Звіти складаються накопичувальним підсумком, шляхом підсумовування даних за відповідні звітні періоди: півріччя, рік.

Як бачимо, назва статистичних звітів значною мірою розкриває їх зміст, що допомагає орієнтуватися в отриманні необхідних даних для проведення статистичного або кримінологічного аналізу.

Зазначені звіти містять показники, що характеризують не тільки кількість і характер судових справ, розглянутих судами, а і всебічні дані про засуджених, характер вироків та рішень судів, відомості про суми заподіяної шкоди та багато інших.

У переліку форм статистичної звітності, крім того, наведені форми звітності про роботу та розгляд судами кримінальних та цивільних справ у касаційному порядку, а також дані про роботу апеляційних судів.

Згідно з Указом Президента України «Про Положення про Державну судову адміністрацію України» від 3 березня 2003 року, на цей центральний орган виконавчої влади, крім інших, покладені завдання щодо вивчення практики організації діяльності судів, організації робот і з ведення судової статистики, діловодства та архіву.

Статистична звітність в органах юстиції

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну статистику», наказом Державного комітету статистики України від 1 липня 2003 року № 198 затверджена форма державного статистичного спостереження № 1 «Звіт про роботу органів державної виконавчої служби» та Інструкція щодо її заповнення. Дія даного наказу поширюється на органи юстиції України. Збір, обробку та подання зведеної інформації покладено на Міністерство юстиції України, яке надсилає ці дані до Державного комітету статистики України на 40-й день після звітного періоду.

Статистичний звіт за формою № 1 «Звіт про роботу органів державної виконавчої служби» складається з трьох розділів:

* розділ А «Виконавчі провадження»;

* розділ Б «Провадження за сумами в грн.»;

* розділ В «Довідка».

До звіту заносяться всі дані про рух виконавчих документів, які надійшли на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) до районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів ДВС; грошові суми, обліковані в книгах обліку депозитних сум та коштів спеціального фонду виконавчого провадження на кінець звітного періоду; наслідки розгляду судами скарг на дії (бездіяльність) державних виконавців та інші дані, передбачені статистичною звітністю про роботу органів державної виконавчої служби. :

Крім цього, у звіті обліковуються виконавчі документи:

а) про конфіскацію майна, видані на підставі вироків судів за кримінальними справами та постанов судів за справами про адміністративні правопорушення;

б) про конфіскацію майна засуджених, виданих на підставі вироків судів за кримінальними справами;

в) за судовими рішеннями та за рішеннями господарських судів про стягнення коштів до бюджету, у тому числі стягнення мита, штрафів, фінансових санкцій тощо;

г) та інші.

У нотаріальних конторах основною формою державного статистичного спостереження є «Звіт про роботу державних та приватних нотаріусів» форма № 1 - нотаріат.

Структурно звіт складається з двох граф, одна з яких призначена для обліку роботи державних нотаріусів, друга - для обліку роботи приватних, а також 60 рядків - показників, які всебічно характеризують діяльність нотаріусів.

У звіті містяться дані про кількість державних нотаріальних контор, чисельність нотаріусів та їх консультантів, кількість підтверджених цивільних договорів (на будівництво; відчуження майна, земельних ділянок, транспортних засобів, приватизації; застави), видано свідоцтв, засвідчено копій документів. Надаються дані про суми грошових коштів, отриманих за вчинення нотаріальних дій, розрахунки з бюджетом, Пенсійним фондом тощо.

Збір, обробка та подання зведеної інформації до Державного комітету статистики України покладено на Міністерство юстиції України. Звіт надсилається один раз на рік до 30 січня наступного за звітним роком.

З 1 січня 2003 року для відділів реєстрації актів цивільного стану наказом Державного комітету статистики України від 30 вересня 2002 року № 356 встановлена така статистична звітність:

* форма №97 «Про реєстрацію актів цивільного стану» (місячна);

* форма № 97-а «Про реєстрацію актів цивільного стану» (піврічна).

Указані форми державних статистичних спостережень є обов'язковими для всіх відділів реєстрації актів цивільного стану. Унесення до них будь-яких змін, а також запровадження додаткової звітності ? порушенням установленого порядку неприпустимі.

Відділи реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції на підставі записів актів цивільного стану, складених у відділі, а також тих, що подані виконавчими органами сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, після закінчення звітного місяця складають у трьох примірниках місячний звіт реєстрації народжень, смертей, шлюбів, розірвань шлюбу (ф. № 97).

Звіт за формою № 97 складається в цілому по району (місту) із зазначенням усіх сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, які входять до складу цього району (міста). Перший примірник місячного звіту надсилається відповідно до відділу реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського чи Севастопольського міських управлінь юстиції не пізніше 7-го числа наступного за звітним місяця. У цей самий термін другий примірник місячного звіту (ф. № 97) разом з другими примірниками записів актів цивільного стану, включених до звітів, а також лікарські свідоцтва про смерть, лікарські свідоцтва про перинатальну смерть та копії рішень суду про встановлення факту смерті надсилаються до місцевих органів статистики. Третій примірник місячного звіту залишається у відділі реєстрації актів цивільного стану, який звітує. Відділ реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції на підставі поданих звітів про реєстрацію актів цивільного стану двічі на рік складає зведені звіти про реєстрацію актів цивільного стану (ф. № 97-а) і не пізніше 25 липня поточного року та 25 січня наступного за звітним року подає їх до Міністерства юстиції України. У зведений звіт включаються відомості лише в цілому на підпорядкованій території. За поданням Міністерства юстиції України, наказом Міністерства статистики України від 24 жовтня 1994 року № 225 затверджена і введена в дію форма державної статистичної звітності (річна) для адвокатських об'єднань «Звіт про роботу адвокатських об'єднань» № 1-Адв.

Ця звітність складається з двох розділів. У розділі «Юридична допомога» містяться дані про кількість виконаних адвокатом доручень щодо кримінальних та цивільних справ, а також доручень у судах, скільки оскаржено дій судових органів тощо. У другому розділі «Оплата праці адвокатів з державного бюджету» наводяться відомості про виплачені адвокатам грошові кошти з бюджету, а також дані про кількість проведених справ із звільненням громадян від оплати юридичної допомоги органами дізнання та слідства, суду, у тому числі за ст. 47 Кримінально-процесуального кодексу України.

Вимоги, що пред'являються до статистичних даних, та їх надійність

Використання у правозастосовній практиці правоохоронних органів об'єктивної статистичної інформації має велике значення.

По-перше, аналіз даних правової статистики дає можливість оцінити масштаб, динаміку, рівень злочинності та її структуру тощо.

По-друге, на підставі результатів аналізу розвитку злочинності приймаються відповідні управлінські рішення щодо розподілу сил та засобів боротьби зі злочинними проявами.

По-третє, за результатами аналізу статистичних даних розробляється система заходів, спрямованих на нейтралізацію і ліквідацію причин, які сприяють існуванню та розповсюдженню злочинності.

По-четверте, дані правової статистики певною мірою дають можливість судити про ефективність кримінального законодавства та діяльності правоохоронних органів.

З вищевикладеного випливає, що кримінально-статистична інформація повинна відповідати вимогам достовірності, повноти, змістовності та оперативності.

Достовірність та повнота статистичної інформації повністю залежать від рівня відповідальності зареєстрованої злочинності реальному криміногенному стану. Як відомо, боротьба зі злочинністю починається з реєстрації заяв, повідомлень та іншої інформації пре злочин. На їх підставі порушується кримінальна справа або проводиться попередня їх перевірка, за результатами якої також може порушуватися кримінальна справа або виноситися постанова про відмову в порушенні кримінальної справи.

На перший погляд, ця сфера діяльності правоохоронних органів має формальний характер. Водночас, по суті - це оцінка роботи правоохоронців, діяльність, яка повною мірою зачіпає інтереси громадян, національної безпеки, держави та самих правоохоронних органів.

Для України, протягом останніх п'яти - семи років, об'єктивність та достовірність показників стану злочинності залишається однією з головних проблем, оскільки в цей період мало місце знищення соціального контролю над злочинністю.

Як можна говорити про щорічне скорочення злочинності (зареєстровано 641,9 тис. злочинів у 1995 році та 450,7 тис. злочинів у 2002 році, що становить 70,2% від рівня 1995 року) в країні, де криміналізована економіка, влада та суспільство в цілому і зруйновано професійне ядро правоохоронців оперативних служб, а серед тих, хто залишився, особливу стурбованість викликає зростання кількості правопорушень та корупційних діянь? Проте, тільки у жовтні 2003 року ці «здобутки» у боротьбі зі злочинністю були керівництвом МВС України піддані сумніву Газ. «Іменем Закону», від 3.10.-9.10.2003, № 41..

З певною долею упевненості можна судити про «напругу» та активність правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю з даних таб. 3.

Таблиця З

Співвідношення окремих показників злочинності в Україні у 2002 р.

Як свідчать дані таблиці, у 2002 р. щодо майже 60% зареєстрованих заяв та повідомлень про злочин відмовлено в порушенні кримінальної справи і, відповідно, в реєстрації злочинів. Аналогічною була ситуація і в попередні роки. Залишається лише сподіватися на те, що більшість відмовлень у відкритті кримінальних справ була обґрунтованою. Хоча прокурорська практика свідчить про те, що в процесі наглядової діяльності прокуратури викривається чимало випадків приховування злочинів від реєстрації.

Окрім незареєстрованих злочинів, коли працівники правоохоронних органів, які отримали заяву про злочин, не реєструють і не розслідують його, виділяються й такі, як незаявлені злочини та неустановлені злочини.

До незаявлених злочинів відносять злочини, що насправді мали місце, але потерпілі, свідки та інші громадяни, котрі про них обізнані, не повідомляють про них з різних причин. На думку експертів, їх кількість становить понад 60% від злочинів, що фактично вчинені Луиеев В. В- Контроль над преступностью: надежны ли показатели? // Государство и право.- 1995, № 7..

Неустановленими є такі злочини, щодо яких працівники правоохоронних органів здійснили відповідні попередні слідчі дії і за певних причин (обставин) не установили у вчиненому діянні подію або склад злочину та зняли його з обліку. До таких також відносять злочини реально вчинені, але не доведені.

Таким чином, можна з великою долею упевненості твердити, що реальна злочинність за своїм масштабом значно більша за статистично обліковану. А тому, враховуючи те, що це соціальне явище спричиняють негативні обставини економічного, політичного, організаційно-управлінського, матеріально-технічного, фінансового, професійно-кадрового характеру, маємо всі підстави піддати сумніву надійність сучасних тенденцій у боротьбі зі злочинністю.

Наступною проблемою, і водночас наступним чинником, що впливає на достовірність та повноту даних, які характеризують стан боротьби зі злочинністю, є такий показник роботи правоохоронних органів, як розкриття злочинів. Для органів внутрішніх справ України рівень розкриття злочинів у 2002 році дорівнював у межах від 64,9% по злочинах, вчинених з використанням вибухових речовин, до 98,1% по злочинах у сфері обігу наркотичних засобів. У середньому по Україні рівень розкриття злочинів -83,3%.

Оцінюючи,ситуацію, що склалася у боротьбі зі злочинністю, Міністерство внутрішніх справ України пропонує «роботу блоку кримінальної міліції оцінювати за результатами розкриття і роз слідування злочинів, скоєних за умов неочевидності» Газ. «Іменем Закону», від 3.10.-9.10.2003, № 41. Безумовно, це крой вперед. Але якщо, всупереч презумпції невинуватості, правоохоронні органи будуть і далі звітувати про розкриття злочинів (навіть скоєних в умовах неочевидності) з моменту передачі кримінальної справи до суду, а не після винесення судом обвинувального вироку,- очікувати суттєвих змін на краще у вирішенні цієї проблеми марно.

Важливою вимогою щодо статистичної інформації є її змістовність, яка визначається системою показників у статистичній звітності, а також програмою спостереження. В органах внутрішніх справ, прокуратури та судах статистична звітність дозволяє певною мірою оцінити стан злочинності, її структуру, характеризувати з позиції кримінології особу злочинця тощо.

Як відомо, в нашій країні боротьбу зі злочинністю веде ціла система правоохоронних органів, функції, зміст і методи яких суттєво відрізняються один від одного. А це значною мірою визначально впливає на особливості обліку злочинів та осіб, що їх вчинили, оскільки цей облік здійснюється на різних стадіях кримінального процесу.

З іншого боку, єдність карної політики вимагає від правоохоронних органів і судів єдиного обліку злочинів, а відтак - максимально повної передачі об'єктивної інформації від одної до другої ланки органів кримінальної юстиції.

Таким чином, змістовність статистичної інформації передбачає єдність показників, що характеризують злочини і злочинців, та відмінність показників, що характеризують особливості оперативно-службової діяльності того чи іншого правоохоронного органу.

Для здійснення ефективного управління у боротьбі зі злочинністю велике значення мають швидкість та своєчасність отримання статистичної інформації. Звідси випливає, що статистична інформація повинна задовольняти такій вимозі, як оперативність. У сучасних умовах ця вимога повністю реалізується введенням у діяльність правоохоронних органів комп'ютеризації обліку. >

Крім того, необхідно пам'ятати, що кримінально-статистична інформація має також й інші особливості, які треба враховувати при її аналізі, а саме:

* складність і невизначеність меж об'єкта правової статистики (зокрема, кримінального характеру). Злочинність є найбільш склад ним соціальним явищем як за своєю природою, так і за способами отримання інформації про неї;

* невідповідність даних про злочини і злочинців у часі моменту вчинення злочинів. Як відомо, статистичні дані відображають стан проблеми на момент розслідування злочинів, виявлення злочинців, розгляду справ в суді тощо;

* незбіг у часі інформації про злочини та інформації про злочинців. Злочини можуть бути вже зареєстровані, а відомостей про особу злочинця ще може не бути;

* уточнення інформації про злочини осіб, що вчинили злочин, та злочинців тощо від початку розслідування, розгляду справи в суді та після вступу вироку в законну силу. Більш того, зміни в ці дані можуть вноситися судами після перегляду справи в наглядовому порядку.

Всі ці особливості об'єкта правової статистики необхідно враховувати в ході статистичних спостережень. Лише за таких умов статистична інформація дасть можливість правильно оцінити стан злочинності, виявити тенденції її розвитку, розробити заходи для її протидії.

Специфічною особливістю правової статистики є наявність зворотного зв'язку між результатом аналізу та первинними статистичними даними. Прикладом такого зв'язку може бути скорочення (зменшення) злочинності в окремому районі, місті, області, яке відображено у статистичній звітності. Такий стан можна пояснити двома причинами: посиленням боротьби правоохоронних органів зі злочинністю та приховуванням злочинів від реєстрації з боку співробітників правоохоронних органів. І навпаки, зростання кількості викритих злочинів, відображене у звітності, можна пояснити як послабленням профілактичної роботи та боротьби з нею, так і цілеспрямованою роботою правоохоронних органів по виявленню раніше необлікованих кримінально-караних діянь.

У таких випадках, коли дані правової статистики не дають можливості конкретно та однозначно зробити той чи іншій висновок щодо розвитку злочинності, необхідно аналіз статистичних даних доповнювати результатами вивчення фактичного стану боротьби зі злочинністю на місцях. Результати таких перевірок, безумовно, впливають на об'єктивність оцінки діяльності правоохоронних органів.

Страницы: 1, 2