Склад адміністративного правопорушення. Адміністративне стягнення
2 Поняття та юридичний склад адміністративного правопорушення Єдиною підставою адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення, як в нормативному так і у фактичному аспекті. Поняття адміністративного правопорушення з'явилося у 80-х роках та було вперше сформульовано в Кодексі про адміністративні правопорушення в 1984 році. Адміністративне правопорушення - це протиправна, винна (умисна або з необережності) дія або бездіяльність, що посягає на державний чи громадський порядок, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачена адміністративна відповідальність. Під адміністративним правопорушенням, як підставою адміністративної відповідальності розуміється винне протиправне діяння, яке посягає на встановлені правом і забезпечені адміністративно-правовими санкціями правила поведінки громадян і посадових осіб в сфері державного управління. При цьому адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені КУпАП, наступає за умови, що ці порушення не тягнуть за собою у відповідності до чинного законодавства кримінальної відповідальності. Таким чином, можна визначити наступні ознаки адміністративного правопорушення: По-перше, це дія або бездіяльність. Адміністративне правопорушення - це поведінка, яка приймає форму або дії, або бездіяльності. Дія - це активне невиконання правової норми у вигляді обов'язку чи законної вимоги, правила, норми, стандарту (порушення тиші в нічний час, порушення правил дорожнього руху і т.д.). Бездіяльність - це пасивна поведінка, що виражається в нездійсненні особою тих дій, які вона повинна була і могла здійснити в силу покладених на неї обов'язків (ухилення від подачі декларації про доходи, невиконання батьками своїх обов'язків по вихованню дітей). По-друге, це суспільно небезпечне діяння. Саме суспільна небезпечність правопорушення обумовлює відповідальність за його вчинення. Відсутність даної ознаки свідчить і про відсутність правопорушення. Будь яке адміністративне правопорушення, що посягає на встановлений правопорядок, спричиняє йому ту чи іншу шкоду. При цьому небажаний результат може виявитися як в реальній шкоді (дрібна крадіжка), так і в створенні умов для спричинення збитків (порушення санітарно-гігієнічних правил). Ступень суспільної небезпеки є єдиним критерієм, за яким розрізняють адміністративні правопорушення від злочинів. По-третє, це протиправне діяння. Протиправність діяння полягає в тому, що конкретна особа скоює діяння, заборонене нормою права, або не скоює діяння, предписане правовим актом. На дію або бездіяльність визнану суспільно небезпечною встановлюється заборона на її здійснення. По-четверте, винна дія або бездіяльність, тобто діяння, що являє собою прояв волі і розуму особи. Вина, при скоєнні адміністративного правопорушення може виражатися як у формі умислу, так і у формі необережності. Наявність вини правопорушника є найважливішою і необхідною ознакою адміністративного правопорушення. По-п'яте, за це діяння передбачено покарання. Конкретна дія або бездіяльність може бути визнана адміністративним правопорушенням тільки у тому випадку, якщо за його скоєння законодавством передбачена адміністративна відповідальність. Для визнання адміністративного правопорушення не потрібно досліджувати стадії готування і замаху, тобто в деяких випадках законодавець встановлює наявність адміністративного правопорушення на більш ранній стадії, ніж закінчене діяння. Кваліфікація того чи іншого правопорушення здійснюється шляхом встановлення його складу. Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом ознак, які характеризують дане діяння як адміністративне правопорушення і відрізняють його від інших правопорушень. Іншими словами, склад правопорушення - це встановлена правом сукупність ознак, при наявності яких антисуспільне діяння вважається адміністративним правопорушенням. Встановлення складу правопорушення необхідне для виконання трьох функцій складу:Фундаментальна функція означає, що склад правопорушення виступає як єдина фактична підстава адміністративної відповідальності.Розподільча функція означає, що ознаки складу розподіляють один склад від іншого, а також від діянь, що не являються адміністративними правопорушеннями, або від діянь, відповідальність за які наступає в інших галузях права.Гарантійна функція означає, що шляхом опису точних складів адміністративних правопорушень і їх об'єктивних ознак, законодавець гарантує захист громадянина від необґрунтованого притягнення до адміністративної відповідальності.Повторне скоєння адміністративного правопорушення в стані адміністративної покараності до спливу строку давності притягнення до відповідальності, встановленої чинним законодавством, може потягти застосування більш суворих адміністративних стягнень, як правило, крупних штрафних санкцій, адміністративного арешту і навіть кримінальної відповідальності. Ознаки адміністративного правопорушення, закріплені в праві, в сукупності створюють складний юридичний склад, що є єдиною підставою адміністративної відповідальності правопорушника.Практичне значення складу адміністративного правопорушення полягає в тому, що він являє собою законодавчу модель кваліфікації конкретних адміністративних правопорушень, тобто адміністративне правопорушення повинно бути кваліфіковано у точній відповідності до закону, який передбачає відповідальність саме за це діяння і жодних відступів від цих вимог не допускається, тобто кваліфікація адміністративного правопорушення за аналогією не допускається і є грубим порушенням закону.В теорії адміністративного права під складом адміністративного правопорушення розуміється єдність встановлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, що характеризують конкретне суспільне небезпечне діяння як адміністративне правопорушення.До об'єктивних елементів складу відносяться: об'єкт посягання, тобто охоронювані адміністративним правом суспільні відносини і об'єктивна сторона адміністративного правопорушення - це зовнішні ознаки, які характеризують протиправну дію або бездіяльність, результат посягання, причинний зв'язок між діянням і наслідками, місце, час, обстановку, спосіб, знаряддя та засоби скоєного адміністративного правопорушення. Загальним об'єктом адміністративного правопорушення є суспільні відносини, які виникають в галузі державного управління і регулюються нормами адміністративного, а в ряді випадків конституційного, екологічного, митного, трудового, земельного, фінансового і інших галузей права. В якості родового об'єкта адміністративного правопорушення виступають: особа, права і свободи громадян, суспільна небезпека, власність, державний і суспільний порядок, відносини в сфері економіки, встановлений порядок управління. Об'єктивна сторона складу характеризує правопорушення як антисуспільний акт зовнішньої поведінки порушника норми права, що тягне адміністративну відповідальність і виражається в дії або бездіяльності і наслідку. Аналізуючи об'єктивну сторону складу адміністративного правопорушення необхідно враховувати значне розмаїття прояву об'єктивної сторони конкретних складів адміністративних правопорушень. Зміст об'єктивної сторони характеризують і такі кваліфікуючі ознаки, як повторність, неодноразовість, злісність, систематичність протиправного посягання, триваюче правопорушення.Повторність передбачена багатьма статтями КУпАП і означає скоєння однією і тією ж самою особою протягом року однорідного правопорушення, за яке вона вже підлягала адміністративному стягненню, (тобто в стані адміністративного покарання). Ця кваліфікуюча ознака є тією обставиною, що обтяжує відповідальність і тягне більш суворе адміністративне покарання (стягнення). Неодноразовістю адміністративного правопорушення визнається скоєння більше двох однорідних правопорушень, передбачених конкретною статтею КУпАП. Ознака злісності характеризується впертістю, чітко вираженим небажанням правопорушника підкоритися неодноразово пред'явленим законним вимогам, попередженням уповноваженої посадової особи, представника влади, іншої компетентної особи. Систематичним визнається правопорушення, скоєне протягом року кілька разів (більше трьох порушень), при цьому в будь які одній сфері, одними і тими ж суб'єктами. Як приклад можна привести систематичне порушення водієм правил дорожнього руху. Подібні правопорушення тягнуть максимальну санкцію, в даному випадку - позбавлення права керувати транспортними засобами.Під продовжувальних адміністративним правопорушенням розуміється скоєння однією і тією ж особою кількох тотожних правопорушень, за кожне з яких порушник повинен притягатися до адміністративної відповідальності. Неодноразове скоєння правопорушень і слід розглядати як таке, що продовжується.Триваюче адміністративне правопорушення є тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. До суб'єктивних елементів складу відносяться ознаки, які характеризують суб'єкта адміністративного правопорушення (вік, осудність, особливості адміністративно-правового статусу - громадянин, посадова особа), вина у формі умислу чи необережності, мотив і мета адміністративного правопорушення.Суб'єктами адміністративного правопорушення є особи. КУпАП виділяє загальних, спеціальних і особливих суб'єктів. Загальними суб'єктами адміністративного правопорушення визнаються осудні громадяни, що досягли 16 років. Спеціальним суб'єктом адміністративного правопорушення визнаються посадові особи, батьки неповнолітніх дітей. Особливим суб'єктом адміністративних правопорушень є військовослужбовці, які за адміністративні правопорушення несуть відповідальність за дисциплінарним уставом, але за порушення правил, наприклад, дорожнього руху, вони несуть адміністративну відповідальність на загальних засадах за деякими виключеннями.Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення являє собою вину і може виражатися як у формі умислу, так і у формі необережності. Діючи с умислом, правопорушник усвідомлює протиправний характер своєї дії або бездіяльності, передбачає можливість або невідворотність настання шкідливих наслідків, протиправного результату і бажає цього настання (прямий умисел) або не бажає, але передбачає і свідомо його припускає (непрямий умисел). Кожна форма вини має важливе значення для кваліфікації діяння, індивідуалізації адміністративних стягнень. Тому вони розділені в конкретних складах правопорушень, передбачених КУпАП. В ряді його статей прямо вказується на вину у формі умислу. В більшості випадків таку форму вини можна встановити лише на підставі аналізу всіх сторін складу адміністративного правопорушення і насамперед його об'єктивної сторони.Зміст вини у формі умислу визначається характером адміністративного правопорушення, склад якого може бути формальним або матеріальним. Формальним визнається такий склад адміністративного правопорушення, який не передбачає настання в результаті його скоєння будь якого суспільно небезпечного наслідку. Наприклад, порушення санітарно-гігієнічних норм і правил, порушення правил водокористування. Матеріальний склад адміністративного правопорушення включає в себе окрім протиправної дії або бездіяльності, обов'язкове настання в результаті їх скоєння суспільно небезпечних наслідків (наприклад, дрібна крадіжка). У зв'язку із цим вина у формі умислу передбачає усвідомлення порушником не тільки суспільної небезпеки і протиправності скоєного, але і можливість настання шкідливих наслідків його дії або бездіяльності.Адміністративне правопорушення може бути скоєно і через необережність. Вина у формі необережності проявляється в легковажності і недбалості.Легковажність полягає в тому, що особа передбачає настання протиправного результату, але самонадіяно розраховує його відвернути. Наприклад, водій автомашини підїжаючи на великій швидкості до перехрестя розраховував зупинити машину на червоне світло, але не зміг цього зробити і виїхав на перехрестя.Недбалість полягає в непередбаченні можливості протиправних наслідків, хоча за даних обставин особа повинна була і могла їх передбачити. Так, механік автогосподарства не перевірив якість ремонт, дав розпорядження випустити автомашину на лінію, де автоінспектор виявив серйозні технічні дефекти.При необережній вині у формі легковажності порушник не допускає настання шкідливих наслідків своїх дій, сподіваючись їх відвернути, впоратися з негативними явищами, що виникли.При недбалості порушник не передбачає можливості настання шкідливих наслідків, хоча, проявивши увагу, повинен був і міг їх передбачити.Коли ж з'ясовується, що особа не повинна була передбачити наслідки, стає очевидним відсутність вини і відпадає питання про її адміністративну відповідальність. При вирішення питання по те, чи могла особа передбачити настання шкідливих наслідків, необхідно враховувати індивідуальні особливості особи порушника (життєвий досвід, фах, стаж роботи, навички, стан здоров'я і т.д.). Необережну вину необхідно відрізняти від невинного спричинення шкоди, тобто казусу, або випадку, при якому адміністративна відповідальність особи не наступає. Суть справи тут в тому, що особа не повинна була і не могла передбачити суспільно небезпечні наслідки своїх дій. Суб'єктивну сторону поряд з умислом та необережністю можуть характеризувати мотив і мета правопорушення. Вони іноді включаються до конкретних статей КУпАП і тоді стають кваліфікуючими ознаками складу і обов'язкові для визнання того чи іншого діяння адміністративним правопорушенням.
Страницы: 1, 2
|
