| p align="left"> Практика свідчить про великі ускладнення, виникаючі при отриманні від малолітнього відомостей про « словесний портрет», прикметах встановлюваної особи. Внаслідок свого розвитку діти часто не в змозі описати не тільки приватні ознаки зовнішності (розміри, контури, форму окремих частин тіла), але і загальні (зріст, вік, статура). Однак при всьому цьому вони добре памятають і можуть впізнати людину, про яку їх питають. У процесі предявлення для впізнання фахівець має право за попередньою домовленістю зі слідчим задавати малолітньому впізнаючому уточнюючі, деталізуючі питання, які стосуються конкретизації прикмет зовнішності впізнаного. Фахівець як при підготовці, так і в процесі проведення предявлення для впізнання може звернути увагу слідчого на неправельність підбору осіб. Що підлягають предявленню для впізнання. Фахівець, який бере участь при предявленні для впізнання, має право робити заяви, повязані з отриманням доказів. Ці заяви заносяться в протокол. Участь фахівця іноді обовязково при предявленні для впізнання трупа. Для впізнання трупа велике значення має стан голови трупа, зокрема особи. Голова трупа може бути стльно змінена внаслвдок процесів розкладання або механічного впливу. Наявність істотних змін голови затруднює, а часом унеможливлює впізнання трупа. У цьому випадку фахівець вживає заходів до того,щоб додати голові трупа вигляд, близький при життєвому вигляд. Якщо голова трупа змінилася за рахунок роздуття шкіряних покровів і кольору, але шкіряний покрив ще не порушений, то придання йому вигляду, близько до прижиттєвого, проводиться шляхом обробки шкіряних покровів особи. Ця процедура називається « туалетом» трупа. Якщо ж голова постраждала від механічного впливу або від розвинених трупних явищ, дії по відновленню зовнішнього вигляду голови носять більш складний характер і іменуються реставрацією. У процесі пред'явлення для впізнання трупа, голова якого реставрувалася, може знадобитися участь фахівця, який допоможе слідчому розібратися у випадку, коли впізнаючий заявить, що впізнає труп, але вкаже в той же час на істотні зміни в ряді ознак голови, наприклад, осіб. Фахівець зможе розяснити слідчому, які сталися зміни зовнішності внаслідок трупних явищ і дій про реставрації голови трупа. Це, в свою чергу, сприяє правильній оцінці слідчим достовірності впізнання або не впізнання. Доцільно, щоб при пред'явленні для впізнання був присутнім той самий фахівець, який реставрував або проводив «туалет» голови трупа. 3. ОРГАНІЗАЦІЯ СЛІДЧИМ ПРЕДґЯВЛЕННЯ ДЛЯ ВПІЗНАННЯ. ЗАСТОСУВАННЯ ФОТО ТА ВІДЕО ЗЙОМКИ У більшості випадків місце пред'явлення для впізнання є кабінет слідчого, якій проводить розслідування. Приміщення повинне добре освітлюватися природним світлом, щоб громадян, які пред'являються, в тому числі і тих, що на результат впізнання може вплинути сила і спрямованість штучного освітлення, необхідно підготувати різні джерела світла ( настільну лампу, електричний ліхтарик і т.д.) і штори для затемнення кабінету. У випадку, коли в впізнаючого погана пам'ять, доцільно пред'явити йому об'єкт в тому місці, де він спостерігав його перший раз. Проведення пред'явлення для впізнання в тому ж місці допомагає заповнити пробіли в пам'яті впізнаючого і тим самим впливає позитивним чином на правильність упізнання. Крім того, пред'явлення об'єкта в аналогічних умовах дає можливість впізнаючому зіставити об'єкт, що пред'являється йому з навколишніми предметами, серед яких він його бачив раніше і більш упевнено висловити свою думку про впізнання або не впізнання об'єкта. При виборі місця і обстановки пред'явлення для впізнання потрібно враховувати віддаленість предмета від спостерігача, різне уявлення особи про колір об'єкта при зміні освітлення. Кажучи про обстановку пред'явлення для впізнання взагалом. Необхідно, щоб вся вона була такою, при якій впізнаючий не випробовував би хвилювання, оскільки виникаючі при цьому емоції можуть негативно вплинути на його спомин, обираючи обстановку пред'явлення для впізнання, слідчий повинен виключати можливість стороннього впливу, впливу на думки впізнаючого як до, так і в процесі пред'явлення для впізнання. Жогин Н.В., «Руководство для следователя», Москва, 1971. У зв'язку з цим потрібно звернути увагу на помилки, що зустрічаються, які допускаються слідчим, коли до пред'явлення для впізнання чекаючого виклику впізнаючого розміщують так, що той зазделегідь бачить впізнаваних,, яких ведуть під конвоєм, або коли впізнаючий, прибувши по виклику, бачить того, що впізнається або громадян, в числі яких він буде знаходитися. Побачивши людину, яку ведуть під конвоєм, упізнаючий інтуїтивно робить висновок, що саме на цю людину падає підозра в злочині. Готуючись до пред'явлення для впізнання, слідчий повинен вирішити ряд організаційних питань: а) забезпечити охорону впізнаваних, які підозрюються ( звинувачується) в вчиненні якого-небудь злочину, тим більше коли пред'явлення для впізнання проводиться на місцевості. Відомі випадки втечі під час пред'явлення для впізнання навіть з кабінету слідчого; б) підготувати необхідні науково-технічні кошти для фіксації процесу пред'явлення для упізнання і об'єкта що упізнається. До числа цих коштів відноситься фото, відео і звукозаписна апаратура; в) заздалегідь вирішити питання про підбір понятих, якими можуть бути повнолітні громадяни, не зацікавлені у виході справи. Не можна залишати це питання без достатньої уваги, сподіваючись на те, що в останній момент вдасться запросити понятими будь-кого з громадян, які опинились на місті проведення слідчої дії. Зневажливе відношення до цієї рекомендації може привести до різних небажаних наслідків; г) у випадку, якщо впізнаючий або впізнаваний не володіє мовою, на якій ведеться судочинство, потрібно своєчасно в процесі підготовки вирішити питання про участь перекладача, підшукати його і запросити заздалегідь. Аналогічно поступають якщо що упізнає або особа, впізнання якої проводиться, є німим або глухим: заздалегідь визначають особу, яка розуміє знаки німого, гліхого. В кримінально-процесуальному кодексі вказано що при необхідності предявити для впізнання особу, слідчий, суд спочатку допитує впізнаючого про зовнішній вигляд і прикмети особи, а також про обставини, при яких впізнаючий бачив цю особу. При необхідності пред'явити для впізнання який-небудь предмет, слідчий, суд спочатку допитують впізнаючого про ознаки цього предмету і обставини, при яких він цей предмет бачив. В Постанові Пленуму Верховного Суду України вказано, що не дотримання цих вимог закону є підставою для скасування вироку. Попередній допит особи яка може впізнати необхідно проводити відразу, після порушення кримінальної справи, незважаючи на наявність об'єкту який можна пред'явити для впізнання. Якщо об'єкт, який підлягає впізнанню, зможуть впізнати декілька осіб, то їх необхідно допитати і за допомогою їх показань повніше і точніше зробити висновки про вигляд об'єкта та обставини при яких він спостерігався, так як одна особа могла не помітити тих, чи інших ознак обєкту, могла недостатньо описати його зовнішність. В таких випадках свідчення однієї особи доповнюються і перевіряються свідченнями інших осіб. Крім детального з'ясування прикмет і особливостей зовнішніх ознак об'єкту, слідчий з'ясувати в особи, що допитується: де коли, при яких обставинах і при яких умовах, скільки часу, на якій відстані мало місце спостереження об'єкта, в якому стані знаходився об'єкт , хто крім нього бачив, міг бачити . Важливо вияснити, чи впізнаючий сам бачив об'єкт, чи він почув про це від когось. Необхідно також з'ясувати стан допитуваного в момент спостереження ним об'єкту і після того, чи не знаходився в стані страху, втоми, нетверезому стані. Вияснити спрямованість його уваги, тривалість сприйняття, дефекти зору, слуху, міра знайомства з об'єктом, освітлення, розташування об'єкту серед інших об'єктів, чи здатний допитуваний правильно сприймати бачене, його психічний стан шляхом постановки відповідних питань і особистого спостереження. Допитуючи впізнаючого слідчий повинен вияснити, чи не мав він можливості спостерігати об'єкт для того, щоб краще його запам'ятати і при пред'явленні для впізнання достовірно його впізнати. Виясняючи прикмети обличчя ,слідчий пропонує допитуваному вільно розповісти що він пам'ятає про нього. Якщо відомості, повідомлені допитуваним при вільній розповіді, досить обгрунтовані ,але не повні, слідчий повинен розширити круг питань з ціллю доповнення опису словесного портрета. Допомагаючи описати зовнішність людини, слідчий може використовувати композиційні, комп'ютерні портрети. При наявності декількох осіб які можуть впізнати об'єкт, вони допитуються окремо, по можливості в різний час, для відвернення їхнього спілкування. Якщо особи, які впізнають дають. Допит перед пред`явленням для впізнання повинен проводитися ввічливо, тактовно, м`яко. Необхідно враховувати, що особа, якій буде пред`явлений об`єкт, нерідко допитується після того, як воно знаходилося в стані страху, переляку і т.д., тому рівна і коректна поведінка слідчого придбаває велике значення. Часто допитувані особи, навіть ті, які добре запам`ятали ознаки об`єкта, який ними спостерігався, утрудняються описати його. Пояснюється це тим, що для людини без навичок опису ознак яких- небудь об`єктів- задача психологічно більш важка, ніж впізнавання.Тому може виникнути ситуація, при якій той, що допитується стверджує, що може упізнати об`єкт, що спостерігався раніше, але перерахувати детально його ознаки не в змозі. У такому випадку слідчий повинен з`ясувати, на чому засновується така упевненість допитуваного, який його загальний кругозір і т.д. Можливо, допитуваний володіє доброю здоровою пам`яттю, але зовсім не уміє описувати бачене. Якщо той, що допитується заявляє, що не неспроможній упізнати об'єкт, то пред'явлення об'єкта проводити не треба. Недоцільність пред'явлення для впізнання в цьому випадку очевидна Жогин Н.В., - «Руководство для следователя», Москва, 1971.. Проводячи попередній допит, необхідно уникати всякої спроби вселяти впізнаючому образ підлягаючого впізнанню об'єкта. Звичайно навіювання образу об'єкта проводить шляхом постановки слідчим навідних питань, Іноді можна спостерігати, коли слідчий задає, наприклад, такі питання: «А чи не був той, який Вас пограбував в чорній куртці і синіх брюках?»або «Чи не була сумка, викрадена у Вас, білого кольору з блискавкою по середині?» і т.д. Навідні питання не допустимі. Шкода їх полягає в тому, що слідчий, задаючи навідне питання, як би підказує відповідь особі, яка допитується. Навідні питання можуть вплинути на правильність свідчення допитуваного у випадку, коли він добре бачив і запам`ятав ознаки зовнішнього вигляду об`єкта, тому його важко переконати в наявності інших ознак. Однак якщо особа, яка має упізнати об'єкт, має погану пам'ять або не помітила окремих ознак об'єкта, або знаходилася під час спостереження його в стані переляку, страху, сильного сп'яніння і т.д., тобто завжди є небезпека того, що пропуск в пам'яті особи, яка допитується відносно забутих або непомічених ознак об'єкта буде заповнений ознаками або обставинами, що містяться в навідних питаннях слідчого. Від навідних питань необхідно відрізняти питання уточнюючі, постановка яких допустима і доцільна. Якщо, наприклад, потерпілий на питання слідчого «якої комплекції був грабіжник?» відповість «худорлявий», то шляхом постановки такого уточнюючого питання потрібно якомога точніше з'ясувати зовнішній вигляд грабіжника. Так само слідчий повинен діяти і відносно інших об'єктів і інших ознак. При допиті особи якій буде пред'явлений об'єкт, не треба виражати сумніви в правдивості її розповіді. З метою з'ясування сумнівних питань необхідно лише якомога детальніше з'ясувати деталі, що характеризують образ об'єкта і обстановку, в якій його спостерігав допитуваний. Особливо це необхідно зробити, якщо особою, що допитується є обвинувачений або підозрюваний, з боку яких частіше, ніж збоку інших осіб, можна чекати обмови, що приведе помилкового впізнання11 Глазырин Ф.В. «Психология отдельных следственных действий». - Волгоград, 1983. . Проводячи допит перед пред'явленням для впізнання , не треба переривати відповіді допитуваного на тій, наприклад, основі, що зовнішні ознаки об'єкта, що описується ним не зовсім співпадуть з тими які були вказані раніше допитаними особами. Особливо обережно потрібно поводитися слідчому при допиті неповнолітніх осіб. Враховуючи їх вікові особливості, легку прищеплюваність, схильність до фантазування, швидке забування баченого, слідчий при допиті неповнолітнього повинен виявляти максимум терплячості, повинен створити обстановку довір'я до себе Допит неповнолітніх перед пред'явленням йому об'єкта для упізнання відповідає правилам ст.167( допит свідка) і ст.168( допит неповнолітнього свідка) КПК України. Згідно з цими статтями допит таких осіб повинен проводитися в присутності педагога, а при необхідності - лікаря, батьків або інших законних представників неповнолітнього. Використовуючи дані сучасної психології потрібно розглянути питання про доцільність повторного допиту, попереднього пред'явленню для впізнання. У разі неповного переліку допитуваним ознак об'єкту, про який його питають, виникає необхідність в повторному допиті. Проведення такого допиту може принести позитивні результати, якщо мала місце короткочасна втрата пам'яті, що відбулася внаслідок властивостей організму даної людини (наприклад, перенапруження нервових кліток). Надалі, відпочивши, нервові клітини відновлюють нормальну роботу і тимчасово забуте може бути відтворено знову. Буває і так, що первинне відтворення ,що пройшло відразу після сприйняття, виявляється менш повним ніж відтворення, відкладене на два-три дні. Таке явище пам'яті називається в психології ремінісценцією і пояснює, чому іноді повторний допит, зроблений через декілька днів, може дати більш повні відомості про зовнішність людини, що підлягає пізнанню.
Страницы: 1, 2, 3
|
