, що тільки держава встановлює міри цієї відповідальності і тільки органи держави їхній здійснюють у порядку, що також установлюється державою. І міри ці завжди мають несприятливі наслідки для правопорушника: майнові, фізичні, політичні й інші. Важливо відзначити, що ці наслідки лягають додатковим тягарем на його плечі. Якщо, приміром , що взяли гроші в борг примушують їх чи віддати самовільно заняли житлову площу виселяють, то тут не можна вести мову про юридичну відповідальність. Якщо ж правопорушник понесе яку-небудь утрату, обтяження, а не тільки примусово виконає свій обов'язок, що він за якимись причинами добровільно не виконував, то в наявності буде юридична відповідальність. Наприклад, правопорушник повертає не тільки викрадену річ, але і сплачує штраф за зроблене їм дрібне розкрадання.Серед ознак юридичної відповідальності можна також виділити:· обов'язкова наявність правопорушення як підстава для настання юридичної відповідальності;· офіційний характер державного осуду (осудження) поводження правопорушника;· заподіяння правопорушнику страждання : морального, фізичного, майнового (матеріального);· використання механізмів державного примуса.2. Види юридичної відповідальності У теоретичному плані по заходах впливу розрізняють і види юридичної відповідальності. Насамперед це кримінальна відповідальність, що настає за злочини і містить такі міри, як позбавлення волі, штраф і інші міри, у тому числі страту. У відношенні останньої в науковій сфері й у практиці ряду країн йдуть наукові суперечки - зберегти її чи усунути з арсеналу карного покарання. Аргументи проти її збереження полягають у тім, що вона в цілому ніяк не впливає на стан злочинності. Крім того, судову помилку, а вони, на жаль, дійсно мають місце, - виправити вже неможливо, наслідку помилки стають непоправними. Нарешті, посилаються ще і на та обставина, відоме ще в стародавності, що ефективність покарання полягає не в його жорстокості, а його невідворотності. Усунення страти в Україні обумовлюється і фактом входження України в Раду Європи, де ця вимога є однією з умов співробітництва. Словом, страта - це такий вид кримінальної відповідальності, що за всіх часів викликав і ще буде викликати суперечки, зіткнення думок. Так він і у вітчизняній історії не був однозначним, часом уводився, часом скасовувався, потім знову зберігав свою жахаючу силу. Варто підкреслити, що карне покарання може призначити тільки суд. У призначенні такого покарання реалізується не тільки каральна функція карного покарання, але, як згадувалося, відбудовна. Вона має попереджувальний характер - загальпревентивний і приватнопревентивний. Іншими словами, покарання конкретного злочинця має двох адресатів - самого правопорушника і суспільство, якому подається сигнал про неблагополуччя, нестійкість у конкретному випадку і про можливі несприятливі наслідки для суспільства. Іноді можна зустріти сподівання на розширення і жорсткість кримінальної відповідальності як на панацею від усіх зол, як на головний інструмент наведення в суспільстві порядку. Пропонується, наприклад, притягати до карній відповідальності облич, що не виконують договірні зобов'язання. Зрозуміло, такі спроби вже мали місце в історії. Подібна криміналізація відповідальності в майновій сфері - це, загалом , пройдений етап у правовому розвитку людства. Однак це зовсім не виключає у визначених випадках (шахрайство, зловживання довірою і т.п.) і застосування кримінально-правових мір. Адміністративна юридична відповідальність настає за адміністративну провину - протиправна, винна дія, що зазіхає на державний чи суспільний порядок, власність, права і волі громадян, установлений порядок керування. Ця відповідальність настає незалежно від службового становища і підпорядкованості суб'єкта права. Вона накладається спеціальними органами, зокрема інспекціями. Міри адміністративної відповідальності містять у собі попередження, штраф, виправні роботи, адміністративний арешт, конфіскацію предмета, що був знаряддям правопорушення, тимчасове позбавлення спеціальних прав ( наприклад, на водіння автомобіля). Міри дисциплінарної відповідальності, що настають за порушення організаційних правили - внутрішнього трудового розпорядку, виконавчої дисципліни, за невиконання службових обов'язків, також є дуже багатогранними. Це зауваження, догана, сувора догана, перевід на нижче оплачувану роботу на термін до 3-х місяців чи зсув на іншу посаду на тей же термін, звільнення. Розрізняють три види дисциплінарної відповідальності: відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, у порядку підпорядкованості і відповідно до дисциплінарних статутів і положень. Дисциплінарна відповідальність за правилами внутрішнього трудового розпорядку поширюється на всіх, працюючих по найманню, і накладається за порушення трудової дисципліни керівником організації. У порядку підпорядкованості відповідальність несуть посадових осіб, що мають право прийому на роботу, а також знаходяться на виборних посадах, і деякі інші. На них накладаються дисциплінарні стягнення посадовими чи особами органами, від яких залежить призначення даних облич на посаду. Статути і положення про дисциплінарну відповідальність висувають підвищені вимоги до дисципліни працівників і поряд із загальними мірами дисциплінарної відповідальності містять спеціальні норми з більш твердими санкціями.
Страницы: 1, 2
|